урок № 3
Ризики підприємницьких інновацій
Ризики інноваційного підприємництва (оригінальності, інформаційної неадекватності, технологічної неадекватності, юридичної неадекватності).
Д/з ( знайти інформацію та написати конспект відповідно до тезисів, відповідно до особистих запитів; дивитись сторінки на сайті , відповідні урокам)
Існує чотири основних методів управління ризиками: уникнення ризику, передача ризику, зниження ризику і збереження ризику.
У словниках європейських народів слово «ризик» вживається у наближено подібних формах і семантиці, наприклад, в англійській мові «risk», албанській «rezik», болгарській «риск», чеській «risiko», у фінській «riski», французькій «risque», італійській «rischio», німецькій «risiko», іспанській «riesqo», у румунській «risk». Подібність у виразі цього поняття в різних мовах свідчить про єдиний корінь походження слова «ризик». Як стверджується у спеціальній літературі, це слово є звульгаризованою формою латинського терміна «resecum», котре в перекладі означає «небезпека» або «скеля». Такий зв’язок невипадковий, бо, як відомо, зіткнення з прибережною скелею у мореплавців вважалося найбільшою небезпекою. У грецькій мові термін «ризик» співзвучний з терміном «ріса», що давньогрецькою означає «корінь», який, виступаючи над поверхнею грунту, може стати небезпечною перепоною на шляху. [3]
Під ризиком прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи поява додаткових витрат в результаті здійснення певної господарської діяльності. Для більш повного розуміння дефініції «ризик» необхідно виокремити поняття «ризикова ситуація», оскільки саме вона є передумовою ризику. Поняття ризикової ситуації можна визначити як поєднання, сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того чи іншого виду діяльності. Іншими словами саме сукупність умов і обставин створюють ризикову ситуацію і виступають причинами ризику. Підприємницький ризик – це об’єктивно-суб’єктивна економічна категорія, яка має імовірнісний характер і характеризує невизначеність кінцевого результату діяльності, внаслідок можливого впливу (дії) на нього низки об’єктивних та/або суб’єктивних факторів, які не враховуються при його плануванні.
В процесі прийняття будь-якого рішення, підприємець зустрічається з його об’єктивно неминучим елементом – ризиком. Це пов’язано з тим, що невизначеність – неминуча характеристика умов господарювання. Саме через невизначеність зовнішнього середовища по відношенню до підприємця виникає об’єктивний бік ризику. Зовнішнє середовище включає в себе об’єктивні різноманітні умови, в межах яких підприємець здійснює свою діяльність i до динаміки яких він змушений пристосовуватися. З іншого боку, ризик завжди суб’єктивний, оскільки реалізується через суб’єкт (людину або колектив). При цьому, кожна людина оцінює ризикову ситуація по-різному. Саме тому, виникають різні точки зору з приводу об’єктивної і суб’єктивної природи підприємницького ризику. В основному, розглядають три сторони ризику. Суб’єктивна сторона (природа ризику) проявляється в тому, що підприємці неоднаково сприймають одну й ту саму величину економічного ризику в силу розходження психологічних, моральних, ідеологічних принципів орієнтації, установок. Крім того, економічний ризик завжди пов’язаний з вибором певних альтернатив, розрахунком ймовірностей їх результату. Об’єктивна сторона проявляється в тому, що це поняття відображає реально існуючі явища, процеси, сторони діяльності, причому економічний ризик існує незалежно від того, усвідомлює підприємець його наявність чи ні, враховує чи ігнорує його. Суб’єктивно-об’єктивна сторона визначається тим, що економічний ризик породжується як суб’єктивними процесами, так і тими, які не залежать від волі чи свідомості підприємця.
Основними критеріями визначення факторів підприємницького ризику є:
-джерело виникнення (зовнішні та внутрішні фактори);
-ступінь впливу (фактори прямої та непрямої дії).
Параметри, що характеризують внутрішню діяльність підприємства (стан технікотехнологічної бази виробництва та характер інноваційних процесів, якість та конкурентоспроможність продукції, обсяг реалізації продукції, продуктивність праці, система оплати праці тощо), є внутрішніми; зовнішніми факторами є параметри, що характеризують зовнішнє середовище суб’єкта господарювання .
