ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ – галузь науки про мову, що почала активно розвиватися з 70-х років минулого століття. Основним поняттям лінгвістики тексту є текст, а предметом вивчення – зміст і структура (будова) тексту. Завдання лінгвістики тексту – виявити й дослідити загальні закономірності будови тексту.
ЛІНГВОДИДАКТИКА – теорія навчання мови; досліджує питання змісту навчального курсу мови на основі лінгвістичних досліджень, труднощі засвоєння мовного матеріалу, причини виникнення таких труднощів і шляхи їх подолання, визначає принципи, методи і прийоми навчання мови. Стосовно вивчення української мови у російськомовному середовищі досліджує характер білігвальних явищ, впливу інтерференції і на цій основі вибудовує методичні рекомендації.
ЛІНГВОМЕТОДИКА – те саме, що методика навчання мови.
МЕДІА-ОСВІТА – напрям у педагогічній науці, що досліджує засоби масової комунікації. Головні завдання: підготовка тих, хто навчається, до життя в інформаційному суспільстві, формування в них уміння здобувати й використовувати інформацію в будь-якому вигляді, здійснювати комунікації, усвідомлювати та враховувати особливості впливу на людину засобів комунікації.
МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ - взаємопроникнення наук, що сприяє формуванню в учнів єдиної картини світу та розумінню ними взаємозв’язків явищ природи й суспільного життя.
МІМІКА - рухи м’язів обличчя, якими виражають емоції та почуття людини.
МОВНІ НАВИЧКИ – автоматизовані вміння, що формуються внаслідок тривалого вправляння. Належать до інтелектуальних, проте їхня особливість полягає в тому, що, з огляду на безперервний контроль свідомості над мовленням, а також нестримний потяг більшості мовців до мовної творчості, вони ніколи не досягають абсолютної автоматизації (автоматизуються лише окремі елементи дій).
МОДУЛЬ – задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу; змістовий М. - система навчальних елементів, поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові; дидактичний М. складається із закінчених та взаємопов’язаних елементарних частин змістових та операційних знань.
МОЗКОВА АТАКА – організований процес генерування ідей у результаті безперешкодного і відкритого обговорення проблеми.
МОНІТОРИНГ В ОСВІТІ - постійне відстежування певного процесу в освіті з метою виявлення його відповідності визначеному результату навчання. Елементи М.: поточна, проміжна і підсумкова атестація, графіки та звіти, педагогічні ради, педагогічні консиліуми і под.
МОНОЛОГ – висловлювання однієї особи, здебільшого значне за обсягом, що має тему, головну думку, певну композиційну структуру. Вимагає від автора певного рівня підготовленості, вольових зусиль, необхідних для складання плану висловлювання, добору адекватних задумові мовних засобів тощо. У шкільній практиці робота над формуванням умінь і навичок складання монологу виявляється в роботі над різними видами переказів та творів.
МОРАЛЬ – система поглядів, норм, оцінок, які регулюють людську поведінку.
МОРАЛЬНА НОРМА - вимога, якої необхідно дотримуватися за будь-яких обставин, обов’язковий елемент моральних відносин і моральної культури суспільства.
НАВЧАННЯ – процес, що, забезпечуючи пізнання світу, передбачає певний зовнішній продукт, отримання нових засобів у діяльності (знань, умінь, навичок).
НАЦІОНАЛЬНА МОВА – підгрунтя національної культури в її юридичних, політичних, релігійних, науково-освітянських і побутових аспектах.
НЕОРИТОРИКА (Rethorica nova) – нова риторика, що виникла у другій половині ХХ ст. на підґрунті нових наукових дисциплін (комунікативної лінгвістики, психолінгвістики, лінгвістики тексту тощо) і має за мету забезпечення ефективності комунікативного акту, засвоєння оптимальних алгоритмів спілкування та мовленнєвого впливу на людей, методи переконання аудиторії.
НЕТРАДИЦІЙНІ (НЕСТАНДАРТНІ) УРОКИ - уроки, що виходять за межі традиційних типологій. З-поміж них виділяють:
інтегровані (побудовані на міжпредметних зв’язках: мови та літератури, мови й історії і под.);
уроки в формі змагання: вікторина, турнір філологів, лінгвістичний конкурс, естафета, ділова або рольова гра, кросворд і под.;
уроки з перенесенням традиційних форм позакласної роботи: «Що? Де? Коли?», КВК, спектакль, концерт, інсценування, диспут (дискусія);
уроки, що імітують публічні форми спілкування: усний журнал, телеміст, прес-конференція, лінгвістична панорама і под.;
уроки, що імітують культурні заходи: заочна екскурсія, мандрівка;
уроки із застосуванням фантазії: урок-казка, урок-сюрприз від інопланетян і под.;
уроки, засновані на відомих у суспільній практиці жанрах, формах і методах роботи: лінгвістичне дослідження, аналіз філологічних матеріалів, історичний коментар, репортаж, інтерв'ю;
уроки на основі нетрадиційної організації навчального матеріалу: урок-презентація, урок одкровення, урок-сповідь.
НОВАТОРСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД – навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, породжена радикально новою педагогічною ідеєю.
ОБЛАДНАННЯ УРОКУ - комплект усіх використовуваних на уроці навчальних посібників: підручники, посібники (збірники вправ, диктантів, переказів, тестів тощо), словники та довідники, роздавальний матеріал, унаочнення (таблиці, схеми, картини), а також зошити, дошка, крейда, ТЗН.
ОЛІМПІАДА - одна з організаційних форм позакласної й позашкільної роботи з навчального предмета, мета якої – виявлення й розвиток пізнавальних інтересів і здібностей школярів. Складається з кількох турів виконання учнями завдань підвищеної складності. Забезпечує масове охоплення учасників, виявляє їхню ерудицію, кмітливість, спонукає до творчості й самоосвіти.
ОПОРИ - гранично стислі узагальнені теоретичні відомості, подані у формі таблиці, формули або моделі. Використовуються як засіб запам’ятовування та орієнтир у практичних діях учня.
ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ – вибір оптимального (найкращого, найдоцільнішого) варіанта процесу навчання в конкретній педагогічній ситуації. Основні критерії: результативність і якість вирішення навчально-виховних завдань за мінімальних витрат часу й зусиль учнів та вчителя. Включає: 1) визначення мети і завдань навчання на кожен урок; 2) відповідність змісту навчання цій меті і завданням; 3) доцільне поєднання форм навчальної діяльності учнів (індивідуальна, парна, групова); 4) раціональний добір і поєднання методів навчання; 5) планування вивчення розділу, теми; 6) здійснення плану; 7) аналіз результатів і оцінка рівня оптимальності плану.
ОЦІНКА – загальний термін, що вживається для характеристики результатів навчальної діяльності відповідно до критеріїв їх відповідності встановленим вимогам. Поділяються на поточні, проміжні, підсумкові; виражаються у балах.