Дистрофія

1. Мінеральні дистрофії: рахіт, остеомаляція, фіброзна остеодистрофія, дистрофічне звапнення і вапняні метастази.

2. Камені і конкременти, причини їх утворення.

   3. Види каменів у різних порожнистих органах.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Нальотов М.О. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія сільськогосподарських тварин. –  К.:Вища школа, 1978. –  С.83-90.

2. Налётов Н.А. Патологическая физиология и патологическая анатомия животных. –  М.: Агропромиздат, 1991. –  С. 83-87.

                                              ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Шишков В.П., Жаров А.В. Патологическая анатомия сельскохозяйственных животных. –М.:  Колос, 2003. – С. 69-76.

                                      МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

В цій темі необхідно вивчити, яке значення має мінеральний обмін  для організму. Потрібно знати, як протікає порушення обміну солей вапна і чим відрізняється дистрофічне звапнення і вапнові метастази, чим вони обумовлюються і який їх морфологічний прояв в окремих органах і тканинах.

      Зрозуміти, які фактори впливають на розвиток рахіту, остеомаляції  і фіброзної остеодистрофії.

Види конкрементів, причини і механізм їх утворення, значення для організму.

КОНСПЕКТ ДО ТЕМИ:   ДИСТРОФІЯ

1. Мінеральні дистрофії: рахіт, остеомаляція, фіброзна остеодистрофія, дистрофічне звапнення і вапняні метастази.

Мінеральна дистрофія - порушення обміну неорганічних речовин.

 Порушення обміну солей кальцію характеризується зменшенням  вмісту його в кістках або збільшенням /звапненням/ інших тканин.

 Зменшення вмісту солей кальцію в кістках /декальцинація/ у молодняка тварин буває при рахіті, у дорослих при остеомаляції.

Причини рахіту : нестача вітаміну Д і ультрафіолетового опромі­нення. Це захворювання загального характеру, проявляється вимиванням солей кальцію, які містяться в кістках, і порушенням відкладання їх в кістковій тканині, при рахіті відмічається розм'якшення кісток скелету і зміненням їх форми /збільшенням об'єму черепа, викривлення кінцівок і хребта/.

 У дорослих тварин в результаті нестачі солей кальцію в кормах або  в надмірному використанні їх у вагітних чи високопродуктивних тварин розвивається остеомаляція. Кістки при цьому захворюванні потоншуються, стають крихкими, розм'якшуються, що легко гнуться і ріжуться ножем, часто бувають переломи кісток, зміна форми кінцівки.

 При усуненні причини дистрофії, яка пов'язана з нестачею солей  кальцію, вміст кальцію в кістках відновлюється.

 Звапнення проявляється у вигляді вапнових метастазів і  дистрофічного звапнення.

 При розсмоктуванні солей кальцію з кісток іноді відмічаються відкладання їх крупинок, в клітинах різних органів (вапнові метастази ), що виявляють тільки під мікроскопом.

 Відкладання солей кальцію в тканинах з пониженою  життєздатністю чи в некротичних ділянках називається дистрофічним звапненням або петрифікацією.

 Це пояснюяться тим, що некротична маса і тканини з пониженою  функціональною діяльністю мають лужну реакцію, а солі кальцію, що містяться в тканинній рідині в розчиненому стані, легко випадають в осад (кристалізуються) в умовах лужного середовища.

Звапненню піддаються клітини ниркового епітелію при деяких отруєннях, кровоносні судини при артеріосклерозі, хрящові  утворення гортані, трахеї і бронхів під час старості, тромботичні маси, туберкульозні, сапні і паразитарні вузлики.

 Звапнення легко виявити по наявності твердої маси білуватого кольору, яка важко ріжеться ножем і розпадається на кам'янисті  крихти. Звапнені  ділянки обмежені сполучнотканинною капсулою. Відклади солей кальцію при загальній їх нестачі в організмі можуть розсмоктуватися.

2.Камені і конкременти, причини їх утворення.

