Іван Орел. Поезії.

О М Р І Я Н И Й Р І К !

( На порозі незвіданого.)

Відходить в минуле двадцяте сторіччя.

Все далі відходить цей прожитий вік.

Прийде на Землю всім нам невідомий,

Дві тисячі перший, Омріяний рік.

Залишим в минулому наші незгоди,

Невдачі, інтриги, підступність та зло.

Візьмемо друзі у наше майбутнє,

Усе що найкраще, любов і добро.

Нехай завжди світить ясна в небі зірка,

Бог нам дарує здоров’я, тепло.

Хай в ніч Новорічну палає ялинка,

Щоб радісно в кожній оселі було.

Ми вип’ємо з Вами за краще майбутнє,

Іскристе шампанське, коньяк та вино.

Всім побажаєм кохання та щастя ,

Щоб добре жилося й у всьому везло.

Відходить сторіччя, відходить епоха,

Ми маємо право на краще життя.

Нехай таланить нам, в свята і в будні,

І рідні дарують свої почуття.

Нехай це сторіччя і нова епоха,

Крокують по світу у Злагоді дня.

Нехай живуть в Мирі та в дружбі народи,

На нашій планеті, що зветься ЗЕМЛЯ.

Відходить сторіччя, минає епоха,

І швидко у часі проноситься вік,

Спустився на Землю, як Ангел небесний,

Дві тисячі перший, Омріяний Рік.

02. 01. 2001 рік.

С О Л Д А Т И З Е М Л І !

Ми діти планети , Солдати землі , Стоїм ми на варті і вдень і вночі !

Щоб в Злагоді й дружбі , народи жили ,

І люди не знали, те лихо, Війни !

Хто в Армії був і служив два – три роки ,

Той зна і шанує військові уроки !

У кожного з – нас, була служба своя ,

Хтось танки водив, хтось сідав на коня !

Піхотинцем хтось був, на кордоні служив,

Хтось десантником був , інший пошту носив

Дехто міни шукав, у розвідку ходив ,

Хтось на флоті служив , хтось машини водив !

Служили в Одесі , в Криму , на Уралі ,

У Києві , Львові , Афганістані .

В Тбілісі , Херсоні , у Мінську , Москві ,

В Кіровограді і Алма—Аті !

Нас навчали стрілять, врукопаш і стрибать,

Ми літали й моря бороздили !

Так , нелегко було, та й спіткались не раз ,

Але поряд були , командири !

Всі гартувались в солдатських казармах ,

В нарядах , на кухні , в дозорах , на вахтах !

І переносили різні незгоди ,

Під звуки оркестру, на маршах, в поході !

Карабін СКС, АКМ і ПМ ,

Зброя ця , у солдата й матроса була !

А отримав наказ , який дав Військкомат,

Нас водили „ у бій, ” старшина і комбат !

І хто честь не ганьбив , не порушив Устав ,

Він в відпустку ходив, і єфрейтором став !

Той, хто добре служив , в нагородах ходив,

Йому шана була, і батькам похвала !

Різні пригоди на службі бували, Нас по тривозі не раз піднімали !

Та безкорисно несли важку ношу,

Чим і прославили , Армію нашу !

Закінчивши службу , прийшли ми додому ,

Військовий мундир на „цивільне” змінив !

Тепер, на „ гражданці „ всім є що згадати ,

Про дружбу солдатську , і хто де служив !

І скільки років, та віків не проходить ,

Військова „Доктрина”, над світом висить !

Та клятву давали , на вірність народу ,

Якщо знадобиться , його захистим ! Тож люди планети , Солдати землі,

Ви Мир зберігайте і в д е н ь і вночі !

І якби не важко Вам буде в житті ,

Служіть Ви Вітчизні, й Країні своїй !

І. М. О Р Е Л с. Цибулів. 15. 02. 07

=- О С І Н Ь -=

Вже минуло Літо, стало холодать,

Відлетіли птахи, теплий край шукать.

Почались тумани, пожовкла трава,

Осінь вже вступає у свої права!

А знадвору Сонце, світить у вікно,

Це Бабине Літо, знов до нас прийшло.

Відцвіли троянди і знову зацвіли,

Жовті чорнобривці, Мальви не змогли.?!

Цвітуть Хризантеми, Айстри, і Жоржина,

Любить свої квіти, молода дівчина.

Тож їх доглядає, разом із сестрою.

Щоб цвіли і Влітку, й ранньою Весною.

Із дерев спадає, листя Восени,

І вкриває Землю аж до жовтизни!

Золотиста Осінь, увійшла в свій пік.

Буде также гарно, рівно через рік!?

Так уже в природі, склалося давно,

Кому й коли квітнуть, Богом лиш дано.!

Періоди року, - гарні місяці,

Восени ж прекрасно і в день і вночі.

І В А Н О Р Е Л

Село Цибулеве. ( Мамаїв Яр. )

смт. Новгородка.

12 жовтня 2007 р.

Весняне Проміння

Весняне Сонце вдень нам світить,

Серпастий місяць уночі,

Із неба шлють свій промінь людям,

І птахам, й звірям, - всій Землі.

Прийшла Весна , розквтли квіти,

Заворушилось все за дня.

Всі хочутиь жити, їсти й пити,

І люди, й звірі, й пташення.

Але щоб вижить на цім світі,

Потрібно всім нам уяснить*

Не будеш знать, Закон природи,-

То буде важко в світі жить.

Цього іще не розуміють,

Ані людина, ані птах.

Вони гризуться і „воюють”,

Як звірі в Лісі і в Степах.

Тому давайте люди добрі,

Не будем Бога ми гнівить,

Нехай небесне, вічне сяйво

У Злагоді нас полонить.

Нехай життя всім зберігають,

Ісус Христос і лікарі

Щоб було добре всім на світі,

А головне,- людям Землі.!

І я надіюсь, й сподіваюсь,

Що Сонце, Місяць й Зорі всі,

Своїм промінням всіх зігріють,

І буде Мир на цій Планеті,

І буде радість на Землі.!

смт. Новгородка, 10.05.07.