Глибинність та невимірність Тараса Шевченка

Мета даного заходу - розширити знання студентів про життя і творчість Т.Г.Шевченка, сприяти вихованню національної самосвідомості, формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка, розвивати творчі здібності, виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями, виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка. Адже, як писав український письменник, філософ Євген Сверстюк: «Феномен Шевченка відбиває наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам'ять…».

В процесі проведення конференції студенти згадали непростий життєвий шлях поета, прослухали пісні: «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер виє» та «Шлях до Тараса». Для повного уявлення про внесок Кобзаря в скарбницю української культури було ознайомлення зі спадщиною Шевченка – художника.

За допомогою технічних засобів були продемонстровані: олійне полотно «Катерина» (1842), «Селянська родина» (1843); майстерні пейзажі: «Почаївська Лавра з півдня», «Вознесенський собор у Переяславі»; потрет Ускової з донькою» (1854), «Портрет Д.Алексєєва (1856-1858). І це лише окремі фрагменти з величезної спадщини художника. Також для студентів були підготовлені презентації: «Жінки в долі Шевченка» та «Пам′ятники Шевченку на Чернігівщині».

Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.