Словник вчителя

ПЕДАГОГІЧНА АКСІОЛОГІЯ – наука про сприйняття, освоєння та оцінювання нового в педагогіці. Основні категорії: педагогічне співтовариство, оцінювання та різновиди процесів освоєння нового, явища консерватизму і новаторства в педагогіці, особливості інноваційного середовища, готовність педагогічного співтовариства до сприйняття й оцінювання нового тощо.

ПЕДАГОГІЧНА ІННОВАЦІЯ – сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання й навчання; цілісна теоретична, технологічна і методична концепція оновлення педагогічної діяльності, що забезпечує її вихід на якісно новий рівень; процес освоєння нового (засобу, методики, технології тощо).

ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ – прийняття і здійснення педагогом оптимальних нестандартних рішень у змінних умовах навчально-виховного процесу.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА - комплекс загальнопедагогічних і психологічних умінь педагога, що забезпечує володіння ним своїм психофізичним станом, настроями, емоціями, мовленням тощо. Виділяють такі елементи педагогічні техніки:

• вербальні (голос, дикція, інтонація, темп мовлення);

• невербальні ( міміка, жести, артикуляція, пластика);

• соціально-перцептивні (увага, сприйняття, спостережливість, уява);

• володіння емоційним станом (зняття напруження, саморегуляція, самонавіювання тощо).

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПАЛІАТИВ – тимчасова поступка педагога, що полягає у його навмисному «небаченні», «непомічанні» порушень учнем соціальних норм і створенні умов для унеможливлення їх у майбутньому; терплячість заради успішного розвитку дитини.

ПЕДАГОГІЧНІ ВИНАХОДИ – перетворення, конструювання окремих елементів педагогічних систем, методів, засобів, умов навчання та виховання.

ПЕДАГОГІЧНІ ВІДКРИТТЯ - наймасштабніші новаторські педагогічні рішення, пов’язані з висуненням принципово нових педагогічних ідей та їхнім втіленням у конкретній педагогічній системі.

ПЕДАГОГ-ФАСИЛІТАТОР - педагог, який працює в системі особистісно орієнтованої педагогіки, сповідує заохочення й довіру як вираження особистісної впевненості в можливостях і здібностях учнів, підтримує їхню відкритість власним думкам і переживанням.

ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД – навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються застосуванням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграції традиційних форм, методів і под.

ПЕРЕКАЗ – традиційний для школи вид навчальної роботи з розвитку зв’язного мовлення, що полягає в усному або письмовому відтворенні тексту-зразка (вихідного тексту). Сприяє розумінню логіки й композиції тексту, збагаченню та активізації словникового запасу, упорядкуванню граматичного ладу мовлення, а також формуванню вміння відтворювати й поєднувати різні типи мовлення (розповідь, опис, роздум), передавати стильові особливості тексту. Якнайбільше відповідає сучасним вимогам, оскільки дає можливість організувати навчання видів мовленнєвої діяльності: школярі сприймають текст (аудіювання або читання), відтворюють сприйняте (говоріння або говоріння й письмо). За умови даного учням граматичного завдання може сприяти усвідомленому використанню школярами певних граматичних засобів мови. Завжди має виховний потенціал. Види переказу: за метою проведення: навчальні та контрольні; за повнотою передання змісту та мовних засобів: детальні (докладні), стислі, вибіркові, з творчим завданням.

ПОНЯТТЯ В КУРСІ МОВИ – логічно оформлена думка про предмет або явище із зазначенням його суттєвих ознак. Засвоєння понять певної науки складають основу його вивчення. У процесі формування в учнів понять виділяють такі етапи:

1) накопичення виділених у процесі мовного спостереження основних ознак явища та їх первісне узагальнення;

2) визначення поняття із введенням відповідного терміну або підведення нового поняття під уже відоме родове поняття з визначенням важливих відмінних ознак;

3) поглиблення поняття, тобто визначення нових, раніше невідомих його ознак.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОМИЛОК - досягнення автоматизації мовних умінь (вироблення правописних навичок) на основі багаторазового закріплення знань орфографії та граматики. Порядок попередження помилок такий: 1) розподіл уваги в процесі письма між сприйняттям змісту і контролем за формою записуваного; 2) формування навичок випереджувальної перевірки: визначення слів із «важкими» орфограмами та речень із «важкими» пунктограмами ще до їх написання; 3) формування навичок орфографічного та пунктуаційного коментування, а також самоперевірки записуваного у темпі письма; 4) вироблення і тренування орфографічної пильності; 5) тренування у доборі слів із певними орфограмами та речень із певними пунктограмами; 6) вироблення звички користування словниками та довідниками.

