Шевченківські дні
Post date: Mar 22, 2018 5:51:57 PM
Більше двохсот весен і літ пройшло з дня його народження, та ім’я Кобзаря залишається відомим кожному українцеві і багатьом іноземцям з різних країн світу.
Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.
Тому кожного року в березні місяці бібліотека нашого коледжу разом з викладачами української мови і літератури вшановує пам'ять Кобзаря готуючи разом з студентами конференції, вечори художнього читання в гуртожитку, перегляди фільмів, виставки – огляди літератури, презентації малюнків та пісень Шевченка. Тематика цих заходів різна це і «Жінки в долі Шевченка», «Шляхами Кобзаря», «Глибинність і невимірність Тараса Шевченка» але мета одна: ознайомлення студентів з творчістю поета, розкриття ролі його віршів та поем в житті українського народу, донесення до свідомості студентів почуття поваги та любові до творчої спадщини українського Кобзаря, виховування почуття патріотизму та любові до рідного народу та до рідної країни. А цього року в нас особливий захід. 20 березня в Козелецькому коледжі ветеринарної медицини БНАУ було урочисте відкриття «Тарасової світлиці».
До нас на свято завітали: Войцехівський Борис Михайлович – культуролог, радник-організатор Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка, член правлінь українського фонду культури та Громадського організаційного комітету «Великого проекту» Григорій Сковорода – 300», член Національних спілок краєзнавців і журналістів України, почесний громадянин смт. Чернухи, почесний громадянин м.Переяслав - Хмельницький, генерал у відставці, голова комітету з організації «Музею Заповіту Т.Г.Шевченка» у складі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».Учні Козелецької гімназії №1, представники Козелецького музею історії ткацтва Чернігівщини, учні та вчителі Козелецької музичної школи.
Метою створення світлиці було бажання колективу показати як шанують у нас в Україні, світі Тараса Григоровича Шевченка.
Вивчення і збереження історико-культурної спадщини українського народу, формування освіченої розвиненої особистості, формування в неї любові до України, поваги до національних традицій та цінностей – важливі завдання кожного навчального закладу. Їх розв’язанню сприяє залучення студентів до музейної справи, створення куточків, світлиць, присвячених життю і творчості славетних історичних постатей України.Світлиця Кобзаря в нашому навчальному закладі – це центр виховної роботи, завдяки функціонуванню якого викладачі, студенти та гості коледжу мають можливість вшанувати поета, його Слово та рідну землю. А отже – найліпше засвідчити повагу і щирі почуття до особистості митця та його творчості.
Тарас Шевченко... Такий великий, що бути більшим уже не можна. Як Україна. Як світ. Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею і заповітом. На сторожі правди, любові й честі стоїть його слово. Його доля – це частка історії Батьківщини. Важко сказати, коли нам більше потрібний був Шевченко - чи в минулому столітті, коли в мороці
пробивали українці стежку, чи тепер, коли відроджується так нелегко наша Україна? Мабуть, зараз таки більше.
Доля його була гірка, та вона не зуміла перетворити золото його душі в іржу, його любов до людей у ненависть, а віру в Бога – у зневіру. Найкращий і найцінніший скарб дала йому доля лише після смерті – невмирущу славу.
Кожна нація, якій пощастило відкрити й висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є й ми, українці.
Й ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте. Росія пишається своїм Пушкіним, а ми, українці, – Тарасом Шевченком. Він, безсмертний Тарас, для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне. Він і далі залишається серед нас, українців, як невмирущий геній, як проводир, що показує нам шляхи в боротьбі за наші ідеали.
Завідуюча бібліотеки Козелецького коледжу ветеринарної медицини БНАУ Любов Щербина