25.10.22н.р. Прослухала вебінар.

Логоритмічна вправа "Кошенята".

Є у мене лапки,(показують долоньки"лапки", як кошенята)

На лапках є царапки.

Коли я з вами граю,(показують " кігтики-царапки")

Царапки ці ховаю.,(Стисківають пальчики в кулачки)

ПШ-шш("Котик сердиться" - "показує кігтики".)

Няв!("Котик добрий і лагідний" - стискають пальчики в кулачки.)

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ.

26.10.22н.р. Прослухала вебінар

27.10.22н.р.

Бесіда для батьків. "Поради батькам для долучення дітей до музичного виховання".

Разом з дитиною слухайте музику (у «живому» виконанні, у записах, радіо- та телепередачі);

Змалечку співайте колискові, розважальні пісні, розігруйте забавляночки;

Наспівуйте дитині танцювальні мелодії, заохочуйте дитячу танцювальну ініціативу;

Спільно музикуйте і співайте із застосуванням іграшкових і справжніх музичних інструментів та оригінальних пристосувань (кришки від посуду, ложки тощо);

Підтримуйте дитячу ініціативу у створенні музично-ігровихситуацій (гра в музичне заняття, концерт, театр тощо);

Діліться з дітьми власними вміннями і талантами (улюблені пісні тата і мами, бабусі і дідуся);

Створюйте мистецьке середовище вдома шляхом придбання дитячих музичних іграшок-інструментів (брязкалець, дзвоників, сопілки, барабана, бубна тощо), збирання музичної фонотеки для слухання й танцювально-ігрової діяльності, музично- ілюстровані казки, дитячі пісні, класична музика,сучасна естрадна музика тощо) та відеотеки;

Відвідуйте професійний театр разом з дитиною, обмінюйтеся враженнями;

Беріть активну участь у музично-театралізованих святах, що проводяться в дошкільному закладі;

Поєднуйте у сімейному побуті музичну діяльність дитини з іншими видами творчої діяльності.

28.10.22н.р.

"ЗА ЛАШТУНКАМИ ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРУ".

Репертуарний збірник для лялькового театру.

"ДОБРЕ КОЛИ МАМА З НАМИ".

