ІНФОРМАЦІЙНИЙ ДАЙДЖЕСТ БІБЛІОТЕКИ  ЗА травень 2023 РОКУ

День пам’яті та примирення в Україні

День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Весь світ сьогодні віддіє шану тим, хто пройшов через пекло Другої світової війни. Українці одними з перших відчули на собі її масштаби та жорстокість. І боролись з нацизмом до перемоги.

Сьогодні пліч о пліч із нашими союзниками ведемо бій проти чергової ідеології зла – рашизму. І зробимо все, щоб зло припинило своє існування, а російські военні злочинці були справедливо покарані. Перемогли тоді – переможемо й зараз. СЛАВА УКРАЇНІ!!!

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 і 9 травня днями пам’яті і примирення і, визнаючи, що держави-члени можуть мати свої дні перемоги, звільнення та святкування, запропонувала всім державам-членам, організаціям системи Організації Об’єднаних Націй, неурядовим організаціям і приватним особам щорічно відповідним чином відзначати один з цих днів або обидва ці дні як данину пам’яті всім жертвам другої світової війни.

Ми пишаємося тим, що народи наших країн внесли вирішальний внесок у досягнення перемоги і спасіння людства від нацистського поневолення. Віддаємо належне тій величезній ролі, яку відіграли у розгромі фашизму всі держави антигітлерівської коаліції. Багато десятків мільйонів людей віддали свої життя в ім’я досягнення Перемоги.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув на полях битв і в таборах смерті, в містах і селах. Всі ми в неоплатному боргу перед полеглими у справедливій боротьбі за свободу і гідність людини. Віддаємо данину глибокої поваги ветеранам Другої світової війни.

З кожним роком реальних свідків та учасників Другої світової війни стає все менше. Настане день, коли вони підуть від нас у вічність і дуже важливо не забувати до чого призводить війна. Сьогодні, у День памяті та примирення, ми вшановуємо загиблих воїнів, разом молимося за жертв війни, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у той час і що кояться зараз на нашій українській землі.

До Дня памяті та примирення бібліотека  коледжу пропонує в період  із 06.05. по 11.05. відвідати виставку літератури.

День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Війна завжди починається раптово, хоча через покоління для істориків вона видаватиметься неминучою. У Берлінській операції, в 1945 році, було залучено понад 2,5 мільйонів солдатів і офіцерів, 6250 танків і самохідних гармат, 7500 літаків. Втрати виявилися величезними: за добу Червона Армія втрачала, за офіційними даними, понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Усього радянські війська в Берлінській операції втратили 352 тисячі чоловік, у тому числі 78 тисяч чоловік загиблими.

В ході операції широко використовувалися танки в місті. В подібних умовах вони не могли застосувати широкий маневр і ставали зручною мішенню для протитанкових засобів німців. Це також призвело до великих втрат: за два тижні боїв Червона Армія втратила третину танків і САУ, які брали участь у Берлінській операції, що склало 1997 одиниць. Також було втрачено 2108 гармат і мінометів і 917 бойових літаків. В результаті радянські війська повністю розгромили 70 піхотних, 12 танкових і 11 моторизованих дивізій супротивника, взяли в полон близько 480 тисяч осіб.

9 травня 1945 на Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак «Лі-2» з екіпажем А. І. Семенкова, що доставив в Москву акт про капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі відбувся Парад Перемоги. Командував парадом Рокоссовський, приймав парад - Жуков.

На параді урочистим маршем пройшли зведені полки фронтів у такому порядку: Карельського, Ленінградського, 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і 1-го Білоруських, 1-го, 4-го, 2-го і 3-го Українських, зведений полк Військово-Морського Флоту. У складі полку 1-го Білоруського фронту особливою колоною пройшли представники Війська Польського. Попереду зведених полків фронтів йшли командувачі фронтами і арміями, Герої Радянського Союзу несли прапори прославлених частин і з’єднань. Парад завершився маршем 200 прапороносців, які кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя Мавзолею.

День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги). Відзначається згідно Закону України № 315-VIII від 9 квітня 2015 р.

