ПОДАРУНОК ЧИНОВНИКУ
Подарунки у більшості випадків передаються публічним службовцям з метою вирішення питань у власних інтересах особами, які зацікавлені в певних діях , бездіяльності чи рішеннях установи, в якій працює службовець.
У зв’язку з цим на практиці розрізнити подарунок та хабар між собою дуже не просто. В правоохоронних органах, як правило, все трактується як хабар.
На законодавчому рівні термін «подарунок» та «пожертва» визначені Цивільним кодексом України. У ст. 718 ЦК зазначено стосовно предмета договору дарування, що дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі та майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього у майбутньому.
Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення дарувальниками певної, наперед обумовленої мети ( ст. 729 ЦК). Не зважаючи на те, що на перший погляд, ці два поняття схожі, слід зазначити, що подарунок і пожертва- не одне і те саме.
Відповідно за Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення в частині отримання подарунків ( ст. 4 Закону ) є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;
ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;
є) члени Центральної виборчої комісії;
ж) посадові та службові особи інших органів державної влади;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках);
Відповідно до ст. 8 Закону особам, зазначеним у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:
1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами;
2) якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:
1) даруються (здійснюються) близькими особами;
2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Дарунки, одержані особами, зазначеними у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як було зазначено вище дарунки, які даруються чиновнику близьким особами, не обмежуються відповідною вартістю.
До близьких осіб Закон відносить подружжя, дітей, рідних братів та сестер, діда, бабу, онуків, усиновлювачів, усиновлених, а також інших осіб за умови їх постійного проживання разом із суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Таким чином, членами сім’ї вважаються не тільки особи, що перебувають у офіційному родинному зв’язку. Такими особами можуть бути зять, теща, племінник та інші особи. Згідно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» чиновникам дозволено приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (до них, як правило, належать подарунки, отримані від близьких осіб, друзів чи знайомих з нагоди дня народження, ювілею, загально визнаних свят (в тому числі професійних) за умови, що вони не впливають на прийняття неправомірних рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення. Слід зазначити, що інформація про отримані подарунки є публічною, а тому їх одержувачі повинні звітувати про них у декларації про доходи. Загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси згідно Закону дарунками не вважаються. Що стосується так званих «державних подарунків», то відповідно до Закону їх необхідно в обов’язковому порядку передавати у державну чи комунальну власність.
Слід завжди пам’ятати, що якщо чиновник несподівано без його згоди «обдарований» або подарунок вручено без дотримання умов та обмежень, чи він не бажає отримувати його, він повинен негайно повідомити про це керівництво органу чи установи, де він працює.