Дійові особи: Ведуча, Курочка, Курчатко, Зайчик, Коза, Козенятко, Кіт, Поросятко. Звучить ніжна мелодія. Ведуча: Що за свято навесні зустрічаєм в перші дні? Знають це усі малята — любих мам сьогодні свято! Мама є у зайченятка, У теляти й каченятка, Як у кожного малятка, Мама-Квочка є в Курчатка. Бо мама дитину від бід порятує, Завжди заспокоїть і всіх нагодує. Без мами на світі завмерло б життя, Продовження роду — маленьке дитя. Виходить мама-Квочка і курчата слідом за нею. Ведуча: Мама-Квочка йде гуляти, Своїх діток розважати. Слідом дружно йдуть малята — Це жовтесенькі курчата. Курочка: Ко-ко-ко, ко-ко-ко, Ви за мною йдіть рядком. Дружно в коло всі ставайте І таночок починайте. Ко-ко-ко, ко-ко-ко, Ви за мною йдіть рядком. Нумо, поспішайте І не відставайте. Всі курчата йдуть за мамою. Одне курчатко відстало. 6 Ведуча: Всі курчатка пішли за мамою, а одне відстало від братиків і сестричок та заблукало, розгубилося й заплакало. Курчатко: Пі-пі-пі... (плаче). Ведуча: Коли це біжить Зайчик-побігайчик. Зайчик: Ти хто такий? І чому плачеш? Курчатко: Хто я такий — я сам не знаю. Мама знає, та я її загубив. Зайчик (замислюється): А ти вмієш так стрибати? (Показує). Курчатко: Умію! (Стрибає). Зайчик: Тоді ти — зайчик, і мама твоя — Зайчиха. Ходімо зі мною, мама почастує тебе морквою. Курчатко: Я ж не їм моркви. Зайчик: Як не їси? Морква дуже смачна. Від неї вушка виростуть довгідовгі, як у мами. А де твої довгі вушка? Курчатко: Нема! Зайчик: Тоді ти не зайчик. Бувай! Я побіг. Ведуча: Знову наше Курчатко засмутилося й заплакало. Вибігає козеня. Виходить мама-Коза. Коза: Не пус туй й не галасуй, щоб сірий Вовк не почув. А я скоро повернуся. Треба сидіти, чуєш ти, Тихше води, нижче трави. Мама-Коза виходить, козенятко підбігає до Курчати. Курчатко: Я загубився... (плаче). Козенятко: А ти хто? Курчатко: Я сам не знаю, а мама знає. Козенятко: А яка ж твоя мама? Курчатко: Вона велика, тепла, м'якенька. Козенятко: Так це ж мама-Коза. А ти — козенятко. Ходімо зі мною, мама почастує тебе молочком. Курчатко: Я не п'ю молока. Козенятко: Як не п'єш? Той, хто п'є молоко, виростає великим і гарним, а ріжки в нього будуть великі й міцні, як у мами-Кози. Ой, а де ж твої ріжки? Курчатко: У мене немає ріжок. Козенятко: Тоді ти не козенятко. Прощавай! (Вибігає). 7 Ведуча: Козенятко побігло до своєї мами, а наше Курчатко ще дужче засумувало. Та ось у лісі залунала весела пісенька, і Курчатко пішло за нею. Мама-Свинка годує поросят. Лунає пісня. Свинка ти, і свинка я — Всі ми поросятка. Наварила мама нам Борщику в горнятку. Одне поросятко підбігло до Курчатка й питає. Поросятко: Ти хто такий, чому ти плачеш? Курчатко: Я не знаю, хто я такий! А плачу, тому що я загубив маму... (плаче). Поросятко: Так ось же вона — мама-Свиня, а ти— поросятко. Ходімо зі мною, мама тебе навчить п'ятачком земельку рити, смачні корінчики шукати. Ой, а де ж твій п'ятачок? Курчатко: У мене немає п'ятачка, і корінці я не їм. Поросятко: Як не їси? Тоді ти не поросятко. Бувай! (Іде). Ведуча: Поросятко побігло до своєї мами, а Курчатко знову залишилося саме й заплакало. Виходить мама-Киця. До неї підбігає кошеня. Мама-Киця помічає Курчатко, підходить до нього. Киця: Ой, подивіться, та це ж Курчатко. Тебе мама шукає, по двору бігає, кличе, плаче. Ходімо з нами, ми відведемо тебе додому. Мама-Киця веде Курчатко. Назустріч виходить Курочка. Курчатко кидається до мами-Курочки, вони обіймаються, радіють і танцюють. Ведуча: Хай же пісенька лунає Про рідненьких наших мам. Кращих в світі не бува

"ДРУЗІ В БІДІ ВИЗВОЛЯТЬ ЗАВЖДИ".

