Пухлини

ТЕМА:     ПУХЛИНИ 

ПЛАН

1.     Морфологія пухлин.

1.1  Сполучнотканинні пухлини.

1.2  Епітеліальні пухлини.

1.3  Пухлини з м’язової тканини.

1.4  Пухлини з нервової тканини.

1.5  Мішані пухлини (тератоми).

           ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Нальотов М.О. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія сільськогосподарських тварин. –  К.:Вища школа, 1978. –  С.110-120.

2. Налётов Н.А. Патологическая физиология и патологическая анатомия животных. –  М.: Агропромиздат, 1991. –  С. 146-149. 

                 ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Шишков В.П., Жаров А.В. Патологическая анатомия сельскохозяйственных животных. –М.:  Колос, 2003. – С. 132-144.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 

При вивченні теми  потрібно з’ясувати,  що таке пухлина,  чим вона відрізняється від інших видів патологічного розростання тканин. Засвоїти будову і  морфологічну характеристику окремих видів пухлин. Звернути увагу на пухлини, які походять з епітеліальної і сполучної тканини, що найчастіше зустрічаються в сільськогосподарських тварин.

 КОНСПЕКТ ДО ТЕМИ:   ПУХЛИНИ

1. Морфологія пухлин.

1.1. Сполучнотканинні пухлини.

Сполучнотканинні пухлини побудовані з атипових клітин, які виробляють юні або зрілі форми клітинних елементів сполучнотканинного типу.

Всі пухлини побудовані з юних сполучнотканинних клітин, що не здатні виробляти міжклітинну речовину, мають загальну назву  саркоми. Назва саркома зберігається за традицією  із стародавньої медицини і не відповідає характеру пухлин, оскільки в перекладі грецьке слово “саркос” означає  м”ясо.

Макроскопічно саркоми мають вигляд вузлів або вогнищ сірувато-білого кольору, однорідного вигляду, м”якої консистенції, що нагадує м”ясо риби. Розміри саркоми – від горошини і більше. У коней описані саркоми масою 20 кг, у собак -  до 10 кг.

Локалізуються вони у власне шкірі, підшкірній клітковині, міжм”язовій тканині, фасціях, окісті, селезінці, лімфовузлах, у стромі різних органів (печінка, нирки, статеві залози та ін).

У процесі розростання саркоми руйнують нормальні тканини органа, проростають у судини і дають гематогенні метастази в різних органах. З другого боку, внаслідок руйнування і розростання власних судин у саркомах утворюються вогнища некрозу, можуть    виникати дистрофічні , запальні явища, що призводять до розпаду окремих частин самої пухлини.

Вид саркоми визначається макроскопічним дослідженням. Пухлина може складатися з юних форм сполучної тканини – круглоклітинних елементів, з клітин більш зрілих,що нагадують епітелій, з ще більш зрілих клітин, що мають  витягнуту форму. В усіх цих випадках сформована міжклітинна речовина не виявляється.

У саркомах з юних клітин певного виду сполучної тканини виявляють і відповідну міжклітинну речовину. Внаслідок швидкого розмноження пухлинні клітини не здатні до повторного дозрівання, а міжклітинна речовина утворюється  в незначних кількостях і якісно недостатньо сформована. Наприклад, преколагенові волокна не перетворюються колагенові, в міжклітинній кістковій речовині не відкладається вапно. Такі пухлини, що складаються з недозрілих видів клітин сполучної тканини, відповідно називають фібросаркомами (пухлини з юної волокнистої сполучної тканини), остеосаркомами (пухлини з юної кісткової тканини), хондросаркомами (пухлини з юної хрящової тканини) тощо.

Макроскопічно саркоми важко відрізнити одну від одної.

Попередній діагноз встановлюється на основі локалізації пухлини (шкіра, кістка, хрящові утворення) та деяких подібностей до вихідної тканини. Наприклад, у фібросаркомах помітно ніжну волокнистість поверхні розрізу, вона м”якої консистенції, остефіброми і хондросаркоми на розрізі більш однорідні на вигляд і щільні.

Злоякісність сарком полягає  в швидкому рості їх, руйнуванні органів, в яких вони розвиваються, а також в утворенні гематогенних метастазів.

У випадку некрозу сарком організм отруюється продуктами розпаду їх. Тому саркоми вважаються тяжкими і небезпечними пухлинними ураженнями.

Зрлі сполучнотканинні пухлини дуже подібні до тієї тканини, з якої вони утворюються.

