Embedded Files
Свято-Троїцький Храм
Свято-Троїцький Храм
ІСТОРІЯ ХРАМУ:
Цей величний храм-красень був зведений усього кілька років тому, завдяки новгородківському меценату — Миколі Дмитровичу Монашку, а також щедрим пожертвам місцевих жителів і подвижництву настоятеля Свято-Троїцької церкви, протоієрея Михайла Іваника.
Будівництво Свято-Троїцького храму тривало впродовж п’яти років — з 2005 по 2010 рік, а його урочисте відкриття та освячення відбулося 19 грудня 2010 року, у день Святого Миколая. Тож, традиційно тут по-особливому врочисто святкують впродовж року три свята — Святого Миколая 19 грудня, День перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця 22 травня та День Святої Трійці.
І хоча історія власне самого храму налічує усього 6 років, він є правонаступником старовинної Свято-Троїцької церкви, яка була зруйнована в часи Другої світової війни.
СПАДКОЄМЕЦЬ СТАРОВИННОЇ ЦЕРКВИ:
Старовинна Свято-Троїцька церква, від якої на сьогодні, на жаль, нічого не залишилося, була збудована в 1781 році у самому центрі селища і була майже ровесницею Новгородки (тоді Куцівки Олександрійського повіту Херсонської губернії), заснованої у 1768 році.
Як розповів нам протоієрей Михайло Іваник, перша церква була побудована на кошти перших ста мешканців селища: «У ті часи вважалося, що якщо у селі немає храму — то там живуть бідняки. Тож, люди намагалися обов’язково збудувати церкву, хоча б невеличку. Але зробити це було не так-то й легко, адже перш за все треба було отримати дозвіл на початок робіт. Приїжджала поважна комісія, яка робила висновки, чи може громада села утримувати церкву, і вже потім вирішувала чи надавати дозвіл на будівництво храму, чи ні».
Мешканці Куцівки змогли довести свою платоспроможність, тож, церкву їм дозволили збудувати, а згодом — ще дві: у 1886 році високу й ошатну Церкву Успіння Пресвятої Богородиці, куполи якої було видно аж до центру селища, а на початку 1900-х років — Михайлівську дерев’яну церкву, яку в народі називали Кирильцевою. На жаль, ні та, ні інша не збереглися — вони були зруйновані у 20-30-і роки минулого сторіччя. Сьогодні можна побачити лише пагорби на місці колишньої церковної каплички.
Не вціліла і Центральна, Свято-Троїцька церква, хоча їй і вдалося пережити страшні часи масової руйнації храмів радянською владою. Під час суворих кровопролитних боїв за Новгородку у 1944 році, які тривали впродовж цілих трьох місяців, вона була розбомблена. А після війни, у 1945 році, руїни храму були розібрані по цеглинках місцевими жителями.
Але богослужіння у Новгородці не припинялися: у 1946 році переселенці з Кракова придбали неподалік колишнього храму хату і влаштували там церкву, де і проводилися богослужіння до 2010 року.
СВЯТИНІ ХРАМУ:
Зі старовинних храмів Свято-Троїцький храм унаслідував не лише назву, але й кілька старовинних ікон, збережених мешканцями Новгородки. Нині вони прикрашають сучасний храм, наповнюючи його благодаттю та світлом. Це ікони Спасителя, Пресвятої Богородиці, Миколи Чудотворця, Марії Магдалини, Великомучениці Параскеви, Серафіма Саровського та Іверська ікона Божої Матері.
СЬОГОДЕННЯ ХРАМУ:
Сьогодні цей високий величний храм є справжнім духовним центром Новгородки. Сюди приходять школярі й студенти перед початком нового навчального року, аби отримати благословення на успішне навчання, а випускники — за благословенням на доросле життя. Залюбки проводить настоятель храму і екскурсії. Щорічно сюди приїздять діти з усього району. Лише торік храм відвідало близько 400 дітей.
А подивитися тут дійсно є на що! І особливої уваги вартий величний десятиметровий іконостас, виконаний з міді і вкритий сусальним золотом. На момент будівництва церкви, у 2009 році, подібних іконостасів в Україні було усього два: один з них — у Новгородці, а другий у Вінниці. До речі, його виготовлення тривало аж півтора року!