Дійові особи: Дід, Баба, два півники — Петрусь і Павлусь, Лисиця, Вовк, двоє зайченят, дві білочки. Селянська хата. Піч, лава. Дід і Баба сплять. Наперед вибігають два півники — Петрусь і Павлусь. Петрусь (змахує крильми): Доброго ранку, Павлусю! Павлусь (змахує теж): Доброго ранку й тобі, Петрусю! Петрусь: Сьогодні я перший співатиму! Павлусь (стріпує головою): Ні, я хочу першим співати! Наскакують один на одного, лопочучи крильми. Баба (встає): Ох і сварливі наші півники! Знову завелися й ранок як годиться не привітали. Сором та й годі! Півники (присоромлено): Кукуріку! (Веселіше). Кукуріку!!! Дід (встає): Іду, іду, зараз насиплю вам зернят попоїсти. Виносить корячок із зерном, сипле на землю. Півники підбігають, відтручують один одного. Петрусь: Це мої зернятка! Павлусь: Ні, мої! Дід (сердячись): Бабусю, несила вже терпіти таких розбишак — щодня галасують, сваряться. Давай-но заріжемо одного та борщику смачного наваримо. Баба: Шкода ж бо мені їх, діду. Та й кого б це з-поміж них вибрати? Нехай я подумаю, зажди трохи. Петрусь (на вухо Павлусеві): Хутенько тікаймо звідси, бо комусь із нас таки випаде варитись у їхньому борщі. Павлусь: Згода, тікаймо. Дай-но лишень зернят у вузлик насиплю. (Насипає). Півники, скрадаючись попід хатою, швидко йдуть геть. Лісова галявина. Лисиччина хатка. Лисичка прибирає, наспівуючи: В хаті в мене чепурненько, Чисто прибрано й гарненько. В гості Вовка запрошу, Біля печі посаджу. Горщик каші в мене є, Кислячком нехай зап'є. А м'ясця не вистачає — Хай вже Вовчик вибачає. 9 До хатки підходять півники, стукають у двері. Лисичка: Хто там? Заходьте, не замкнено. Півники (заходять): Це ми, братики півники. Петрусь: Я — Петрусь, а він — Павлусь. Павлусь: Ми по лісу находилися, наші ніжки потомилися, зголодніли, та й переночувати нам ніде... Лисиця (дуже люб'язно): Заходьте, заходьте, будь ласочка! Заходьте, любесенькі, зігрійтеся, ріднесенькі! (Підкидає дрівець у піч, ставить на стіл полумисок з пирогами). Їжте досхочу та лягайте спатоньки. (Задоволено потирає руки). Півники (сідають на лаві): Дякуємо тобі, господинечко! Так спати хочеться — віченьки злипаються... (Засинають тут же на лаві). Лисиця (радісно метушиться): Зараз Вовчика гукну, нагодую й напою. Та й гарні ж півники! Товстенькі! (Вибігає). Петрусь (сполохано прокидається): Павлусю, ти чув? Це ж Лисичка! Знову нам тікати треба! Павлусь (похапцем зістрибує з лави): Ой, так! Від Лисички треба тікати! Півники тікають. Заходять Вовк і Лисиця. Здивовано роззираються. Вовк (сердито): Ти що, кумасю, мене обдурила? Зі мною не жартуй, коли хочеш, щоб я з тобою дружив! Лисиця (запопадливо): Та ні-бо, Вовчику, були тут півники, справді були! Онде їхні сліди — по них і знайдемо втікачів. Лисиця і Вовк ідуть углиб лісу. На галявину виходять двоє зайченят, співають: Ми маленькі зайченята, друзів маємо багато. А від Вовка і Лисиці нам ховатися годиться. Поспішаємо завзято ми до Мишкиної хати. Мишки нас добре знають, з нами в хованки пограють. З-за кущів обережно виходять півники. Побачивши зайченят, злякано зупиняються. Півники: Ой, ви хто такі? Зайченята (разом): Ми зайченята з лісу, а ви хто такі й звідкіля? Петрусь: Ми півники з села. Про зайців нам бабуся казала, що вони не злі, м'яса не їдять. Перший Зайчик: То чого ж ви такі перелякані? Павлусь: Та ж за нами Лисиця і Вовк женуться, хочуть нас з'їсти! Другий Зайчик: Ой, ми теж боїмося Лисиці й Вовчиська! Перший Зайчик: Але ж не годиться гостей у біді полишати. Другий Зайчик: Давай Мишок гукнемо — може, вони нам допоможуть. Зайченята: Мишки, агов! Мишки! Пританцьовуючи під музику, вибігають дві мишки. Перша Мишка: Ви чого нас гукали? Друга: Погуляти нас звали? Перша: То давайте рахувати, кому першому шукати. Мишки (разом): А це хто з вами? Зайченята: Це півники, вони від Лисиці та Вовка тікають, у нас порятунку шукають. Мишки, побравшись за руки, танцюють, співаючи: 10 Ми мишки-сестрички, сіренькі, невеличкі, Нас у лісочку знають, і всі нас поважають. Бо ми хоч і маленькі, та добрі й розумненькі. Простору хатку маємо, у норі вас заховаємо. В кутку галявини з'являються Лисиця й Вовк. Мишки (вигукують): Нумо, друзі, ховаймося швидко! Онде вже йдуть Лисиця й Вовчище! Ховаються разом з півниками у норі, а зайченята тікають. Вовк: Е, довго вони в норі не висидять! Ми їх тут почекаємо. Лисиця: Давай перехитруємо їх. Заховаймося за тим кущиком, то, може, вони й визирнуть із нори. (Ховаються). Півники (визирають): Вже немає ні Вовка, ні Лисиці! Вовк і Лисиця вибігають з-за кущів, кидаються до півників. Вовк: Лови! Лисиця: Тримай! Півники: Рятуйте! Лихо нам! З'являється Дід з рушницею в руках, стріляє вгору, лякає хижаків. Ті зникають у кущах. Дід: Ходіть до мене, бідолашні. Ходіть до мене, мої любі! Бабуся всі очі виплакала за вами. Петрусь: А борщу з м'ясцем уже не хочеться? Павлусь: Нам без вас у лісі гірко. Ми додому хочемо. Дід: Підемо, підемо зараз додому. Тільки ж ви більше не сваріться, живіть дружно, мирно. Півники (співають): Мишки, зайчата, Ми йдемо до хати, Там бабуся наша Нас ч

