Природа Миколаївщини

Отже, 16 березня 2015 року ми розпочинаємо нашу подорож «Всесвітньою павутиною». На Вас чекають шість завдань, під час яких вам доведеться бути кмітливим, творчим, уважним, а в останньому завданні ще й швидким.

Всі завдання будуть розміщуватись в день відкриття (див.графік) з 8 до 9 ранку. Прийматись відповіді будуть до 23-55 останнього дня.

Для участі у веб-квесті необхідно заповнити анкету учасника.

За кожну правильну відповідь ви будете отримувати бали. Доступ до останнього завдання отримають лише ті учасники, які наберуть більше 50% від загальної кількості балів за п’ять попередніх завдань.

Завдання

Завдання 1

Здається, ми знаємо про свою малу батьківщину багато з книг, фільмів, розповіді вчителя. Напевне, кожна область України має свій краєзнавчий музей, у якому зібрано матеріали та документи даної місцевості. Миколаївський краєзнавчий музей — обласний краєзнавчий музей у місті Миколаєві, який має найбільше зібрання матеріалів і документів з історії та культури, уродженців і персоналій Південного Прибужжя та міста Миколаїв.

Датою заснування музею прийнято вважати 1913 рік, коли за ініціативою юриста С. І. Гайдученка було відкрито Миколаївський міський історико-археологічний музей. Однак збирання цікавих експонатів у Миколаєві розпочалося ще від перших років заснування міста. Так, у вересні 1792 року перший громадянин міста М. Л. Фалєєв направив групу матросів до Ольвії на «пошуки старовини». А 1803 року при Чорноморському депо карт було створено кабінет рідкісних речей.

1. У грудні 1913 року було відкрито новий (перший) міський музей —природничо-історичний музей. Що склало основу експозиції? (1 бал)

2. Сьогодення краю пов’язане з природними процесами, що проходили на Землі в далекому минулому. Якими саме? (1 бал)

3. На території області налічується 121 річок та балок (довжиною більше 10 км) загальною довжиною 3619,84 км, з яких одна велика річка Південний Буг (257 км в межах області) та шість середніх річок. Назвіть одну з таких річок (1 бал)

4. На території Миколаївської області обліковано 7 лиманів. Назвіть їх. (1 бал)

Природно-заповідний фонд Миколаївської області включає біосферні та природні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. 126 ділянок Миколаївщини набули природоохоронного статусу відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», і ще дві території увійшли до списку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з Рамсарською конвенцією.

5. На землях природно-заповідного фонду області створені та функціонують регіональні ландшафтні парки. Назвіть їх. (1 бал)

6. Знайдіть вірші про природу Миколаївщини (1 бал)

7. Виконайте он-лайн гру. Шукаючи відповіді на запитання, ви відвідаєте різні куточки нашого мальовничого краю, дізнаєтесь багато нового і цікавого. А якщо відповісте правильно на всі запитання, то знайдете прізвище видатного миколаївського мецената (4 бала).

Всього за Завдання 1 ви зможете отримати 10 балів.

Відповіді залишайте тут.

Відповіді на Завдання 1 не приймаються!

Завдання 2

Запрошуємо всіх до захоплюючої мандрівки «Туристичними стежками Миколаївщини». Природні чудеса Миколаївщини достойні не тільки того, щоб ними милувалися та пишались, їм необхідне бережливе ставлення і небайдужість людей.

1. Ця мілководна затока знаходиться в північній частині Чорного моря між Кінбурнською косою і півостровом Ягорлицький Кут. Затока омиває береги Очаківського району Миколаївської та Голопристанського району Херсонської області, з півдня вона ізольована від Чорного моря Ягорлицьким півостровом та Тендрівською косою, з заходу – Покровською косою і островами Круглим і Довгим. У минулому ці два острови були частиною безіменної коси Кінбурнського півострова. Назвіть цю затоку. (1 бал)

2. 1995 року з метою збереження та раціонального використання узбережжя і прилеглих акваторій лиману в межах Березанського району Миколаївської області, за рішенням Миколаївської обласної ради було створено регіональний ландшафтний парк, з яких 4755,3 га займає акваторія лиману, інше – степова зона. Цей лиман знаходиться на межі Миколаївської та Одеської областей і вважається одним з найчистіших лиманів Північно-Західного Причорномор’я. Він має звивисту форму і тягнеться з півночі на південь. Як називається цей парк? (1 бал)

3. Справжнім багатством посушливого південного степу є ліс, який розташований на півночі Вознесенського району, поблизу річки Мертвовод. Закладка лісу в цих місцях пов'язана з ім'ям Віктора Петровича Скаржинського – одного з піонерів і пропагандистів степового і полезахисного лісорозведення на півдні України. На початку ХІХ сторіччя він розбив у маєтку недалеко від Вознесенська сад, дендрарій, організував лісові розсадники. З роками ліс розрісся, змужнів. Як називається цей ліс? З яких урочищ він складається? (1 бал)

4. Південний Буг, як відомо, славився серед запорізького козацтва. Одна з найбільших адміністративних одиниць Запорізької Січі – Буго-Гардівська паланка – розташована саме тут. Річка була другою за значенням після Дніпра-Славутича, а пороги її як козацькі святині були відомі по всьому запорізькому краю. Найбільші каскади порогів – Компанійськая Брояка і Запорізька Брояка – оточені не тільки ореолом сакральності в таких її елементах, як Протичанська Скеля, або Висока Скеля, але й утворюють єдине ціле, що стоїть над окремими одиницями ландшафту, які несуть свій образ і своє значення. Про яке місце йдеться? (1 бал)

5. Ще одна визначна пам’ятка краю понад сто років височіє над річкою Інгул, схожий на велетенську свічку, і розташувався далеко від шумних трас та мегаполісів, серед степу та первозданної природи. Саме це місце вибрав у 60-і роки ХІХ століття купець першої гільдії Сидір Дурилін, аби влаштуватися тут разом із своєю молодою дружиною Пелагеєю. Для слабкого здоров’я жінки вкрай потрібними були цілюще степове повітря, затишок та спокій. Про яке місце йдеться? Хто був засновником цього місця? (1 бал)

6. Це унікальний природний комплекс лісової і водної екосистеми в з'єднанні з комплексом скель і гранітних валунів, розташованих на одній з найстаріших ділянок суші Євразії і єдиний в Європі, який за своїми геолого-ландшафтними показниками в мініатюрі з величезною точністю нагадує знамениті каньйони Північної Америки. Тут є водоспади, кам’яні потоки, могутні гранітні стовпи та валуни, прямовисні скелясті береги і провалля. А тихі незаймані води Мертвоводу населяють дикі качки, чирки, у річці багато риби: короп, карась, щука, тараня, окунь. Це один із найкрасивіших куточків дикої природи Миколаївщини. Про яке місце Миколаївщини йдеться? Де воно знаходиться? (1 бал)