Щоправда, ікони, які сьогодні наповнюють іконостас — це комп’ютерна графіка. Як розповів нам настоятель, їх планується замінити на писані під час розпису храму.
ЦІКАВІ ФАКТИ:
Як розповів нам протоієрей Михайло, Свято-Троїцький Храм збудований у формі хреста за проектом закарпатських зодчих, а в Закарпатської області, місті Берегове, є такий само храм-близнюк.
Його висота — 23 м, а площа — 400 кв. м. Загалом тут може поміститися до 400 осіб, але за проектом церква розрахована на 190 колінопреклонних людей, адже у церквах Західної України традиційно під час церковних богослужінь прихожани стають на коліна. Тож, місткість церков там обчислюється саме так.
У храмі дуже багато світла. Вдень — завдяки великим вікнам та білосніжним стінам, а ввечері — завдяки великій кількості лампочок, адже загалом їх — у чотирьох панікадилах та бра — аж 240.
Добре освітлюється і подвір’я храму, для чого тут встановлено 26 лампочок. Тож, теплої пори навіть у нічний час можна побачити розкішний розарій, що налічує 120 кущів троянд, за яким особисто доглядає настоятель храму.
ТРАДИЦІЇ ХРАМУ:
Є у храмі і своє традиції: щороку, вже четвертий рік поспіль, на свято Покрови Пресвятої Богородиці тут проводиться концерт духовного співу «Золоті ключі Покрови».
А в наступному році планують відновити традицію проведення на Покрову козацького свята за участі всіх сільських громад району та смачним частуванням, адже Новгородка – козацький край!
Часи богослужінь: у суботу о 16:00 (взимку), о 17:00 в літній час, у неділю та в святкові дні о 8:00.
Джерело: https://vk.kr.ua/putivnyk/tourist-objects/religious/5875-svyato-troyickiy-hram.html
Церква Сергія Радонежського
Церква Сергія Радонежського
Незвичайна дерев’яна церква Сергія Радонежського, збудована у давньоруському стилі — окраса і гордість села Тарасівка, що на Новгородківщині. Її гарна ошатна будівля, виконана з цільних колод, оздоблених мотузками, виглядає так, нібито дійсно збудована у часи життя самого преподобного Сергія, ігумена Радонежського (1322-1392 роки), на честь якого вона була зведена.
Недарма ця гарна сучасна церква, схожа на казковий будиночок, є одним з важливих туристичних об’єктів Новгородківського району і входить до туристично-краєзнавчого маршруту «Духовні джерела Новгородківщини».
ІСТОРІЯ ТАРАСІВКИ:
Мальовниче село Тарасівка, оточене сосновим бором, розкинулося на лівому березі в’юнкого Інгулу. Назване воно на честь великого українського Кобзаря — поета і пророка Тараса Григоровича Шевченка.
Історія його виникнення губиться у сивій давнині. Відомо, що нинішня Тарасівка раніше входила до складу села Губівка Компаніївського району, яке виникло у 70-роках ХVІІІ ст. і входило до складу Новгородківської волості Олександрійського повіту. Це колишнє давнє військове поселення утворювало два селища відставних солдат, що розташувалися по обидва береги річки Інгул. Мешкали тут також міщани, дворяни, духовні особи, колишні державні та поміщицькі селяни.
ІСТОРІЯ ХРАМУ:
Тарасівська церква на честь преподобного Сергія Радонежського була збудована за ініціативи та на кошти місцевого мецената Сергія Леонідовича Качаненка. Будівля виконана з дерев’яних колод у формі хреста. Її історія налічує усього кілька років: у 2011 році було закладено фундамент церкви, а вже 20 жовтня 2013 року тут розпочалися богослужіння.
Цікаво, що збудований цей сучасний дерев’яний храм поруч з місцем, на якому багато років тому височіла церква на честь Вознесіння Господнього. І сьогодні у вікно нової церкви можна побачити залишки фундаменту зруйнованого православного храму.
