Новгоро́дка — селище міського типу в Україні, центр Новгородківського району Кіровоградської області. Населення 5,8 тисяч осіб. 

Історія

Землі Куцівки (Новгородки) входили до складу Запорозької Січі. Після ліквідації Запорозької Січі Куцівка стала державним поселенням.

Історична хронологія селища починається з 1768 року. Тоді цей населений пункт був запорозькою слободою Куцівкою, заснований запорізьким полковником Бугогардівської паланки Афанасієм (Панасом) Івановичем Куцим. Перші мешканці — запорозькі козаки Дядьківського куреня, згодом також переселялися вихідці з Полтавської губернії.

З 1821 року Куцівка — військове поселення, центр округу. У 1822 року Куцівка перейменована на село Новгородку на честь Новгородського полку, що тут квартирував.

Після ліквідації військових поселень Новгородка — державне село, яке в 1860 року отримало статус містечка і стало центром волості. Східну околицю Новгородки, де розташовувався Новгородський полк, жителі селища і тепер називають «штабом», а заглибину річки Кам'янки, де стояла лазня для військових — «банею».

На початок XIX століття Новгородка була вже великим поселенням, що розміщувалося на берегах річки Кам'янки та на схилах балок Тернової та Котенкової. Простягалася Новгородка на 10 верств у довжину. Містечко було волосним центром. Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом. Лише наприкінці дев'яностих років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році — лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так під час епідемії шигельозу (цю хворобу тоді називали дизентерією) і скарлатини в 1899 року загинуло 11 % населення, з кожних 100 новонароджених помирало 40. У 1873 році відкрилася земська школа, згодом — 2 церковно-парафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них — 42 жінки.

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 4928 осіб, налічувалось 819 дворових господарств, існувала православна церква — Церква Святої Трійці, єврейський молитовний будинок, школа, 17 лавок, винний склад, постоялий двір, винний склад, відбувались 4 ярмарки на рік: Олексіївська 17 березня, Вознесенська, Іллінська 20 липня та 8 листопада, базари по п'ятницях та неділях.

В Новгородці був військовий цвинтар, який вже на поч. ХХ ст. запустів, про одну з могил відомо з єлисавеградських газет — підполковника Богуміла Баумгартена (*13.06.1804-†14.06.1855).

На 1914 рік сільський староста — Л. А. Ховрюта.

На початок ХХ століття в містечку діяло 3 церкви — Святої Трійці (з 1779 р.), Успенська та Архістрато-Михайлівська (на 1910 рік).

У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку лютого 1918 року в містечку встановлено радянську владу. Почалася чорна смуга в історії села і її жителів — репресії 1918—1921, голод 1921—1922, знищення церкви і земської освіти, розкуркулення і колективізація 1929—1931, Голодомор 1932—1933, репресії 1937—1938, Друга світова війна 1941—1944, репресії 1944—1952, голод 1946—1947 років. Після такого геноциду українського народу, населення Новгородки зменшилось в рази.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 131 житель селища

7 серпня 1941 року німецькі війська захопили Новгородку. Німці розстріляли 32 радянських активістів, вивезли до Німеччини понад 400 юнаків і дівчат, грабували населення. Під час боїв за Новгородку з боку Червоної Армії загинули 1720 радянських бійців і офіцерів. 10 березня 1944 року в Новгородці відновлено окупаційну радянську владу. Під час ІІ Світової війни як силами Червоної Армії так і Вермахтом були знищені школи, громадські будівлі, приміщення сільськогосподарського технікуму, житлові будинки, міст на шляху Кропивницький — Кривий Ріг. У таких важких умовах починалася відбудова села. Будувалися заклади освіти, культури. Було побудовано молокозавод, завод мінеральних вод, будувалися житлові будинки. Значна увага приділялася розвитку сільського господарства.

З 1991 року районний центр Новгородка в складі незалежної України. Побудована нова церква.

Нині Новгородка – це сучасне селище, в якому зараз функціонує  Ліцей Новгородківської селищної ради та дві його філії, працюють 2 дошкільні навчальні заклади, будинок дитячої та юнацької творчості, мистецька школа, інклюзивно-ресурсний центр, дитячо-юнацька спортивна школа «Колос», міжшкільний навчально-виробничий комбінат,  ПТУ № 36,   публічна бібліотека, краєзнавчий музей тощо.

