Іван Орел. Поезії.
О М Р І Я Н И Й Р І К !
( На порозі незвіданого.)
Відходить в минуле двадцяте сторіччя.
Все далі відходить цей прожитий вік.
Прийде на Землю всім нам невідомий,
Дві тисячі перший, Омріяний рік.
Залишим в минулому наші незгоди,
Невдачі, інтриги, підступність та зло.
Візьмемо друзі у наше майбутнє,
Усе що найкраще, любов і добро.
Нехай завжди світить ясна в небі зірка,
Бог нам дарує здоров’я, тепло.
Хай в ніч Новорічну палає ялинка,
Щоб радісно в кожній оселі було.
Ми вип’ємо з Вами за краще майбутнє,
Іскристе шампанське, коньяк та вино.
Всім побажаєм кохання та щастя ,
Щоб добре жилося й у всьому везло.
Відходить сторіччя, відходить епоха,
Ми маємо право на краще життя.
Нехай таланить нам, в свята і в будні,
І рідні дарують свої почуття.
Нехай це сторіччя і нова епоха,
Крокують по світу у Злагоді дня.
Нехай живуть в Мирі та в дружбі народи,
На нашій планеті, що зветься ЗЕМЛЯ.
Відходить сторіччя, минає епоха,
І швидко у часі проноситься вік,
Спустився на Землю, як Ангел небесний,
Дві тисячі перший, Омріяний Рік.
02. 01. 2001 рік.
С О Л Д А Т И З Е М Л І !
Ми діти планети , Солдати землі , Стоїм ми на варті і вдень і вночі !
Щоб в Злагоді й дружбі , народи жили ,
І люди не знали, те лихо, Війни !
Хто в Армії був і служив два – три роки ,
Той зна і шанує військові уроки !
У кожного з – нас, була служба своя ,
Хтось танки водив, хтось сідав на коня !
Піхотинцем хтось був, на кордоні служив,
Хтось десантником був , інший пошту носив
Дехто міни шукав, у розвідку ходив ,
Хтось на флоті служив , хтось машини водив !
Служили в Одесі , в Криму , на Уралі ,
У Києві , Львові , Афганістані .
В Тбілісі , Херсоні , у Мінську , Москві ,
В Кіровограді і Алма—Аті !
Нас навчали стрілять, врукопаш і стрибать,
Ми літали й моря бороздили !
Так , нелегко було, та й спіткались не раз ,
Але поряд були , командири !
Всі гартувались в солдатських казармах ,
В нарядах , на кухні , в дозорах , на вахтах !
І переносили різні незгоди ,
Під звуки оркестру, на маршах, в поході !
Карабін СКС, АКМ і ПМ ,
Зброя ця , у солдата й матроса була !
А отримав наказ , який дав Військкомат,
Нас водили „ у бій, ” старшина і комбат !
І хто честь не ганьбив , не порушив Устав ,
Він в відпустку ходив, і єфрейтором став !
Той, хто добре служив , в нагородах ходив,
Йому шана була, і батькам похвала !
Різні пригоди на службі бували, Нас по тривозі не раз піднімали !
Та безкорисно несли важку ношу,
Чим і прославили , Армію нашу !
Закінчивши службу , прийшли ми додому ,
Військовий мундир на „цивільне” змінив !
Тепер, на „ гражданці „ всім є що згадати ,
Про дружбу солдатську , і хто де служив !
І скільки років, та віків не проходить ,
Військова „Доктрина”, над світом висить !
Та клятву давали , на вірність народу ,
Якщо знадобиться , його захистим ! Тож люди планети , Солдати землі,
Ви Мир зберігайте і в д е н ь і вночі !
І якби не важко Вам буде в житті ,
Служіть Ви Вітчизні, й Країні своїй !
І. М. О Р Е Л с. Цибулів. 15. 02. 07
=- О С І Н Ь -=
Вже минуло Літо, стало холодать,
Відлетіли птахи, теплий край шукать.
Почались тумани, пожовкла трава,
Осінь вже вступає у свої права!
А знадвору Сонце, світить у вікно,
Це Бабине Літо, знов до нас прийшло.
Відцвіли троянди і знову зацвіли,
Жовті чорнобривці, Мальви не змогли.?!
Цвітуть Хризантеми, Айстри, і Жоржина,
Любить свої квіти, молода дівчина.
Тож їх доглядає, разом із сестрою.
Щоб цвіли і Влітку, й ранньою Весною.
Із дерев спадає, листя Восени,
І вкриває Землю аж до жовтизни!
Золотиста Осінь, увійшла в свій пік.
Буде также гарно, рівно через рік!?
Так уже в природі, склалося давно,
Кому й коли квітнуть, Богом лиш дано.!
Періоди року, - гарні місяці,
Восени ж прекрасно і в день і вночі.
І В А Н О Р Е Л
Село Цибулеве. ( Мамаїв Яр. )
смт. Новгородка.
12 жовтня 2007 р.
Весняне Проміння
Весняне Сонце вдень нам світить,
Серпастий місяць уночі,
Із неба шлють свій промінь людям,
І птахам, й звірям, - всій Землі.
Прийшла Весна , розквтли квіти,
Заворушилось все за дня.
Всі хочутиь жити, їсти й пити,
І люди, й звірі, й пташення.
Але щоб вижить на цім світі,
Потрібно всім нам уяснить*
Не будеш знать, Закон природи,-
То буде важко в світі жить.
Цього іще не розуміють,
Ані людина, ані птах.
Вони гризуться і „воюють”,
Як звірі в Лісі і в Степах.
Тому давайте люди добрі,
Не будем Бога ми гнівить,
Нехай небесне, вічне сяйво
У Злагоді нас полонить.
Нехай життя всім зберігають,
Ісус Христос і лікарі
Щоб було добре всім на світі,
А головне,- людям Землі.!
І я надіюсь, й сподіваюсь,
Що Сонце, Місяць й Зорі всі,
Своїм промінням всіх зігріють,
І буде Мир на цій Планеті,
І буде радість на Землі.!
смт. Новгородка, 10.05.07.