Євген Патракеєв

Євген Патракеєв

В період початку перебудови, оголошеної Горбачовим, одним із перших "молодих подвижників" встав на захист демократичних цінностей. Був серед організаторів НРУ (член першого складу Львівської крайової ради Руху і делегат його установчого з'їзду) та Соціал-демократичної партії. У 1989 році очолював клуб "Виборче право" та Львівську соціал-демократичну організацію (ЛСДО). Щиро вірив у соціальні цінності та спроможність українців збудувати демократичне суспільство. На олтар цієї ідеї поклав власне життя.

СТАНОВЛЕННЯ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ

(за документами Галузевого державного архіву Служби безпеки України)

Нижче публікуються матеріали Управління «З» КДБ УРСР, документи управлінь КДБ у Житомирській, Львівській, Херсонській областях, що віддзеркалюють передумови виникнення Народного руху України, висвітлюють напрямки діяльності громадського об’єднання, відображають ставлення радянських спецслужб до масової організації, розкривають форми і методи протидії органів держбезпеки становленню та функціонуванню НРУ за перебудову.

Документи публікуються згідно з археографічними правилами, мовою оригіналу. Наявні у тексті стилістичні й орфографічні помилки, що не впливають на зміст документа, виправлені без застережень.

Участники инициативного комитета Стецькив, Дульнева, Патрикеев, Витюк, Косянчук и др. посещают заседания самодеятельных объединений в гор. Львове «ЭОЛ», «Товариства Лева», ДиП-клуба, провели встречу со студентами физического факультета ЛГУ, где пропагандируют свои идеи, призывают вступать участников этих объединений в свою организацию. По инициативе студента 2 курса Ткаленко И. программа «НФ» в сокращённом виде была помещена в стенной газете факультета журналистики ЛГУ. В этой связи члены самодеятельных объединений, студенты обращаются к своим руководителям с просьбой высказать отношение и рекомендации по вступлению в «НФ».

По мнению одного из руководителей клуба «ЭОЛ» Елиневского Э.Ф., «Народный фронт» вот-вот станет реальностью и, если не принимать в нём участия с коммунистических позиций, это приведёт к утрате возможности контролировать ситуацию и влиять на происходящие события.

Студент другого курсу механіко-машинобудівного факультету Львівського політехнічного ін-ту Є. Патрикєєв разом з аспірантом кафедри політичної економії Львівського державного ун-ту ім. І. Франка О. Порєвим керували роботою Міського дискусійно-політичного клубу (МДК), на якому обгорювалися актуальні соціально-політичні питання.

Нами приняты меры по усилению контроля в этой среде.

Львовский ГК КПУ информирован.

Начальник Управления КГБ УССР по Львовской области С.И. Малик

ГДА СБ України, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 317–325.

Оригінал. Машинопис.

(за надісланий архівний матеріал від УКДБ СРСР подяка Андрію Петровському)

Ігор МЕЛЬНИК

З історії створення Народного Руху України та відродження “Просвіти” (1988–1991)

Спогад

«… Як вже згадувалося, під час перших львівських мітингів у червні 1988 р. виникла ідея заснування Народного фронту. Назви тоді пропонувалися різні. 25 липня 1988 р. на зборах громадськості в приміщенні клубу “Данко” зооветеринарного інституту (костел Сакраменток) було створено ініціативну групу Демократичного фронту сприяння перебудові, до якого увійшли представники Товариства Лева, З історії створення Народного Руху України та відродження “Просвіти” 101 Товариства рідної мови ім. Т. Шевченка і, навіть, міськкому комсомолу. До речі, тоді вперше прозвучала у Львові назва Народного Руху, яка потім дійшла до Києва, де було створено дві ініціативні групи на чолі з Іваном Драчем та В’ячеславом Брюховецьким, котрі з розмахом та розголосом у пресі взялися за створення проєктів програми та Статуту Народного Руху України за перебудову.

Але втручання компартійних органів та варварські репресії проти учасників мітингів у серпні 1988 р. паралізували діяльність оргкомітету. Дехто просто злякався, а решта продовжувала працювати над програмними документами та організаційною структурою майбутнього об’єднання у нелегальних умовах, зустрічаючись на приватних помешканнях, у парках, навіть у лісі. Імена багатьох учасників тих зустрічей, на жаль, стерлися з пам’яті, але пригадую Тараса Максимчука, Євгена Патрикеєва, Тараса Стецьківа, Ігора Коліушка, Наталю Дульнєву, Всеволода Іськіва, Анатолія Косянчука, Володимира Трубійчука, Олеся Левадного, Владислава Коржова, Олега Пелехатого, В. Фрідмана, С. Марінцеву...

Львів не мав першості в створенні крайової організації Руху. Хоча у Києві вона утворилась дещо пізніше, нас на кілька тижнів випередив Тернопіль. А в Івано-Франківську ще у 1988 р. було створено Товариство “Рух”. Проте Львів відразу став центром організації в усій Галичині. До складу Львівської крайової ради увійшли представники Івано-Франківська, а згодом і Тернополя. А всього ця рада у перші тижні від народження Львівського РУХу налічувала 60 осіб. Варто пригадати їх прізвища: Віолета Авакова, Михайло Батіг, Борис Білинський, Михайло Бойчишин, Ростислав Братунь, Віктор Бурлаков, Іван Вакарчук, Орест Влох, Іван Гель, Роман Гладиш, Нестор Гнатів, Леонід Гобзман, Михайло Голубець, Михайло Горинь, Ярослав Грицак, Йосип Демчинський, Олександр Дзиндра, Микола Драк, Володимир Загайський, Левко Захарчишин, Роман Іваничук, Всеволод Іськів, Петро Кагуй, Ірина Калинець, Роман Копись, Михайло Косів, Бенціон Котлик, Роман Крип’якевич, Лариса Крушельницька, Володимир Кузьменко, Роман Лубківський, Святослав Максимчук, Тарас Максимяк, Ігор Мельник, Олег Микита, Емануїл Мисько, Роман Мих, Віктор Морозов, Сергій Орлюк, Михайло Осадчий, Степан Павлюк, Володимир Парубій, Володимир Патик, Євген Патракеєв, Микола Петренко, Олег Петрик, Володимир Пилипчук, Анатолій Прикарпатський, Ярослав Припін, Олег Романів, Любомир Сеник, Микола Сергєєв, Тарас Стецьків, Віктор Фурманов, Мирослав Хомин, Марія Хомишин, Михайло Швайка, Володимир Швець, Валерій Шмідт, Ігор Юхновський, Микола Яковина…»

(Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010

http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/21/120Melnyk.pdf)