Замислимося над такими цифрами: він добре відомий і популярний більш ніж у 150 країнах; його твори перекладені майже 60 різними мовами; загальний наклад його найвідомішої книги — кілька десятків мільйонів примірників. Усе це — про бразильського письменника Пауло Коельйо і його знаменитий твір «Алхімік». ««Алхімік» — це мовби сучасний «Маленький принц». Глибока і проста книжка»,— так схарактеризував твір Милорад Павич.

Паоло (Пауло) Коельйо — знаменитий бразильський письменник і поет. Опублікував загалом більше 20 книг — романів, коментованих антологій, збірок коротких оповідань-притч. Зажив слави після видання роману «Алхімік», який довго залишався в першій десятці бестселерів.

Народився Коельйо 24 серпня 1947 р. в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, у благополучній родині інженера Педро й Ліжії Коельйо. У 7 років його відправили до єзуїтської школи Святого Ігнатія Лойоли, де хлопець уперше виявив бажання писати книги. Родина не зрозуміла мрії Паоло стати письменником, тому під тиском рідних юнакові довелося вступити на юридичний факультет університету Ріо-де-Жанейро, але незабаром він кинув навчання та присвятив себе журналістиці. Розбіжності між ним і родиною дедалі ширилися, і 17-річного Паоло примусово помістили до приватної психіатричної клініки. Але ані лікування електрошоком через виявлену шизофренію, ані другий курс лікування не змінили його впевненості в собі — і він утік із клініки, поневірявся деякий час і згодом повернувся додому.

За рік він пристав до руху аматорського театру, який у Бразилії 1960-х рр. став масовим явищем — не тільки мистецтва, а й соціального протесту.

Театрально-протестна активність для Коельйо закінчилася в лікарні, звідки він знову втік, але безгрошів’‎я змусило його знову повернутися додому. Зрештою після третього курсу лікування його сім’‎я змирилася з тим, що «нормальна робота» — не для нього. Паоло Коельйо продовжував займатися театром і журналістикою.

1970 року вирушив у подорож Мексикою, Перу, Болівією, Чилі, Європою та Північною Африкою. За 2 роки Коельйо повернувся до Бразилії і почав писати вірші для пісень, що згодом зажили популярності, працював із відомими бразильськими виконавцями, зокрема з Раулем Сейшасом. Як письменник зізнається в одному з інтерв’‎ю, тоді він познайомився з роботами суперечливого англійської містика Алістера Кроулі, що вплинули на його творчість, яка поширилася не тільки на музику, а й на плани створення «Альтернативного товариства», яке мало стати громадою анархістів у штаті мінас-жерайс, заснованою на ідеї Кроулі: «Роби що хочеш — ось і весь закон». Бразильські військові, які прийшли до влади унаслідок перевороту 1964 р., уважали цей проект підривною діяльністю і взяли всіх імовірних членів під варту. Відомо також, що під час перебування у в’‎язниці Коельйо та Сейшаса катували. Вийти з в’‎язниці Коельйо несподівано допомогло минуле: його визнали неосудним й відпустили.

Пізніше, у Голландії, він зустрів особистість (звану їм Джей (англ. J) у «Валькіріях», «Паломництві» і на його сайті «Воїн Світла»), яка змінила його життя і посвятила в християнство. Він став членом католицької групи, відомої як RAM (Regnus Agnus Mundi), де Джей був його Учителем. 1986 року Коельйо пройшов шляхом Сантьяґо, старовинним іспанським шляхом паломників, і описав пізніше все, що сталося, у книзі «Щоденник Мага». Зараз він живе з дружиною Крістіною в Ріо-де Жанейро, у Бразилії, і в тарбі, у Франції.

Паоло Коельйо здобув безліч призів та нагород у різних країнах, включно із Францією (La Legion d’‎Honneur) та Італією (Super Grinzane Cavour Book Award). Написане ним «Паломництво» стало основою комп’‎ютерних ігор. Також відомими є його романи «На березі Ріо-П’‎єдра сіла я і заплакала...» і «Валькірії». Його новелу «Заїр», видану 2005 р., заборонили в Ірані з конфіскацією 1000 копій, але згодом дозволили друкувати.

Твори Коельйо очолювали списки бестселерів не тільки в Бразилії, а й у Великій Британії, США, Франції, Німеччині, Канаді, Італії, Ізраїлі, Фінляндії та Греції. «Алхімік» донині залишається книгою-рекордсменом за кількістю продажів в історії Бразилії, вона фігурує у Книзі рекордів Ґіннесса.

