Post date: Feb 20, 2017 11:28:10 AM
Під такою назвою 07 лютого 2017 року в гуртожитку технікуму відбулася виховна година, яка була підготовлена разом з працівниками Козелецької центральної бібліотеки Резніченко Валентиною Миколаївною та Резніковою Зінаїдою Федорівною.
Мета проведення заходу: поглибити знання студентів про державні та національні символи, їх значення. Розвивати національний інтерес до вивчення історії та культури українського народу. Виховувати глибокі почуття любові та поваги до Батьківщини, її символів.
В проведенні даного заходу прийняли участь студенти Йовенко Аня, Шеверова Оля з групи ІІІ-А(11кл), Огилько Євгеній, Федоренко Іван група ІІ-А(11кл), які і були ведучими на виховній годині. Студентами були прочитані вірші, зокрема: Афанасенко Анастасія прочитала вірш «Високі урочисті небеса», Товкач Лілія «Державний Прапор», Ларченко Марина «Державний прапор України». Для присутніх була організована виставка літератури: «Символи вільної держави» та виставка студентських виробів: «Козацькі клейноди». Хочу подякувати за допомогу в організації даної виставки відповідальну за виставковий матеріал завідуючу канцелярії технікуму Завтур Лесю Яківну. Вишитий бісером тризуб надала для виставки працівник технікуму Гаган Наталія Миколаївна. Також дуже вдячна інженеру-електроніку Назаренку Андрію Володимировичу в організації технічної підтримки заходу, завдяки чому студенти мали змогу подивитись відео «Історія тризуба» та прослухати гімн України та пісні. Дуже тішуся, що в організації заходів ніхто не лишається байдужим будь-то студенти чи працівники технікуму.
Зацікавлено слухали присутні про історію створення державних символів України. Зокрема про те, що наш прапор відомий ще з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва, а після впровадження християнства вони освячувалися образом животворного Христа. Жодне військо без прапора не вирушало в похід і не вступало в бій. Історичні джерела донесли до нас досить скупі відомості про кольори прапорів Київської Русі. Синій і жовтий кольори назвали державними кольорами давньої Русі, спадкоємицею якої була передусім Україна. Згадує про кольори нашого прапора і письменник Володимир Сосюра у своїй баладі «Комсомолець».
...Бій одлунав.
Жовто-сині знамена
Затріпотіли на станції знов.
Саме з цього твору більшість громадян України вперше дізналися про існування національного прапора своєї держави.
Навесні 1989 року синьо-жовті знамена замайоріли на площах Львова, Тернополя, Івано-Франківська та інших міст Західної України, а відтак Києва, Харкова, Сум. І тисячі людей поступово прозріли, довідавшись усю правду про наш прапор, що ніякий він не буржуазний чи вороже націоналістичний, а існує ще з часів Київської Русі, що під ним не одне століття кращі сини і дочки нашого народу йшли здобувати волю і незалежність України. Досі не стерлося відчуття тих днів, коли «стало можна». Ідеш вулицею, уздовж якої майорять на вітрі синьо-жовті прапори - аж душа завмирає від великої радості й превеликого щастя.
Наш український багатостраждальний народ віками здобував волю, ішов через утиски, в’язниці й Сибіри упродовж всієї історії від часів Київської Русі до сьогодення. На цьому шляху загинула незліченна кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.
Нас катували й душу виривали,
Терпіли ми від зайдів і заброд
Ми незалежність важко здобували,
Ми не раби, ми все-таки народ.
