Словник вчителя

СТИЛЬ СПІЛКУВАННЯ – стійка модель комунікативної поведінки, опосередкована індивідуальними особливостями (психотипом) мовця та характером його діяльності.

СИТУАТИВНІ ВПРАВИ – вправи, які штучно моделюють в умовах шкільного навчання певні (бажано актуальні та максимально наближені до природних) ситуації спілкування, чим породжують необхідність створення учнями висловлювань діалогічного або монологічного характеру. Близькі до рольової гри: за завдання учителя кожен з учнів ототожнює себе з мовцем, який, потрапивши у конкретну ситуацію спілкування, виконує певну соціальну роль (школяра, його батька, учителя, лікаря, продавця і под.)

СЛОВНИКОВА РОБОТА В ШКОЛІ - галузь методики навчання мови, що охоплює засвоєння учнями нових слів та їхніх значень, відтінків значень, багатозначності й переносних значень слів, засвоєння синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, емоційно-експресивних забарвлень слів, сфер їхнього вживання. Мета словникової роботи - збагачення, уточнення й активізація словника учнів, а також удосконалення мовлення (усунення з активного словника діалектних слів, вульгаризмів). Проводиться здебільшого на практичному рівні, із використанням словників.

СЛОВНИКОВО-ОРФОГРАФІЧНА РОБОТА В ШКОЛІ – вивчення правопису важких для написання, рідковживаних або таких, що не перевіряються правилами, слів (запам’ятовування їхнього буквеного складу, звуко-буквений аналіз, запис, уведення до речень або текстів, перевірка їхнього написання за словниками, складання таблиць тощо).

СПІЛКУВАННЯ - соціальна форма взаємодії між людьми, опосередкована обміном думками, почуттями, ідеями, переживаннями. С. ділове – спілкування людей як виконавців соціальних (професійних) ролей, функціонально заданих програм і дій. С. неофіційне – спілкування, головними чинником якого є не соціальна роль, а особистісні якості, коло інтересів, почуттів, індивідуальність людини.

СТАНДАРТ ОСВІТИ – документ, спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування у сфері освіти. Розробляється та затверджується державним органом. Установлює загальні принципи, правила, вимоги або характеристики стосовно змісту освіти.

СТИЛЬ ВИКЛАДАННЯ розрізняють відповідно до ступеня орієнтації вчителя на підхід до явищ, що вивчаються, та врахування ним індивідуальних особливостей учнів, а саме:

• репродуктивний (спрямований на передавання знань, навчальної інформації);

• адаптивний (скерований на передавання інформації з урахуванням середнього рівня знань усіх учнів);

• локально-моделюючий (орієнтований на передавання знань у певній конкретній галузі без урахування інших уявлень про дійсність);

• системно-моделюючий (спрямований на формування моделі світу, на розвиток в цілому, знання подаються у взаємозв’язках із знаннями з інших галузей).

ТЕМБР (від франц. timbre) – забарвлення звука, що дає можливість розрізнити звуки однієї висоти у звучанні голосів.

ТЕМП мовлення, читання (від лат. tempus – час) – швидкість вимовляння/читання; у школі вимірюється кількістю слів за хвилину.

ТЕСТ - завдання стандартної форми, виконання якого дає можливість виявити рівень сформованості знань, умінь, навичок.

ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя і гарантують кінцевий запланований результат. На відміну від методики, технологія не допускає варіативності, з неї не можна вилучити якийсь елемент. Необхідним для технологічного навчання є постійний зворотний зв’язок, внесення виправлення та змін у подальшу діяльність. Технологія – це комплекс, який складається з 1) планування результатів; 2) засобів оцінки для корекції та вибору оптимальних для конкретної ситуації методів і прийомів навчання; 3) набору моделей навчання, розроблених вчителем на цій основі.

ФАКУЛЬТАТИВНІ ЗАНЯТТЯ - форма поглибленого вивчення предмета за вибором учнів, засіб розвитку пізнавальних інтересів школярів, їхніх здібностей, професійної орієнтації. Завдання факультативних занять: розвиток інтересу до знань обраної наукової галузі, опанування знань, умінь, практичних навичок науково пошукової роботи (опрацювання першоджерел, систематизації здобутих знань, реферування, підготовки й виголошення учнівських наукових повідомлень і под.). Поширеними методами та прийомами у проведенні факультативних занять є лекція, робота з навчальною книжкою (самостійне опрацювання наукових статей, робота зі словниками й довідниками), самостійний аналіз матеріалу, підготовка наукових повідомлень (учнівських доповідей), їхнє обговорення.

ЯКІСТЬ ОСВІТИ – інтегральна характеристика навчального процесу та його результатів, що виражає ступінь їхньої відповідності поширених у суспільстві уявленням про те, яким має бути цей процес і якій меті він повинен слугувати. Якість сучасної освіти визначають за такими факторами: а) зміст, що включає кращі досягнення духовної культури та досвіду в певній сфері діяльності; б) високий рівень компетентності викладацького складу; в) інноваційні освітні технології та відповідна їм матеріально-технічна забезпеченість; г) гуманістична направленість; д) забезпечення потребу в знаннях, уміннях, розумінні.

Література

1. Якісна освіта – запорука самореалізації особистості: Наук. видання/ За заг. Ред.. С.М.Ніколаєнка, В.В.Тесленка. – К.: Пед.преса, 2007.

2. Пометун О.І, Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.: Наук.-метод. посіб.- К.: Видавництво А.С.К., 2004.

3. Токмань Ганна. Сучасні навчальні технології та методи викладання. Інноваційні технології: модульно-розвивальна система навчання // Дивослово, 2002. - № 11.

4. Плиско К.М. Синтаксис української мови в опорних конспектах, таблицях і завданнях.