Іван Якович Франко

Статті про Івана Франка

Допис у ФБ

Любовь Теличко

27 вересня

Якби я хотіла, щоб дитина, прочитавши біографію Івана Франка, нічого не відчула, я б змішала злидні з пафосом і додала купу дат - тобто все так, як написано в шкільних підручниках.

Якби я хотіла, щоб дитина, прочитавши про Івана Франка, офігіла і захотіла прочитати його твори, то написала б так:

Іван Франко - це супергерой з розумовими надздібностями і феноменальною пам’яттю з королівства Галичини і Володимирії (сучасна Львівщина і Франківщина). Мікс геніальності і фантастичної працездатності. Перший український професійний письменник, який заробляв літературною діяльністю дуже немалі гроші, а почав з того, що ще в дитинстві сам в себе інвестував - в свою освіту і розум. Спочатку звичайна початкова школа, потім школа з німецькою мовою викладання, далі гімназія з польськомовним викладанням. В 9 років помер батько. Малий вчився так, щоб знань вистачило підробляти репетиторством, а на зароблені гроші купував книжки, читав, вчився, заробляв і т.д. Зрештою ще юнаком зібрав фантастичну бібліотеку українських і європейських авторів, став ходячою енциклопедією і фінансово незалежним красунчиком.

Друзі-гімназисти розказували, що Франко після годинної лекції вчителя міг дослівно її переказати. Знав напам’ять всього товстелезного Кобзаря, домашку з польської робив у віршах, почав писати свої вірші, прозу і історичні драми, перекладав Гомера і Софокла. В 15 перекладав Гомера і Софокла! В 15. Гомера і Софокла. Без гугл-перекладача. (Шо ви робили в 15? Я, наприклад, щовечора оплакувала Цоя під під’їздом і мені тоді точно було не до Софокла)

Дівчатам Іван подобався. Підлітком, коли за гроші «підтягував» сина священника, закохався в його доньку. Ольга Рошкевич. Роман був взаємний і тривав досить довго. Франко запропонував Ользі вийти за нього, але коли батько нарешті дав згоду, Івана як назло посадили в тюрму «за участь у таємній організації» і батько передумав.

Далі були ще жінки, університети і арешти за громадську і політичну діяльність. Інтелектуальний рок-н-ролльщик.

Ще два сильних кохання. Три універи: Львівський, Чернівецький, Віденський. У Віденському захистився на доктора філософії. Ще два арешти.

Франко знав 14 (ЧОТИРНАДЦЯТЬ!!!) мов на рівні перекладача. Переклав Гомера, Платона, Шекспіра, Діккенса, Золя, Гюго, Флобера, Гете, Твена, Сервантеса, Алігієрі і ще довгий вражаючий список авторів світової класики і античної літератури.

Письменник, поет, драматург, перекладач, критик, політик, історик, мистецтвознавець, економіст, доктор філософії, ГЕНІЙ.

Ще й до всього мав ідеальний слух і прекрасний голос - Микола Лисенко писав музику з його співу.

Друге кохання - Юзефа Дзвонковська. Взаємне і трагічне. Юзефа відмовила у шлюбі, бо мала смертельний на той час діагноз - туберкульоз.

Третє - Целіна Журовська -«женщина чи звір». Цинічна і холодна. Франко присвятив їй вірші у збірці «Зів’яле листя», але вона їх навіть не читала. Правда згодом їй зачитали вірші-присвяти, і Целіна зауважила, що найбільше в тих віршах їй запам‘ятався опис квартири, бо він нагадував їй квартиру, яку вона мала на вулиці Вронських у Львові.

Одружився з Ольгою Хоружинською. Ольга народила трьох синів і доньку. Франко для сім’ї побудував великий будинок у Львові. Родина Франків щоліта виїжджала на відпочинок на Гуцульщину у компанії Лесі Українки, Михайла Грушевького, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського - норм компанія!)

Прожив 60 років. Поліартрит спочатку паралізував руки.

Залишив по собі 100 томів власних творів українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. Номінант на Нобелівську премію. Займав 4-те місце серед номінантів, але помер в рік проголошення лавреата (Ромена Ролана, до речі), тому був виключений зі списку.