СЬОГОДЕННЯ ХРАМУ:
Облаштування території церкви ще триває. Як розповів нам її настоятель, ієрей Сергій Маляр, наразі завершується будівництво дзвіниці — вже зведені стіни та збудоване підсобне приміщення, на черзі — встановлення куполу.
Нещодавно подвір’я храму було вкрите плиткою, а згодом тут мають з’явитися клумби, будуть перенесені зсередини на двір ковані лавки, а головне — має бути збудоване приміщення церковної школи. Та навіть сьогодні, за умови відсутності спеціального приміщення, Отець Сергій, разом зі своєю дружиною, матушкою Оленою, проводить значну просвітницьку діяльність серед місцевих діточок.
ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ:
«У нашій родині четверо своїх дітей, — розповідає Отець Сергій. — Тож, ми любимо діточок. Ми проводимо роз’яснювально-просвітницьку роботу, навчаємо дітей співати і читати вірші, і вони з задоволенням беруть участь у святкових заходах — і на Різдво, і на Храмове свято, і на Великдень. Крім того, наші діти виготовляють різноманітні поробки».
Уже другий рік поспіль у Тарасівській церкві проводиться так зване «Свято білої квітки», на яке цьогоріч до Тарасівки приїздили діти з усього Новгородківського району. Це добровільний благодійний захід, започаткований у 1900 році в Швейцарії з метою збирання коштів для допомоги хворим на туберкульоз, який здобув офіційного статусу в 1908 році у Швеції. Нині традиція проведення цього благодійного свята впроваджується і в Україні, з метою допомоги хворим дітям та пораненим бійцям в зоні АТО, причому Кропивницький став першим українським містом, де відбулося «Свято білої квітки».
Просто і доступно отець Сергій розповідає про будову храму та призначення кожної з його частин, пояснює значення одягу та головних уборів священників, а також усіх атрибутів, які використовуються під час служби та проведення основних церковних Таїнств. До речі, подібні цікаві і доступні лекції отець Сергій проводить для всіх гостей та відвідувачів храму, яким тут завжди раді.
СВЯТИНІ ХРАМУ:
Є у молодої церкви і свої святині, як-то нетлінні мощі преподобного Феофіла Київського та ікона Великомученика Георгія Побідоносця, що мироточить. І хоча мироточення цієї маленької ікони не підтверджене офіційно, ми на власні очі змогли побачити це маленьке диво православ’я. «Ця маленька іконка була запечатана у пакеті, — розповів Отець Сергій. — Але я помітив, що поступово в ній само по собі почало накопичуватися це масло — миро. Ми відкрили упаковку, в якій знаходиться іконка, і, як бачите, вона повністю заповнена миром».
Зберігається в алтарі церкви Сергія Радонежського і ікона початку ХХ сторіччя, перенесена сюди зі старовинного величного храму на честь Казанської ікони Пресвятої Богородиці, який до революції діяв у Козирівці та, на жаль, був зруйнований за радянських часів. До речі, саме у Козирівському храмі, з 1907 по 1930 рік звершував свій пастирський подвиг священномученик Димитрій Сурмелі, пречислений у 2013 році до лику місцевих святих.
ЦІКАВІ ФАКТИ:
Отець Сергій упевнений, що будувати храм допомагає сам Сергій Радонежський, адже одній людині це було б не під силу. А ще звертає увагу на той факт, що церкву на честь преподобного Сергія Радонежського будував за власний кошт Сергій Качаненко, причому, будівельні роботи виконував будівельник також на ім’я Сергія, а нині, після того, як за незначний проміжок часу у церкві змінилося кілька священнослужителів, служить він, ієрей Сергій Маляр.
ЧАСИ БОГОСЛУЖІНЬ:
Божественні літургії служаться у церкві щонеділі та у свята з 8:30. Однак, потрапити до храму можна і в інший час, за умови попередньої домовленості з настоятелем.
Джерело: https://vk.kr.ua/putivnyk/tourist-objects/religious/5215-cerkva-sergya-radonezhskogo.html
Page updated
Google Sites
Report abuse