Кожен із вас, мабуть, часто замислюється над запитанням «Для чого я живу?», «У чому сенс життя?» і кожен може дати відповідь, але яку? «Заробити грошей, знайти гарну роботу», – скажете ви. А що для цього потрібно? Як знайти відповідь? Тому за допомогою звернімося до американського письменника-екзистенціаліста Ричарда Баха та його повісті-притчі «Чайка Джонатан Лівінгстон».

Річард Бах завжди мріяв стати письменником. Ще у школі вчитель допоміг йому усвідомити свій потенціал. Але слава та популярність не одразу знайшли його. Він подолав величезну кількість важких випробувань на шляху до своєї письменницької майстерності. Вся творчість Баха наповнена пристрастю, бажанням літати, жити, самовдосконалюватися, насолоджуватися приємними моментами життя та боротися з буденним світом.

Дізнатися про Річарда Баха і його творчість я вам пропоную, переглянувши презентацію.

Історія створення притчі

Щодо твору «Чайка...», то письменник стверджує, що він не стільки її автор, скільки медіум, бо ідея цієї філософської повісті йому не належить. Одного разу, прогулюючись туманним берегом каналу Белмонт Шор (штат Каліфорнія), він почув Голос, який вимовив загадкові слова: «Чайка Джонатан Лівінгстон». Підкоряючись Голосу, Бах сів за письмовий стіл і записав марево, що пройшло перед його очима, як кінофільм. Але на цьому історія майже скінчилася, бо скільки не намагався Бах власноручно продовжити повість, йому це не вдалося, аж поки через 8 років йому примарилося продовження. Відповідаючи на питання численних читачів, які просили розшифрувати сенс повісті, він говорив, що додати до написаного нічого не може, бо, на відміну від романів, в «Чайці» йому не належить ні рядка.

Притча Баха своєю першоосновою має біблійно-євангельський сюжет:

обранництво і вигнання, повернення до тих, «чий розум відкритий до знань»,учені-апостоли, чудеса, відвідування раю для чайок, смерть і воскресіння. Не випадково Майкл Корда, кінокритик американського журналу «Глемоур», рецензуючи екранізацію притчі Баха режисером Холлом Бартлетом, підкреслив, що в кінострічці Джонатан Лівінгстон виглядає пташиним Христом. Але, незважаючи на євангелійські мотиви, притча вільна від будь-якого релігійного пафосу.

Давайте пригадаємо, що таке притча

Словникова робота.

Притча – це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях.

Символ – умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Алегорія (іносказання) – спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев – сила, влада чи царювання).

Ознаки притчі в повісті Р. Баха

в основі –розповідь, історія

мала форма

наявність моралі

алегорія

два зміста – текстовий і символічний

Характеристика образу Джонатана Лівінгстона

— Головний герой — Чайка Джонатан Лівінгстон — був не таким, як уся зграя. Його не приваблювала їжа, він мріяв навчитися літати, зрозуміти, що треба зробити, щоб прискорити політ. Задля реалізації своєї мети він відмовився від їжі, тому поведінку героя інші сприймали як своєрідний протест, бажання залишитися вільним і незалежним від загальноприйнятих законів, прагнення зазирнути в майбутнє, викликати в інших прагнення досконалості та зміни життєвого устрою на краще. Джонатан працював на межі своїх можливостей, намагався бути зосередженим та обережним, проте часто зазнавав невдач. Іноді він падав на поверхню води так боляче, що йому здавалося, ніби розбився. У такі хвилини Джонатан намагався бути нормальною Чайкою, усвідомлюючи, що так буде краще для всіх. Потім усвідомлював, що втрачав зв’‎язок із Силою, яка змушувала його шукати знання. Це спонукало знову опановувати свій страх і основи мистецтва вищого пілотажу, залишатися вірним своїй мрії.

Усі члени зграї були переконані в одному: нікому із чайок не дано зрозуміти сенс життя, бо вони приходять у світ для того, щоб їсти і за рахунок цього якомога довше в ньому існувати. Незрозумілий, нескорений, самотній, Чайка Джонатан решту своїх днів провів у вигнанні. Герой не дорікав собі, не шкодував про ціну, яку довелося заплатити за своє прагнення бути першим серед інших у пошуку Прориву. Єдине, що непокоїло його, — це відмова інших чайок повірити у славу польоту. Причини такого життя він вбачав у страхові, злобі і нудьзі.

За природою Чайка Джонатан був народжений для того, щоб відкривати істину для інших. Йому понад усе хотілося повернутися до своєї, рідної, зграї і навчати своїх братів гарно літати. «Ми вільні, а тому маємо право йти туди, куди бажаємо, і бути самими собою усюди, де ми є», — саме ці слова пробудили у птахів дух свободи, незалежності, гордості і бажання не скоритися іншим, показати, що вони можуть жити ще краще і без зграї. Коли Джонатан побачив, що його учні вже не потребували допомоги, назавжди покинув їх, виконавши свою місію на землі. Його смерть -— це перехід до нового життя.

Домашнє завдання:

Прочитати матеріал з підручника (ст. 271 – 276)