ПОШУКОВІ (ЕВРИСТИЧНІ) МЕТОДИ НАВЧАННЯ – методи, які забезпечують максимальну пізнавальну активність учнів, що спирається на розвинутий пізнавальний інтерес. Відповідно до типології І.Я.Лернера і М.М.Сказкіна, до цієї групи належать такі методи: частково-пошуковий, метод проблемного навчання та дослідницький. До застосування названих методів схильні сучасні інноваційні методики. Пошукова діяльність учнів є перехідною ланкою до творчості.

ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ МЕТОД – метод залучення учнів до самостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ діяльності, роблять висновки, пізнають закономірності.

ПРАВИЛА МОВНІ 1. Положення, що виражають певну закономірність мови у граматиці, фонетиці, словотворі тощо. 2. Припис, інструкція для виконання певної дії, перелік послідовності операцій, з яких ця дія складається у орфографії, орфоепії, каліграфії тощо.

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ – один із типів розвивального навчання, навчально-виховна система (інколи визначається як метод навчання), суттю якої є пошукова діяльність учнів, яка починається з формулювання проблемних запитань (саме вони допомагають учням визначити суть проблемного завдання; у проблемному запитанні завжди є прихована суперечність) і створення проблемних ситуацій (ситуацій, що породжують задачу, розв’язання якої спонукає школярів до активного мислення, для вирішення якої необхідно знайти й застосувати нові знання чи способи дій). Такі проблемні завдання бувають закладені у навчальних програмах, підручниках і проблемному викладі знань учителем, а також виникають у самостійній роботі учнів. Проблемна ситуація – не просто складна ситуація, що виникає внаслідок недостатнього рівня знань учнів; вона передбачає зацікавленість школярів, виникнення в них потреби у її розв’язанні і обов’язково творчого внеску. У процесі розв’язання проблеми школярі засвоюють досвід творчої діяльності. Проте рівень знань, умінь і навичок учнів повинен бути достатнім, щоб почати пошук способу виконання проблемного завдання. Розв’язання проблемного завдання має бути обґрунтоване, підтверджене доказами. Істотною ознакою проблемного навчання є зближення психології мислення людини з психологією навчання.

ПРОБЛЕМНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ - методи засвоєння нових знань, за умови застосування яких учень бере участь у виробленні нового змісту знань (розв’язанні проблеми). Передбачають високу мотивацію учасників навчального процесу, можливості реалізації атмосфери діалогу й співробітництва.

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНА - затверджений Міністерством освіти і науки документ, що визначає зміст і обсяг предмета, коло знань і вмінь, що мають бути обов’язково засвоєні учнями кожного класу. Укладаються відповідно до вимог Державного стандарту та Концепції навчання предмета. Існують програми різних рівнів: для загальноосвітніх навчальних закладів, для профільних класів, для класів з поглибленим вивченням предмета, факультативних курсів, а також «авторські» програми. На основі програм укладають підручники, навчальні комплекти та інші допоміжні навчальні матеріали.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКОМФОРТ - відчуття людиною тривожності через неспроможність пристосуватися до нових умов, депресію, несприйняття цінностей співрозмовників тощо.

РЕФЛЕКСІЯ – у філософії – роздум та самоспостереження, аналіз власних дій та міркувань, самозаглиблення, «повернення» свідомості на себе. У психології – процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів та станів. У соціальній психології – не лише знання й розуміння себе самого, а й осмислення оцінювання себе іншими індивідами.

РЕЦИПІЄНТ - той, хто сприймає мовлення (на відміну від продуцента, який його творить).

РИТОРИКА – наука про способи переконання, ефективні форми впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей; красномовство. Як наука Р. склалась у Давній Греції. В Україні поширюється з кінця ХVІ ст..

РІВНІ НОВИЗНИ – ступені нового у педагогічних нововведеннях: абсолютна новизна (принципова новація, підтверджена відсутністю аналогів); локально-абсолютна новизна (використання в нових умовах новації, уже використовуваної на інших об’єктах); умовна новизна (незвичне поєднання раніше відомих елементів); нормативна новизна (оригінальність новації, що визначається її відмінністю від тих, які є нормою); суб’єктивна новизна (об’єкт є новим лише для певного суб’єкта).

РОЗДАВАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ – завдання і вправи на окремих картках для індивідуального виконання учнями. Сприяють розвитку самостійності. Використовуються для закріплення, повторення, узагальнення вивченого, а також як засіб перевірки рівня здобутих знань і набутих умінь і навичок.