Україна… в одному цьому слові і для нас, і для чужинців бринить музика смутку і жалю, Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де жили наші предки, де живуть наші батьки. Україна! Країна хвилюючої краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути й барвінку, чорнобривців і калини. Ми українці за народженням. Але в наш непростий час, як показала історія та останні події, починаючи з Майдану - є українці не за народженням, а за покликанням. Особисто для мене не важливо хто ти за національністю, я поділяю людей на ЛЮДЕЙ І НЕЛЮДІВ. Бо, звісно серед кожного народу, в кожному місті і селі, навіть в одній сім′ї люди бувають різні. На нашій українській землі живе багато людей за різною національністю, для яких Україна стала другою Батьківщиною. Згадаймо, як поряд з українцями на Майдані були: українець вірменського походження з Дніпропетровщини Сергій Нігоян, білорус з Київщини Михайло Жизневський та ще багато інших людей різних національностей, які стали під прапор нашої держави, підставили дружне плече в боротьбі з агресором та стали першими в ряд Небесної Сотні. А ще тисячі волонтерів різних національностей. З цього приводу не можу не згадати нашого місцевого волонтера, німця за національністю та Українця з великою літери Рьотлінга Йорга, який допомагав бійцям АТО матеріально та морально. Який будучи німцем за національністю та в душі щирим українцем зробив для наших бійців набагато більше ніж деякі можновладці. Всі вони стали під Прапор нашої держави. Згадали студенти й події зими 2013 та 2014 років, які і сьогодні продовжуються війною на Сході нашої країни. Це знаковий час. Трагічний. Але й героїчний. Цей час переломний. Час нового бачення України світом. Майдан – це виняткова перемога людей. Вона є символом появи сучасного українського народу, приходу нового і великого покоління Незалежності та солідарності українців навколо рідної держави, головний шлях яких – це повернення до духовних цінностей. Саме на Майдані народилася Україна XXI століття. Не можна забути тих, хто віддав своє життя заради волі, свободи, незалежності та демократії на нашій землі. Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо у порівнянні з тим, що вчинили для нас ці мужні «воїни світла». Адже їхній вчинок – то велика жертовна любов. Небесна Сотня – це Новітні Герої України. Про них ми будемо пам’ятати завжди. Вони закарбувалися на всі покоління в мармурі та граніті. На честь їх випущено в світ пам’ятні монети, названі вулиці, проспекти, площі. На честь «Героїв Небесної Сотні» зняті фільми, про їх героїчний подвиг написані пісні та вірші. Вони полягли за нас із вами. Схилимо низько наші голови за тих, хто не повернувся до рідного дому, хлопців, що стали «Небесною Сотнею», за тих, що полягли у зоні АТО, за тих, хто не побачить більше синього неба та золотавих степів, кого рідна мати і батько більше не зможуть побачити, тих кого не обнімуть донька чи син, не поцілує дружина, кохана дівчина, не приголубить мати…
У жалобі схилимо голови. Вони згасли, як зорі. Але вони повинні жити в нашій пам'яті!
Наші корені походять із маленьких сіл і багатомільйонних міст. Ми маємо знайомих, друзів і родичів по всій території України від Карпат до багатостраждального Сходу, від Криму і аж до самих північних кордонів нашої держави. Ми щиро вболіваємо за кожний куточок цієї великої, єдиної країни європейського континенту. Ми не хочемо перетинати кордони в своїй країні. Ми хочемо жити однією, великою родиною в красивій країні під назвою Україна. Нас ніколи і нікому не роз’єднати, тому що ми – українці!
В нашій країні не потрібна війна, вона нікому не потрібна. Але якщо ти справжній громадянин і любиш свій народ, свою країну всіма частинками свого тіла, всією душею вірний йому, то в тебе немає іншого виходу, як боротися за свою волю та людську гідність, але боротися своєю працею, своєю національною свідомістю і непохитною позицією. І тому, студенти нашого навчального закладу зібрались щоб зробити свій маленький внесок в цю боротьбу, вшанувати нашу святиню - прапор нашої держави, прапор під яким на варті нашого з вами спокою стоять наші герої.
Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Ми зібралися щоб сказати - «Ні війні!» . Бережімо нашу єдину Україну!
Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу,
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.
Хоч як би нас ганьбили політичні оббріхувачі й заробітчани, нам нема чого соромитися передсвітом ні за свою давнину, ні за сучасність. Вистраждавши, виборовши свою волю, Україна має нині свої державні символи: герб, прапор і гімн, які уособлюють її історію, її сутність.
Прапор держави. Що це? Це символ нашої боротьби за свободу і незалежність, символ, який об’єднує людей різного віку і професій, наповнює їх патріотичним почуттям обов’язку захищати свою Вітчизну. Тому заради цього клаптика барвистого полотнища люди віддавали і віддають своє життя в наш час.
Нахилюсь,припаду на коліна
цілую твоє знамено,
Присягаю тобі, Україно,
Як стрільці січовії давно
Присягаю під небом блакитним
На хлібах з отих стиглих ланів
І стоятиму так непохитно
Щоби ворог напасти не смів.
І за тебе моя Україно
На вівтар я себе понесу
Щоби стрічку і жовту і синю
Заплела ти собі у косу.
Україна є і буде. Бо українська держава - це є та реальність, за яку століттями боролись цілі покоління.
Хай почує світ – ми не раби!
Ми славного козацтва вільні діти!
Повіяв вітер нової доби,
Щоб наші душі в злагоді зігріти.
Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави, публічний глум над Державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином. Саме тому передбачаються санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором.
Завідуюча Козелецького технікуму
ветеринарної медицини БНАУ
Л.М.Щербина.