Астрід Ліндгрен — письменниця, яка колись розфарбувала трагічне ХХ століття у веселкові кольори своїх казок про Карлсона та Пеппі Довгупанчоху. Ці казки допомагали нам дорослішати, відкривати щось нове у бурхливому світі. Світ її творів населений дітьми, і туди раз по раз письменниця верталася душею, мріями, снами, книжками. Мабуть, такі повернення допомагали їй триматися духом у нелегкі години й забувати про тягар буденних клопотів. Здавалось, що і сама Ліндгрен жила «над» дахом нашого суєтного життя, і весь час її ніби тягнуло в небо — у вир фантазій.

Лі́ндґрен А́стрід А́нна Емі́лія (1907 – 2002) – шведська дитяча письменниця.

Колись королева Швеції жартома, однак без перебільшення сказала, що Астрід Ліндгрен – найпопулярніша жінка у світі, а слава її затьмарює навіть саму королівську величність. Справді, слава цієї письменниці давно перетнула кордони Швеції. На її творах виросло не одне покоління юних читачів.

Щоб більше дізнатися про життя і творчість Астрід Ліндгрен, перегляньте експрес урок.

У світі художньої літератури Астрід Ліндгрен знають і люблять як авторку книжок для дітей та юнацтва – «Пеппі Довгапанчоха»(1945), «Міо, мій Міо»(1954), «Малюк і Карлсон, який живе на даху»(1955), «Брати Лев’яче серце»(1973) та інших.

Сьогодні я хочу вас познайомити з казковою повістю, яка має назву “Міо, мій Міо”. Вона про пригоди. І, звичайно ж, ці пригоди неймовірні і казкові.

Знайомтеся – це наш герой. Звуть його Буссе. Але насправді він не просто самотня дитина, а казковий принц. Він знайде свого батька, а потім уже у ролі принца Міо разом з другом Юм-Юмом вирушить у дорогу, щоб визволити Країну Далеку від злого лицаря Като.

Провідною темою повісті «Міо, мій Міо» є тема родини. Хлопчик-сирота Буссе відчував себе зайвим у прийомній сім'ї, страждав від байдужості тітки й дядька, йому бракувало бать­ківської любові. У Країні Далекій Буссе знайшов те, про що мріяв,— люблячого і турботливого тата, який поводив себе із сином саме так, як завжди хотілося хлопчику. На прикладі прийомної та справжньої родини Міо, А. Ліндґрен у яскравому контрасті по­казала, якими не мають бути і якими мають бути стосунки батьків і дітей.

Астрід Ліндгрен «Міо, мій Міо»: короткий зміст повісті

Казкова повість вперше була опублікована в 1954 році. Через 2 роки твір був удостоєний престижної премії – Німецький приз юнацької літератури. «Міо, мій Міо» – перший твір шведської письменниці Астрід Ліндгрен, створений в жанрі епічного фентезі. Перша екранізація повісті відбулася в 1987 році.

Хлопчика на ім’я Боссе усиновили літні батьки. У прийомній сім’ї дитину не люблять, і Боссе постійно відчуває себе самотнім і нещасним. Одного разу хлопчик зустрічає Фру Лундін, господиню довколишнього магазина. Жінка дає Боссе яблуко і просить відправити за неї листівку. Цікавість змушує хлопчика заглянути в листівку, перш, ніж кинути її в поштову скриньку. Фру Лундін написала послання королю якогось незнайомого Боссе королівства. Господиня магазину повідомляє Його Величності, що його син скоро повернеться додому. Дізнатися юного принца можна буде по золотому яблуку в руці. Несподівано яблуко, яке Боссе подарувала фру Лундін, стає золотим.

Через деякий час Боссе знаходить пляшку і намагається її відкрити. З пляшки вилітає джин. Побачивши в руках хлопчика золоте яблуко, джин переносить його в країну, де править отець маленького Боссе. Хлопчик дізнається, що його справжнє ім’я – Міо. Сирота, який потрапив на виховання в небагату сім’ю, виявляється спадкоємцем престолу. Так для Боссе-Міо починається нове життя. У нього з’являється друг – хлопчик на ім’я Юм-Юм. Король дарує своєму синові коня, якому дають кличку Міраміс.

Згаяне щасливе дитинство

Багато років батько розшукував свого сина і тепер хоче надолужити згаяне, обдарувавши Міо ласками і всіма можливими багатствами. Королева, мати юного принца, померла при пологах. Принцу подобається країна, в якій він опинився. Люди тут дуже доброзичливі і ласкаві один до одного.

Незабаром маленький принц дізнається про те, що жителям королівства його батька загрожує страшна небезпека. Злий лицар Като, який живе недалеко від чарівної країни, знищує все живе своєю ненавистю і викрадає дітей. Давнє пророцтво говорить, що саме принц Міо переможе головного ворога королівства. Незважаючи на свій юний вік, хлопчик приймає рішення відправитися в небезпечну подорож, щоб убити злого лицаря. На своєму шляху Міо зустрічає безліч нових друзів, які допомагають йому тим чи іншим чином. Принцу дарують плащ-невидимку і чудовий меч, за допомогою якого хлопчик і зміг вбити лицаря Като.

«Міо, мій Міо» – не просто казкова дитяча повість. Казкового в цій історії, насправді, не так вже й багато. Жителі чарівної країни, де править справедливий король, представляють ідеальне суспільство, про яке мріє кожен. Дружелюбність мешканців королівства може здатися занадто неправдоподібним. Проте, саме таким і має бути суспільство в будь-якій державі. А щоб створити ідеальний соціум, необхідно, щоб кожен член цього соціуму прагнув до ідеалу.

Астрід Ліндгрен переконана, що добрі, розумні, веселі історії, прочитані у дитинстві, допоможуть юним читачам виростати добрими, чесними, справедливими, сміливими людьми.

Отже, читайте її твір «Міо, мій Міо!»

Домашнє завдання: Прочитати ст. 227-232.