Час не стоїть на місці, але деякі відношення до минулих подій продовжують розбурхувати серця. Так, ми пам’ятаємо, як розпочався цей жах: амбіції правителів Німеччини, Японії, СРСР і деяких інших країн практично виступили тригером Другої світової. Пам’ятаємо і те, що Друга світова, в контексті якої виникло чисто радянське формулювання "Велика Вітчизняна", розпочалася 1 вересня 1939 року, охопивши всю земну кулю, і тривала до 2 вересня 1945 року. Радянський режим, який був сам по собі кривавим монстром, з моменту її закінчення, прямо або побічно, прагнув абстрогіроваться від справжніх причинно-наслідкових зв’язків того кривавого жаху, який вона принесла з собою. Можливо, навіть сам монстр злякався, але факт завжди залишається фактом. Цей факт має строго фіксовану ціну, вже сплачену чиєюсь працею, чиєюсь кров’ю, чиїмись слізьми і стражданнями. Принаймні до того моменту, поки пам’ять про нього не починають використовувати як один з аргументів для створення інших фактів. Нагадаємо, що 22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 та 9 травня днями пам’яті і примирення. Не станемо спотворювати пам’ять. Більш того, не забудемо, що примирення - дорога відмови від ворожнечі з двостороннім рухом.

"Ніколи знову" і "можем повторіть" — дві концепції пам’яті. У Європі датою закінчення Другої світової вважається 8 травня — цей день скоріше жалобний і носить назву День пам'яті та примирення. Тим часом у країнах колишнього СРСР досі зберігається традиція святково відзначати День перемоги 9 травня. Офіційна Україна з 2015 року вшановує обидва дні.

Чому існує дві дати перемоги й де пролягає межа між цивілізованим світом та "русскім міром"?

Чому існує дві дати

7 травня 1945 року делегація Німеччини підписала акт про безумовну капітуляцію в Реймсі. Однак на вимогу Йосипа Сталіна, який був незадоволений, що капітулювали не перед ним, а перед західними союзниками, капітуляцію "продублювали" 8 травня у радянській зоні окупації у передмісті Берліна о 22 годині 43 хвилини — у Москві тоді вже було 9 травня. Відтак у Європі День перемоги відзначають 8 травня, а в СРСР — 9. У 2004 році Генасамблея ООН у своїй резолюції до 60-ї річниці закінчення Другої світової запропонувала державам крім святкування своїх днів перемоги чи визволення, щороку починаючи з 2005 року відзначати один або два дні (8 і 9 травня) "як данину пам'яті всіх жертв Другої світової війни".

"Ніколи знову"

Європейська модель пам’яті під гаслом "Ніколи знову" вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом у Другій світовій війні, що тривала з 1939 по 1945 роки. Перемога не приписується якомусь конкретному народові чи державі, вона стала можливою завдяки з супротиву багатьох країн. Війна — це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Саме це лежить в основі днів пам'яті в Європі. На увагу в цей день заслуговують не лише солдати, а й військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села.

Європейська концепція пам'яті робить акцент на людській складовій історії, а не лише на геополітиці й військовій машині.

"День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням.

"Ми добре знаємо ціну війни, тому плекаємо мир", — так можна підсумувати європейську модель пам'яті Другої світової.

У світі офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом, як і Дня пам'яті та примирення, є квітка червоного маку.

Появу символу пов’язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Саме Мойна Майкл у 1918 першою причепила червоний шовковий мак на пальто. В Україні використовується у власній стилізації, розробленій харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого — кривавий слід від кулі. Цікаво, що мак є символічною квіткою й в українській традиції — образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну. Квітка часто згадується в українських народних піснях та думах: "Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає..."

"Можем повторіть"

У сучасному трактуванні російської пропаганди Друга світова (або "Велика вітчизняна", як її прийнято називати в Росії) тривала з 1941 по 1945 роки — а саме з того моменту, коли нацистська Німеччина напала на Радянський Союз. Цілком російська світоглядна концепція пропонує не лише не відчувати смутку в день, коли згадується трагедія Другої світової, а навпаки, радіти цій даті. І якщо в Радянському Союзі пропонували радіти перемозі (яку приписували не союзникам, а винятково "совєцкому чєловєку"), то в Росії з'являється ідея не зупинятися на радості, а ще й повторити перемогу, погрожуючи уявному ворогу — "можем повторіть". "На кілька днів країна, і без того не дуже здорова в психічному та моральному плані, перетворюється взагалі на палату номер шість. Починається черговий пік загострення. ... Піна на губах, "деди ваєвалі", "можем повторіть", фашисти, бандери, ядерний попіл, "Кримнаш".