         Камені - це щільні утворення, які вільно лежать в  будь-якій природній порожнині організму (шлунок, жовчний міхур). Конкременти - зрощення більш дрібних утворень. Камені класифікуються в залежності від їх локалізації і складу. Шлунково-кишкові камені /ентероліти/ утворюються при наявності комплекса умов; при загальному порушені мінерального обміну в організмі; при надлишку мінеральних речовин; при ослабленій перестальтиці і наявності запальних змін в шлунково-кишковому тракті.

     Надлишок мінеральних речовин в кормах сприяє їх кристалізації в насиченому середовищі. Неперетравні рештки /волосся, шерсть, пісок, сторонні тіла/ являються основою, на яку осідають солі; вони сповільнюють перестальтику, змінюють середовище шлунково- кишковому тракту, викликаючи запальні явища в ньому.

3. Види каменів у різних порожнистих органах.

Справжні камені складаються переважно з мінеральних речовин і схожі на звичайні камені, їх виявляють частіше у коней, ослів, мулів в ободовій кишці, рідше в шлунку. Утворенню каменів сприяють: недостатня експлуатація тварин, посилене згодовування борошняних відходів, які містять велику кількість мінеральних речовин. Справжні камені складаються на 90% з фосфорнокислої аміак-магнезії, решта 10% складають вапно, кремнезем, органічні речовини. Камені мають вигляд бруківки або гравію розміром від горо­шини до 36 см в діаметрі, з гладенькою або шорохуватою поверхнею сіро-білого кольору. На розпилі вони мають концентричну шарува­тість, а в центрі Іноді виявляється ядро кристалізації /цвях, шматочок дроту, кісточка/. Камені звичайно бувають поодинокими, але іноді кількість їх доходить до кількох десятків і сотень загальною масою  до 21 кг.

Несправжні кишкові камені складаються з мінеральних речовин і  решток кормів. Вони утворюються в однокопитних, рідше в інших тварин, в ободовій кишці; іноді в шлунку, у жуйних в рубці. Причини утворення їх близькі до умов, що сприяють утворенню справжніх каменів. Особливо сприяє появі їх згодовування корму, змішаного з землею, піском, вживання дуже забрудненої води. Складаються ці камені з кормових залишків рослинних волокон, просякнутих вапном з відкладенням землі, піска, глини. Вони зви­чайно мають округлу форму, нагадують вилущений грецький горіх розміром від 1-2 до 20 см і більше в діаметру їх маса може пе­ревищувати 1 кг. При висушуванні вони стають значно легшими. Кількість їх доходить до кількох десятків.

     Фітоконкременти складаються переважно з рослинних залишків: з найдрібніших рослинних волоконець, неперетравних частинок сіна, соломи, полови. Трапляються переважно у травоїдних рідше в Інших тварин, птахів у різних відділах кишечника, частіше в ободовій І сліпій кишках, іноді вони утворюються і в шлунку, сприяють утворенню фітоконкрементів в'яла перестальтика і хронічне

запалення кишечника.

Фітоконкременти - округлі утворення сіро-зеленого або сірувато-жовтого кольору, залежно від рослинних частинок, що входять до їх складу. У свіжому стані вони вкриті слизом, м'які на дотик, нагадують вологий кортон, висихаючи стають легшими і щільнішими. Розміри досягають 14-16 см і більше в діаметрі, маса їх у висушеному стані доходить др 100-200 г. Вони можуть бути поодинокими І численними.

    Пилоконкременти або безоари - утворюються у шлунку і кишках, складаються із шерсті і волосся.

Головна причина утворення пилоконкрементів - нестача у кор­мовому раціоні - мінеральних речовин /особливо кухонної солі, що викликає в тварин потребу облизувати шерстний покрив власний і в інших тварин /лизуха/. Проковтнула шерсть спричинює подразненим, а потім і запалення шлунку і кишок, сильне виділення слизу, що склеює шерсть, порушення перестальтики, що сприяє затриманню конкрементів у травному тракті. Безоари бувають у всіх тварин, особливо жуйних. Вони звичайно мають форму куль, зовні вкриті густим слизом, на розрізі нагадують  повсть. Розміри їх від 1-2 до 10-15 см у діаметрі, кількість доходить др кількох десятків.

