Неоромантизм (грец. neos — новий, молодий і франц. romantisme) — стильова течія модернізму, яка виникла в українській літературі на початку XX століття. Леся Українка називала його новоромантизмом. Неоромантизм яскраво виявився у ліриці та драматичних творах Лесі Українки, прозі О. Кобилянської, Миколи Хвильового, О. Довженка, Ю. Яновського, поезії Олександра Олеся, Є. Плужника, Б. -І. Антонича.

Ця течія була, мабуть, найсильнішою в новітній українській поезії.

Особливості неоромантизму

1. Неоромантики відмовилися від народницької тематики і поетики.

2. Шукали нових тем і засобів образного вираження.

3. «Основними психологічними стимулами українського неоромантизму, — відзначає М. Неврилий, — було соціальне і національне визволення України в 1917 році, видимі перспективи нових культурних і політичних можливостей та масовий приплив творчих сил, що шукали свого динамічного вияву».

4. Неоромантизм зберіг риси класичного романтизму, зокрема конфлікт з дійсністю, який породжував гострий напружений сюжет.

5. Неоромантики відкинули раціоцентризм, матеріалістичне сприйняття світу, на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.

6. Вони представляли свої ідеали в яскравих художніх образах, виняткових героїв у виняткових обставинах.

7. Зосередження уваги на дослідженні внутрішнього світу людини.

8. Неоромантики використовували засоби символіки, гіперболізацію, гру кольорів і півтонів, дбали про багатство ритміки і строфіки.

9. На відміну від класичних романтиків, які освоювали переважно сільську тематику, передавали переживання робітника, інтелігента («червона зима» В. Сосюри), вони поетизували революційні події («Залізниця» В. Сосюри, «Повстання» В. Еллана-Блакитного, «Слово о полку» М. Бажана), історичних осіб («Тарас Трясило» В. Сосюри, «Галілей» Є. Плужника, «На Ігоревім полі» Т. Осьмачки, «Бондарівна» Марка Вороного), висловлювали тугу за духовними і моральними цінностями («Дев’ята симфонія» О. Влизька, «Нічний рейс» М. Бажана, «Деспотам» Т. Осьмачки, «Діалог з мужністю» Ю. Яновського), почуття зневіри й розпачу в непівський і передкультівський періоди («Місто» В. Сосюри, «Сліпці» М. Бажана).

10. Творам неоромантиків властивий динамізм, драматизм, вольове начало, загострений патріотизм, увага до національно-суспільних проблем, різке заперечення комуністичного тоталітаризму, туга за героїзмом, уславлення активної людини, «великого чину». «Тільки цей чин, — зауважують Ю. Ковалів та І. Дзюба, — бачився не в боротьбі за світову соціалістичну революцію, а в боротьбі за визволення України від більшовизму. Уславлювано не соціалістичний, а національний ідеал». Письменники Галичини і еміграції зверталися до героїчних сторінок української історії, поетизували княжу державотворчу і гетьманську добу. Ідеалу інтернаціональної радянської України протиставляли ідеал України як національної держави.

СВОЮ РОБОТУ ПРИКРІПІТЬ ДО СПІЛЬНОГО ДОКУМЕНТУ

"20 фактів про О. Кобилянську"

"Відома невідома О. Кобилянська"

"Зірка Буковини"

"Спогади про О.Кобилянську"

"Предтеча нової жінки"

"Її побоювались женихи й таємна поліція"

"Я носила для Вас рай у душі"

На думку Соломії Павличко, О. Кобилянська «… відобразила вихід на історичну сцену жінок, яких називають… "новими"». Сама ж письменниця була переконана, що прийшов час, коли «… побіч до теперішніх Марусь, Ганнусь і Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицько-руського». Критик С. Єфремов запевняв: «Пані Кобилянська великий гріх на душу бере, створюючи шкідливий, антисуспільний, здатний розбестити нетверді уми напрямок у літературі».

Літературний диктант

1. Ким мріяла стати головна героїня твору?

2. Чому дівчата вирішили взяти до себе ще одну компаньйонку?