Фіброми – пухлини з волокнистої сполучної тканини.Локалізуються вони в тих частинах органів, які складаються з волокнистої сполучної тканини (шкіра, фасції, сухожилля, строма різних органів). Фіброми мають вигляд вузлів, які іноді досягають маси до 178 кг (у корів).                                                   

На розрізі вони сіруватого або рожевого кольору з добре вираженими волокнистими малюнками. На відміну від нормальної тканини волокна в фібромах розташовані  безладно. При нещільному розташуванні волокон фіброми мають м”яку мозкоподібну консистенцію і вологу поверхню (м”які фіброми). Коли волокна розташовані дуже щільно, пухлина твердне, поверхня її розрізу суховата (тверда фіброма).

Остеоми – пухлини з кісткової тканини. Локалізуютья на кістках черепа або трубчастих кістках у вигляді вузликів, рідше мають грибовидну форму. За зовнішнім виглядом остеоми мало відрізняються від звичайної кісткової тканини, але менш тверді, ніж кістки, внаслідок меншого обвапнування міжклітинної речовини.

Хондроми – пухлини з хрящової тканини, вузлуватої форми, утворюються в органах, в яких є хрящова тканина, а іноді в молочній  залозі, нирках, у статевих залозах.

Ліпоми – пухлини з  жирової тканини. Розвиваються на жировій клітковині (підшкірна клітковина, очеревина, сальник, епікард), мють вузлувату і грибовидну форму. Їх легко виявити за великим вмістом жиру. На розрізі іноді мають часточковий малюнок, забарвлені в жовтуватий колір. У великої рогатої худоби описані ліпоми масою 27 кг і більше.

Міксоми – пухлини з слизової тканини. Локалізуються в підшкірній клітковині, міжм”язовій тканині і в стромі різних органів, мають вузлувату форму, м”яку консистенцію, поверхня розрізу драглиста і виділяє багато слизу.

Гліоми – пухлини з нервової сполучної тканини, локалізуються в головному і спинному мозку, мають вигляд сірувато-білих вогнищ серед тканин мозку.

Зрілі сполучнотканинні новоутворення клінічно належать до доброякісних пухлин, Проте в міру збереження об”єму вони здавлюють прилягаючі органи і кровоносні судини, що призводить до порушення кровообігу і атрофій, перешкоджає нормальній функції цих органів. Грибовидні пухлини, що утворилися в черевній порожнині (наприклад ліпоми), іноді своєю довгою ніжкою зашморгують петлі кишок, спричиняючи защемлення і непрохідність їх.

1.2.Пухлини з епітеліальної тканини.

    Пухлини  з епітеліальної тканини завжди мають добре виражену паренхіму, що складається е епітеліальних клітин, і сполучнотканинну строму, в якій розташовуються кровоносні судини і нерви.

Зрілість епітеліальних пухлинних клітин, що утворилися з епідермісу, визначаеться здатністю до утворення рогової речовини, а в клітин залозистого типу – здатністю виробляти секрет.

Всі епітеліоми, що складаються з незрілих клітинних елементів, мають украінську назву рак,  грецьку – карцинома,  латинську –cancer.

 Ці назви успадковані від древньогрецької медицини і пов”язані з деякою подібністю шкірних злоякісних епітеліом до обрисів річкового рака.

Рак може розвиватись в будь-якому органі, що має епітеліальну тканину. Найчастіше рак  розвивається в печінці, легенях, травному тракті, а в самок  у матці і молочній залозі. Ракові пухлини звичайно виявляють у дорослих тварин у передстаречому і старечому віці, частіше у собак, коней, рідше в інших сільськогосподарських  і домашніх тварин.

  Зовні ракові пухлини мають вигляд вузлів, іноді з неправильними обрисами, розмір їх – від вишневої кісточки до кулака дорослої людини і більше. На розрізі вони мають сірувато-біле, іноді злегка жовтувате забарвлення.

Меланокарциноми чорного або коричнево-чорного кольору. Залежно від ступеня розвитку строми ракові  пухлини мають більш-менш виражений часточковий (альвеолярний)  малюнок і різну щільність. Ракові пухлини з незначним розвитком строми мають м”яку консистенцію (рак-мозковик), з помірним розвитком строми – щільніші ( вульгарний рак ), у разіпереважання строми над паренхімою – пухлини твердої консистенції (скири, тверді раки). Це співвідношення в розвитку строми і паренхіми пухлини певною мірою визначає злоякісність раків: раки – мозковики, здатні до швидкого росту і метастазування.

