урок № 12

Комунікативна природа бізнесу

1.Комунікативна діяльність бізнесменів. Роль комунікації в діяльності керівника. 

2.Стереотипи в комунікації. Стратегії усних ділових комунікацій. Стратегії письмових ділових комунікацій. 

3.Комунікативні бар'єри та їх подолання. Маніпуляції у бізнес-комунікаціях. Управління організаційними комунікаціями у бізнесі. 

4.Етикет як технологія бізнес спілкування.

Д/з   (знайти інформацію та написати конспект відповідно до тезисів; дивитись сторінки на сайті , відповідні урокам)

Науковці зазначають, що ділові комунікації є процесом передачі інформації від однієї особи іншій, заснований на зворотному зв’язку і спрямований на досягнення поставлених цілей. Дефініції «комунікація» і «ділові комунікації» науковці Головська П. В.  і Шавкун І. Г.  пропонують розглядати як загальне й особливе, оскільки, ділові комунікації є вихідною стосовно комунікації. Тобто, комунікації розглядаються, як обмін інформацією або передачу ідей чи думок від однієї людини до іншої, що на рівні організації характеризується, як процес значущої взаємодії між людьми. За допомогою комунікацій досягається розуміння між людьми. 

Завданнями ділових комунікацій є: 

1) встановлення корисних контактів з громадськістю, органами влади, акціонерами, споживачами, вигідними інвесторами та постачальниками з метою формування позитивного ставлення до діяльності організації; 

2) створення умов для успішного просування товарів і послуг як всередині країни, так і за її межами з урахуванням мінімізації сукупних витрат і ринкової конкуренції; 

3) організація популяризації організації, результатів комерційної діяльності за рахунок проведення дискусій, ділових зустрічей, днів відкритих дверей і презентацій. 

Ділові комунікації передбачають як вербальний, так і невербальний типи. Основна роль у діловій комунікації відведена повідомленню, яке має бути правильно підібраним з точки зору ділового етикету та ділового мовлення. Однак мовні коди є різними і залежать від цінності та сприйняття ситуації обома сторонами взаємодії. 

Ділові комунікації повинні бути чіткі і зрозумілі для зменшення комунікаційних бар’єрів.

Зазначимо, що ділова комунікація відіграє роль у таких напрямах (завданнях): 

1. Залучення споживачів (клієнтів). Необхідною умовою створення бізнесу є можливість ефективної комунікації із потенційними клієнтами. Щоб завоювати споживачів потрібно спілкуватися професійно. Письмова комунікація повинна бути граматично правильною і без орфографічних помилок. Мовлення має бути професійним та артикульованим, але воно не повинно перевищувати межі інформаційного розуміння людини, з якою проводиться діалог. 

2. Обслуговування споживачів (клієнтів). Ефективна ділова комунікація допомагає споживачам відчувати себе важливими та заохочує їх повернутися знову для задоволення потреб. Важливий елемент комунікації – наявність зворотного зв’язку від клієнта у вигляді відгуку про дані товару або послуги, пропоновані організацією. Найпоширенішим форматом, який використовується є відкрита лінію зв’язку (гаряча лінія), головною метою якої є вирішення будьяких проблем швидко та із розумінням.                         

3. Проведення ділових зустрічей. Для ділових зустрічей у форматі «віч-на-віч» або комунікації по телефону також потрібні навички спілкування. Дата, час та тема наради повинні бути передані тим, до кого буде здійснений візит, що можна зробити електронною поштою або в онлайн-месенджері. Надсилання нагадувань також є стандартною практикою. 

4. Маркетинг. Організація повинна ефективно комунікувати із ринком в цілому, а саме через належне представлення інформації про діяльність у ЗМІ, через блоги та динамічний веб-сайт. У будь-якій надзвичайній маркетинговій ситуації господарюючий суб’єкт повинен оперативно реагувати, не допускаючи розповсюдження негативної чи невірної інформації. 

Підтверджено, що успіхи організації на внутрішньому і зовнішньому ринках, якість інституційних та структурних змін, здатність адаптуватися за умов жорсткої конкуренції, а значить, і економічну безпеку самої організації визначають крім управлінської діяльності саме ділові комунікації. Для досягнення бажаного комерційного результату суб’єкти господарювання вступають у ділові комунікації. Адже від уміння грамотно вести ділові переговори, правильно оформляти документи, володіти інструментами масової комунікації буде залежати успіх комерційної угоди.

 https://chmnu.edu.ua/wp-content/uploads/47.-Krisko-ZH.L..pdf

Етикет є форма суспільного контролю за поводженням кожної людини, і порушення етикету викликає ті або інші санкції.

Вони можуть бути різними: починаючи від осудливого здивування й закінчуючи штрафом за порушення громадського порядку. 

Практичне значення етикету полягає в тому, що він дає можливість людям без особливих зусиль використати вже готові форми загальноприйнятої ввічливості для спілкування з різними групами людей і на різних рівнях. 

Основи етикету досить прості. Це: культура мови, що припускає не тільки її граматичну й стилістичну правильність, але відсутність вульгарних слів, нецензурних виразів, слів-паразитів й елементарна ввічливість, що припускає вміння здороватися, прощатися, говорити "будь ласка", "будьте ласкаві", "будьте люб'язні", "вибачите", дякувати за допомогу, послугу, бажати спокійної ночі, доброго ранку, гарного апетиту, здоров'я й ін. 

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень. 

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. У своїй основі ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціальнополітичних систем, що існують у сучасному світі. 

Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями. За мірою змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніше вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншому місці і за інших обставин. https://udhtu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/08/metod_3157.pdf