Вільногірський ліцей №5

Історія ліцею

Наша школа (нині - ліцей) вперше відчинила свої двері 1 вересня 1980 року. Це був рік Московської олімпіади. Саме на честь цієї події на фасаді ліцею розміщена емблема олімпійських ігор.

Колектив ліцею складався на той час з педагогів середнього віку і молодих кадрів, які щойно закінчили педагогічні навчальні заклади. Молоді педагоги, як і діти, вперше прийшли у ліцей, щоб стати одні - учнями, інші - викладачами.

Наш ліцей найбільший у місті, наймолодший і найсучасніший. Побудований по типовому проекту Новосибірської філії ЦІТП. Автори проекту – головний інженер інституту А.Ляхович, головний архітектор А.Міхе (1977рік).

Керував будівництвом Тарасенко Іван Дмитрович – заступник директора з капітального будівництва Вільногірського заводу електровакуумного скла. Завод прийняв на себе шефство над новобудовою і допомагав з обладнанням.

Ліцей був розрахований на 1568 учнів. В перший день до ліцею прийшли 1450 дітей. Коли вранці вони йшли на уроки, їх було так багато, що здавалося, неначе йде на завод робоча зміна.

Звичайно найбільше труднощів випало на долю першого директора – Анатолія Михайловича Дмитрука, який був призначений директором ще недобудованого ліцею. Важко уявити, скільки потрібно було витратити сил та енергії, щоб ліцей був відкритий вчасно. Необхідно було днювати і ночувати на будівництві.

Молодий, енергійний директор умів домовлятися з усіма, вміло керувати і одночасно комплектувати майбутній педколектив. Але він встиг, і ліцей 1 вересня зустрічачав перших учнів. На святі Першого дзвоника керівництво заводу вручило директору символічний кришталевий ключ, який тепер став одним з експонатів нашого краєзнавчого музею.

Ліцей складається з 3-х навчальних корпусів. Перший - для навчання, виховання та розвитку учнів початкової ступеню, другий та третій корпуси – для учнів середньої та старшої ланок.

Загальна площа ліцею - 3415 кв.метри, кількість навчальних кабінетів – 60, а для фізичного розвитку та оздоровлення передбачено три спортивні зали.

Кожного разу, коли приходить в наше місто весна, наш ліцей стає схожим на білосніжний корабель, який кожного року піднімає свої вітрила і проводжає своїх вихованців в далеку дорогу життя. Саме про це ми співаємо в нашому гімні:

Мила моя школо, ти на диво схожа,
Парусник наш білий курс вперед трима.
Нам з тобою добре вереснем погожим,
І коли надворі стугонить зима.

Білосніжнії вітрила, розправляйте свої крила
І ведіть прямим нас курсом у незвідані краї.
Школа наша п’ята, рідна і любима,
Ми юні вільногірці – мрійники твої!