Фальшиві пілотки, фальшива форма, фальшиві ордени, вбрані у фальшиві гімнастерки діти, фальшиві наклейки, фальшиві гвардійські стрічки. Навіщо ви дітей у військову форму одягаєте? Навіщо ви на одягнених у військову форму дітей ордени вішаєте? Навіщо знімаєте кліп про мертвого хлопчика у тілогрійці? Навіщо дівчинка малює прахом вашого кремованого дідуся про війну? А чорт його знає... Так заведено", — так описує журналіст Аркадій Бабченко свої спостереження за святкуванням Дня перемоги у сучасній Росії. Або, як його ще називають, "побєдобєсієм".У Росії, країнах пострадянського простору, зокрема і в Україні, на День перемоги традиційно організовували паради. У 2014 році через російську окупацію Криму та Антитерористичну операцію на сході України святкові паради були скасовані у Києві, Харкові та Одесі. Натомість РФ провела "урочистий парад" в окупованому Севастополі за особистої участі Володимира Путіна. Росія регулярно проводить військові паради на 9 травня, їх проводять також на і на тимчасово окупованих територіях самоназваних "ЛНР" і "ДНР".Порівняно з широтою розмаху святкування Дня перемоги, інші державні свята в Росії, які нібито мали б мати більшу чи хоча б таку саму значимість — і День Конституції, і власне День Росії — виглядають зовсім забутими.

Чому так відбувається? Чим далі ця дата відходить в історію — тим гучніше й масштабніше вона відзначається. Міфологізація сприйняття війни серед російського населення є несправедливою щодо пам'яті загиблих солдатів, адже путінська влада цинічно використовує їх у  своїх власних ідеологічних інтересах. Не кажучи вже про "патріотичне виховання" дітей, яких змушують одягати військову форму, брати до рук іграшкову зброю та навіть катають у візочках, що зовні схожі на танки.

Український вибір концепції пам'яті

8 травня Україна відзначатиме День пам’яті та примирення, присвячений жертвам війни, а 9 травня – 77 річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, який запровадили на зміну радянському Дню перемоги. Україна, яка до 1991 року була частиною СРСР, отримала "у спадок" відзначення кінця Другої світової війни саме 9 травня. Конфліктне сприйняття посилилось під час подій Євромайдану, окупації Криму Росією й початком війни на Донбасі. Проросійські сили активно використовували комуністичну символіку (в тому числі "георгіївські стрічки"), якою послуговувались під час мітингів на 9 травня.

Наслідком цього став процес декомунізації і намагання дистанціюватися від дати 9 травня, яка слугувала одним із символів радянського минулого України та зв'язку з РФ.

Зокрема в Україні більше не використовується радянський термін "Велика Вітчизняна", натомість використовується "Друга світова війна". Відповідне рішення в рамках "декомунізаційного пакету законів" ухвалила Верховна рада України 9 квітня 2015 року. Найновіше опитування, проведене 27 квітня 2022 року в умовах війни соціологічною групою "Рейтинг", показало, що російська агресія різко змінила погляди українців. Після початку повномасштабної агресії Росії в українському суспільстві сталась різка переоцінка будь-яких маркерів повʼязаних з РФ. Головна причина – використання окупантами радянських символів та спекуляцій на "спільному" історичному минулому. Відповідно змінилось і ставлення до 9 травня. Сьогодні для 80% опитаних 9 травня – це День пам‘яті, і лише для 15% – День перемоги. Також для 23% свято Дня перемоги перейшло в розряд буденності, а для 36% — стало пережитком минулого. Також 74% виступає за заборону "георгіївської" стрічки. Натомість до 2022 року День перемоги 9 травня сприймався абсолютною більшістю (80% дорослого населення) як такий, що має значущий символізм. Історик, редактор інтернет-видання "Історична правда" Ігор Бігун в інтерв'ю Радіо Свободі говорить про трансформацію сприйняття подій Другої світової в українській історичній пам’яті. Він виділяє такі аспекти:

·              зміну концепції з Великої вітчизняної війни на Другу світову війну;

·              вшанування подвигу всіх українців, які воювали в арміях антигітлерівської коаліції, а не концентрація на Червоній армії. Визнання всього вкладу об'єднаних націй в перемогу над нацизмом;

·              зміна символіки.

Щодо останнього він зазначає: "Ми згадували про георгіївську стрічку. Оскільки її вже використовували учасники проросійських формувань на Донбасі, то вона перестала бути символом Другої світової війни і стала символом агресії".