7. Особливість цього краю в тому, що він чудом зберіг свій первісний вигляд. Як ця місцевість виглядала тисячоліття тому, така вона і зараз. На території парку протікає Річка Березівка – єдина в Україні, яка не має жодної дамби. Ми маємо рідкісну можливість бачити водойму такою, якою її створила природа. Як називається цей регіональний ландшафтний парк? Як називають місце, де зливаються три річки: Інгул, Стовбова і Березівка? (1 бал)

8. Багато чарівних куточків є на землях Миколаївщини. Один із таких розташований у 60 кілометрах від міста Миколаєва і займає цілісну систему балок та прилеглих до них ділянок. Ця місцевість була організована для охорони найбільшої в Північно-Західному Причорномор’ї ділянки цілинного степу і є першим та поки що єдиним степовим заповідником у Правобережній Україні. Тут збереглися в первозданному вигляді ландшафти, рослини, а також тварини, що мешкають в цих місцях вже тисячі років. Як називається цей заповідник? Що ви можете сказати про зоопарк, який організовано у цьому заповіднику? (1 бал)

9. Серед сухого степу, де піщані горби, порослі ковилою і типчаком, як оазис в пустелі, виділяється ліс – одна з найцікавіших ділянок Чорноморського біосферного заповідника, узятого під охорону держави. Деякі місцеві жителі вважають, що саме дуб, що росте у цьому лісі і став «музою» для Олександра Сергійович Пушкіна під час написання найвідоміших рядків: «Близ лукомор'я дуб зелений...». На сьогоднішній день цей ліс є одним з найбільших лісових масивів пониззя Дніпра, що збереглося в своєму первозданному вигляді – разом з озерами і цілинними степами займає площу в 203 гектари. Це рештки знаменитої Гілеї – країни лісів, яка існувала тут, за описами давньогрецького історика Геродота у V столітті до нашої ери. Як називається ліс? Де він розташований? (1 бал)

10. Це одне з найцікавіших заповідних місць Північного Причорномор’я. Його легко знайти на карті. Ця смужка суші, яку в ясну погоду добре видно з високого берега, тягнеться зі сходу на захід паралельно материку, відокремлюючи Дніпровсько-Бузький лиман від Чорного моря. Півострів цей довгий і вузький. Як називається цей регіональний ландшафтний парк? Як називали цю місцевість у стародавні часи? (1 бал)

Всього за завдання 2 ви зможете отримати 10 балів.

Відповіді залишайте тут

Відповіді на Завдання 2 не приймаються!

Завдання 3

В одній із енциклопедій щодо тваринного світу Миколаївщини написано: В регіоні налічується понад 500 видів представників тваринного світу, у тому числі ссавців – близько 100, птахів – близько 300, риб – близько 100. Трапляються лосі, козулі, дикі свині. У Чорному морі промислове значення мають скумбрія, ставрида, кефаль, осетрові, в річках – судак, лящ, сазан та інші.

Отже, наступне змагання визначить кращих знавців тваринного світу Миколаївщини.

1. Назвіть птаха за його описом: Довжина тіла — близько 22 см, маса — 65–80 г. У самця голова, шия, воло, крила і хвіст чорні, з зеленкувато–пурпуровим полиском; решта оперення рожева. У шлюбному вбранні на потилиці невеликий «чуб». Дзьоб і ноги рожеві. У самки відповідні частини оперення чорно-бурі, в рожевому є домішка сірого кольору. Молодий птах світло-бурий; дзьоб жовтуватий. (1 бал)

2. Ця тварина занесена до Червоної книги. Вона добре розмножується але в Україні її не розводять. Що це за тварина? (1 бал)

3. Лилик двоколірний відноситься до класу ссавців ряду рукокрилі, єдиний вид роду у фауні Європи. Вкажіть причини занесення цієї тварини до Червоної книги. Який природоохоронний статус він має? (1 бал)

4. Цей осілий зимосплячий вид тварин мешкає переважно на Кімбурнському півострові. В сплячку залягає на початку листопада, пробуджується при кінці березня - на початку квітня. Селиться поодинці в простих і розгалужених норах. Живиться в основному злаками. В раціон також входять молочай, полин, цмин піщаний. Про кого йдеться мова? (1 бал)

5. Цей представник типу хордових класу променепері риби в Україні відзначений в гирлі Дунаю, Бузькому лимані біля Миколаєва, Пд. Бузі біля Нової Одеси, Дніпровському лимані та Дніпрі до Берислава і Каховки, також біля Херсона, зрідка в Одеській затоці в районі Чорноморки та Великого Фонтану. Його чисельність незначна, а причини такої чисельності не визначені. Тримається на певній відстані (до 15-20 м) від берега, на глибині 0,5-1,5, іноді 5,5 м в місцях з мулисто-піщаним дном, незначними розсипами каміння і домішками ракушняку. Може існувати в умовах як повільної течії, так і застою. Назвіть його. (1 бал)

6. Метелики, напевне, одні з найкрасивіших живих істот на Землі. Вони схожі на ожилі квіти, примхливість і яскравість забарвлення їхніх крил справді казкова. Безліч чарівних казок і легенд складено про метеликів, яких учені називають нуднувато: Лускокрилі. Але імена в них гарні, це часто імена грецьких богів і героїв: Аполлон, Психея, Гектор, Ікар. Так люди висловили своє захоплення яскравою красою метеликів. А лусочки - це і є найголовніше в їх вбранні - тобто «пилок», який так легко стирається від необережних дотиків безжальних пальців деяких «любителів» метеликів ...

Знайдіть відео, у якому розповідається про лускокрилих Миколаївщини, яких занесено до Червоної книги України та вкажіть посилання на це відео. (2 бала)

7. Згадуючи про тварин Миколаївщини, напевне, слід згадати про визначні місця, де проживають тварини і кожен охочий може їх відвідати. Назвіть їх. (2 бала)

8. Висловіть власну думку про захист тварин на території Миколаївської області. (1 бал).

Всього за Завдання 3 ви зможете отримати 10 балів.

Відповіді залишайте тут

Відповіді на Завдання 3 не приймаються!

Завдання 4

Ви вже зрозуміли, що наступне завдання буде пов’язане з рослинами, адже природа Миколаївщини багата та різноманітна. Рослини надають кожному її ландшафту неповторної своєрідності.

