Поміж відомих новаторів у галузі драматургії відомі імена Б. Брехта, Г. Ібсена, Дж. Б. Шоу. Кожен з них зробив свій внесок у розвиток національного театру та драматургії. Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк також один із загальновизнаних експериментаторів. Цього найвидатнішого драматурга Бельгії, якого ще за життя називали бельгійським Шекспіром, вважають засновником символістського театру. Моріс Метерлінк — лауреат Нобелівської премії з літератури (1911). Найвидатніші твори М. Метерлінка, створені на зламі ХІХ-ХХ ст., досі правлять за взірець символістської драми.

Етапи творчості М. Метерлінка

Період творчості

Основні події

Бельгійський

■ 1883 р.— перший вірш;

■ 1888 р.— поетична збірка “Оранжереї”;

■ 1889 р.— “Принцеса Мален” — перша п’єса, збірка віршів “Теплиці”;

■ 1896 р.— збірка “12 пісень”

“Театр мовчання” (“статичний театр”) — головне актори передають не словами, а жестами, мімікою й рухами; слова багатозначні, висловлювання тьмяні; тривожне очікування чогось таємничого, часто жахливого створює напруженість дії

Французький

■ 1890 р.— одноактні п’єси “Непрошена”, “Сліпі”;

■ 1892 р.— драма “Пелеас і Мелісанда”;

■ 1896 р.— “Скарб смиренних”

Провідні теми творчості: смерть і значення людського життя, місце й роль людини в суспільстві, в історії.

“Театр смерті” — дія містично-символічна, відбувається в умовних обставинах; не має конкретних ознак дії та часу; головне — передчуття; присутність Смерті, Невідомого (Бога); прагнення знайти ідеал; переважання темних кольорів; персонажі позбавлені індивідуальних рис

Пізній

1908 р.— “Синій птах” (герої подорожують світом у пошуках щастя, а знаходять його у себе вдома)

У пізніх п’єсах Метерлінк звертався до біблійних, казкових та історичних сюжетів. Мотив смерті постійно присутній у творах письменника, а в пізній творчості зростає захоплення містикою й окультизмом.

У філософських есе Метерлінк звертається до філософії й естетики символізму. У найвідоміших філософських творах “Життя бджіл” (1901), “Життя термітів” (1926) і “Життя мурашок” (1930) письменник намагався пояснити життя та діяльність людини за допомогою аналогій із природою.

“Театр надії” — дія казково-романтична; оптимізм, добрий гумор, веселий, радісний настрій; боротьба добра та зла; головне — пошуки істини, пізнання; зображення нереального життя; головний мотив — всемогутність людини; Невідоме ототожнено з Богом

— Окремі драми М. Метерлінка перекладали Леся Українка, Євген Тимченко, Марія Грінченко, Наталя Кобринська, Федір Крушинський та ін. Твори Метерлінка значно вплинули на перебіг українського літературного процесу кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Творчістю драматурга захоплювалися також Іван Франко, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь. У радянській Україні “Синього птаха” перекладали Максим Рильський і Надія Гордієнко-Андріанова, але окремою книжкою драму не публікували.

За доби незалежності оприлюднено переклад з російської Степана Грицюка (1997) та низку переказів (Юрія Надзбручанця та ін.), а також видано друком п’єси у коментованому перекладі Дмитра Олександровича Чистяка (“Сліпі”, “Пелеас і Мелісанда”, “Аріадна та Синя Борода”, “Блакитний птах”, “Принцеса Малена”, “Непрохана”, “Сліпі”, “Семеро принцес”, “Алладіна і Паломід”, “Всередині”, “Смерть Тентажиля”).

У літературознавчих розвідках до драматургії Нобелівського лауреата звертались І. Франко, Леся Українка, О. Білецький, М. Рильський, К. Шахова, Я. Кравець, Д. Чистяк та ін.

«Синій птах» — одна з найвідоміших п’єс М. Метерлінка — належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру є химерно-казковий сюжет; фольклорні та міфологічні образи; умовність простору і часу; символістичність ситуацій і образів; ліризм; узагальнювальний зміст; наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру.

