26.02.-01.03.24.н.р.

.Музично-ритмічні рухи як метод розвитку музичності дитини. «Люди – як музичні інструменти: їх звучання залежить від того, хто до них торкається» (Вергілій) Одним із головних завдань музичного розвитку дітей дошкільного віку полягає у здійсненні ритмічного виховання, що включає в себе організацію рухової активності, виховання певних навичок. Все більшої актуальності набуває формування ритмічного почуття, адже ритм виник із руху, із повсякденного життя людини, а вже значно пізніше досягнув свого розвитку в мистецтві (пантомімі, танці). Початковим етапом формування музичного мистецтва є рух, слово і музика. І якщо рух в музиці порушував природне акцентування, то слово ставило музику в ритмічні межі. Музика і рух – ці поняття дуже схожі між собою, І. Сєченов говорив: «Я не в силах подумки проспівати собі лише звуками, а співаю завжди м’язами; тоді пригадуються і звуки. Пам’ять зорову і дотикову можна назвати просторовою, слухову і м’язову – пам’яттю часу» . Поєднання рухів під час музично-ритмічної діяльності дітей, як і під час будь якої іншої значно полегшують сприйняття і запам’ятовування музики. Ритм музичного твору дуже часто порівнюють із пульсом людини. Поняття «ритм» (походить від грецького ῥυθμός «розміреність») – чергування і співвідношення сильних і слабких долей і акцентів; один із трьох основних елементів музики, нарівні із мелодією і гармонією, часова організація послідовності та групування тривалостей звуків і пауз, не пов’язана з їх висотним положенням .