Плюмоконкременти утворюються в шлунку і кишках у м'ясоїдних і птахів складаються з пуху і пір'я.

Конглобати складаються з неперетравних залишків корму, проковтнутих тваринами, паперу, ганчір'я, гілок, соломи, тощо, склеєних землею і глиною, а іноді просякнутих вапном.

Шлунково-кишкові камені не завжди лишаються на місці свого утворення, вони можуть пересуватись в розташовані нижче відділи травного каналу. В кишках під масою їх може утворюватись вип'ячування /дивертикули/ і камені протягом тривалого часу не перешкоджають пересуванню вмісту кишок. Проте нерідко вони закривають просвіт кишок, особливо при переході з широких у вужчі частини їх наприклад у малу ободову, або пряму кишку/, затримують просування  калових мас /копростаз/, що призводить до тяжких розладів, які кінчаються смертю тварини.

Печінкові камені утворюються в жовчних ходах і жовчному міхурі при хронічному запаленні їх, викликаному інфекційними агентами і паразитами.

2. Жовчно-пігментні камені зеленувато-коричневого кольору пухкої консистенції, легко розтираються в порошок.

3. Холестеринові камені у чистому вигляді у тварин неописані, трапляються у людини.

4.Мішані /комбіновані / печінкові камені складаються Із жовчного пігменту, вапна і холестерину в різних кількісних співвідношеннях. Вони можуть бути поодинокими і численними     (100 і більше

дрібних камінчиків, прифасованих один до одного на зразок кам'яної кладки). Великі камені мають грушевидну або витягнуту форму/ відповідно до обрисів розширених жовчних протоків або жовчного міхура. На розрізі печінкові камені однорідні або шаруваті, в центрі їх знаходять залишки паразитів, консистенція і колір каміння залежить від переважання тих або інших складових частин. Печінкові камені утворюються внаслідок запальних змін у жовчних ходах і жовчному міхурі, бони самі можуть бути причиною затяжних запальних явищ у них, викликають некроз, атрофію, розширення, закупорку і розриви. Це призводить до розвитку загальних змін  жовчно-кам'яних хвороб /холелітіазису/, що проявляється застійною жовтяницею, порушенням функції печінки, запаленням очеревини, а іноді закінчується смертю.

Ниркові камені утворюються у тварин в нирковій мисці і в  сечовому міхурі. їх можна виявити в сечоводах, в уретрі, а також у сечі, що виділяється. Найчастіше виділяються вони у великої рогатої худоби і в коней, у собак, овець, кіз, свиней і птахів. Причини утворення їх - загальне порушення мінерального обміну, велика кількість мінеральних речовин у воді І кормах, хронічне запалення нирок, особливо ниркових мисок /пієлонефрит/і сечового міхура (уроцистит).

         Складаються камені з солей кальцію (вапна), солей фосфору і  щавлевої кислоти.

Залежно від розміру утворень розрізняють сечові камені (уроліти) і сечовий пісок (уросендимента).

 І. Сечові камені можуть бути поодинокі і численні (100 штук і  більше), загалом вони нерідко повторюють обриси ниркової миски, а в сечовому міхурі мають округлу або овальну форму. У великих тварин маса каменів у нирковій мисці становить до 1,5кг, а в сечовому міхурі до 1 кг, а у виняткових випадках до 10 кг. Забарвлення каменів варіює від сірувато-жовтого до темно-корич­невого. За твердістю вони нагадують камінь, на розтині мають ша­рувату, а іноді ніздрювату будову.

1.  Вапнові печінкові камені кам'янистої твердості, сіро-білого  кольору, на розрізі шаруваті.