Ми боролися не тільки за новий театр, а й за нову людину та новий світ.

Б. Шоу

Наприкінці XIX ст. в європейському театрі відбуваються кардинальні зміни, які засвідчили появу нових тенденцій у драматургії. У різних країнах письменники шукали нові шляхи відображення дійсності, поєднуючи здобутки попередніх літературних напрямів (реалізму, романтизму, натуралізму) із засобами модернізму (імпресіонізму, символізму, неоромантизму та ін.). Новітні тенденції в драматургії на межі XIX-XX ст. стали називати «нова драма». До неї належать різні за світоглядними позиціями й індивідуальними стилями митці, але їх об’єднує подібність ідейно-естетичних принципів, що відрізняють «нову драму» від «старої» (драматургічних творів попередніх епох — шекспірівський театр, класицистичні твори, реалістичні драми тощо). Засновником «нової драми» уважають Г. Ібсена (Норвегія). до драматургії цього періоду також долучилися інші талановиті митці: Б. Шоу (Англія), А. Стріндберг (Швеція), Г. Гауптман, Б. Брехт (Німеччина), а. Чехов (Росія), М. Метерлінк (Бельгія) та ін. «Нова драма» стала початком докорінної перебудови драматургії, яка тривала протягом усього XX ст.

Ознаки драми:

1. Основною ознакою драматичного твору є призначення його для театрального спектаклю.

2. Текст драматичного твору складається з двох частин - мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.

3. Події вдрамі відбуваються в теперішньому часі. На це вказують дієслова у формі теперішнього часу;

4. У драматичному творі майже немає описових елементів тексту, прямої мови, а про всі події читач дізнається з розмов дійових осіб;

5. Властива одна сюжетна лінія й головна подія, герої показані в критичний момент свого життя, а дії у творі стиснуті в часі;

6. Емоційно-чуттєва напруга.

7. Ведучі жанри драми: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама.

XIX ст. увійшло в історію світової літератури як епоха новаторських пошуків митців, появи нових мистецьких напрямків, жанрів прози, поезії. Звичайно, мистецтво театру не змогло уникнути впливу нових ідей, філософських концепцій.

Що ж таке драматичний театр сьогодні? Відомо, що це місце, де будь-хто з нас може ознайомитися і побачити виставу. Для людей ХІХ ст.. театр набув значення набагато більшого. Адже театр, це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце побачень, статус. Про драматургів і їхні п’єси говорили, сперечалися, лаяли і хвалили, вони спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до подвигів.

Дж. Ґолсуорсі говорив: «Писати повинен лише той, кого хвилюють великі загальнолюдські й соціальні проблеми».

У другій половині XIX ст. починається докорінна перебудова драматургії, яку пов’язують з народженням і розвитком «нової драми».

Драматурги шукали нових форм мистецтва, прагнули наблизити драму до сучасності, приділити більше уваги внутрішньому світу людини. Якщо в старому театрі зображувалась трагедія окремої людини, то оновлена драма розкриває загальну трагедію життя людства і отримує назву «нова драматургія».

«Нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став «інтелектуальним», «дискусійним». На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.

Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів:

· Г. Гауптмана (Німеччина),

· Б. Шоу (Англія),

· А. Стріндберга (Швеція),

· М. Метерлінка (Бельгія),

· Е. Золя (Франція),

А. Чехова (Росія).

Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс.

Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги — ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов).

Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал — запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.

«Нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.

Більш детально дізнатися про "Нову драму" і Моріса Метерлінка пропоную, переглянувши урок.

На сьогодні все. Ваше завдання :

Знати основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Прочитати про життя і творчість Моріса Метерлінка.