Серед ключових позицій Українського інституту національної пам’яті щодо Другої світової є теза про те, що українці, позбавлені на той час власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців.

Єдиним справді українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух, люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних систем, зазначає УІНП. До таких організацій, зокрема, зараховують і Українську повстанську армію.

"Трагедія українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи (нацисти і комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння використовувала у власних цілях "українське питання"".

"Воля народам, Воля людині". Феномен УПА,  як третьої сили у Другій світовій війні

8 травня 1945 року Антигітлерівською коаліцією в Берліні було ратифіковано "Акт про беззастережну капітуляцію" збройних сил нацистської Німеччини. Відтоді щороку 8 травня по всій Європі відзначається "День пам'яті та примирення". Україна приєдналася до традиції у 2015 році.

Військово-політична формація визвольного руху "Українська повстанська армія" заснована у 1942 році. Вона діяла до вересня 1949-того, після чого була реорганізована у збройне підпілля, діяльність якого припинилася у середині 50-х років. Стратегічною метою діяльності УПА було відновлення української державності. Відповідно, боротьба розгорталася проти усіх держав, які намагалися цьому завадити. УПА від самого початку утворилася, як реакція населення на нацистський окупаційний терор.

Напередодні Дня пам'яті та примирення ми згадуємо про феномен створення УПА як третьої сили у Другій світовій війні, постаті командирів та роль жіноцтва у визвольному русі

Коли було створено УПА

Армію було створено наказом Романа Шухевича 14 жовтня 1942 року. Але якщо згадати передумови створення УПА, то заснування організації йшлося ще на початку 1929 року, коли було створено Організацію Українських Націоналістів, головною метою якої стало здобуття самостійної української держави.

Невід'ємною частиною держави мало бути військо. Перед утворенням УПА існувала УГВР – Українська головна визвольна рада, партійний орган, який також ставив за мету створення української повстанської армії в умовах війни. Сформувалася ця армія завдяки підтримці "бандерівського крила" ОУН.

Хто йшов служити до Української повстанської армії

Перші загони УПА з'явилися на Волині. Головним командиром на початку був Василь Івахів. До загонів входили звичайні хлопці з місцевих сіл, які не мали пієтету до радянської армії чи нацистів. Велика кількість українського населення підтримувала УПА як дійсно народну армію. Хлопці цілими селами йшли в ліс до лав УПА, а місцеві мешканці їм допомагали. У складі УПА були свої вишкільні школи, в яких навчали повстанської діяльності фактично з нуля. Навчали в основному офіцери, які пройшли перші визвольні змагання 1917-1918 років, або ті люди, які пройшли польську армію.

Існували старшинські та підстаршинські школи УПА – "Лісові чорти", "Світлана", "Олені-1", "Олені-2". Вони діяли по всій території західної України і за короткий термін вчили звичайного хлопця із села правильному поводженню зі зброєю, тактикам, військовій справі тощо.

Підстаршинська школа УПА "Лісові чорти".

Та головною була дисципліна. Адже в УПА, хоч це була й партизанська армія, проте усі атрибуції, які є в класичній армії були доволі суворі. Розстріляти могли за вживання меду під час чергування, що розглядалося як саботаж, адже мед вважався ліками. Крім того, в УПА дуже прискіпливо стежили за гігієною, адже люди жили в лісі, де будь-яка інфекція поширювалася миттєво.

При кожній сотні в УПА був свій медик. Крім того, медицині навчали й дівчат. Були свої курси Червоного хреста.

Група охорони лікаря й санітарки медичної служби УПА.

Де діяла УПА, окрім Галичини та Волині

Українська повстанська армія обіймала територію, яка доходила аж до Київщини. Можна з упевненістю казати, що УПА діяла на території сучасних Житомирської, Вінницької, Тернопільської областей. Це і Поділля, і Київщина, аж до Чорнобиля. Якщо говорити про діяльність Організації українських націоналістів, то вона діяла по всій території України, навіть в Криму. На території сучасного Донбасу діяла розгалужена сітка ОУН аж до 1956 року.

За яким зразком творилася УПА

Найголовнішим підґрунтям стала армія Української народної республіки, а також досвід тих людей, які були в Українській галицькій армії та Українських січових стрільцях. УПА вживала ті ж самі назви чинів, що й в армії УНР. Також велика кількість людей одночасно перебувала в інших парамілітарних утвореннях, зокрема в організації "Пласт" (український скаутський рух, який поширювався по всій території Західної України).