1. Це одна із перших весняних квіток, поява якої знаменує пробудження природи. Це лікарська рослина з коротким, товстим, багатоголовим кореневищем і численними ребристими стеблами. Нечисленні народні назви пов'язані з яскравістю квітки та його характером листя. Назвіть цю квітку (1 бал) Який існує міф про цю квітку? (1 бал)

2. Ще в Давньому Єгипті та Греції ця рослина не поступалася популярності іншому прекрасної квітки - лотосу. Її назва походить від латинського слова "Nymphea", а латинська назва походить від грецького слова "Німфа" . Згідно давньогрецьким легендам, вона колись була білою німфою, яка згодом загинула від нерозділеного кохання до Геркулесу. Через байдужість Геркулеса, німфа перетворилася на прекрасну квітку. Тоді її називали "дитя сонця", з причини розкриття її витонченої квітки в ранні години. Закривається квітка після заходу сонця. Про яку рослину йдеться мова? (1 бал)

3. Його плід їдять сирим, печеним, відвареним з сіллю. З нього готують муку і крупу, різні страви та кондитерські вироби. У Краснодарському краї його було так багато, що його привозили на ринок цілими мішками і возами. Близько Мурома в озері його збирали по 150т. Зараз ця рослина занесена до Червоної книги як зникаюче рослина. Його ні в якому разі не можна знищувати, а навпаки - треба займатися його розведенням у місцевих водоймах. Про яку рослину йдеться мова? (1 бал)

4. У багатьох європейських мовах назва цього гриба походить від старовинного його способу застосування - в якості засобу проти мух. Вікінги часто вживали настоянку з цієї рослини напередодні битви. Під час битв воїни ставали більш безстрашними, а також робилися нечутливими до болю. Існує декілька різновидів цієї рослини. Мазь на їх основі - ефективний засіб при сонячних уражень шкіри та слизових оболонок, рентгенівських і алергічних дерматитах. Назвіть цю рослину, яка має зникаючий статус і поодиноко росте на Миколаївщині. (1 бал)

5. Рослинність цієї заповідної території завжди привертала увагу фахівців-ботаніків. На цих землях росте 572 види рослин. З 25 відомих видів ковили зустрічається 8. Тут можна зустріти такі рідкісні червонокнижні види, як сон чорніючий, гіацинтик блідий, волошка сумська, ауринія скеляста, таволга Літвінова, гвоздика прибузька. На території парку налічується 47 рідкісних рослин і тих, що знаходяться під загрозою зникнення. Про яку заповідну зону йдеться мова? (1 бал)

6. Там темно, жахливо, топко; багато гадюк, вужів, черепах і жаб. Справжнє відьомське місце! Рідко хто з жителів заходить в сачі. За легендою, колись в один з днів тут ховався свавільний батько Махно зі своїми соратниками, ховаючись від більшовиків (у 20-30-і рр. ХХ ст.). Проте, побувавши у цьому місці, ви знайдете рештки знаменитої Гілеї – країни лісів, яка існувала тут, за описами давньогрецького історика Геродота у V столітті до нашої ери. Назвіть це прекрасне місце Миколаївщини (1 бал)

7. Вкажіть посилання на відео, яке розповість про рослину, яка росте у Миколаївській області та занесена до Червоної книги України. (2 бала)

8. Знайдіть міф, легенду або цікавий факт про будь-яку рослину, яка росте в Миколаївській області. (1 бал)

Всього за Завдання 4 ви зможете отримати 10 балів.

Відповіді залишайте тут

Відповіді на Завдання 4 не приймаються!

Завдання 5

Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Мабуть немає людини, яка б не відчувала на собі стрімкого погіршення стану свого життєвого довкілля. Забруднення води в ріках, озерах, морях та повітря, яким дихаємо. Проблема з забезпеченням якісною питною водою. Сумнівна якість більшості продуктів харчування внаслідок забруднення ґрунту і рослинності. Як наслідок – погіршення здоров`я більшості людей, поширення традиційних хвороб та поява нових.

Отже, у Завданні 5 ми поговоримо про екологічну ситуацію Миколаївщини.

Створіть презентацію, у якій вкажіть 5 екологічних проблем Миколаївщини. Роботу надішліть на адресу організатора квесту.

Структура презентації:

- Кількість слайдів – 6

- Перший слайд – інформація про автора (прізвище та ім’я, клас та школа навчання)

- Наступні 5 слайдів повинні містити інформацію про екологічні проблеми Миколаївщини

- При оформленні необхідно врахувати правила дизайну: відповідність фону до теми, розміщення на слайді зображення та тексту (не більше одного речення до 10 слів на одному слайді), правильне застосування шрифтів та анімації (текст повинен бути однакового накреслення та кольору на всіх слайдах, анімація застосовується тільки при необхідності такої, анімація застосовується для всіх об’єктів та переходів слайдів однакова)

За завдання 5 ви зможете отримати 10 балів. Оцінюватиметься правильність визначення екологічних проблем, відповідність структурі презентації, загальні враження.

Завдання 6

Увага! До виконання Завдання 6 допускаються тільки учасники, які мають у загальному заліку більше 25 балів (у таблиці результатів фіналісти виділені рожевим кольором). Всі попередні бали анульовано!

Як би ми жахливо не ставилися до матінки-природи, та вона все одно дарує нам щороку хорошу погоду, врожаї і надію на краще майбутнє. Думаю, лише заради цього уже варто бути їй вдячними.

Якби природа не була така прекрасна, вона була б нічого не варта, а в такому разі і життя було б не варто того, щоб його проживати. Анрі Пуанкаре

Пропонуємо учасникам-фіналістам створити рекламний проект (буклет, презентацію, фільм, казка тощо), у якому необхідно прорекламувати природу Миколаївщини, показати найкращі місця для відпочинку, включити в роботу екологічні вказівки щодо бережливого ставлення до природи.

За проект ви зможете отримати до 12 балів. Оцінюватиметься креативність, власна розробка, загальні враження.

До уваги всіх учасників веб-квесту! Висловте власну думку щодо проведення веб-квесту з природознавства

Відповіді

Завдання 1

1. Основою експозиції стала колекція Е. П. Францева, який понад 40 років збирав предмети зоології, ботаніки, мінералогії. Після його смерті спадкоємці пожертвували увесь музей на користь міста.

2. Територія краю була вкрита морями, в яких водилися загадкові морські тварини, відходили моря – з’являлися сухопутні тварини – мамонти, мастодонти, слони південні, тури, тарпани.

3. Кодима - 59 км, Синюха - 24 км, Чорний Ташлик - 41 км, Чичиклея - 86 км, Інгул - 179 км, Інгулець - 96 км, Висунь -195 км.

