Розлади кровообігу, лімфообігу, місткості тканинної речовини
ТЕМА: Розлади кровообігу, лімфообігу, місткості тканинної речовини
ПЛАН
1. Розлади лімфообігу, причини, морфологічні ознаки.
2. Набряки і водянки, причини, види, характеристика трансудату, механізм розвитку, закінчення і значення.
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
Нальотов М.О. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія
Налётов Н.А. Патологическая физиология и патологическая
анатомия животных. – М.: Агропромиздат, 1991. - С. 51 - 55.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
Шишков В.П., Жаров А.В. Патологическая анатомия сельскохозяйственньїх животных. - М.: Колос, 2003. - С. 99 - 102.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
При вивченні даної теми необхідно засвоїти, що розвиток набряків і водянок в значній мірі пов'язаний з розладом кровообігу і порушенням відтоку лімфи, а також з зниженням онкотичного тиску крові і підвищенням проникності судин. Механізм серцевих набряків.
КОНСПЕКТ ДО ТЕМИ: РОЗЛАДИ ЛІМФООБІГУ, МІСТКОСТІ ТКАНИННОЇ РІДИНИ.
1. Розлади лімфообігу, причини, морфологічні ознаки.
Місцеві розлади лімфообігу проявляються : застоєм лімфи у лімфатичних судинах; лімфовиливами з ушкоджених судин; емболією лімфатичних судин.
Застій лімфи виникає у великих судинах брижі і в грудній порожнині. Виникає при здавлюванні лімфатичних судин рубцями, пухлинами, запальними процесами. Лімфатичні судини, які звичайно непомітні і тонкостінні мають вигляд сірувато - білої сітки, вузлуватих тяжів, при розрізі витікає мутнувата рідина.
Лімфотеча виникає при ушкодженні грудної протоки внаслідок механічної травми, при руйнуванні її злоякісними пухлинами, при туберкульозі. Лімфа може витікати в навколишнє середовище, в грудну і черевну порожнину.
Емболія лімфатичних судин виникає при потраплянні в судини емболів. Якщо ці патогенні частинки затримуються в лімфовузлах, то відповідний процес уражує регіонарні лімфовузли, що приймають лімфу від того чи іншого органу.
2. Набряки і водянки, їх види і механізм розвитку, ознаки, закінчення і значення для організму.
Тканинною рідиною називають рідке середовище, яке заповнює міжклітинні і міжтканинні простори. Воно утворюється з плазми крові, що просочується через стінки капілярів і надходить в лімфатичні судини. Порушення циркуляції тканинної рідини проявляється набряком і водянкою, а сама рідина називається трансудатом.
Набряк - це надмірне накопичення трансудату в сполучній тканині. Трансудат являє собою безбарвну, водянисту злегка мутнувату рідину, що містить 0,5 - 3% білків.
В залежності від причин розрізняють :
Застійні набряки - розвиваються при недостатній роботі серця, при здавлюванні вен, при тромбозах, емболії. При цих процесах кров затримується у венах, кров'яний тиск підвищується, змінюється колоїдний стан стінки судин.
Все це підвищує проникливість судин і перешкоджає зворотньому всмоктуванню тканинної рідини.
Ниркові набряки - виникають при запальних і дистрофічних змінах в нирках. Внаслідок чого порушується виділення сечі, нагромаджується хлористий натрій в тканинах, який притягує і утримує воду.
Нейротичні набряки - виникають при ураженнях центральної і вегетативної нервової систем.
Кахексичні набряки - виникають при порушенні процесу живлення і обміну речовин, які приводять до порушення колоїдного стану білків, які здатні утримувати воду. Такі набряки виникають при голодуванні, недокрів'ї, при хронічних захворюваннях.
Токсичні набряки - виникають при дії отруйних речовин на судинорухові нерви і тканинні елементи, що підвищує проникливість судин і вологоутримувальну здатність тканин ( припухання шкіри при укусах комах, змій).
Набряки розвиваються у волокнистій сполучній тканині підшкірної клітковини, в стромі різних органів.
Набряк характерезується опуханням, тістуватою консистенцією ( при натисканні пальцем залишається ямка). Слизові оболонки чи строма органів потовщується, на розрізі набрякова тканина драглиста, з поверхні розрізу стікає рідина. При хронічних набряках виникає атрофія, дистрофія і некроз органів.
Водянка - нагромадження трансудату в якій - небудь природній порожнині.
Водянка черевної порожнини (асцит) виникає при застої крові в ворітній вені, при ураженні печінки (цироз, пухлини), при серцевій недостатності.
Водянка грудної порожнини (гідроторакс) виникає при набряку легень, при порушенні кровообігу, лімфообігу грудної ділянки.
Водянка порожнини серцевої сорочки ( гідроперикардит ) виникає при розладах кровообігу в кровоносній системі серцевого м'яза і в судинах, що відходять від серця.
Водянка шлуночків мозку ( гідроцефалюс ) виникає при порушенні зв'язку внутришньомозкових порожнин і кровоносної системи мозку.
При асциті кількість трансудату 50-100 л. Нагромадження трансудату приводить до розширення порожнин, до здавлювання органів, що знаходяться в цій порожнині. Органи зміщуються, атрофуються, порушується їх функція.
Водянку потрібно відрізняти від трупної ексудації, серозного запалення порожнин. Трупного ексудату збирається кілька літрів, він червонуватого кольору, внаслідок втрати з рідкими частинами крові гемоглобіну, а зміщення і здавлювання органів не відмічається.
При серозних запаленнях серозні покриви (плевра, перикард, очеревина) тьмяні, набряклі, гіперемовані з крововиливами, вкриті фібрином, тоді як при водянках серозні покриви глянцуваті і бліді.
Нагромадження рідини в секреторних порожнинах (жовчний міхур, залози) або екскреторних органах (ниркова миска) називається несправжньою водянкою.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПЕРЕВІРКИ
1. Що таке водянка, при яких умовах вона виникає?
2. Які є види водянок?
3. Що таке набряк, при яких умовах він виникає?
4. Які є види набряків?
5. Яке значення набряків і водянок для організму?
6. Які бувають розлади лімфообігу?
сільськогосподарських тварин. - К.: Вища школа, 1978. –С.138 – 142.