У своєму розвитку пухлини досить часто руйнують сітку власних кровоносних судин, що живлять пухлину, і тому всередині пухлини виявляють ділянки сухого (сирнистого) некрозу, а пухлини, що проростають на поверхню органа (піхва, матка, шкіра, шлунок), звичайно вкриваються виразками. Некротичний розпад і вкривання виразками ракових пухлин є їх характерною ознакою.

Ракові пухлини руйнують органи, на яких вони розвиваються і здатні давати метастази, що поширюються переважно лімфатичними шляхами. Тому нерідко в лімфатичних вузлах, що обслуговують уражені пухлиною органи, а також в інших органах можна виявити пухлинні вогнища тієї самої будови (метастази).

Базаліома (плоскоклітинний неороговіваючий рак) складається з клітин, що нагадують базальний (мальпігіїв, продукуючий) шар епідермісу.

Під мікроскопом пухлина складається з острівців плоскоклітинного епітелію, відділених один від одного більш-менш товстими прошарками сполучної тканини. Кисень і поживні речовини, що надходять з кров”ю, не завжди потрапляють у центральні ділянки пухлини, тому в центрі острівців нерідко спостерігається некроз.

Локалізується базаліома в органах, вистелених плоским багатошаровим епітелієм (шкіра, ставохід, катаральна частина шлунка, пряма кишка та ін.).За зовнішнім виглядом пухлина має вигляд горбистого, з неправильними обрисами вузла, на розрізі сірувато-білого кольору.

Канкроїд – (плоскоклітинний ороговіваючий рак) – це пухлина, що складається з плоского багатошарового епітелію, здатного ороговівати. Під мікроскопом пухлина складається з острівців округло-овальної форми, зовнішній шар яких,    що стикається із стромою, відповідає мальпігієвому шарові епідермісу, а центральна ділянка складається з рогової частини. Макроскопічно пухлина має вигляд горбистих вузлів. На розрізі в комірках волокнистої строми помітні острівці пухлинної паренхіми з включенням крупинок рогової речовини (“ракові перлини”). Незважаючи на зрілість клітин, з яких складається пухлина, вона росте швидко, руйнує орган, здатна давати рецедиви і метастази. Тому таке новоутворення і дістало назву канкроїду (ракоподібної пухлини).

Аденокарциномою (залозистим раком) називається пухлина, побудована за типом залози на ембріональній стадії розвитку. Пухлина складається з альвеол з дуже малою або ледве намічуваною залозистою порожниною, а стінки альвеол вистелені багатошаровим епітелієм. Макроскопічно пухлина має вигляд сірувато-білих вузлів, з більш-менш помітним альвеолярним малюнком на розрізі. Локалізується вона звичайно в залозистих органах і на слизоввих оболонках (шлунок, кишки, печінка, нирки, матка, піхва, молочна залоза).

Мелакарцинома (пігментний рак) складається з клітин, здатних виробляти пігмент меланін. Вона утворюється звичайно з епідермісу, не рідко розвивається з родимих плям шкіри. Макроскопічно має вигляд чорних або коричнево-чорних вузлів, росте швидко і здатна давати численні метастази в різні органи (печінку, нирки, легені та ін).

Зрілі епітеліоми являють собою пухлини, що відтворюють ті або інші епітеліальні органи (шкіряний покрив, залози тощо).

Папілома (бородавка) – пухлина, що складається з багатьох  сосочків, іноді зрощених між собою, які мають ніби загальний корінь, подібний до цвітної капусти. Кожний сосочок складається їз сполучнотканинного стержня (строми) вкритого товстим  епідермальним шаром. Папіломи трапляються на органах, вистелених плоским багатошаровим епітелієм (шкіра, язик, кардіальна частина шлунка, передшлунки, тощо), можуть бути поодинокими і численними, досягають іноді великих розмірів.

Аденома – пухлина, побудована за типом залози. Звичайно це новоутворення має вигляд вузла або вогнища з власною сполучнотканинною оболонкою. На розрізі вона   трубчастої будови і з поверхні розрізу стікає багато непрозорої рідини – пухлинного секрету. Іноді пухлина має досить великі порожнини, заповнені секретом, у таких випадках вона називається кистоаденомою. Аденоми за своїм макроскопічним виглядом  досить часто відтворюють той залозистий орган, з якого вони утворилися (слинну, молочну, щитоподібну залози та ін). Локалізуються вони в залозистих органах (яєчники, нирки, печінка, гіпофіз тощо). Маса їх іноді перевищує 60 кг.

