Петро Вірин
СЕСТРИЧКО! РАНИ ЩЕ БОЛЯТЬ…
Медикам і ними врятованим
у цій війні присвячується.
Сестричко! Рани ще болять
І ниє тіло…
Поспати б ще хвилин із п’ять
І знов – за діло.
(Щоб я зумів на ноги стати,
Не спала й ти…)
Негоже довго так гуляти,
Нам треба йти!
У тебе вдома – мама, діти…
У мене – теж.
Тож нам зарано ще радіти,
Життю, без меж!
Тобі ще треба врятувати
Чимало нас.
Мені ж – на фронті воювати…
Такий вже час!
Нам доля вкотре посилає
Важкий рубіж…
(За мою ногу не хвилюйся,
Сміливо ріж…)
Я клятих орків буду бити
І без обох,
Допоки точно буду знати –
Останній здох.
Тоді зустрінемось з тобою
А може й ні:
Не кожен дорожить собою
На цій війні…
(27.07.2023)