4. Тилигульський, Карабушський, Сосицький, Березанський, Бейкуський, Бугський, Дніпро-Бузький лимани

5. «Кінбурнськая коса», «Гранітно-степове Побужжя», «Тілігульский», «Приінгульский».

6. Вірші про природу Миколаївщини (відповіді учасників):

7. Артилерійська

Єланецький степ

Бузький Гард

Інгул

Римський-Корсаков

Ольвія

Волижин ліс

Відповідь: Францев Емануїл Петрович

Ще будучи в Одесі Е.П. Францев почав збирати натуралістичну колекцію, це стало головною справою його життя, якому він присвятив більше 40 років. Він купував у моряків опудала екзотичних риб і мешканців південних морів, корали. У гірничопромисловців Уралу і Сибіру купувалися рідкісні мінерали. У колекціонерів-натуралістів купувалися гербарії, колекції комах та ін. Колекціонер встановив тісні зв'язки зі спеціалізованими закордонними фірмами, які постачали для його зібрання раритетні експонати. Е.П. Францев класифікував і складав кваліфіковані описи предметів, що надходили. Так складалася експозиція приватного природно-історичного музею.

Музей було облаштовано в особливому кам'яному приміщенні при будинку Е.П. Францова на вул. Адміральській. У 1886 р. колекціонер відкрив свій музей для безоплатного відвідування всіма бажаючими. Екскурсії в музей стали обов'язковими для учнів навчальних закладів міста.

За повідомленнями одеських газет, музей містив велику кількість рідкісних екземплярів з царства тварин, рослин і мінералів. Відділи його рідкостей обчислювалися багатьма тисячами примірників. Так, одна тільки колекція метеликів містила в собі 25 тисяч різних видів; вельми цінною була колекція коралів і мушлі молюсків - більше 20 тисяч примірників.

У серпні 1909 р. Е.П. Францев помер. Згідно з його заповітом колекція в 1912 р. передана родичами м. Миколаєва, розміщена в будівлі на розі вулиць Великої Морської та Малій Морській. Натуралістична колекція Е.П. Францева стала основою експозиції Миколаївського природничо-історичного музею, урочисте відкриття якого відбулося 15 грудня 1913 року

Завдання 2

1. Ягорлицька затока

2. Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський»

3. Трикратський ліс, який складається з двох урочищ – «Лабіринт» і «Василева пасіка». Обидва вони охороняються законом, а з 1972 року отримали категорію державних заповідних урочищ. «Лабіринт» і «Василева пасіка» мають особливе грунто- та водозахисне значення, служать місцем проживання багатьох тварин. Нещодавно ця територія увійшла до складу національного природного парку «Бузький Гард».

4. Мигіївський каньйон. Нижче села Мигія Первомайського району річка Південний Буг глибоко врізається в докембрійські породи Українського кристалічного щита і утворює вузьку каньйоноподібну долину з високими скелястими берегами та порожистим руслом. У народі цей мальовничий гірський ландшафт серед степової рівнини називають ще «Бузькою Швейцарією». За багатством рослинного і тваринного світу згаданий куточок не має собі рівних у Північно-Західному Причорномор’ї. Нещодавно територія каньйону увійшла до складу національного природного парку «Бузький Гард». Легендарні місця Мигіївського каньойну – скеля Пугач, Турецький стіл, Гайдамацький острів, пороги Гард – відображають історію краю, пам’ятають скіфів і стародавніх греків, гайдамаків, запорозьких козаків і турецьких завойовників. Найбільш виразно «чудовість» природного об'єкту виявляється в наявності вируючої води, що мчить через знамениті пороги від Мігії до Южноукраїнська. Ці пороги являють собою величезний гуманістичний ресурсний потенціал.

5. Свято-Михайлівський Пелагеївський жіночий монастир. Іменем дружини назвав Сидір село, а після її смерті – храм. З того часу історія Дуриліних нерозривно пов’язана з приінгульським краєм. Виконавши духовний заповіт батька, заклали церкву брати Андрій та Михайло Дуриліни в пам’ять про трагічну долю своєї матері Пелагеї.

6. Петропавлівський та Актівський каньйони знаходяться в долині річки Мертвовод між селами Петропавлівка Братського району та Актове Вознесенського району. Каньйони Мертвовода – складова частина заповідника: регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя».

7. Основу парку «Приінгульський» складає Софіївське водосховище. Біля нього розташований Пелагеївський жіночий монастир, який є пам’яткою архітектури. Тут, на межі Миколаївської та Кіровоградської областей, зливаються три річки: Інгул, Стовбова і Березівка. Зветься це місце Чортів міст. Мосту, що дав ім’я мальовничому куточку, давно нема, а от місце незмінно приваблює гостей парку. Окрасою Чортового мосту є скеля, що її тут звуть по-різному – «Стовпова», «Трьох (сімох, десятьох – кому як подобається) багатирів», «Жидівська», «Жінка, яка плаче».

8. Природний заповідник «Єланецький степ». Із 70-х років минулого століття у заповіднику лишились зоопарк та «Палац природи». Зоопарк був створений у заказнику «Роза» 1978 року за допомогою фахівців з «Асканії - Нова». Це огороджена ділянка степу площею 70 гектарів, де в напіввільному стані утримувалися бізони, кулани, олені плямисті та муфлони. «Палац природи» був побудований 1979 року з метою організації відпочинку та екологічної освіти дітей і юнацтва.

9. Волижин ліс. Розташований в Очаківському районі на Кінбурнському півострові, на площі 203 гектари.

10. Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса». У стародавні часи цю місцевість називали Гілея («Земля під густим лісом»). Гілея була добре знайома ольвіополітам (VII-VI ст. до н.е.). Вони вважали цю землю священною. В історії збереглися легенди про неї як про землю, де жили Боги. Скіфи вважали цю місцевість особливо значущою. Тут у них був ритуальний центр. За переказами, саме тут вони ховали своє золото.

Завдання 3

1. Шпак рожевий - перелітний птах. З місць зимівлі прилітає на початку травня. Оселяється переважно у скелясто–степових біотопах на кам’яних осипах та вапнякових урвищах. Гніздиться щільними колоніями, у вапнякових скелях, осипах, під стріхами будівель. Кладка (травень-червень) з 4–6 яєць. Пташенята з’являються на початку липня. Після завершення гніздування молоді з дорослими мандрують зграями у липні–серпні. Живиться сарановими, жуками, цикадами, збираючи їх на відкритих цілинних ділянках, перелогах, у лісосмугах та фруктових садах. У липні–серпні значну частину живлення складають стиглі плоди вишні, шовковиці тощо.

