Відомий російський письменник К.Симонов писав: «Я не знав Хемінгуей, але Хемінгуей – людина для мене невіддільний від Хемінгуей – письменника, від його книг і героїв, точніше, від тих із них, у яких він, не криючись, любив те саме, що любив у самому собі, - силу, широту, хоробрість, готовність постояти за себе і за справу, яку вважаєш справжньою, справедливою, готовність ризикувати життям і впевненістю в тому, що є речі й гірші за війну. Боягузтво гірше, зрада гірша, егоїзм гірший». У спогадах сучасників вимальовується ще й такий образ: багатий, честолюбний, прямолінійний і мужній, упевнений, уособлення американського успіху. То який же він, американський письменник, лауреат Нобелівської премії Ернест Міллер Хемінгуей, з’ясуємо на уроці.

Отож, пропоную вам переглянути експрес урок

Новаторські художні засоби зображення в Хемінгуей.

• ідея «точки зору» - створював образ такого героя, який би сприймався дуже реалістично і за життєвими переконаннями був максимально наближеним до автора;

• створення власного «кодексу героя»6 «Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на долю, мовчи, бо найбезпечніше – показати себе невпевненим і смішним: тобі тебе зневажатимуть і перестануть боятися. Не піддаватися почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність. Тільки так ти, можливо, уцілієш фізично в страшному, кривавому, беззаконному світі . . . . –якщо щомиті будеш готовий до двобою з ним . . . . .Але будь і мужнім, і чесним, і справедливим. Не падай, обороняйся. Не користуйся недосконалістю, підлістю навколишнього світу. Урешті – решт, відповідає супротивникові тим самим, але це чине проти його підступів. Залишайся навіть шляхетним щодо нього, не заради нього – заради себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не дозволиш іншим розтлити, зруйнувати твою особистість, твою людську гідність – те єдине, що в тебе ще залишилося, без чого не можливо, тай немає сенсу життя»;

• звернення до образів-символів;

• зближення жанрів роману.

Хемінгуей також майстерно використовував здобутки попередників та сучасників, зокрема психологізм прози. («потік свідомості», принцип асоціативності людської пам’яті, систему повторів і лейтмотивів).

• Сьогодні ми спробуємо розгадати «таємницю» повісті «Старий і море», розкрити її високий гуманістичний пафос, дати відповідь на питання, про що ця повість, про двобій людини і риби, чи про гармонію людини і природи, про силу чи безсилля людини, про людську мудрість чи про людське безумство, про самотність людини в світі природи і в суспільстві чи невидимих зв’язках, що існують між людьми?

Історія створення повісті «Старий і море»

«Я знаю лише те, що бачив»,- стверджував Хемінгуей. Події, описані в повісті, тісно пов’язані з життям Хемінгуея, який добре знав побут простих рибалок і сам частенько виходив в море.

Ще в 1930 році письменник під час полювання на велику рибу висловив своєму другу редактору Максу Паркінсу думку про те, що виношує сюжет нового твору, але не береться за нього, оскільки до кінця не зрозумів співвідношення таких понять, як людина і природа.

У 1936 році письменник опублікував нарис. На голубій хвилі, в якому розповів про випадок на морі, коли старий рибалка зловив великого марліна, але не зміг захистити його від морських хижаків, тому плакав, як дитина, і майже збожеволів від втрати і образи.

Півтора десятка років потому Е.Хемінгуей, живучи на Кубі, близько познайомився із рибальськими сім’ями, зрозумів те співвідношення речей, про яке замислювався сам. Хотілося передати читачам такий досвід, який ніхто ніколи не передавав. Назва твору мала інші варіанти – «Людська гідність», «Море в житті» та у листі до видавця несподівано з’явилося: «Старий і море».

Хемінгуей знайшов по-справжньому позитивного героя, якому ніколи не були властиві ні внутрішні рефлексії (емоційне осмислення власних переживань, роздуми над динамікою власного стану), ні бажання втекти від трагічного світу. У старого рибалки обличчя пооране зморшками, долоні посічені морем і працею, але збереглися могутні плечі, веселі очі людини, що не скоряється, і повне надії на майбутнє серце.

З’ясування сюжетно-композиційних особливостей твору.

Експозиція – знайомство з головними героями повісті Сантьяго і Маноліном.

Зав’язка – старий збирається вийти в море, щоб зловити велику рибу.

Розвиток дії – пригоди старого у відкритому морі, змагання з рибою.

Кульмінація – перемога рибалки над рибою; боротьба з акулами.

Розв’язка – повернення Сантьяго в селище.

. Особливості жанру твору.

- Які два плани можна виділити в повісті «Старий і море»?

1. Конкретний – розповідь про пригоду із життя старого рибалки.

2. Філософський – розповідь про морену, смисл її буття і долю у світі.

Отже, перед нами – повість-притча.

Притча – алегоричний твір повчального характеру, насичений моральним та філософським змістом та символічними образами.

Опорна схема.

«Старий і море» має філософсько-символічний зміст, автор порушує загальнолюдські проблеми:

- Як треба жити?

- Як бути людиною?

- Як ставитись до природи?

- Як знайти свій сенс буття?

- Як сприймати поразки?

Твір має повчальний характер. Хемінгуей утверджував високу гуманістичні ідеї, важливі для всього людства.

Найважливіше – ховає у підтексті – внутрішній додатковий зміст, висловлення почуття, думки, які вкладаються в тексті. Це «ефект айсберга», розрахунок на домисл читача.

Е.Хемінгуей говорив «Літературна творчість нагадує мені айсберг. Видно лише сьому частину того, що знаходиться у воді».

Домашнє завдання: прочитати повість-притчу "Старий і море"

Веселих свят!!!