Перед смертю покликав священника на сповідь, але вигнав його до біса «за нетактовність», так і не сповідавшись.

Все.

Про твори жодного слова. Їх треба читати.

Хоча б для того, щоб не ржати зі слова «побіда» під час перегляду «голлівудського» кіно «Захар Беркут».

Natasha Kulbachuk

Здійсніть віртуальну подорож до 3D музею І. Франка в Києві

Наталя Тихолоз "Тарас , але не Шевченко, Франко, але не Іван". ДОЛЯ ТАРАСА ФРАНКА

Маловідомий факт — дочка Івана Франка протягом двох десятиліть проживала в селі Довге Іршавського району.

Ганна Франко (1892–1988) у 1919 році виїхала до Берліна з Місією Червоного Хреста для допомоги українським полоненим, де вийшла заміж за лікаря Петра Ключка. У 1921 році подружжя переїхало в Довге (на той час Чехословаччина), де Петро Ключко отримав посаду окружного лікаря.

В Довгому дочка Івана Франка з чоловіком прожили аж до 1939 року. Ось що вона писала в своїх споминах про цей період життя:

«...На Закарпатті в селі Довгім, куди мій чоловік дістав призначення на окружного лікаря, поклав він велику працю для піднесення здоровного стану населення. Зараз після війни стан здоров'я на Закарпатті був безнадійний. Тиф черевний і сипний, чорна віспа, дифтерія, шкарлятина й кір, коклюш і глисти, туберкульоза й сифіліс — це були щоденні явища, з якими треба було боротися.

Чоловік добився у чеського уряду заложення й побудування домівки для диспансеру Масарикової Ліги, яка мала всі засоби й можливості від уряду для поборювання цих десяткуючих населення недуг. Працював днями й ночами, маючи під своєю опікою 8 сіл. 20-літня праця увінчалася значним успіхом. Деякі недуги, як тиф і віспа, зовсім зникли, а інші значно зменшилися. Епідемії дитячих хвороб були поборювані зараз же в зародку, туберкульозні діставали сталу опіку й допомогу, а шкірні недуги підпали під сувору контролю й примусове лікування. Систематичні лекції на ці теми причинилися до культурного їй до національного усвідомлення місцевого українського населення.

Але вдячність населення була типова. Коли Гітлер передав у 1939 році Закарпаття мадярам — місцеві інтелігенти, «русскіє», поставили нас «под стєнку», щоб п'яні селяни нас розстріляли. Та все ж таки знайшлися чесні люди й наші приятелі, що не допустили до вбивства. Тоді мадяри протягом 24 годин насильно депортували мене й мого сина до Відня, а чоловіка забрали до концтабору в Нірадгазі. Ще впору вдалося мені його видобути з цього табору, де «культурні» мадяри били й катували національно усвідомлену молодь і селянство Карпатської України...»

Франко-Ключко А. Іван Франко і його родина: Спомини. — Торонто: Ліга визволення України,1956.

Історія мала продовження... У Відні у 1945 році енкаведисти арештували Петра Ключка і перевели до Львівської в'язниці. У 1946 році, після звільнення Петра, родина переїхала до Зальцбурґа (Австрія), а у 1948 році — до Торонто (Канада), де Ганна стала помітною постаттю українського культурного руху.

З того часу спецслужби СРСР не дозволили Ганні приїхати до України — навіть на столітній ювілей Івана Франка у 1956 році.

Лише у 1967 році Ганна Франко-Ключко отримала змогу вперше за багато десятиліть відвідати Україну. Під час подорожі країною не оминула і Довге.

СИН. ПЕТРО ФРАНКО

МАТЕРІАЛИ

Вступ до поеми *Лісова ідилія* І. Франко

М. Вороний *Іванові Франкові*

Шлях І. Франка до модернізму. «Поетична суперечка». з М. Вороним. (послання М. Вороного «Іванові Франкові».