Меланома – пухлина, побудована з клітин епідермісу, здатних виробляти меланін, але без злоякісних властивостей – щвидкого інфільтративного росту, метастазування. Вона має вигляд вузлів, чорного кольору, що локалізуються в шкірі або в очному яблуці. Розміри меланом бувають від просяного зерна до кулака дорослої людини і більше. Відмічено, що меланоми найчастіше трапляються у коней сірої масті.

При подразненнях (удари, поранення) меланоми можуть перетворитись на злоякісні пухлини (меланокарциноми).

1.3. Міоми.

Міоми – пухлини, побудовані з м”язової тканини. Відповідно до двох основних видів м”язової тканини міоми можуть бути побудовані з гладеньких і поперечносмугастих м”язових елементів.

Лейоміоми – пухлини, що складаються з гладеньких м”язових волокон, Пухлина має вузлувату форму м”ясо-червоного кольору, на розрізі помітні безладно розміщені пучки м”язових волокон. Локалізуються вони в органах, в яких є гладком”язова тканина (матка, травний тракт, сечовий міхур), досягає маси до 100 кг у корів. Спостерігається залежність виникнення лейоміом від  жіночого статевого  гормону: пухлина звичайно з”являється після статевого дозрівання, а в клімактеричному періоді може розвиватися в зворотньому напрямі.

Рабдоміоми – пухлини, що складаються з поперечносмугастих волокон. У тварин вони трапляються відносно рідко ( переважно в коней), локалізуються у скелетній мускулатурі, мають вигляд вузлів м”ясо-червоного кольору з волокнистим малюнком на розрізі.

Злоякісні мібобластоми побудовані з молодих м”язових елементів, трапляються у тварин рідко, діагноз встановлюють мікроскопічним дослідженням.

1.4. Невроми.

Невроми – пухлини з нервової тканини.Гангліозні тканини дуже рідко утворюють пухлину. Останні вважаються наслідком вади розвитку. Частіше пухлини виникають з нервових клітин, тому їх називають невриномами. Вони мають вигляд вузлуватих розрощень сірувато-білого кольору, розташованих по ходу нервових стовбурів. Особливо часто трапляються невриноми в поєднанні з волокнистою сполучною тканиною. Вони мають назву нейрофіброми. Нейрофіброми нерідко знаходять на серці та в плечовому сплетінні у великої рогатої худоби.

1.5. Мішані пухлини.

Мішані пухлини – новоутворення, що складаються з кількох видів тканин. Так трапляються пухлини, що складаються з острівців кісткової, хрящової, жирової, волокнистої сполучної тканини (остеохондроліпофіброми), іноді до складу мішаних пухлин входять і тканини різних типів (наприклад, сполучна і епітеліальна). При цьому поряд із зрілими пухлинними елементами у складі пухлини можна виявити і незрілі злоякісні тканинні зрощення (остеохондрофіброаденокарцинома). Подібні пухлини часто виявляють у тварин (собак) в молочній залозі, рідше в статевих залозах та інших органах.

Тератоми – утворення, в яких виявляють зачатки, а іноді і повністю сформовані органи, що походять з різних зародкових листків. Такі пухлини іноді бувають у недорозвинених органах травного тракту, ( зуби елементи кишечника), органи дихання, шкірних утвореннях тощо. Подекуди тератоми виявляють у підшкірній клітковині, очеревині, діафрагмі. До них же належать так звані дермоїдні кісти-пухлиноподібні вузли, що являють собою замкнену порожнину, вистелену шкірою і заповнену відрослою від неї шерстю із  значними шкірними виділеннями (шкірне сало, злущений епітелій, тощо).

Утворення тератом пов”язують з природженою вадою, але подібні пухлини вдалося відтворити експериментально, наприклад введенням сполук цинку в сім”янники  півнів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПЕРЕВІРКИ                               

1.     Як побудовані пухлини ?

2.     Охарактеризувати окремі види пухлин, побудованих по типу:

а) епітеліальної тканини;

б) сполучної тканини;

в) м’язової тканини.

3.     Що таке рецедиви і метастази ?

4.     Які  пухлини найчастіше зустрічаються у сільськогосподарських тварин ?