2. Норка європейська. Невелика тварина з блискучим коричневим хутром темного або світлого відтінків. Верхня та нижня губи білого кольору, іноді має білі плями на горлі, грудях та череві. Довжина тіла самців — 30–44, самиць — 25–35 см, маса, відповідно: 502–949 та 370–700 г.

3. Причини зміни чисельності лилика зменшення кількості придатних сховищ; непокоєння тварин в сховищах, негативне ставлення населення до рукокрилих. Природоохоронний статус: вразливий.

4. Ємуранчик звичайний. Дрібний тушканчик, з невисокими вухами і трьохпалою лапою. Загальна довжина тіла в українських популяціях складає: у самців - 117,9±1,7 мм, у самок - 121,8±2,2 мм; довжина хвоста - 149, 2±1 та 152,8±1,2 мм, довжина ступні—55,0±0,2ммта55,7±0,6ммвідповідно. Волосся поступово подовжуються до кінця хвоста і утворює невеликий пензлик темного кольору. Забарвлення верху від бурувато-сірого до вохристо-бурого, черево біле.

5. Бичок-пуголовочок Браунера. У Червоній книзі України з 2009 року.

6. Відео про лускокрилих, занесених до Червоної книги України (відповіді учасників):

Бражник мертва голова

Махаон

Мнемозина

Подалірій

Поліксена

Синявець Пилаон

Стрічкарка орденська малинова

7. Миколаївський зоопарк - один з найкращих і знаних зоопарків в Європі, розташований в Миколаєві. В даний час колекція налічує 2800 тварин 377 видів, з них близько 80 видів, занесених в Міжнародну Червону книгу, більше ніж 400 видів рослин. Це найбільша колекція в Україні. Більше 50 видів тварин серед українських зоопарків представлене тільки тут.

Природний заповідник "Єланецький степ", де в напіввільному стані утримувалися бізони, кулани, олені плямисті та муфлони. Тут на території в 70 гектарів розташований справжній сафарі-парк, де мешкають численні олені, бізони, лані і кулани. У цілому на території заповідника живуть 11 видів тварин, занесених до Європейського червоного реєстру, 71 вид тварин, занесених до Червоної книги України.

Регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса". На території відмічено близько 60 видів тварин, занесених до Червоної Книги України. Серед них скарабей священний, емпуза смугаста, гадюка степова, ходуличник, сліпиш піщаний, тушканчик звичайний. Більше 15 представників фауни є ендемічними для регіону. У первозданному світі Кінбурна живуть близько 300 видів птахів, 50 видів ссавців, 9 видів рептилій, 5 видів амфібій, 40 видів риб, тисячі видів комах, тільки гризунів – 15 видів! Тут можна зустріти дикого кабана, вовка, лисицю, зайця, плямистого оленя, косулю, єнотоподібну собаку, борсука, їжака, куницю, бобра, крота, норку. Сьогодні тут живуть і крупні черепахи. Це місце гніздування близько 240 видів птахів. Справжнім пташиним царством стали внутрішні водоймища Кінбурнської коси. Природа створила ідеальні умови для лебедів і рожевих пеліканів, гусей і чапель, фазанів і орланів-білохвостів та інших птахів. Для качок і чайок немає кращого притулку, ніж численні мілководні озера, що поросли очеретом.

Волижин ліс. Тут поселилися косулі, зайці, фазани, єноти, дикі кабани, плямисті олені і інші тварини. Але найбільше в лісі пернатих. Серед них – качки, куріпки, білі лелеки, зі співочих – солов'ї, іволги, зяблики, синиці, шпаки. Вільховий гай – єдине місце, де водяться сірі чаплі. Волижин ліс – місце гніздування і зимівлі багатьох видів птахів, зокрема лебідя-шипуна, орлана білохвостого, які вважаються вимираючим видом. Нікого не залишить байдужим пташиний спів Волижиного лісу.

Ягорлицька затока. У цьому районі в різні пори року можна зустріти близько 300 видів пернатих: лиску, мартина середземноморського, попелюху, черню морську, морського голубка, крячку рябодзьобу, річкову крячку, чайку-реготуху, великого баклана, лисуху, крякву, червоноголового нирка, турухтана, чорнозобика. Серед них є і рідкісні – пелікан рожевий, чапля, лебідь-шипун, орлан-білохвіст, дрохва, дерихвіст лучний та інші.

На Тилігульському лимані зустрічається близько 280 видів птахів, з яких 116 гніздяться, 233 мігрують, а 123 живуть взимку. З них 47 видів внесені до Червоної книги України та інші природоохоронні списки. Тут гніздиться огара, малий баклан, жовта чапля, косар, кулик-ходуличник, зустрічаються і дрохви, через лиман також проходить міграційний шлях птахів.

Гранітно-степове Побужжя є місцем мешкання для багатьох рідкісних і зникаючих тварин. За оцінками фахівців, тільки комах на території Гранітно-степового Побужжя мешкає не менше 9 тисяч видів, 51 з них занесений до Червоної книги України. Серед них дибка степова, жук-олень, вусач великий дубовий, морімус темний, махаон, подалірій, поліксена, сколія велет, бджола-тесляр звичайна, мегахіла кругла, волочниця велетенська та інші. Крім того, це ще й найбільший і найважливіший резерват диких комах-запилювачів і комах-ентомофагів у Північно-Західному Причорномор'ї, банк безцінного генофонду для селекційної роботи майбутнього.

Фауна національного природного парку «Бузький Гард» представлена 300 видами хребетних, майже 9 тисячами видів комах, що мешкають на даній території, 51 з них занесений в Червону книгу України. Є і рідкісні риби, які мешкають тільки в порогах (наприклад, морена дніпровська).

Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський». Тваринний світ цього регіону представлений 2100 видами. Це комахи, земноводні, рептилії, птахи, гризуни. Співробітники парку стверджують: зайці тут буквально бігають під ногами. Також багато лисиць, вовків, кабанів, козуль. З пернатих найчастіше можна бачити фазанів, орлів, зустрічається лелека біла, лебідь-шипун, журавель сірий, сова болотяна і багато інших.

8. Про захист тварин у Миколаївській області (відповіді учасників):

• Необхідно проводити агітаційну роботу про охорону тварин серед населення та самим дотримуватися цього

• Я вважаю, що тварин треба захищати тому, що людина отримує користь від тварин, отримуює задоволення від спостерігання за тваринами

• Охороняти природу - значить охороняти Батьківщину (Пришвін). Природа багато чого для нас значить. Коли ми її знищуємо ми не думаємо про наслідки, про майбутнє. На мою думку кожна людина повинна берегти природу .

