Розлади кровообігу, лімфообігу, місткості тканинної речовини

ТЕМА:    Розлади кровообігу, лімфообігу, місткості тканинної речовини

ПЛАН

1.     Розлади лімфообігу, причини, морфологічні ознаки.

2. Набряки і водянки, причини, види, характеристика трансудату, механізм розвитку, закінчення і значення.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

      Нальотов М.О. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія

     Налётов Н.А.   Патологическая физиология и патологическая

     анатомия животных.  –  М.: Агропромиздат, 1991. -  С. 51 - 55.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

    Шишков В.П., Жаров А.В. Патологическая анатомия сельскохозяйственньїх животных. -  М.:  Колос, 2003. -  С. 99 - 102.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 При вивченні даної теми необхідно засвоїти, що розвиток набряків і водянок в значній мірі пов'язаний з розладом кровообігу і  порушенням відтоку лімфи, а також з зниженням онкотичного тиску крові і підвищенням проникності судин. Механізм серцевих набряків.

КОНСПЕКТ ДО ТЕМИ:   РОЗЛАДИ ЛІМФООБІГУ,  МІСТКОСТІ  ТКАНИННОЇ    РІДИНИ.

  1.    Розлади лімфообігу, причини, морфологічні ознаки.

Місцеві розлади лімфообігу проявляються : застоєм лімфи у лімфатичних судинах; лімфовиливами з ушкоджених судин; емболією лімфатичних судин.

 Застій лімфи виникає у великих судинах брижі і в грудній порожнині. Виникає при здавлюванні лімфатичних судин рубцями,  пухлинами, запальними процесами. Лімфатичні судини, які звичайно непомітні і тонкостінні мають вигляд сірувато - білої сітки, вузлуватих тяжів, при розрізі витікає мутнувата рідина.

 Лімфотеча виникає при ушкодженні грудної протоки внаслідок  механічної травми, при руйнуванні її злоякісними пухлинами, при туберкульозі. Лімфа може витікати в навколишнє середовище, в грудну і черевну порожнину.

 Емболія лімфатичних судин виникає при потраплянні в судини емболів. Якщо ці патогенні частинки затримуються в лімфовузлах,  то відповідний процес уражує регіонарні лімфовузли, що приймають лімфу від того чи іншого органу.

 2. Набряки і водянки, їх види і механізм розвитку, ознаки, закінчення і значення для організму.

 Тканинною рідиною називають рідке середовище, яке заповнює міжклітинні і міжтканинні простори. Воно утворюється з плазми  крові, що просочується через стінки капілярів і надходить в лімфатичні судини. Порушення циркуляції тканинної рідини проявляється набряком і водянкою, а сама рідина називається трансудатом.

Набряк - це надмірне накопичення трансудату в сполучній тканині. Трансудат являє собою безбарвну, водянисту злегка мутнувату рідину, що містить 0,5 - 3% білків.

В залежності від причин розрізняють :

Застійні набряки - розвиваються при недостатній роботі серця, при здавлюванні вен, при тромбозах, емболії. При цих процесах кров затримується у венах, кров'яний тиск підвищується, змінюється колоїдний стан стінки судин.

 Все   це   підвищує   проникливість    судин   і   перешкоджає      зворотньому    всмоктуванню тканинної рідини.

 Ниркові набряки - виникають при запальних і  дистрофічних змінах в  нирках. Внаслідок чого порушується виділення сечі, нагромаджується хлористий натрій в тканинах, який притягує і утримує воду.

Нейротичні набряки - виникають при ураженнях центральної і вегетативної нервової систем.

Кахексичні набряки - виникають при порушенні процесу живлення і обміну речовин, які приводять до порушення колоїдного стану білків, які здатні утримувати воду. Такі набряки виникають при голодуванні, недокрів'ї, при хронічних захворюваннях.

Токсичні набряки -  виникають при дії отруйних речовин на судинорухові нерви і тканинні елементи, що підвищує проникливість судин і вологоутримувальну здатність тканин ( припухання шкіри при укусах комах, змій).

 Набряки розвиваються у волокнистій сполучній тканині підшкірної  клітковини, в стромі різних органів.

Набряк характерезується опуханням, тістуватою консистенцією ( при натисканні пальцем залишається ямка). Слизові оболонки чи строма органів потовщується, на розрізі набрякова тканина драглиста, з поверхні розрізу стікає рідина. При хронічних набряках виникає атрофія, дистрофія і некроз органів.

Водянка - нагромадження трансудату в якій - небудь природній порожнині.

Водянка черевної порожнини (асцит) виникає при застої крові в ворітній вені, при ураженні печінки (цироз, пухлини), при серцевій недостатності.

Водянка грудної порожнини (гідроторакс) виникає при набряку легень, при порушенні кровообігу,  лімфообігу грудної ділянки.

Водянка порожнини серцевої сорочки ( гідроперикардит ) виникає при розладах кровообігу в кровоносній системі серцевого м'яза і в судинах, що відходять від серця.

Водянка шлуночків мозку ( гідроцефалюс ) виникає при порушенні зв'язку внутришньомозкових порожнин і кровоносної системи мозку.

При асциті кількість трансудату 50-100 л. Нагромадження трансудату приводить до розширення порожнин, до здавлювання органів, що знаходяться в цій  порожнині. Органи зміщуються, атрофуються, порушується їх функція.

Водянку потрібно відрізняти від трупної ексудації, серозного  запалення порожнин. Трупного ексудату збирається кілька літрів, він червонуватого кольору, внаслідок втрати з рідкими частинами крові гемоглобіну, а зміщення і здавлювання органів не відмічається.

При серозних запаленнях серозні покриви (плевра, перикард, очеревина) тьмяні, набряклі, гіперемовані з крововиливами, вкриті фібрином, тоді як при водянках серозні покриви глянцуваті і бліді.

Нагромадження рідини в секреторних порожнинах (жовчний міхур, залози) або екскреторних органах (ниркова миска) називається несправжньою водянкою.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПЕРЕВІРКИ

1. Що таке водянка, при яких умовах вона виникає?

2. Які є види водянок?

3. Що таке набряк, при яких умовах він виникає?

4. Які є види набряків?

5. Яке значення набряків і водянок для організму?

6. Які бувають розлади лімфообігу?

      сільськогосподарських тварин. -  К.: Вища школа, 1978. –С.138 – 142.