Український скаутський рух "Пласт". 

Хто забезпечував українських повстанців

Населення активно підтримувало свою армію, особливо в питаннях провіанту. Що стосується форми, то як такої її в УПА не було. Це був збірний образ – міг бути радянський однострій, а зброя німецька. Щодо нагород, то їх розробив український художник зі світовим ім'ям Ніл Хасевич, який також знаходився у підпіллі. Він міг жити десь у Нью-Йорку і писати свої картини, адже закінчив Варшавську академію мистецтв, проте вирішив використати своє мистецтво як зброю. Він робив дереворити (гравюра на дереві) для Української повстанської армії. За паперами воїнів нагороджували, проте самих нагород не було вироблено. Уперше їх вперше надрукували в Мюнхені вже після війни.

Найвизначніші командири УПА

Варто пам’ятати ім’я перших командирів – Василя Івахіва та Дмитра Клячківського. Безумовно однією з найхаризматичніших постатей українського визвольного руху є Роман Шухевич. Адже, якщо ми візьмемо Івахіва, Клячківського, Кука – це люди, які походили із селянських родин. А Роман Шухевич був міщанином, львів’янином, харизматиком того часу, прекрасно володів іноземними мовами. Дуже любив оперу, що навіть міг відвідувати Львівську оперу, нехтуючи всіма методами конспірації. Але разом з тим він мав таку особливість, що завжди міг з усіма говорити на рівних – чи то інтелігент високого рангу чи звичайний сільський парубок, який мав два класи. Що стосується Василя Кука, то це теж феноменальна людина. Він походив з родини робітника і селянки, майже отримав вищу освіту в Любліні, вчився на правничому факультеті, а після війни закінчив київський історичний факультет. Він вмів знаходити спільні точки зі своїми підлеглими та був бездоганним конспірологом. У НКВД полювали на Кука ще з середини війни, але їм знадобилося майже 10 років, щоб його схопити.

Роль жіноцтва в УПА

Це була провідна роль, адже кожне військо повинно було мати підтримку. І це була підтримка не тільки чоловіків, але й жінок. Їх сприймали на рівні, як побратимок. Жінки були й серед військових, і в лавах медиків. Червоним хрестом в УПА опікувалася Катерина Зарицька – перша помічниця Романа Шухевича. Таких постатей серед жіноцтва в УПА величезна кількість. Вони були сфокусовані на різних сферах роботи. Точну кількість жінок, на жаль, підрахувати неможливо. Марічка Савчин лишила по собі багато спогадів про свою діяльність в УПА. За нестатутні стосунки між чоловіком і жінкою в УПА дуже жорстоко карали. Дисципліна була понад усе.

Початок Другої світової для України і роль українців

Питання початку Другої світової війни для України є не лише історичним, а й політичним. Відповідь, яка часто лунає про початок війни в 1941-му, є підтвердженням того, наскільки серйозно в українській свідомості вкорінилися міфи та стереотипи, затверджені ще пропагандою радянською і підтримувані сучасною російською. З історичної точки зору, Друга світова розпочалась у вересні 1939 року. Хоча для українців своєрідний драматичний вступ у цю війну відбувся за кілька місяців до того. Перші бойові дії, перші постріли на території сучасної України пролунали ще в березні 1939 року на Закарпатті, де захисники Карпатської України, проголошеної 15 березня незалежною державою, захищали її від наступу угорської армії, яка була союзником Третього рейху. У вересні 1939 року, коли офіційно почалася війна, Україна опинилася в епіцентрі бойових дій. Бомбардувались українські міста, зокрема Львів. Українці опинилися в арміях всіх учасників війни. На вересень 1939 року близько 120 тисяч українців перебували у складі польської армії, як громадяни другої Речі Посполитої ставши на захист своєї держави. Багато з них потрапило в полон, багато загинуло. Війна для них закінчилася в середині вересня 1939 року.Разом з тим, в 1939 році мільйони українців перебували і в лавах червоної армії, яка у другій половині вересня почала наступ на Польщу зі сходу. Інша частина українців перебувала у лавах формувань, які воювали на боці Німеччини, сподіваючись, що вона стане тією силою, яка допоможе відновленню України. І врешті-решт у вересні 1939 року своє повстання підняли відділи організації українських націоналістів у низці місцевостей Галичини та Волині. Тобто українці, які не мали власної держави, не просто служили в різних арміях, а часом й убивали одне одного, воюючи за чужі інтереси. Радянська влада свідомо приховувала історію Другої світової війни від вересня 1939 до червня 1941, оскільки в цей період СРСР був союзником нацистської Німеччини і мав агресивні загарбницькі плани щодо Європи. А такий підхід абсолютно не вписувався в чорно-білу картину радянської пропаганди, де Радянський союз мав бути єдиним антифашистом і антинацистом. Абсолютно ту саму модель зараз відтворює сучасна російська пропаганда.