• На мою думку влада повинна більше дбати про тваринний світ Миколаївщини та люди щоб допомагали

• Дійсно, на території Миколаївщини знаходиться велика кількість різноманітних тварин. Кожний із них потребує особливого ставлення до себе, а деякі і захисту. Та я спокійна за них, тому що люди в Миколаївській області роблять все можливе аби як найкраще захистити наших менших друзів. Створено багато природоохоронних місць для того, щоб тваринки почувались в безпеці. Я постійно слідкую за новинами нашої області, а особливо, якщо це стосується природи. Я вдячна М.П.Леонтовичу (засновнику Миколаївського зоологічного парку) і багатьом іншим, котрі дійсно піклуються з любов'ю про звірів.

• Я вважаю, що на території Миколаївської області розвинена структура захисту тварин. На території Миколаївської області зустрічається до 60 видів тварин, які занесені до Червоної книги України, які мешкають винятково в степових або наближених до них біотопах. Це свідчить про те, що на території діють заповідники, які дбають про захист тварин. Наприклад, Єланицький степ.

• У Миколаївській області проживає безліч тварин та птахів. Багато з них занесені до Червоної книги. І наш обов'язок захистити їх, а не нашкодити їм. Зараз людям байдуже на тварин і вони їх вбивають заради їжі або ж хутра, або ще гірше, заради розваги. Дуже часто відбуваються вбивства тварин і в природоохоронних зонах і через це зникають назавжди деякі види. Потрібно це негайно припинити. Посилити охорону заповідників і спробувати пояснити людям користь цих тварин. Можливо колись людина задумається і не стане вбивати їх.

• На території Миколаївської області проживає близько 200 видів тварин, які занесені до Червоної книги України, більшість з них знаходяться на територіях природно-ландшафтних заповідників. Але, на мою думку, найбільша загроза виникає перед тими тваринами, які проживають поза межами цих територій, тому що вони теж можуть стати зникаючими через активне розорення цілинних ділянок балок, їх випалювання або випасання, вирубування лісосмуг, активне використання отрутохімікатів на полях, які потім потрапляють у грунтові води тощо

Завдання 4

1. Горицвіт весняний або адоніс весняний, який рідко росте на Миколаївщині (Новоодещині).

Давньогрецький мiф розповiдає, що красуня Мирра перетворена богами в дерево, народила небаченої краси юнака - Адонiса. Афродiта дуже любила юнака i вiддала його на виховання володарцi пiдземного царства Персефонi. Персефона прив'язалась до Адонiса i нiзащо не хотiла повернути його назад Афродiтi. Суперечку богинь змушений був вирiшувати сам Зевс, який прийняв компромiсне рiшення: Адонiс мав бути третину року був у Персефони, третину - в Афродiти i третину проводив за власним бажанням. Одного разу Адонiс вибрався на полювання. Собаки натрапили на слiд дикого кабана. Хлопець радiв з цього i не передчував лиха. Він уже приготувався вбити списом кабана, коли той кинувся i своїми гострими iклами смертельно поранив юнака. Довiдавшись про смерть Адоніса Афродiта пiшла в гори шукати його тiло. За її велінням краплини кровi Адоніса проросли чудовими квiтами, якi i назвали на честь юнака - адонiс весняний.

Інший міф говорить, що біля дуба вiдпочивав юнак з луком i стрiлами. В цей час там проходила Афродiта, богиня кохання. Поглянула вона на юнака i закохалася: не бачила такого красеня навiть серед богiв-олiмпiйцiв. Юнака звали Адонiсом, вiн був сином кiпрського царя. З того часу Афродiта, богиня кохання, дочка Зевса, не розлучалась з Адонiсом. Цiлими днями вони бродили квiтучими долинами й горами, полювали на зайцiв, серн i вепрiв. Афродiта просила Адонiса берегти себе i не полювати на злих ведмедiв i вепрiв. Одного разу, коли поблизу не було Афродiти, Адонiс iз списом у руках кинувся на розлюченого вепра. Сталося лихо: поранений вепр великими iклами смертельно вразив Адоніса. Гiрко плакала Афродiта над тiлом коханого юнака i в пам'ять про нього iз кровi Адонiса виросла чудова квiтка, яка розпускається щовесни. Так збереглася пам'ять про прекрасного юнака Адоніса. Бачачи горе богинi, володар печального царства тiнi Аїд став вiдпускати Адонiса на землю, де вiн пiвроку проводив з Афродiтою, а потiм повертався у мертве царство Аїда. Адонiс приходив на землю з першими променями сонця, природа оживала, i розпускалася золотисто-жовта квiтка, названа на честь юнака адонiсом.

2. Біле латаття

3. Водяний горіх плаваючий

4. Мухомор щетинистий

5. Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський»

6. Волижин ліс

7. Відео про червонокнижні рослини Миколаївщини (відповіді учасників):

Астрагал шерстистоцветковый

Горицвіт весняний

Первоцвіти України

Ковила

Збережемо Червонокнижні рослини

Чекаємо весну!

8. Міфи, легенди, цікаві факти про рослини, які ростуть в Миколаївській області (відповіді учасників):

Легенда про пролісок.

Легенда оповідає про те, що богиня Флора роздавала квітам костюми для карнавалу і подарувала Проліску кипельно білий. Але сніг теж захотів взяти участь в карнавалі, хоч наряд йому не покладався. І він став просити квіти поділитися з ним шатами. Квіти, боячись холоду, не відгукнулися на його прохання, і лише пролісок укрив його своїм хітоном. З тих пір сніг і пролісок неразлучіма один з одним, як друзі.

Існує повір'я, що пролісок - не тільки перший весняний квітка, а й перший в природі квітка. Це доводить легенда, яка розповідає історію першихлюдей на землі. Коли Адам і Єва згрішили, розгніваний Бог вигнав людей з раю. Світ тоді панувала зима: йшов сніг, стояли сильні морози. Лютий лютого своїм холодом обдавав ніжне тіло жінки, колючий сніг обпікав босі ноги, а навколо все було похмуро, безлюдно й мляво. Не витримала Єва холодної холоднечі і заплакала. У розраду ангел перетворив кілька сніжинок в ніжні, але стійкі білі проліски, щоб ці тендітні квіти подарували надію на світле і радісне майбутнє.

Легенда про сон-траву

Колись у незапам'ятні часи за широкими листям цієї рослини переховувався біс. Переслідуючий його Архангел Михайло пустив у нього стрілу блискавки, яка і "прострелила" рослину, після цього листя перетворилися в вузькі смужки. З тієї самої хвилини вся нечисть не сміє і наблизитися до сон-трави. А саму рослину стали вважати не тільки оберегом від усякого чаклунства і лихого ока, але і символом переможного зброї. Його соком навіть обробляли списи, щоб відігнати темну силу.