"ПРИГОДИ ЇЖАЧКА ХВАЛЬКА".Дійові особи: Їжачок-хвалько, Їжачиха-мама, Кіт Мурчик, Звірята Декорації лісової галявини. Поряд з кущем встановлено будиночок з написом: "Хата їжака. Взимку прошу не турбувати. Дзвонити 3 рази гучно". Звучить повільна тиха музика. Ведуча. В країну світла і добра нас кличе казочка нова. А назва казочки така — "Пригоди Їжачка-хвалька". Жила біля дачі, під кущами, Їжачиха-мама, І ріс у неї синок — хвалькуватий їжачок. Матуся-їжачиха старається, синочка розуму навчає, А їжачок пручається, на всі боки вихваляється. Каже, що сам усе вміє і все на світі знає. Ось, погляньте, вони йдуть і таку суперечку ведуть. Їжачиха-мама: Синку мій, синку мій, Чітко, правильно розмовляй, Всі слова і склади не ковтай, не переставляй. Що це за слова, що за трава без "ва"? Яблука без "ка", а нора без "ра"? Мабуть, ти, синочку, голодний був, Що склади останні в кожнім слові проковтнув? Їжачок-хвалько: І хоч я ломодий, та вже вмію сам моврозлять, І не тре- ..., і не тре- ..., і не треба мене почвать! На лепчах у мене є логова, і не логодний я, не їм слова. І не тре-..., пічлятись до я-зи-ка, він у мене довгий, подивіться... А-а-а-а, а! Їжачок-хвалько: «Логова" — це правильно? Мама виправляє мову їжачка-хвалька (голова). А "ломодий" — правильно? Мама знову виправляє слово (молодий). Їжачиха-мама (ображено): Ой, який сором, перекручувати слова не годиться. Не можна язика показувати і дражниться. Треба бути чемним, грамоту вивчати, Правильно спілкуватись і чітко кожне слово вимовляти. 26 Їжачок-хвалько (каже скоромовкою): В цьому нема нічого страшного, І так всі розуміють мою мову. Їжачиха-мама: Що ти кажеш? Неможливо тебе зрозуміти. Будь ласка, повтори це речення повільно й розбірливо. Їжачок-хвалько: Не треба мене повчати, я вмію розмовляти! Їжачиха-мама: Синочку мій любий, занадто не хвались, А краще у звіряток і дітлахів повчись. Послухай, як вони скоромовки розповідають, Усі звуки чітко, правильно вимовляють. Звірята та діти декламують вірші та скоромовки. 1. Сонце сіло на сосну, Сонце мовило: "Засну!". Сосни сонечко гойдали, Сосни сонечко благали: Сонце, сонечко, не треба, Сонце, темно нам без тебе. 2. Не турбуйте курку, Клює курка крупку. Крупка дрібненька, Курка рябенька. 3. Жив жучок між бур'янами, Жив без тата і без мами. Жив і жив, не тужив, Жовте листя ворушив. 4. Три дроворуби у трьох дворах дрова рубають. 5. Зелен, зелен льон у полі, Буде лялі з льону льоля. Білим, білим білована, Мов лілея мальована. 6. Пиляв Пилип поліна з лип, Пилку притупив Пилип. 7. Шишка на сосні, Шашка на столі. 8. Для мишки нема звіра Страшнішого від кішки. 9. Саша шубку Шурі шила, Шовком, шерстю шви обшила. Вийшла шубка прехороша, Нашій Шурі на порошу. 