Медичні послуги надають Новгородківська  лікарня та  Центр первинної медико-санітарної допомоги,

Торгова мережа селища  нараховує : більше 70 магазинів та торгових кіосків,  підприємств ресторанного господарства,  8 аптек та аптечних пунктів, 2 ветаптеки.

Популярними не лише в жителів селища  стали  магазини фірмової торгівлі «М`ясокомбінат «Ятрань», «Черняхівські ковбаси», «Соколівський м`ясокомбінат», мережі супермакетів «Файно», «Копілка», а також магазини «Аврора» та супермаркет «Чорне Червоне».

Здобули авторитет та працюють над підвищенням іміджу громади підприємства сфери послуг: салон краси «NICK», перукарні «Тетяна», «Людмила»,  ФОП Лозова О.Ю., салон по наданню послуг з фотографії, майстерня з   пошиву та ремонту одягу ФОП Калашнік Н.В., підприємство по ремонту офісної техніки «КА-Сервіс», станція ТО ФОП Гук Р.В.

Працюють заклади громадського харчування кафе: «LUGANO», «Каті», «Три бажання», ресторан «Ювілейний»

Діють філіали банківських установ

Виходить газета – «Новгородківські вісті».

 В грудні 2020 року внаслідок об'єднання селищної та десяти сільських рад була утворена Новгородківська селищна територіальна громада, посаду голови  якої  обіймає Сириця Олександр Антонович.  До її складу ввійшло 27 населених пунктів, які утворили 9 старостинських округів:

 Верблюзький старостинський округ

Митрофанівський старостинський округ

Куцівський старостинський округ

Спасівський старостинський округ

Петрокорбівський старостинський округ

Вершино-Кам'янський старостинський округ

Інгуло-Кам'янський старостинський округ

Новоандріївський старостинський округ

Тарасівський старостинський округ

Станом на 01 січня 2021 року в громаді проживає 14573 особи.

Загальна площа  території громади: 996,6 км2

Пам'ятки

На території Новгородківського району досліджено пам'ятку скіфського часу (Таранова могила поблизу села Інгуло-Кам'янка). Всього на державному обліку знаходиться 93 археологічні пам'ятки, одна з яких має статус національної (Курган 1, с. Козирівка).

Серед архітектурних пам'яток на території селища розташована пам'ятка місцевого значення — навчальний корпус державного професійно-технічного училища № 36.

У селищі є встановлені за радянських часів пам'ятники солдатам окупаційної Червоної Армії, що загинули в 1943—1944 роках під час ІІ Світової війни.

Експонати з історії селища зберігаються в Новгородківському районному краєзнавчому музеї.

На південь від Новгородки знаходиться заповідне урочище місцевого значення Терник, біля західної околиці селища — ботанічний заказник місцевого значення Квітуча балка.

Відомі люди

• Куций Афанасій — засновник поселення, полковник Бугогардівської паланки.

• Агапов Олександр Леонідович (1987—2014) — солдат Збройних сил України, учасник АТО.

• о. Легейда Микола Іліч (*1895 р., Новгородка — †12.02.1940 р., табір «Сиблаг») — служив священиком в церквах Митрофанівки, Варварівки, Новгородки, с. Коломна, Вишневолоцького р-ну, Тверської обл. 9 лютого 1938 р. арештований, 13 лютого його засуджено на 10 років «виправних таборів». Покарання відбував в «Сиблагу».

• Кравцов Іван Савелійович (1914—2005) — радянський військово-морський льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.

• Невпряга Микола Тимофійович (1925) — Герой Радянського Союзу.

• Новак Василь Васильович (1985—2015) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник АТО.

• Семенов Дмитро Іванович (1913—2006) — Герой Радянського Союзу, заслужений меліоратор УРСР.

• Скопенко Віктор Васильович — Герой України, доктор хімічних наук, професор, академік НАН України, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1985 — 2008).

• Яновська (Здориченко) Марія Мусіївна (*01.04.1882, Новгородка-†?) — мати видатного українського письменика Юрія Яновського.