Легенда про підсніжник білосніжний

Латинська назва підсніжника - галантус - походить від грецьких слів "гала” - молоко і "антос” - квітка. Тому інколи його і називають "молочною квіткою”.

Існує легенда. Одного разу з коловерті морської піни з'явилась молода дівчина - Галатея. На березі на неї чекав стрункий і далекозорий юнак Ацис. Він був одягнений в сизо-зелені шати. Але замріяного юнака підстеріг горбатий циклоп Поліфем і розчавив його гранітною скелею. З-під скелі раптово задзюрчало джерельце, утворилась річка, на смарагдових берегах якої зарясніли білі квіти.

Не дочекавшись коханого, Галатея пішла провідати названу матір. Посейдон, почувши, що в його царстві з'явилась невідома красуня, прийшов познайомитись з нею. Бог запропонував їй бути помічницею - володаркою кількох морів, проте Галатея відмовилась. Образився і розгнівався кучеряво-сивий Посейдон і вирішив помститися. На дівчину, яка купалась в морі, звалився страшний дев'ятий вал. Неначе кришталева ваза розбилась Галатея на дрібні віртуальні частинки, які розлетілись в різні куточки світу. Ті, що полетіли догори, утворили Молочний Шлях і далекі Галактики, а ті, що впали на землю, проросли підсніжниками - рослинами з білосніжними, як тіло Галатеї, квітами та сизо-зеленими листочками, неначе одяг Ациса.

Легенда стверджує, що ті, хто їх зриває, і ті, хто їх дарує, а також ті, хто їх продає і купує, ніколи не будуть щасливими в коханні. Правда це чи ні? Не відомо.

ЛЕГЕНДА ПРО НЕЗАБУДКУ

Кажуть люди, що було це в одному селі: жила собі дівчина, скромна, тиха. Гарненька своєю молодістю, юною незайманістю. Красунею ніхто б її не назвав, та кожному приємно було зупинити очі на свіжому дівочому личку. А особливо привабливі були яскраво-блакитні глибокі очі. І покохала дівчина такого собі звичайного хлопця, що нічим не вирізнявся з-поміж своїх товаришів. Любили одне одного вірно і палко. Як зустрінуться, то не можуть відірвати очі від очей. Ні від кого не ховали свого почуття, бо було воно чисте і прозоре, як весняна блакить... І були б вони щасливі звичайним людським щастям, коли б не було на світі страшного лиха – війни. Затрубили труби, почали збиратися хлопці в похід. Всі плакали-тужили. А двоє закоханих не плакали, тільки нічого не могли робити: все дивились, дивились одне на одного. Коли відходили новобранці із села, хлопець із дівчиною довго стояли, злившись у німому риданні. Тільки стиха чулося: Не забудь! Не забудь! І мов шелест у відповідь: – Не забуду! Не забуду!

Пролетіла вогневим вихором війна, повернулися хлопці в село. Та коханого дівчини з блакитними очима серед них не було: – «Загинув смертю хоробрих!» – сказали їй. Не плакала – тільки мовчки нудила світом. Сохла, марніла. Знаходилися і женихи, але вона мовчки заперечливо хитала головою, а в очах все важчав смуток, ходила, мов тінь, тільки очі були живі, яскраві і такі блакитні, що боляче було глянути в них...

Одного разу, коли розквітла весна, коли кожна пташка, комашка, кожна травинка наповнена весняною жагою, пішла дівчина ген за село, лугом... Довго блукала поміж трав, збирала квіти... У співі пташок, у шелесті трав, у пустотливих поривах весняного вітру їй вчувалися слова коханого «Не забудь... Не забудь...» І вуста мимоволі вимовляли: «Не забуду... Не забуду...» Та нараз безсило впала на землю, вперше заридавши вголос. Огорнули її ніжні шовкові трави, пестливо схилився зеленими стрілами очерет. І не стало її... Тільки поміж травою зблиснули яскравою блакиттю маленькі скромні квіточки, такі, як очі дівчини...

І назвали їх люди незабудками. Кажуть, що вони чарівні. Якщо подарувати ту квітку милому, то в його серці ніколи не погасне дивний вогник кохання…

Береза і тополя.

Одружився хлопець на красуні, яку любив усім серцем, і жив з нею щасливо, а мати невістку зненавиділа і поклала щоб то не було зжити її зі світу. Ось зазвала вона раз до себе молодих на пригощання і налила їм в чарки зелена вина, тільки ніхто не помітив, що з різних глеків наливала: синові - вина чистого, а молодій дружині - із злим зіллям отруйним. Але у молодих було в звичаї мінятися чарками - ось вони і почали один одного пригощати. Усе в житті навпіл вони ділили - розділили і смерть.

Рвала матір на собі волосся, а пізно. Залишилося їй тільки поховати їх чимдалі один від одного: сина перед церквою, а невістку позаду церкви. У ту ж ніч виросла з могили чоловіка тополя, а з могили дружини берізка виросла, і сплелися вони гілками, та так, що не розрубати, не розірвати. Хотіла матір зрубати дерева, та люди не дали. А береза та тополя в тому селі і по сю пору ростуть.

Легенда про ромашку

У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було і вона ходила по степу і збирала всі рослини, які хто порадить.

Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла ій квіти: “Зроби з них відвар і напої синочка”. “А як же звуться ці квіти?” - запитала жінка. “Як вилікується синок, то й назвеш їх ім'ям свого сина”.

Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: “Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!”.

А далі моя бабуся протягувала ліки і лагідно промовляла: “І ти, Анютка, випий це відвар і обов'язково вилікуєшся”. Я випила гіркі ліки, навіть не скривившись, бо вірила, що скоро буду здорова.

Легенда про ковилу

Легенда розповідає, що край наш був дуже багатий. Численні племена і народи боролися за ці землі, поливаючи їх своєю кров'ю. І поросла на цій землі сива трава-ковила. Голівка ковили завжди схилена до землі в глибокій печалі, в траурі по воїнах, загиблих у битвах, захищаючи свою Батьківщину.

Сон-трава (сон-зілля) — символ таїни, снобачень і передбачень майбутнього, здебільшого нещасливого. Перші весняні трави, за повір’ям, аби бути здоровим, треба добре потоптати. На сон-траву, як і на ряст, приказують: «Щоб на той рік діждати сону топтати!»; «Дай, Боже, діждати, сон-траву топтати!» Народні казки згадують про чарівне зілля чи корінь, за допомогою якого засинають на цілу зиму. Розповідають: одного разу на початку зими ведмідь викопав невідомий корінь, лизнув його кілька разів і пішов у барліг; побачив те чоловік і сам лизнув, після чого зразу ж заснув і проспав у лісі до самої весни. Коли пробудився, люди вже орали землю і сіяли хліб. Сон-трава в народі пов’язується з тими рослинами, сік, відвар чи запах яких діють на людину запаморочливо: дурман, білена, дрема, горицвіт. У пісні про гетьмана Виговського розповідається:

Молода сестра сон-траву рвала,

Старую питала, старую питала:

«Чи той сон-трава козацькая сила?

