Семен Степанович Гулак-Артемовський

Денис Січинський (1865-1909) написав оперу «Роксоляна»  за дуже короткий час – від кінця жовтня 1907 року до квітня 1908-го. Згодом, переїхавши до Бережан, до березня 1909 року продовжував працювати над інструментуванням цього історичного твору.

На жаль, Денисові Січинському не вдалося побачити сценічну постановку своєї опери, адже він помер фактично відразу ж після її написання – 26 травня 1909 року. Щоправда, у травні 1908 року композитор був присутній на репетиції аматорського гуртка, який готував її ІІ акт у Львові. Проте прем’єра з невідомих причин так і не відбулася».

Поет і театрознавець С. Чарнецький переклав українською та польською мовою і доопрацював початковий варіант лібрето (його скомпонував сумішшю польської, російської, української та церковнослов’янської мов, так званим язичієм, Ієронім Луцик (1870-після 1907) – уродженець містечка Залізці на Зборівщині, поет і драматург. Закінчивши наприкінці 1907 року роботу над цим текстом, написаним на прохання о. Лева Джулинського (1847-1923) – священика с. Лапшина на Бережанщині, громадського діяча, редактора, видавця та літератора, І. Луцик виїхав до Америки. Л. Джулинський запропонував вимученому хворобами Д. Січинському написати музику до цього лібрето. Парох навіть купив у Львові, як стверджує відомий дослідник Роман Горак, нове віденське фортепіано композиторові, створив йому в Лапшині всі умови для роботи. Проте драматургічна цінність лібрето навіть після того, як його кардинально переробив С. Чарнецький, залишалася, на думку музикознавиці Стефанії Павлишин, не дуже високою.

Відомо, що 13 січня 1909 року на концерті в Бережанах хор львівського «Бояна» виконав «Пролог» з опери «Роксоляна».  Цілком опера Д. Січинського «Роксоляна» вперше була поставлена в українському театрі товариства «Руська Бесіда» у 1911 році.

Відомий чернівецький музичний діяч Модест Левицький наголосив, «що «Роксоляна» повинна стати для українців тим, чим є «Галька» С. Монюшка для поляків і «Продана наречена» Б. Сметани для чехів, вона повинна знайти дорогу в Європу.

Як стверджувала в уже згаданих спогадах С. Тобілевич, успіху опера не мала. А письменник Григорій Григор’єв у споминах «Український театр Миколи Садовського» (вже взгадана книжка «Спогади про Миколу Садовського»; упор. Р. Пилипчук; Київ: Мистецтво, 1981. – 182 с. – С. 139) зазначив: «Багато праці було покладено, щоб дати нову виставу-оперу Д. Січинського «Бранка Роксоляна», гідну того, щоб залишитися в репертуарі. Після, здається, двох вистав опера зійшла зі сцени».

Наступна прем’єра відбулася лише 14 грудня 1993 року в оперній студії Львівської консерваторії. 

Того ж 1993 року опера Дениса Січинського «Роксоляна» була поставлена в Канаді. Мистецтвознавиця Анні Леклер оцінила таку подію «як справжній подвиг співочих сил Америки та Канади», адже артисти добиралися на репетицію за сотні кілометрів з міст цих двох країн.

Цікаво, що редактором постановки опери Дениса Січинського «Роксоляна» в Канаді став видатний французький композитор українського походження Мар’ян Кузан. За диригентським пультом був Володимир Колесник.