27 Їжачок-хвалько: Ой, як же ж вправно ви розповіли скоромовки цікаві. Але я стомився дуже, хочу відпочити. Їжачиха-мама: У глибокому ставку веде вода розмову гомінку. Співають бульбашки, і хвиля кучерява, Ця музика води приємна і ласкава. Звучить музика води. Їжачок-хвалько Яка чудова у водички мова, неначе ніжна колискова. Приємно слухати, лежати, і навіть можна задрімати. Вдає, що засинає. Їжачиха-мама: Ой, біда, синок мій не тільки хвалькуватий, А ще й ледар, аж занадто любить він поспати. Треба нам гучніше музику зробити, Сонька якнайшвидше разом розбудити. Їжачиха-мама: Синочку, годі спати, мерщій ти прокидайся. Піднімайся, не лінуйся, умивайся, витирайся. Оченята свої ти протри кулачками, Вимий лапки, нарешті, послухайся маму. Їжачок-хвалько: Не треба мене вчити, я знаю, що робити. Вмивається абияк. Їжачиха-мама: Діти, покажіть, будь ласка, як треба вмиватися. Від водички краси й здоров'я набиратися. А водичка дуже добре миє наші личка, Після умивання шкіра буде чистенька, Свіженька, гладенька й здоровенька. Виходить Котик Мурчик і тихесенько сідає біля ставочка. Їжачиха-мама: Край ставочка, біля хати сидить котик волохатий. Лапками вмивається, дуже він старається. На котика, мій синку, подивись, ретельно умиватися повчись. Пісня про кота. Під час пісні,Їжачок-хвалько та діти повторюють рухи за Котом. Їжачиха-мама: Котик цей не тільки любить умиватись, Він любить пострибати, весело погратись. Ось і нині Мурчик наш розважатись, танцювати з нами дуже хоче. Їжачок не танцює, а знову влягається спати. Їжачиха-мама: Діти, подивіться, знову він лінується, синочок неслухняний. Він чомусь не хоче з нами танцювати, хоче тільки спати. Їжачиха-мама: А у мене є цікаві завдання. Паперовий заховано фантик. 28 Треба його розгорнути, вголос прочитати напис. Тут написані завдання математичні, незвичайні. Перше завдання прочитаю я. Треба взятися за руки дітворі, так, щоб утворилося число три. Діти трійками утворюють числові фігури, взявшись за руки. Їжачок-хвалько: Друге завдання прочитаю я. Це загадка про число, відгадає її хто? Пішла вона у танок, ручку праву на бочок. Горда, наче кінозірка, відгадайте — це... (четвірка). Котик Мурчик: Третє завдання прочитаю я. Скільки вас в сім'ї всього — утворіть пальцями таке число. Їжачиха-мама: На лавочці, біля хатки, коти рядком сіли. Яким номером по порядку буде котик білий? Діти визначають на малюнку порядковий номер білого кота. Котик Мурчик: А друге ще цікавіше завдання на ваше у просторі орієнтування. Повернись туди-сюди, друга справа, друга зліва ти назви. Діти визначають сусідів —першого від себе праворуч та другого ліворуч. Їжачиха-мама: І, нарешті, — завдання останнє. Виконуйте спритно й без вагання. Швидко, донечки й синочки, всі згортаємось в клубочки. Звірята виконують вправу, а їжачок-хвалько пручається і вихваляється. Їжачиха-мама: А ти, любий мій синочок, хіба не вмієш зовсім згортатися в клубочок? Це вміють робити й прудкі кошенята, й всі наші дітки, Погляньте, навіть сонечко клубочком в небі котиться. Згорнутися в клубочок — напрочуд легка справа. Водночас і гімнастика, й весела вам забава. Їжачок-хвалько: Не треба, матусю, мені цього вчитися, Бо вмію я спритно клубочком котитися. Їжачиха-мама: Друже мій, до сонечка скоріше придивись. У нього ти клубочком згортатися повчись. Разом із сонечком будуть кружляти звірята, Мої любі малята. Всі разом танцюють. Їжачиха-мама: На кінець казкової вис тави оплески я чую зліва й справа (звучать оплески). 29 Дійові особи:Ведуча, Христинка, Мати, Метелик, Вовк

МАТЕРІАЛ ДО НОВОГО РОКУ.