Ерік Вольф Сігел (1937–2010). «Історія одного кохання»
Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творі "Історія одного кохання"
Кохання – одне з найсильніших і найпрекрасніших людських почуттів. Заради нього і завдяки йому людина стає кращою, сильнішою, хоробрішою. В той же час, вона по-дитячому наївна і вразлива, іноді смішна, в якийсь час трохи божевільна, але завжди щира. Григорій Тютюнник писав: «Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, приласкати бродячого собаку, підняти із землі зірваний листок і поцілувати його –
значить ти ще не любив». Ви ще зовсім юні. У вас усе ще попереду: і радість
почуттів, і відчуття щастя, і гіркота розчарувань.
В усі віки усі народи оспівували кохання двох людей. А художні твори про справжнє кохання, вірність, турботу близькі нам. Ми пізнаємо в них свою історію чи свої переживання. На сторінках творів воно буває взаємним і щасливим, тихим і радісним, буває нерозділеним чи навіть трагічним.
. Отже, на уроці ми будемо говорити про кохання. Щоб краще зрозуміти це почуття, нам необхідно звернутись до творчості чудового американського письменника Еріка Сігела, твори якого стали відомими бестселерами. А також проаналізувати зміст популярної на весь світ книги «Історія одного кохання».
1. Словникова робота.
Белетристика(з фр. Belles Lettres – досл. “красне письменство») – в широкому значенні – твори художньої літератури взагалі, у вужчому – художня проза. Дуже часто белетристикою називають прозу, для якої характерний гострий сюжет, інтрига, несподівані повороти, що завжди приваблюють широкі кола читачів. Все частіше в сучасному літературознавстві белетристика позначає легку, жваву доступну розповідь про якусь подію чи наукову проблему, відому постать з метою їх популяризації.
Бестселер(з англ. bestseller – той, що добре продається) – це дуже популярна книга, яка купується читачами краще за інші видання. Термін «бестселер» не визначає літературної якості твору, він лише говорить про його велику популярність.
Народився в родині рабина. Закінчив Гарвард у 1958. Ерік Сігал був професором античної літератури в Гарварді, Йелі і Прінстоні, поєднуючи викладацьку діяльність з написанням кіносценаріїв.
1968 — написав сценарій до анімаційного музичного фільму «Жовтий підводний човен» (Yellow Submarine), присвяченого групі The Beatles.
1969 — написав повість про любов студента Гарварду і студентки Редкліффського коледжу, яка вмирає у фіналі від раку. Повість Сігала не викликала цікавості видавців, і літературний агент автора запропонував йому написати на її основі сценарій, який придбала кіностудія Paramount Pictures.
Фільм «Історія любові» (Love Story, режисер Артур Гіллер) за сценарієм Сігала вийшов на екрани 1970 року. Картина, головні ролі в якій зіграли Райан О'Ніл і Елі Макгроу, стала лідером прокату 1971 і була номінована на 7 премій «Оскар», у тому числі за найкращий сценарій, проте отримала лише одну нагороду — за музику (автор — Френсіс Лей, музична тема з фільму набула світової популярності). «Історія любові» з моменту її виходу на екрани постійно є у списках найромантичніших фільмів.
Після початку зйомок Paramount Pictures запропонувала Сігалу знов переробити сценарій на повість. Книга «Історія любові», що надійшла у продаж до прем'єри фільму, стала бестселером в США і була перекладена 33 мовами (в тому числі українською — переклад Пінчевського Марка, Тереха Олександра був опублікований у журналі «Всесвіт»).
1977 року видали продовження твору — «Історію Олівера» (Oliver's Story), яка також була екранізована.
Тема : любов та відданість, життя та смерть. Історія кохання сина мільйонера Олівера до дочки італійського емігранта Дженніфер.
Ідея: драматичність кохання, людяність. Справжнє кохання допомагає долати негаразди і дає сили наповнювати змістом і ніжністю навіть останні дні життя.
Темі кохання автор приділяє значну увагу, адже саме в коханні найяскравіше виявляється сутність людини. Цей твір показує, що коли людина щиро кохає, для неї не має значення ні врода, ні гроші, ні статус, вона може бути просто щасливою.