3. Яке враження справила на дівчат Софія Дорошенко?

4. Який художній засіб вжила письменниця, описуючи Софію Дорошенко: «Була дуже мила в обходженні, легка, ледве замітна собою, але мовчалива і дуже поважна»?

5. В один момент в Софіїних очах з’явилася ненависть і злоба. Що стало причиною?

6. Хто був автором «Valse melancolique»?

7. Яку звістку жахливу отримала Софія від дядька?

8. Що сталося з інструментом Софії?

9. Що стало причиною смерті Софії?

10. Ганнуся повернулася з Італії…

11. Синтез яких мистецв є характерним для твору?

12. Назвіть проблеми, порушені у творі.

Вплив музики на О. Кобилянську

Ольга Кобилянська грала на фортепіано, лише два місяці навчаючись музичної грамоти, а ще грала на дримбі та цитрі.

Письменниця знала багато українських, російських, німецьких пісень та романсів.

Ольга згадувала: «Любо спливали нам вечори у родинному гуртку... Музика, спів були одинокою насолодою для нас у маленькому гірському містечку. Ціла наша родина була безтямно залюблена у своїй музиці так, що іноді грали аж поза північ і то, що попало нам під руки: грали класичну музику, різні сонати або наші народні пісні».

«…музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив», – зізнається письменниця чеському етнографу Франтішеку Ржегоржу у листі від 17.01.1898 р.

У листі до Осипа Маковея від 5.02.1898 р. Ольга Кобилянська пише: «Нині у Вас великий концерт і будете чути музику. Знаю, що будуть співати різні пісні, але «Гуляли, гуляли…» не будуть співати, а в мене понад се нема нічо. Я би навіть хтіла, щоби мені те співали, коли умру, так страшне люблю ту пісню»

Міні-усний журнал «А знаєте, що…».

Ольга Кобилянська була одним із письменників, що спровокували розкол у царині української літератури.

Кінець 1880-х років позначився виходом на літературну арену нових авторів, яких в першу чергу цікавили внутрішній світ особи, її психологічне життя. Серед них була і Кобилянська, яка збагатила українську літературу темами, що перегукувалися з модерністською західноєвропейською літературою. Ії манера письма відзначалася чуттєвістю, а твори — ніцшеанським духом та оспівуванням цінності окремої людини. Народницька критика звинуватила письменницю в презирстві до народу і навіть у порнографії.

О. Кобилянська захоплювалася філософією Ніцше, його вченням про нові цінності та вдосконалення людини шляхом зміцнення духу. ці ідеї вона втілила в сюжетах своїх творів, але витлумачила їх відповідно до своїх творчих задумів. Таким чином, сильна особистість, яку підносить Ніцше, його «надлюдина». у письменниці це жінка, яка прагне самоствердження та духовного розвитку.

У творах письменниці змальвано нового героя — незалежну, сильну, творчу і високоморальну особистість. Неороматичний ідеальний персонаж потребував нових форм та способів вираження. І Кобилянська знаходить їх, це глибокий психологізм, витончений ліризм, поєднання реалістичних картин з романтично забарвленими. часто на перший план виходить персоніфікований пейзаж, який перестав бути фоном для подій. її новела стає музичною завдяки введенню просторих музикально-психологічних звукових малюнків. Письменниця започаткувала нову для української літератури своєрідну модерністську образно-стильову манеру, що поєднує в собі певні ознаки імпресіоністичного, символістського та експресіоністичного письма.

http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/paradygma/221-230-mo.pdf

https://il-journal.com/index.php/journal/article/view/706/507

4.1. Виконайте тестові завдання на порталі "На урок"

Картка до уроку

4.2."Інтерв'ю з героїнею": складіть 10 запитань до однієї з героїнь новели, сформулюйте можливі відповіді ( у дужках).

4.3. Заповніть сторінки посібника "ЗНО.Українська література". Заняття 30. с.195 - 200

ДЗ подивитися фільм за новелою О. Кобилянської та порівняти екранізацію і текст новели. Записати спільне та відмінне в зошити.