Чи той сон-трава козацькая могила?»

«Ой той сон-трава, голубонько, зростився у полі,

Та піймала ту траву недоля та дала моїй доні.

Ой ти доню ж, доню, моя доню! Годі сумувати,

Що нашого молодого Йвана в могилі шукати».

Чарівники заготовляли сон-траву у травні, при її жовто-голубому цвітінні, з різними замовляннями та обрядами.

Повір’я: Рослина відкриває таємниці тому, хто зірве цю темно-синю квітку вдосвіта, перетримає в холодній воді весь день, а потім на нічпокладе собі під подушку; уві сні квітка покаже йому правдиво все, що він хоче знати.

Легенда про безсмертник

Було це давно. Татарські орди нападали на наші землі, спустошували села і міста, олодих і дужих чоловіків, красивих дівчат забирали в полон. На березі моря у розкішному палаці жив злий-презлий хан. І ось цей хан видав такий фірман: “Хто хоче визволити свого чоловіка, сина чи брата, нехай принесе свою улюблену квітку. Якщо квітка зав'яне, пока ця людина знайде своїх рідних, то велю всім відрубати голови”. Багато людей людей приходило до ханського палацу, але від нього ніхто не повертався. Одного разу до

хана прийшла засмучена жінка, з глибокими карими очима, з польовою квіткою в руках. Ця квітка нічим особливим не відрізнялась. Високе стебельце, покрите сріблястим пилом, вінок рожевих пелюсток. Поставивши квітку в сухий глечик, пішла жінка шукати свого сина і чоловіка. Довго не поверталась жінка, а коли з чоловіком і сином прийшла до ханського палацу, то квіточка зовсім зав'яла. З тих пір ту квітку називають безсмертником

Українська легенда про калину.

Все пішло з того часу, коли красуня Калина полюбила красеня-козака Гриця. Полюбити полюбила, а того не знала, що те кохання не принесе їй щастя. Не знала, що батько Гриця вже домовився з багачем Балабухою про заручення сина з його донькою Ганною. А сам Гриць, побачивши і зрозумівши, що Калина закохалась у нього, почав до неї ходити. Кохання до Гриця цілком полонило Калинине серце— дівчина ні про кого не хотіла й слухати. І ось раптом як грім з ясного неба: Гриць одружується з багачевою дочкою Ганною!..

...Гучне весілля втягнуло в свою хмільну круговерть майже все село. Серед дружок Ганни була й Калина. Хоч серце її кров'ю обливалося, та ні поглядом, ні словом не показала горда дівчина свого горя.

Гриць, крадькома поглядаючи на Калину, тішився в душі, що вона так легко сприйняла його зраду. Звідки було йому знати, на що здатна зневажена дівчина.

Почалися танці. Гарна струнка Калина стала перед столом, за яким сиділи молодята, вклонилася, запрошуючи молодого до танцю. Що робити Грицеві? Хочеш не хочеш, встав він з-за столу і пішов у танок. Майже всі присутні на весіллі знали про зальоти Гриця до Калини, тому з цікавістю спостерігали, як вони танцюють. Вихорем кружляв молодий навколо дівчини, а вона то лебідкою пливла, то, мов вітер весняний, проносилася по світлиці. І ніхто не помітив, як у якусь коротку мить вона встигла шепнути Грицеві: «Вийди, я тебе чекатиму біля річки».

Задихані, розчервонілі, вони скінчили цей шалений танець під останній удар бубна та й розійшлися по своїх місцях.

За якийсь час Калина непомітно зникла. Захмелілі гості не побачили, коли вслід за нею вийшов із світлиці молодий.

І ось вони стоять над річкою. Калина, хоч яка вона була горда, не стрималася, плакала невтішно, припадаючи до Грицевих грудей. А він стояв, не знаючи, що робити. Жаль було йому Калини, але ж не більш, бо любов його була як та падуча зірка — спалахнула та й погасла. Та й пам'ятав Гриць, що треба вертатися до хати, адже там на нього чекала молода.

Саме молода й помітила, що нема в хаті ні Гриця, ні Калини. Страшний здогад прокрався в її душу, ревнощі ножем кольнули в серце. І вона вибігла в нічну темінь

А там, побачивши Калину в обіймах Гриця, крикнула:

— Ах ти, розлучнице проклята! Ти задумала відбити в мене мужа! Ніколи цьому не бути!

З цими словами вхопила свою суперницю за пишну косу, відірвала від Гриця.

Розгнівана і горда, Калина обхопила Ганну обома руками і потягла до кручі, під якою вирувала річка.

— Не будеш же й ти його парою,— вигукнула і разом з Ганною кинулась у вир.

На ранок люди знайшли тіла обох утоплениць — одна одну вони тримали мертвою хваткою. Насилу вдалося розчепити їхні закляклі руки.

Ганну як законну Грицеву дружину поховали на цвинтарі, а Калину як розлучницю і душогубку — на високій кручі над річкою.

На другу весну на скромній Калининій могилці виріс високий кущ і зацвів білим запашним цвітом. А на осінь краплинами крові заясніли на нім червоні, гіркуваті на смак ягоди. Так і назвали люди той кущ по імені дівчини — калиною.

І, мабуть, через те, що кохання забрало життя у молодої дівчини, що з кохання зріс цей кущ, має калина стільки цілющих соків.

Так розповідає легенда. Чи було все те насправді, хтозна! Бо є ж у легендах і правда, і поетична вигадка. Але ж калина є насправді, і люди її дуже шанують за високі цілющі якості.

Завдання 5

Завдання 6

Результати веб-квесту

Реєстрація учасників

Завдання 1

Завдання 2

Завдання 3

Завдання 4

Завдання 5

Фіналісти

Завдання 6

Вітаємо переможців веб-квесту!

І місце - Тхір Вікторія та Тхір Наталія, учениці Костянтинівської ЗОШ

ІІ місце - Скараєва Ніна, учениця 11 класу Себинської ЗОШ

Цаволик Марина, учениця 11 класу Новосафронівської ЗОШ

ІІІ місце - Собчук Владислав, Стецюк Анастасія, учні Артемівської ЗОШ