Проблеми у творі “Історія одного кохання”: цінності життя, стосунків батьків і дітей, бідності й багатства, соціальної нерівності
Головні герої: Олівер Барретт IV, Дженніфер Кавіллері, Філ Кавіллері (батько Дженні), Олівер Баррет III (батько Олівера), Елісон Форбс Барретт — мати Олівера.
Особливості композиції: кільцева композиція: твір починається і закінчується повідомленням про смерть Дженніфер, розділи твору – це окремі епізоди-спогади Олівера. Розв’язка на початку твору, основна частина – не як познайомилися, а як прощалися (за емоційною напругою).
“Історія одного кохання” сюжет. Олівер Барретт, кращий студент Гарвардського університету і син аристократичної родини, приходить в бібліотеку Редкліффского коледжу, щоб підготуватися до іспиту з історії. Там він випадково знайомиться зі студенткою Редкліффа Дженніфер Кавіллері. Дженні не відрізняється високим походженням і, за її власними словами, повний «соціальний нуль». Попри все, Дженні і Олівер закохуються одне в одного.
Історія Дженні та Оллі – це історія двох молодих людей, які походять з двох різних світів.
Після закінчення коледжу вони вирішили одружитися, проти бажання батька Олівера, який перестає забезпечувати сина фінансово. Без фінансової підтримки пара намагається заплатити за навчання Олівера, бо його позбавляють стипендії.
Дженні працює вчителем приватної школи і отримує мізерну зарплатню. Вони знімають найдешевше житло і економлять на всьому. Але навіть в таких умовах вони щасливі. Закінчивши навчання Олівер отримує кілька пропозицій про роботу та займає посаду в респектабельній юридичній фірмі Нью-Йорка. Пара переїжджає до Нью-Йорка, вони щасливі, що можуть більше часу проводити разом. Олівер і Дженні мріють про народження сина. Після невдалих спроб, Дженні йде на обстеженні в лікарню. Лікарі повідомляють Олівера про те, що Дженні страждає на лейкемію, даючи зрозуміти, що “вона вмирає”.
Як наказав його лікар, Олівер намагається жити нормальним життям, не повідомляючи Дженні про її стан. Дженні все ж скоро дізнається правду. Її залишилось жити не довго… Олівер відчайдушно шукає матеріальної допомоги батька. Замість того, щоб розповідати своєму батькові, на що ці гроші дійсно потрібні,
Олівер обманює його. З лікарняного ліжка Дженні розмовляє зі своїм батьком про похоронні процедури, а потім просить Олівера помиритися з батьком. Вона каже Оліверу, щоб він не звинувачував себе і просить його бути з нею, перш ніж вона вмирає.
Коли пан Барретт усвідомлює, що Дженні хворіє, і що його син позичив для неї гроші, він негайно відправляється в Нью-Йорк. До того моменту, коли він доходить до лікарні, Дженні вмирає. Саме в лікарні відбувається примирення батька і сина.
Незважаючи на трагічний кінець, ця книга змушує повірити в реальну любов. Ця книга приклад того ЯК треба любити і ЩО робити з цією любов'ю. Коли циніки говорять, що ідеальних пар не буває, бо це романтичний міф, смію заперечити, що в житті такі пари є. Хоч і не такі яскраві, як у літературі чи в кінематографі, бо життя – це все-таки не література, воно складніше й заплутаніше за найскладніший роман. А дана книга дуже нагадує життя, де не закриєш сторінку, бо страшно чи нецікаво. Тому сучасні Олівери та Дженні ходять серед нас, страждають, ревнують, спокійні і пристрасні. Та їхні пристрасті недоступні для сторонніх очей, як усе глибоко інтимне, сховане від чужих поглядів.
Як і будь-яка книга, цей твір навчає нас цінувати своє життя, ловити в ньому кожну мить, кожну секунду проживати із задоволенням та з користю. Бо інакше, може бути занадто пізно щось сказати, зробити, запропонувати…
Оскільки у вашому підручнику твору немає, то ви знайдете його тут.