Незважаючи на успіх, численні бразильські критики вважають Коельйо незначним письменником, чиї роботи занадто прості. Деякі з них також називають його роботи комерційними й орієнтованими на ринок. Його обрання до Літературної академії Бразилії заперечується багатьма бразильцями.

Естетичні погляди П. Коельйо є такими:

• у кожного своє особисте призначення в житті, і через це людина живе у світі;

• якщо ти чогось бажаєш, то Всесвіт сприятиме тому, щоб твоє бажання здійснилося;

• кожному дано дар — можливість вибору. Для того, хто не використав цей дар, він стає прокляттям,— інші будуть завжди обирати за нього;

• усе, що відбувається в теперішньому, впливає на майбутнє та є спокутою минулого;

• користайся кожною миттю, аби потім не каятись і не шкодувати за тим, що проґавив свою молодість;

• на світі немає нічого абсолютно помилкового. Навіть зламаний годинник двічі на добу показує точний час.

— Роман «Алхімік» Коельйо написав 1988 р, після паломництва до Сантьяґо де Компостела. Випадкова зустріч в Амстердамі привела письменника до католицького ордену RAM, створеного ще 1492 р. Тут Коельйо почав розуміти мову знаків і передбачень, що траплялися на людському шляху. Відповідно до ритуалу шляху орден спрямував його у паломницьку подорож. Здолавши 80 км легендарною стежкою прочан, Коельйо описав цю подорож у першій книзі — «Паломництво» (1987). За нею з’‎явився «Алхімік»: «Уся моя книжка заснована на стародавній перській легенді, яку написав у Римі». Свого часу цю легенду використав Хорхе Луїс Борхес, аргентинський письменник, як сюжет для одного зі своїх оповідань.

Описуючи шлях головного героя і його духовне збагачення на цьому шляху, Коельйо застосував символічну мову, яка допомогла змалювати людину, її життя й її мрії. «Провідна думка моєї книги «Алхімік» — у фразі, яку, звернувшись до пастуха Сантьяґо, вимовив цар Мельхіседек: «Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, увесь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього»».

Назва роману досить проста і водночас незвичайна.

Роман-притча — великий епічний твір із повчальною ідеєю морально-етичного плану «Алхімік» — твір постмодернізму, тому йому притаманна мутація жанрів, часу, іноді й простору. У творі є елементи оповідання, пригодницького роману, мемуарів, алхімічних і філософських трактатів, біблійних текстів, нарису, міфу, але літературознавці визначили його як роман-притчу.

· Хто такий АЛХІМІК? У чому парадоксальність цього образу? (Алхімія — псевдонаука; алхіміки асоціювалися із шарлатанами, псевдовченими, які марнували життя й зусилля, прагнучи перетворити інші метали, речовини на золото. Тут алхімік — той, хто знаходить філософський камінь, еліксир життя.)

«Алхімік» Пауло Коельо аналіз

Рік написання – 1998

Жанр – роман-притча.

Твору “Алхімік” притаманні такі риси художнього стилю автора, як:

– притчовий характер;

– автобіографізм;

– синтез жанрів, простору, поєднання істин багатьох націй та релігій;

– лаконічність;

– філософічність;

– запозиченість сюжету та персонажів твору.

Головна думка книги «Алхімік»: «Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього».

Чому Коельо назвав твір “Алімік”? Назва роману досить проста і водночас незвичайна. Алхімія — середньовічне містичне вчення, спрямоване на пошук чудодійної речовини — «філософського каменя», за допомогою якого можна було б перетворити прості метали на золото, срібло та лікувати різні хвороби.

«Алхімік» — назва символічна. Алхімія, як стверджував Коельо, не обмежувалася пошуком Філософського Каменя або, як його іноді називали, «червоного лева», чи створенням Еліксиру Безсмертя. Один із героїв твору — Англієць — так і не зміг осягнути таємниць алхімії, тому що не розумів головного: істинний Алхімік — це той, хто збагнув Душу Світу і знайшов там призначені для себе скарби, тобто зрозумів свій шлях у житті.

Пауло Коельо добре розкрив філософію цих пошуків. Можливо, саме тому роман «Алхімік» називали ще «мудрою казкою». Це книга про мрії і бажання людини, яка поступово пізнавала свою мету в житті.

“Алхімік” сюжет і композиція

За сюжетом «Алхімік» — це твір про пошуки і знайдення істини. Він мав кільцеву композицію. Іспанський вівчар Сантьяго, як біблійний блудний син, мандрував світом, щоб переконатися, що обіцяний йому скарб лежав на тому місці, звідки й почалися його мандри. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, нарешті, отримав гроші.