Звідки взявся термін "Велика Вітчизняна війна"

Його було озвучено ще влітку 1941 року керівником СРСР Йосипом Сталіним. Слід було замінити загальновживаний термін "Друга світова війна", скоротивши цю війну до 1941-1945 років. З історичної точки зору, термін цікавий як об’єкт для дослідження інформаційної війни та пропаганди, але в жодному випадку не варто його використовувати, інтерпретуючи події Другої світової.

УПА: Українська повстанська армія. 

Велика Вітчизняна війна – це дуже проста чорно-біла модель, де є "наші" і є "німці". Наші – це Радянський союз, який не чинив жодних гріхів і був єдиним, хто переміг німців. А німці – це абсолютне зло, яке треба було перемогти та від якого треба було врятувати світ, і за що ми маємо бути вдячні радянській владі. Українську історію не можна зобразити у тій чорно-білій моделі. Українці були й серед умовних "наших", які воювали в складі радянської армії, і серед умовних німців.

Проте українці мали й власний, третій, суб’єкт цієї війни – не найбільший, проте найважливіший. Йдеться про український визвольний рух. Про сформовану в 1942 році українську повстанську армію. Через цю армію пройшло близько 100 тисяч людей – значно менше, ніж через червону армію. Проте це був єдиний суб’єкт, який мав собі за мету створення незалежної української держави.

Чим пояснити розпорошеність українців по різних арміях

Українці були громадянами різних країн, без власної держави. Крім того, українців як ресурс намагалися використати всі учасники війни. Спочатку частина з них загравали з українськими патріотичними почуттями. Німці до 1941 року співпрацювали з ОУН, але не демонстрували їй свої плани щодо майбутнього України в разі перемоги над Радянським союзом. Очевидно, що націоналісти, які мали досвід Першої світової війни, де саме німці підтримали українську державність, сподівалися, що так само станеться і цього разу. Проте, як виявилося, це було лише загравання, і після швидкого відступу радянської влади восени 1941 року німці показали своє справжнє обличчя – вони не збираються тут будувати ніякої української держави. Почалися арешти членів ОУН. Бандера, як лідер ОУН, який проголосив незалежність 30 червня 1941 року, був заарештований на початку липня 1941-го. Масові арешти продовжились у вересні - листопаді 1941 року. Кілька тисяч людей опинилися за ґратами, решта перейшли у підпілля і почали готуватися до антинімецької боротьби, яка вилилась у створення Української повстанської армії наприкінці 1942 року. Проте так само на патріотичних почуттях українців грала і радянська сторона, яка назвала фронти на території України українськими та затвердила орден Богдана Хмельницького, намагаючись таким чином мобілізувати українців на свою підтримку. Відповідно, багато українців, які вступали в червону армію чи в дивізію Ваффен СС "Галичина", вірили, що вони роблять це, захищаючи українські національні інтереси. На жаль, ними фактично скористалися і вони стали тими, хто змушений був вбивати інших українців. У цьому контексті є показовою битва під Бродами.

Коли Друга світова війна закінчилася для українців

Друга світова війна як війна світового масштабу закінчилася 2 вересня 1945 року, а не 8 чи 9 травня, як багато хто звик вважати. Ще після весни 1945 року українці в лавах радянської армії продовжували воювати на далекосхідному фронті. Якщо говорити про завершення бойових дій, то вони тривали значно довше.

Активні бойові дії Української повстанської армії проти радянського комуністичного режиму тривали до вересня 1949 року. Далі, до середини 50-х, тривав рух спротиву вже розформованих відділів УПА. Останні сутички з радянською владою мали місце у 1960-му та і навіть у 1967 році на Тернопільщині. Якщо говорити про якісь символічні речі, то один з українських повстанців Ілля Оберишин вийшов з підпілля, де переховувався з 50-х років, лише 3 грудня 1991-го, дізнавшись про результати референдуму, який підтвердив акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.  На сайті та YouTube-каналі трьома мовами — українською, англійською та російською — порівнюють дії Путіна напередодні вторгнення в Україну з діями Гітлера напередодні Другої світової війни.