До зовнішніх належать фактори, які не залежать безпосередньо від конкретного підприємства. Конкретне підприємство повинне будувати свою діяльність таким чином, щоб згладжувати їхній деструктивний вплив і використовувати виникаючі сприятливі можливості. Зовнішні фактори ризику можна класифікувати за ступенем впливу: фактори прямого впливу та фактори непрямого впливу.
В цілому, внутрішніми факторами можуть бути: стратегія розвитку, маркетинг, виробничі потужності, технології, кадри та мотивація їхньої діяльності, якість продукції, система управління, місце розташування тощо. Дані фактори ризику є керованими і їхню дію можна якщо не звести до нуля, то, принаймні, мінімізувати.
Серед факторів виділяють контрольовані та неконтрольовані.
Контрольовані фактори виявляються на етапі якісної оцінки і піддаються контролю, після чого ризик, знімається. Ризикову ситуацію складають неконтрольовані фактори, які поділяються на невизначені та випадкові.
До невизначених факторів належать ті, щодо яких імовірнісні судження відсутні. У кращому разі можливі наслідки підтверджуються завданням діапазонів зміни їх числових значень. Якщо ризик створюється цими факторами, кількісна оцінка його надзвичайно складна. У такому випадку застосовуються методи визначення оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, породженого невизначеністю: класичну теорію ігор, теорію статистичних рішень та ін. До випадкових факторів притаманні ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових величин характеристики: закони розподілу чи хоча б їхні перші моменти – математичне очікування і дисперсія. Якщо ризик спричинено цими факторами, питання про те, що прийняти за міру ризику, залежить від конкретної задачі.
Розглянемо найбільш розповсюджену класифікацію ризиків.
1. За рівнем виникнення ризики можуть бути класифіковані так: глобальні (світові) ризики, національні, регіональні, міжгалузеві, галузеві та ризики, що виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо на підприємстві або у приватних осіб.
2. За причинами виникнення: ризик, викликаний невизначеністю майбутнього, ризик, викликаний недостачею інформації для прийняття рішень та ризик, що викликаний особистими суб’єктивними факторами групи.
3. За ступенем припустимості або величиною ризики класифікують так: допустимий, критичний та катастрофічний.
4. За сферою виникнення ризики розподіляються на зовнішні й внутрішні.
5. За ступенем правомірності ризики бувають: виправдані або правомірні та невиправдані або неправомірні ризики.
6. За ступенем системності виділяють: систематичні ризики та несистематичні або специфічні ризики.
7. З можливості страхування ризики діляться на дві групи: ризики, які можна страхувати та ризики, які не беруть страхувати страхові компанії.
8. За сферою походження виділяють ризики: адміністративно-законодавчі, природно-екологічні, виробничі, фінансові, демографічні, соціально-політичні, інноваційні, комерційні, геополітичні та технічні ризики.
9. В залежності від суб’єкта, що аналізує ризик і приймає рішення про поведінку підприємства у випадку його виникнення виділяють: групу ризиків індивідуального рішення та групу ризиків колективного рішення.
10. За можливістю прогнозування ризики можуть бути класифіковані на: ризики, що прогнозуються та ризики, що тільки частково прогнозуються.
11. За ступенем впливу на діяльність господарюючих суб’єктів ризики можна поділити на дві групи: чисті та спекулятивні ризики.
12. За ознакою реалізації ризиків виділяють дві їх групи: реалізовані ризики та нереалізовані ризики.
13. За тривалістю у часі ризики можна розділити на два види: короткострокові та постійні.
14. За мірою об’єктивності управлінських рішень ризики можна розподілити на: ризики з об’єктивною ймовірністю; ризики з суб’єктивною ймовірністю та ризики з об’єктивно – суб’єктивною ймовірністю. 15. За часом прийняття рішень виділяють три групи ризиків: випереджаючі ризики, своєчасні ризики та запізнілі ризики.
Така класифікація є умовною, тому що провести жорстку межу між окремими видами ризиків важко. Багато ризиків між собою взаємозв’язані. Зміни в одному з них викликають зміни у другому. Але всі вони впливають на результати діяльності підприємства і вимагають їх урахування для його успішної діяльності.
