Творчість читачів

Назва закладу: Комунальний заклад загальної середньої освіти Розумівська

 гімназія “Темп” Долинської сільської ради Запорізького

 району Запорізької області

П.І.Б. автора:  Сеньків Вікторія Олександрівна

Назва роботи: Подорож крізь Всесвіти

Жанр:  повість

Вік учасника: 13 років

П.І.Б. керівника: Гринь Алла Анатоліївна, м.т.0978443972,

e-mail: allagryn55@gmail.com

       Людина живе мріями. Це дає можливість прагнути досягти більшого, тому з’являються бажання випередити час.

Вчені вважають, що подорожі в часі неможливі. Але …

Існує багато паралельних світів, і кожен з них унікальний. Наприклад, у одному існують супер - герої, в іншому - різні створіння, про яких у нас пишуть легенди. Ці всесвіти ще називають – мультивсесвіт. Напевно, у вас з’явилось питання: «Як це багато всесвітів? Чи існує наша планета в цих вимірах?». Отже існує багато «Земель», всі вони займають однакове місце в просторі, але вони вібрують на іншій частоті, через яку ми не можемо побачити їх. Але, якщо хтось, або щось зможе набрати потрібну швидкість, то можна відкрити щось подібне пролому між всесвітами.

Головний герой  - Лео,  юнак, проживає у всесвіті, де люди мають різні здібності. Він мріє про подорожі між всесвітами. Його здібність до  переміщень незвичайна. Як це сталось? А сталось це через інцидент. Один вчений мав нові погляди на фізику і заснував свою лабораторію, де мав можливість вивчати квантову фізику, там і створив він незвичайний прискорювач частин, який повинен був відкрити  очі на все, що звичайним людям не видно. Ви, напевно, гадаєте: «Як один пристрій змінить історію і погляди людей?» Це просто, намалюйте на аркуші паперу крапку. Крапка – це все, що знають люди на цей момент, наприклад: від того як зірвати яблуко з дерева, до того як створити свою машину. І тепер навкруг крапки обведіть коло. Коло – це все те, що людство могло дізнатись з допомогою прискорювача частин, це змінило б погляд людей на фізику, або взагалі на все.

Одного вечора Лео отримав здібності, зовсім цього не бажаючи. Він був на роботі і через невідомий спалах з боку лабораторії, у нього з’явились дивні відчуття. Він міг бігти настільки швидко, що переміщався через простори всесвітів, подорожував в часі. Ось тепер, маючи такі здібності,  йому потрібно було навчитися повністю контролювати їх, бо іноді він біг настільки швидко, що губився в просторі і часі. Відтоді юнак кожного дня  тренувався. Згодом він став дуже швидким, настільки, що  міг вібрувати зі швидкістю повітря і проходити скрізь стіни.

Лео  не розповідав нікому про свої можливості, навіть своїм батькам. А йому так хотілось комусь розповісти про це, але не знав, кому і що можна розповісти. Одного вечора він дивився телепередачу «Космос у нашому житті», там йшла мова про мультивсесвіт. Дискусія  двох вчених його зацікавила.  Один вважав, що мультивсесвіт існує, а інший думав, що це просто казка для неосвічених.

- Мультивсесвіт – це просто казка, не може існувати декілька всесвітів, тільки наш і все, – сказав вчений  Том.

- А, на мою думку, мультивсесвіт існує. І щоб потрапити до іншого всесвіту треба набрати достатню швидкість, і тоді можна перескочити між всесвітами, – озвучив свою думку другий вчений, який щиро вірив у мультивсесвіт.

- Але ніхто не зможе набрати таку швидкість, і поки ви, колего, не доведете свою теорію, інші всесвіти- це просто вигадки, – скептично сказав Том

Гаррісон – вчений який вірив в мультивсесвіт, трохи засмутився, бо і правда не зміг  довести існування інших всесвітів або життя на них. Але він не втрачав надію, бо може через десять, двадцять, п’ятдесят років хтось зможе подорожувати між всесвітами, і вже не Гаррісон, але інший вчений зможе довести існування мультивсесвіту, а саме йому хотілось це довести.

