«Поетична творчість рідного краю» таку назву мало чергове засідання Вищої Народної Школи, яке відбулося 30 березня 2016 року в центральній районній бібліотеці. На зустріч були запрошені самобутні поети Новгородківщини: Віталій Савчук, Яна Дудчик, слухачі Вищої Народної Школи Галина Черкас, Галина Гопак та Іван Орел. Протягом заходу запрошені гості читали свої поетичні твори,спілкувалися, ділилися роздумами, враженнями, своїми творчими успіхами, та відповідали на численні запитання учасників ВНШ.
Віталій Савчук презентував свою збірку «Фрази», яку він видав у 2015 році. Ця збірка була подарована автором центральній районній бібліотеці.
Його поезія – особлива свіжість вражень, динамічність почуттів, філософічність і мудрість, що спонукають до роздумів.
З захопленням слухали присутні прочитані поетом вірші про матір-найдорожчу в світі людину, про події , які відбуваються сьогодні в Україні, про взаємини батьків і дітей, про природу, також звучали вірші про вічну тему кохання, яке повинно бути чисте, світле і неповторне.
Юна поетеса Яна Дудчик розповіла присутнім, про те, як вперше відчула бажання і вміння творити, поділилася творчими планами на майбутнє та прочитала декілька своїх віршів. Своїми творчими доробками поділились і слухачі ВНШ. Їх вірші були щирі, відверті , в серцях всіх присутніх залишили тепло і радість.
Доповненням заходу слугувала книжкова виставка «Поети рідного краю», на якій були представлені твори поетів земляків Кіровоградщини.
Немає людини, байдужої до поетичного слова. У кожного є улюблені вірші, які в певний період життя схвилювали, торкнулися струн душі і запам’яталися на все життя. Тож зустріч з поетами рідного краю справила на присутніх велике враження, а прочитані ними вірші піднесли духовно та збагатили новими відчуттями.
Запрошені поети та слухачі ВНШ вирішили створити на базі центральної районної бібліотеки літературне об’єднання поетів Новгородківщини.
Пропонуємо всім долучитися до поетичного світу Савчука Віталія
Бути Людиною…
Краплина за краплиною стіка щокою сум,
Як важко буть людиною, життя тримати струм!
Як важко в щастя вірити, коли кругом біда,
Коли голодні сироти, слова лишень вода…
Як важко бути вірними, коли навкруг обман
Плітками-павутиною обплетена спина!
Як не втрачати гідності в дорозі до верхів?!
У вирі швидкоплинності не розгубить віршів…
А щастя просто хочеться і спокою на мить
Та сум щокою котиться, печаль в душі бринить!
Краплина за краплиною збігають дні в роки,
Як важко буть людиною,- не опустить руки…