Дослідження сучасних літературознавців спростовують думку про опозиційність І. Франка ло модернізму. «Іван Франко, — як зазначає Р. Голод, — у власних естетичних пошуках часом випереджав розвиток світового літературного процесу. Він зумів творчо засвоїти не тільки елементи романтизму, реалізму, натуралізму, імпресіонізму, що побутували в тогочасній літературі, але й напрямів, які за його життя тільки формувалися. До останніх, зокрема, належали символізм, експресіонізм і сюрреалізм».

Франко сам брав участь у розвитку і впровадженні модернізму у вітчизняну літературу, зокрема, звертався до поетики символізму. Саме завдяки Франкові, як писав М. Легкий, «український модернізм постав унаслідок взаємодії двох традицій: новітньої, «чисто модерної». та старшої, збагаченої, однак, новими виражальними засобами».

як стверджують деякі дослідники, І. Франко написав декілька творів з ознаками символістської поетики. Прикладом можуть бути «Каменярі». які є суцільним символом. Ознаки символізму можна знайти і в романі «Перехресні стежки». де символічними є імена та прізвища героїв, виразно символічним можна вважати сон Євгена Рафаловича, образ весільної дараби у сні Євгенія та дорогоцінний камінь у сні Регіни. Сама назва роману такоє є місткім символом. Символічно наповнена і поетика повісті «Воа сonstrictor». як і в «Перехресних стежках». символіка у «Воа сonstrictor». міститься вже в самій назві, що перекладається як «змій-давун». В образі такого змія Франко уявляв не тільки визискувачів, а й владу грошей взагалі, і це відповідало його соціалістичним (на певному етапі) поглядам на приватну власність.

Таким чином, художній доробок Івана Франка надає докази повноти та самодостатності української літератури. Його звернення до різних літературних напрямів засвідчують типологічну близькість українського процесу із закономірностями у розвитку світового.

Прикладом того, що шляхи розвитку національної літератури визначалися у полеміці і боротьбі, може бути «Поетична суперечка». І. Франка з М. Вороним.

На сторінках «Літературно-наукового вісника». у 1901 році Вороний висловив свої літературні погляди, які літературознавець С. Єфремов назвав «маніфестом українського модернізму». Вороний закликав висилати для альманаху твори «хоч з маленькою ціхою оригінальності, з незалежною вільною ідеєю, з сучасним змістом, де було б хоч трошки філософії, де хоч клаптик яснів би того далекого блакитного неба, що манить нас своєю недосяжною красою». Поет бажав дати українському читачеві альманах, зміст якого можна було б поставити поряд з найкращими західноєвропейськими зразками.

Віддаючи перевагу естетичному звучанню, витонченій, досконалій формі, «штуці заради штуки». аніж соціальному, громадянському боку, Вороний фактично закликав до втечі від реального життя. Франко пише Вороному «Послання». у якому зазначає, що митець стає борцем і агітатором у годину соціальних катастроф, тому предметом його творчості мають бути соціальні конфлікти. Але ж він не відмовляється й від інших естетик світобачення, тричі підкреслюючи положення про щирість митця. Франко впевнений, що обмеження творчості тільки якимось одним принципом є глухим кутом для митця.

У відповідь на послання Франка М. Вороний пише вірш «Іванові Франкові». в якому стверджує: високе, справжнє мистецтво мусить єднатися з боротьбою за гармонійне щастя людини. Поет не може стояти осторонь жорстокої дійсності. Його душа шукає відради, забуття. Тільки рядки високої поезії, що народжуються за незалежними законами творчості, «тягар життя скидають і душу раєм надихають». тільки така поезія не може залишити читача байдужим. Він не був прихильником «чистого мистецтва». не закликав тікати від реальності у світ містики, не проповідував бездійності в мистецтві. Поет творить за законами краси. Поезія — «свободний». творчий дух, який живиться, наповнюється реальним життям, який нікому не закувати в кайдани. Вона не бездумна, не байдужа до волі народу. Гасло поета: «Іти за віком і бути цільним чоловіком».

Івана Франка виховували чарівна природа прикарпатського краю, мати, батько, селяни. З науки простого галицького роду, з молока матері, соків рідної землі постала сила духу Тому поетичні образи Франка часто пов’язані з природою. так образ дівчини в традиціях українського фольклору- червона калина