Прослухавши дискусію двох вчених, Лео задумався, чим може він допомогти довести, що подорож між всесвітами можлива і не тільки це.

Якщо так, то він міг би спробувати допомогти вченому довести його теорію, і всі б повірили, що інші всесвіти існують. Саме тому він вирішив зв’язатись з Гаррісоном, щоб розповісти про свої подорожі між всесвітами.

 Лео знайшов номер телефону Гаррісона, і вирішив зателефонувати йому та розповісти все про свої здібності і про те, що він хоче йому допомогти з твердженням теорії про мультивсесвіт. Після того, як вони поговорили, Гаррісон призначив місце та час зустрічі. Лео не міг дочекатись наступного дня, але він вже почав уявляти, як саме буде виглядати інший всесвіт, там буде інша кольорова гамма, чи взагалі люди будуть жити на Марсі. З цими думками юнак поринув у сон.

Прокинувшись, Лео згадав про призначену зустріч з Гаррісоном, почав збиратися, використовуючи свою здібність швидко рухатись, і вже через пару секунд він  був на місці, не дивлячись на те, що мав звичку завжди запізнюватись.  По дорозі він намагався запам’ятати кожну деталь в його місті: дерева, птахи, каміння, будинки, скульптури, людей та все-все, що міг бачити. Навіть стоячи на місці, де повинна відбутись зустріч, він запам’ятовував кожну деталь, для того, щоб коли  дістанеться іншого всесвіту, порівняти.

Пройшло ще декілька хвилин, і з’явився вчений. Гаррісон, спілкуючись з Лео, запросив його в свою лабораторію, щоб провести кілька тестів, досліджень  та відправити головного героя у міжвсесвітню подорож. Після проведених досліджень, тестувань та інших перевірок було визначено, що Лео готовий до подорожі між всесвітами.

Гаррісон дав мікрофон і навушники Лео, і сказав, що треба робити:

« Щоб зробити бар’єр між всесвітами, треба набрати швидкість трохи більшу, ніж швидкість світла. Ти можеш це зробити, Лео, всі тести показали, що біг і швидше, тобі просто потрібно сфокусуватись”.

Лео, розуміючи Гаррісона, почав набирати швидкісне переміщення  все більше і більше. Буквально через декілька секунд юнак побачив різні, незвичайні зображення навколо себе. Чому незвичайне? А тому, що бачив своє дитинство, далі линув час, коли він влаштовувався на роботу, навіть бачив себе в старості. Ці зображення кожного разу змінювались, і Лео не міг зрозуміти, що відбувається. Та спокійний голос вченого продовжив: «Не переймайся, Лео, те що ти зараз бачиш це – сила швидкості. Це те, що дає тобі швидкість, вона показує тобі твоє минуле, теперішнє і майбутнє. Це все що з тобою відбувалось, відбувається і ще відбудеться. Не звертай занадто багато уваги на все це, спогади заважають тобі сконцентруватись, і зробити розлом між всесвітами».

     Лео уважно слухав Гаррісона, але чим швидше він біг, тим важче було контролювати все, що відбувалось. Голос вченого почав потрохи зникати, а зображення навкруги заповнили все, що бачив Лео. Хлопець просто продовжував бігти, але тепер він заплющив очі, так як зображення стали дуже яскравими, і просто сліпили бігуна.

І через пару моментів Лео був вже  в якомусь чарівному лісі, де щебетали птахи і бігали тварини.  Все відрізнялось від тих звичних спогадів природи, які були відомі, наприклад дерева були не зелені, листя мало забарвлення синього кольору, а стовбури взагалі були жовтими, все було таке чудернацьке.

Лео зупинився і почав роздивлятись навкруги, йому не вірилось що це інший всесвіт.  Він намагався себе переконати, що насправді існує інша планета Земля. Мікрофон і навушники вже не працювали, але Лео не дуже переймався, так як знав, що в любий момент потрапить назад до свого всесвіту.

