Історію виникнення найзагальніших уявлень про атом ведуть з часів грецького філософа Демокріта (близько 460-370 р. до н.е.), який багато розмірковував про найменші частинки, на які можна було б поділити будь-яку речовину. “Всі тіла складаються з найдрібніших, невидимих і вічно рухомих частинок - атомів”

Важливу роль у розумінні природи атома відіграв періодичний закон, відкритий у 1868 році Дмитром Менделєєвим, який свідчить про складність атомів елементів.

Джозеф Джон Томсон відкрив електрон ще в 1897 році. Виходячи з відомостей про електронейтральність атома, вчений створив модель: атом складається з позитивно зарядженої кулі, заряд якої рівномірно розподілений по всьому об’єму, і негативно заряджених електронів, розміщених у цьому об’ємі. Модель була схожа на кекс з родзинками або пудинг.

Виходячи з моделі атома Томсона, можна було пояснити явища йонізації атомів, електролізу, періодичну систему елементів.

Німецький фізик Ф. Ленард у 1903 р. запропонував модель “порожнього” атома, в середині якого літають нейтральні частинки, складені із взаємно зрівноважених позитивних і негативних зарядів.