Випадок

Не знаю, добре це чи погано, але певні речі не можу простити.

У 1992 році мого сина збив автомобіль. Між життям і смертю він лежав у Миколаївській райлікарні. Його необхідно було доставити у Львів в Охмадит. Від стану автомобіля (м'якості підвіски і т.п.) залежало як життя так і наступний його стан (діагноз - забій головного мозку, кожен зайвий струс міг стати фатальним і у будь-якому випадку - викликав незворотні зміни). Я підійшов до Чорновола з проханням надати порядний автомобіль. В автогаражі, у його розпорядженні, в той час знаходилися різноманітні "членовози": від "Чайок" і "ЗІЛ"-ів до "звичайних" чорних "Волг". Коли я у його кабінеті оповідав цю ситуацію, Гель дбайливо попшикував у горло "лідера" якусь суміш, щоб цей "світоч" і далі міг своїм "святим" словом освічувати нас "несвідомих". Чорновіл просто відвернувся, ніби і не чув мене, свого побратима, депутата, який теж немало доклався і неабияк ризикував задля спільної перемоги. А Гель, замість нього, вповів: "Ну і що ти хочеш? Та найми таксі!".

Глибоку вдячність я висловлюю тодішньому голові Миколаївської районної ради Величку, який надав стару, розбиту "Волгу" щоб довезти мого сина до обласної лікарні (бо нічого кращого у нього не було).

Ніколи я не покладу квітів до пам'ятника Чорноволу.

Хтось посміє мене за це засудити?