Ворона Олександр Іванович

Депутат Львівської обласної ради ПДС.

в/о 32 у Залізничному районі м. Львова

1960 р. н., обраний від НРУ, у 1990 р. голова профкому ВО ім. Леніна.

Ворона Олександр Іванович народився у Львові, в родині інженерів Івана Ворони та Стефанії Гуньовської.

"З дитинства для мене найулюбленішим та найочікуванішим часом є Різдвяні Свята із чарами Свят-Вечора, з Колядою, щедрівками та Йорданом. Мабуть тому, що народився я в останній день Свят, 20 січня 1960 р. Батьки мої прищепили мені й моїм братам любов до Книги, пристрасть, яку я зберіг дотепер. Вчитися мені пощастило у львівській СШ № 44 ім. Тараса Григоровича Шевченка.

Закінчивши школу в 1976 р. продовжив освіту у славній Львів ській Політехніці, вступивши всупереч сподіванням батьків, не на якийсь із механічних, а на радіотехнічний факультет. Після закінчення Політехніки був скерований на Львівське ВО ім. Леніна (пізніше – Львівське об’єднання радіотехнічної апаратури) – найбільше і найпотужніше підприємство Львівської області. З 1981 по 1989 роки працював інженером-конструктором та керівником групи конструкторів у Службі головного конструктора, яка одночасно мала статус Спеціального конструкторського бюро “Промінь”. Займався супроводом техніки військового призначення. Часто й подовгу бував у відрядженнях, зокрема на полігонах на Півночі та у Центральній Азії.

Отримавши в родині патріотичне виховання я не міг стояти осторонь визвольного руху, який відродився наприкінці 80-х років у Львові. В той час на Львівщині тоді ще єдиний потужний Народний Рух України активно витискав комуністичну номенклатуру з усіх царин суспільного життя. У жовтні 1989 р. громада довірила мені очолити профспілкову організацію об’єднання. Відтак я обирався членом президії обкому профспілки працівників радіоелектроніки та членом ЦК профспілки СРСР. Долаючи спротив лівих та просто промосковськи налаштованих профорганізацій, перш за все зі Сходу та Півдня України, ще у 1990 р. нам вдалося вийти із складу всесоюзних профспілок та створити Незалежну профспілку працівників радіоелектронної промисловості України.

В 1990 р. балотувався та був обраний до Львівської обласної Ради від Народного руху України. І я пишаюся тим, що мав високу честь і щастя, направду – велике щастя, працювати в тій спільноті, яку пізніше народ назвав “першими демократами”. В обласній раді виконував обов’язки спочатку заступника голови постійної депутатської комісії з питань промисловості, пізніше – голови комісії з питань соціального захисту. Був членом нечисленної, проте активної фракції націоналістів. Нагороджений Грамотами та відзнаками Львівської обласної ради народних депутатів.

У 1995 р. я повернувся у промисловість. Працював заступником начальника Науково-технічного управління Державного радіотехнічного концерну, пізніше – заступником директора ТзОВ “Підкова”. Одночасно в Університеті ім. І. Франка здобував другу вищу освіту – юридичну. Набуті знання та юридичний досвід добре прислужились мені як керівникові підприємства. Підвищував кваліфікацію в Інституті управління Академії внутрішніх справ України.

У 2000 р. внесений до реєстру арбітрів Національної служби посередництва і примирення з наданням права брати участь у трудових арбітражах з розв’язання колективних трудових спорів (конфліктів). Неодноразово арбітрував колективні трудові спори у різних галузях. У 2006 р. був Головою Арбітражу з розв’язку колективної трудової суперечки між Федерацією профспілок України та Кабінетом міністрів України, а у 2009 р. – членом арбітражу із розв’язання колективної трудової суперечки між Федерацією профспілок України та Кабінетом міністрів України. За активну участь у запобіганні виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) та сприянні своєчасному їх розв’язку нагороджений Почесною грамотою Національної служби посередництва і примирення. Нагороджений відзнакою Національної служби посередництва і примирення “За заслуги” за № 002.

З 2007 р. маю статус третейського судді постійно діючого третейського суду при ВГО “Третейська ініціатива”.

З 2004 р. працював головою правління ВАТ “Проектно-конструкторський інститут конвеєробудування”. Є автором та співавтором статей із проблематики автоматизації процесів проектування. Маю патенти на винаходи та корисні моделі. Моя праця в інституті відзначена подякою Міністерства промислової політики України.

Вважаю, що Львівська обласна рада першого демократичного скликання не повністю використала свій потенціал. Користуючись довірою та підтримкою народу, яких не мали представницькі органи ні до, ані після нас, ми не забезпечили незворотності державотворчих процесів навіть у Галичині. Часто, некритично ставлячись до очільників нашої Ради, ухиляючись від тягаря опонування їхньому харизматичному авторитету, ми ставали співучасниками багатьох хибних, навіть шкідливих, рішень. Прикладом може слугувати, зокрема, не виважена, поспішна “мала” приватизація – Ми найперші в Україні!, – внаслідок якої нерухомість зосередилась у руках, здебільшого, окупантів та їхніх нащадків або прихвоснів, а посполиті перетворились із “комуністичних” кріпаків та наймитів на “капіталістичних”. Страхітливі наслідки бездумного нищення колгоспів. На їхньому місці, замість виробничих та обслуговуючих кооперативів вільних власників, постали фільварки новітніх “фермерів” – колишніх голів та партсекретарів тих же колгоспів. Поля стоять пусткою від самого їхнього розпаювання, бур’яни – як ліс, а влада чергового “демократичного скликання” ані у вус не дме.

При владі на всіх рівнях позасідали пристосуванці та перефарбованці, а часто – й неприховані вороги Держави та Нації. Щонайгірше – не усталено системи патріотичного виховання, замість ширити україн ські ідеали далі й далі на схід маємо потужні зворотні процеси: масову рерусифікацію, люмпенізацію, національний нігілізм. Висліди останніх виборів президента України є наочним доказом наших помилок та незавершеності нашої праці, нашої боротьби.

Гадаю, надійшла найвища пора згуртуватися, зміцнити лави молодими борцями та й “заходиться вже будить хиренну волю”. Пора до походу, другого походу до влади."

Фундатор Асоціації депутатів ПДС Львівщини

Фейсбук