Теорія літератури (запис до зошитів)

Драма-феєрія (або феєрія; фр. feerie, від фр. fee — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього виду характерний фантастично-казковий сюжет, де поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відзначається використанням сценічних ефектів та трюків.

Феєрія — театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, у якій із метою вразити глядача використовують різноманітні сценічні ефекти.

Особливості драми-феєрії

■ Фантастично-казковий сюжет.

■ Дійові особи: міфічні або фантастичні істоти.

■ Відбуваються надзвичайні історії.

■ Безліч театральних ефектів та трюків.

Єдиною феєрією в українській літературі є драма “Лісова пісня” Лесі Українки.

— Філософську драму-феєрію “Синій птах” М. Метерлінк створив 1908 р. У цей період автор уже по-новому розглядав життя та творчість. На естетичні пошуки Метерлінка вплинула ідеалістична філософія, за якою люди мають шукати ідеальний світ за допомогою підсвідомості. Цей світ має таємничу сутність, зрозуміти яку можуть лише чисті душею люди.

Художні особливості п’єси “Синій птах” визначає вже сам жанр п’єси-феєрії, у символіці якої чітко окреслені оптимістичні тенденції — віра у кращу долю людини, у майбутнє. Виняткова спостережливість автора, уміння бачити довкілля у незвичному забарвленні допомогли йому створити широке й гуманістично насичене літературне полотно.

Попри казковий характер та гуманістичне спрямування, твору притаманне глибоке філософське насичення простої й по-людськи доброї оповідки, у якій постійно здійснюється усвідомлення складного через просте, високого через буденне. Філософський зміст пошуку щастя автор розкрив за допомогою характерних для ідеалістичної філософії категорій: тем і мотивів часу, буття, сну, дороги тощо.

Герої п’єси — діти бідного дроворуба Тільтіль і Мітіль у супроводі сил природи вирушають на пошуки Синього птаха, що символізує істину й щастя. Вони потрапляють до Країни Спогадів, Царства Майбутнього, Садів Блаженств, переживають незвичайні пригоди, долають усілякі перешкоди. Повернувшись додому, знаходять Синього птаха у своєму будинку. Метерлінк так сформулював основну думку твору: “Я хотів сказати, що людство завжди має прагнути [рухатися] вперед, що в цих блуканнях воно завжди зростає, наливається новими соками...”.

Для ближчого знайомства з творчістю Моріса Метерлінка пропоную вам переглянути експрес урок

Особливості композиції казки-феєрії — зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу Тільтіля і Мітіль.

(Запис у зошити)

Аналіз драми- феєрії М. Метерлінка «Синій птах»

Рік написання – 1908

Жанр твору. драма-феєрія

Ідея – «будь сміливим, щоб бачити приховане».

Головні герої: Тільтілем й Мітіль, Душа Світла, Фея Берилюна, хвора дівчинка, Душі речей та тварин

Синій птах — це символ щастя, істини, добра.

Сюжет драми — пошуки героями загадкового птаха.

Конфлікт — боротьба сил добра і зла, світла і пітьми, долання героями всього, що стоїть на перешкоді досягнення мети.

Герої філософської п’єси-казки “Синій птах” — це образи-символи, що втілюють панівні на землі сили. Це люди, рослини, тварини, стихії Світла, Вогню й Води, Душі (Хліба, Молока та ін.) — усе те, з чого складається людський світ. Виявляється, людина живе на землі, не помічаючи довкола нікого й нічого, крім таких, як сама. їй здається, що лише вона наділена душею, і всі таємниці світу вона вже розгадала. Але це не так. За допомогою чарівного каменя, що відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль, герої п’єси, бачать світ таким, яким він є насправді — одухотвореним, прекрасним (а інколи — страшним), сповненим таємниць. У цьому світі минуле, сучасне й майбутнє перебувають поруч і пронизують одне одного: Тільтіль і Мітіль зустрічають і своїх давно померлих рідних, і ще ненародженого брата. Виявляється, людина відповідає не лише за себе, а й за всіх своїх предків і нащадків, тому що її рід — єдине ціле, одна нескінченна лінія.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати теоретичний матеріал (за підручником ст. 234 - 245), прочитати драму-феєрію "Синій птах"