Головний герой вирішив  поговорити з людьми цього всесвіту і вирушив на пошук.  Подолавши густий ліс, він побачив якесь місто, схоже на його рідне, але кольори цього всесвіту заважали йому побачити всю картину, бо його очі зовсім не звикли до такого. Він дійшов до міста, і на його околиці побачив якусь дівчину, яка рятувала місто від якихсь істот, Лео ніколи не бачив нічого схожого, але вирішив допомогти. Використовуючи свою супершвидкість, юнак майже відразу посадив злочинців у камеру. Дивними були не лише ці створіння, а й дівчина, яку він зустрів, вона не використовувала звичайну зброю, ця дивачка вміла літати і мала суперсилу. Поборовши тих створінь, Лео вирішив поспілкуватись з цією дивачкою, і, здається, вона була не проти. Хлопець  розповів їй про себе, як він потрапив в цей всесвіт, і все, що вона хотіла знати. Дівчина також розповіла про себе. Її звали Глорі, і вона отримала свої здібності зовсім не як Лео, виявляється вона була з іншої планети, і через сонячну радіацію отримала свої здібності.

Лео залишився в  гостях у своєї нової подруги ще на декілька днів, він допомагав їй боротися з прибульцями та іншими поганцями. Та настав час повертатись додому, бо звісно, як кажуть: в гостях добре, а вдома краще. Отже Лео попрощався з Глорі, сподіваючись зустріти її ще раз, та й він відправився додому. Потрапивши в свій рідний всесвіт, Лео відразу ж пішов до Гаррісона, і розповів йому все, що бачив, відчував, більше ніяких, звісно, доказів, у нього не було про подорож в інший всесвіт.

Але тепер Лео, Гаррісон і Глорі знали про існування інших всесвітів, і може колись їх дороги знов перетнуться, і вони зможуть довести й іншим  існування різних всесвітів.

      Я, Сеньків Вікторія навчаюсь у 8 класі  Комунального закладу загальної середньоїь освіти Розумівської гімназії “Темп”Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Мені 13 років.

 Космос, Всесвіт цікавить мене давно. Тож, ідея написання повісті визрівала в моїй уяві.  Та написати про подорож у часі безмежними просторами всесвітів,  прийшла до мене тоді, коли я натрапила в інтернеті на серію книг Стівена та Люсі Гокінґів “Джордж і таємний ключ до Всесвіту”. Після прочитання деяких із них, я намірилась і сама уявити себе письменницею. Ось так і зйявилась повість  - фентезі. А ще я люблю фотографувати і можу сказати, що мої фотороботи займають призові місця в обласних конкурсах. Саме через якісне фото є  шанс побачити власними очима те чого не побачиш в повсякденному житті. Тож і підібрала до своєї повісті відповідні фото з інтернету, які допомагають уявити героїв та світ в якому вони перебувають.

А ще в мене є мрія - стати юристом. Адже це професія вчить відповідальності, готовності допомагати людям та знаходити виходи з певних ситуацій, які виникають. Саме сучасний юрист має вдосконало знати державні закони та володіти декількома мовами. Ось і я вже намагають жосконало опанувати англійську мову, надалі в моїх планах ще декілька мов. Я вважаю, що головне - мати бажання, прагнення до здійснення своєї мрії та бути готовим до довгої і напалегливої праці.

Моїм керівником є бібліотекар нашої гімназії Гринь А.А., яка надихала та допомагала мені вирішувати деякі труднощі в написанні твору, якщо вони виникали. А ще Алла Анатоліївна досвідчено та переконливо підтримувала мої наміри створення літературних творів. А коли я вирішила більш поширено вивчати простори всесвіту, то вона добирала цікаву літературу та переймалась тим, яку роль для мене відіграє книга у виборі життєвого шляху, вподобань та мрій.  

     Я гадаю що мрії повинні збуватися. І зараз у нас - українців одна мрія - перемога та мирне, щасливе життя. Я хочу миру, щоб спокійно ходити по своїй рідній землі, сміливо мріяти про майбутнє. Та я точно знаю, що миру бути і всі наші мрії обов’язково збудуться!