Японська поезія — хоку, з якою ми сьогодні ознайомимося, така ж незвичайна, як і вся культура. Складається вірш усього з трьох рядків без рим, та й зміст, на перший погляд, не зовсім зрозумілий.
Але за удаваною простотою криється складне плетиво асоціацій, натяків, символів.
Один із західних літературознавців, Р. Блайс, порівняв поезію Мацуо Басьо з
«напіввідчиненими дверима». Спробуємо побачити й зрозуміти, що ховається за ними!
Подорожуючи, ми сьогоді виконаємо такі завдання:
Пригадаємо матеріал про життя Мацуо Басьо, переглянувши експрес-урок .(Це завдання ви мали виконати минулого тижня)
Дізнаємося про особливості побудови японських хайку (хоку). Перегляньте повідомлення , яке я вам підготувала. www.youtube.com/watch?v=YQGkzGiRoFY
3. Наступний етап - Працюємо з текстом.
4 . Перевірте свої знання, розв'язуючи тест.
Ну, от і все!!! Всі настанови написала. Якщо щось буде незрозуміло, пишіть в коментарі. Чекаю!Успіхів Вам!!! Матеріали будуть оновлюватися!
Поезія завжди була в Японії одним з улюблених видів народного мистецтва. Кожна освічена людина неодмінно повинна володіти майстерністю як каліграфії, так і віршування.
— Уявіть собі людину, наставника, який мав одночасно понад дві тисячі учнів і написав близько двох тисяч віршів. У 28 років він став відомим поетом, постригся в ченці й вирушив у далеку мандрівку. Він міг би стати багатим, але не вдовольнився плащем мандрівника, торбиною з нехитрим харчем і флейтою та записниками, хатинкою з бананового листя.
Це — Мацуо Басьо. Басьо — псевдонім поета, який означає «бананова пальма», «бананове дерево» або «бананова хижа».
До віршів у японців особливе ставлення. В них висловлюють свої думки, почуття. Вірші в Японії можна побачити скрізь: на серветках і рушниках, на ширмах і на стінах, на посуді й на аркушиках, прикріплених до дзвіночків біля вхідних дверей. З давнини прийшла традиція кожного січня влаштовувати поетичні змагання: десятки тисяч японців читають вірші. Найкращі виконавці виступають на урочистій церемонії в присутності імператора.
Однією з улюблених форм поезії сучасних японців є хоку. Кожен японець знає кілька десятків хоку, і найчастіше це — твори Мацуо Басьо.
Поезія Басьо – літопис його життя, а більшість його творів з’явилась внаслідок багаторічних мандрів. Хоку стали відображенням його подорожніх вражень та роздумів : він милується квітами та краєвидами, оспівує красу місяця та сакури, знаходить цікаве в поведінці птахів та тварин. І завжди за образами природи відчувається автор, його ставлення до зображуваного його думки, асоціації.
Отже, головною темою поезії Басьо є тема природи та людина в природі. І насамперед, він говорить про себе, про своє ставлення до природи, виступає як щирий цінитель її краси.
Милуючись місяцем,
Навколо ставка проблукав
Цілісіньку ніч!
Японці дуже люблять природу і дуже шанобливо ставляться до неї. Так само і Мацуо Басьо любив і змальовував її, використовуючи для цього «сезонні» слова в своїй ліриці.
«Сядьте зручно. Руки покладіть на коліна долонями догори, заплющіть очі. Привітайтесь: «Добрий день, ясне сонечко; добрий день, вітерець; добрий день, чиста водичко; добрий день, добрі люди!» Усміхніться! Подумки ще раз побажайте природі процвітання, людям — здоров'я, щастя і добра. Уявіть, як ви посилаєте свої побажання. Щось тепле розливається по ваших руках, голові, усьому тілу. А тепер розплющіть очі. Ви будете здоровими і щасливими, доки даруватимете тепло своєї душі Природі і людям!».
ІV. Домашнє завдання. Вивчити 1-2 хоку; зробити ілюстрацію до них; скласти власне хоку (за бажанням).