"Висновки невтішні, — пише Міністерство культури та інформаційної політики, — Путін майже на 100% повторює кроки Гітлера та веде світ до нової глобальної війни". На сайті та у відео зібрані докази, що війна в Україні може перерости у Світову, й поради, як цього можна уникнути. МКІП закликає поширювати інформацію про злочини Росії серед закордонної авдиторії.  Війна в Україні йде за сценарієм Другої світової. А російський президент Володимир крок за кроком повторює дії Гітлера, які втягнули світ у найкривавіші роки за весь час існування людства. У Гітлера були Австрія, Чехословаччина, Польша. У Путіна — Республіка Ічкерія, Грузія, і от тепер Україна.

З Днем пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій! Історія свідчить: наш народ - непереможний! Слава захисникам України різних часів! Слава Україні!

Вічна і світла пам'ять українським воїнам, які віддали свої життя у Другій світовій війні. Пам'ятаємо їхній подвиг і всі злочини гітлерівського режиму. Молимося за наших військових, які борються з російським нацизмом.

Бажаю всім нам перемоги!. Слава Україні!

! Нехай швидше настане мир в Україні!

24 ТРАВНЯ  - ДЕНЬ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І КУЛЬТУРИ 

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу ...

Історія свята.

Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія – творців слов’янської писемності. Православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій. Кирило створив слов'янську на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця і кирилиця.

Довідково:

Глаголиця – то давня система слов'янського письма, укладена Святим Кирилом. Немає даних про систематичне вживання глаголиці в Україні, однак вона була відома за часів існування Київської держави в рукописах XI-XV століть.

Кирилиця є вдосконаленою системою письма, названою на честь Кирила. Ця слов'янська азбука вживалася протягом сотень років і стала основою сучасної абуки багатьох слов'янських народів. Імена Кирила й Мефодія навічно записані в іторію слов'ян.

 Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов’янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов’янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.

Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов'янських літератур.

Великі досягнення української писемності відображені в роботі  Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.

 (Доречно згадати, що один із провідників слов'янської писемності – Кирило певний час працював бібліотекарем. І, звісна річ, що одним з приводів його трудового і наукового подвиигу стало те, що він, спілкуючись з тодішніми читачами, зрозумів, що людям для розуміння життя, як повітря, потрібні книги, написані рідними мовами). Тож науковці найбільшої книгозбірні України, всі її співробітники відзначають це свято з особливим піднесенням, почуттям відповідальності.  Багато стародруків і кириличних книг, зберігається в бібліотеці ім. Вернадського.Науковці бібліотеки досліджують, пропагують стародруки, книжні багатства, вдосконалюючи бібліографію, методику, поліпшуючи систему доступу до книг. Особлива увага в НБУВ до стародруків, створення та опубліковання наукових каталогів кириличної рукописної спадщини 12-16 століть, підготовлених науковцями бібліотеки.На основі  пам'яток науковці створюють монографії, розширюючи міжнародні зв'язки,  виступаючи на регулярних міжнародних конференціях, презентаціях, виставках.

Ясна річ, що свято слов'янської писемності й культури відзначається з особливою урочистістю. На нього чекають заздалегідь, плануючи низку заходів та публікацій. Готуються як науковці, так і інші співробітники, добре знаючи, що саме в цей час контакти, в тому числі міжнародні, посилюються і зміцнюються, набувають нового розмаху. Маємо на увазі не лише міжнародні, а й особисті зв'язки між людьми з різних країн, які зайняті однією справою – нести людям багатство знань.Бібліотека пропонує переглянути на сайті презентацію «Пересопницьке Євангеліє».Вітаючи вас із Днем слов'янської писемності і культури, рівноапостольних Кирила і Мефодія, ми хочемо ще раз підкреслити важливість і необхідність знань, які набули попередні покоління, та перенесення їх у сьогоднішні та завтрашні дні. Саме така спадковість забезпечує майбутнє.Сьогодні, на культурному фронті триває щоденна боротьба з рашистами щодо збереження українських культурних матеріальних та нематеріальних цінностей!