Сантьяго наснився сон, один і той самий, декілька разів. Наснився скарб, до якого він може дійти. Хлопець не був впевнений, що це щось значить, але якась сила підштовхувала його до дії, і, як сказала йому ворожка, сон – це розмова Господа з нами, це те, що Він хоче сказати нам. Існує загальна мова, але є й та, яку під силу зрозуміти лише йому. Сантьяго вирішує послухатися знаків, які поставали на його шляху, і згодом, дійшов до пустелі, до пірамід, де мав бути скарб…

Він вирушив туди зі шматком золота, який подарував йому славнозвісний Алхімік. Сантьяго почав копати, відшукувати скарб, який був так близько. І тут з’явилися розбійники, які жорстоко його відлупцювали. Адже саме вони не один рік подорожують у пошуках скарбу, але їм так і не вдалося його знайти. Тоді Сантьяго розповів розбійникам, що це місце біля пірамід він бачив увісні, на що один з бандитів відповів насмішкою, сказавши що «той дурень, вірить у такі нісенітниці». Він розповів, що йому колись також наснився такий сон, але ж він не такий безрозсудний і наївний, щоб в це повірити. Розбійник описав місце, яке побачив у сновидінні. І тоді Сантьяго зрозумів, це – саме те з чого він починав. Це неймовірно, але то була його домівка, в цьому місці він бував часто, і тому впізнав його. Так, скарб, який він шукав знаходився там, де він був найчастіше, зовсім поруч. Та щоб це зрозуміти, йому довелося так багато пройти, пережити. Та результат був цього вартий. І що головне, треба слухати знаки, підказки, якими життя нас щедро наділяє, і які ми у сучасному коловороті подій часто просто не помічаємо. Ми, впавши у відчай, після безрезультатних пошуків вибираємо «тиху гавань»… Ми не ризикуємо втілити свою мрію в реальність, не відважуємося пройти перешкоди і все ж таки знайти те, заради чого варто жити.

Зізнаймося самим собі, чи наважимося ми пройти важкий шлях з випробуваннями без будь-яких гарантій на успіх? Єдиний гарант – ми самі, наші відчуття, наша сила та мужність, наша здібність слухати мову світу, мову Бога. Адже все – доля людства і доля кожного з нас пишеться однією рукою, все так пов’язано, все – одне ціле. І поки ми цього не зрозуміємо, доти не зможемо сповна відчути і переконатися в можливостях, які постають перед нами.

Твір побудовано в певній послідовності: перед героєм постало завдання, яке він виконував протягом усього твору, послідовно, крок за кроком.

Символи у творі “Алхімік”

Як і кожен постмодерновий твір, «Алхімік» глибоко символічний. Символіка розкривала сутність саме тієї Всесвітньої істини, про яку «забуло» людство. Ця істина прийшла через сон — це дзеркальне відображення реального життя, це спосіб, за допомогою якого людина спілкувалася з Богом.

Через сон Бог послав людині Знаки, розгадавши які, вона мала зрозуміти істину, згідно з якою кожна людина повинна була виконати на Землі лише одну місію: навчитися Алхімії життя. А це означало — навчитися жити в гармонії зі світом, «зрозуміти, що наші долі і вся світова історія написані однією Рукою» — Рукою Творця. Усвідомивши свою роль у світобудові, людина повинна присвятити себе Богу і беззаперечно слідувати й коритися божественним законам. Тоді зникав будь-який страх перед смертю, бо душа людини вічна, як вічна світова Душа.

На жаль, більшість людей переймалися іншими тимчасовими проблемами, безжально марнуючи час. їм ніколи не дістатися Пірамід. Для того щоб зрозуміти цю просту істину, не треба навіть вирушати в довгу дорогу, бо знайти її можна скрізь, навіть на власному подвір’ї: треба тільки пильніше прислухатися до власного серця. Там, де воно заплаче, там і скарб.

«Алхімік» — це біографія письменника, завуальована філософськими роздумами, а Сантьяго — це сам Пауло Коельо. Адже сюжет твору тісно переплітався з багатьма епізодами із життя митця: наприклад, заперечення батьківських вимог щодо побудови життя Пауло; бажання досягти мрії — стати письменником. Можливо, саме за це Пауло Коельо і називали «алхіміком», яким став і Сантьяго.

Домашнє завдання: прочитати твір "Алхімік"

Прочитати твір (скорочено) тут www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=8679

Прочитати твір (повний текст) тут https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=8013

У вівторок 19 травня - контрольна робота.