1.Поняття «комунікація» і «спілкування»: спільні та відмінні ознаки. Вербальні засоби комунікації та невербальна комунікація.
2. Різновиди комунікацій (усні й письмові; комунікації зворотного зв'язку; зовнішні й внутрішні; горизонтальні й вертикальні). Форми бізнес-комунікації (ділова розмова, комерційні перемови, інтерв'ю).
3.Комунікативні технології самопрезентації.
Д/з ( знайти інформацію та написати конспект відповідно до тезисів; дивитись сторінки на сайті , відповідні урокам)
Спілкування як поняття по-різному сприймається психологами, філософами, митцями і просто людьми, які не особливо замислюються над змістом цього поняття, коли говорять один з одним по телефону або обговорюють з близькими сімейні проблеми. В визначення сенсу термінологічно суворого слова комунікація розбіжність думок не так виражено. Багато хто взагалі вважає, що комунікація і спілкування - одне і теж. Чи так це?
Спілкування - багатоплановий процес мовної, інтелектуальної і психічної діяльності людини, спрямованої на встановлення і розвиток контактів з іншими людьми.
Комунікація - сукупність вербальних і невербальних операцій, в результаті яких відбувається обмін інформацією на рівні міжособистісної взаємодії.
Найважливіша властивість спілкування - універсальність, здатність об`єднувати всі види людських взаємин, які задовольняють потребу в спільній діяльності і дають можливість кожному через взаєморозуміння з іншими усвідомлювати себе унікальною особистістю. До цих видів належать, перш за все, комунікація, взаємодія між учасниками спілкування та їх безпосереднє сприйняття один одного як партнери, провідних діалог.
Комунікація як вид спілкування має найважливішими функціями, що включають, крім мовної діяльності людини, візуальні і тактильні способи сприйняття їм інформації у вигляді жестів, міміки, пози, інтонації. У процесі комунікативного спілкування людина не тільки говорить і слухає, а й висловлює своє ставлення до змісту промови і співрозмовнику. Він може посміхатися або хмуритися, вимовляти фрази в іронічному тоні або підкреслювати важливість сказаного легким дотиком руки партнера, кивати у відповідь на почуте в знак згоди або, навпаки, трохи відкидатися, демонструючи недовіру до чиїхось слів. Вербальний контакт доповнюється невербальною інформацією, і тільки в такій формі стає основою спілкування. Комунікація і все її процеси тісно пов`язані зі знаковими системами. У них входять алфавіт, числові та інші символи, дорожні знаки, умовні позначення, колірні і звукові сигнали. Їх використання дозволяє встановлювати дистанційне спілкування, якщо безпосередній контакт учасників неможливий.
Спілкування як форма міжособистісних відносин поєднує комунікативні функції з інтерактивними і перцептивних. Якщо комунікативна сторона спілкування пов`язана з обміном інформацією між людьми, то перцептивная регулює їх сприйняття один одним, а інтерактивна сприяє організації взаємодії між ними за типом особистого, ділового чи офіційного спілкування.
Відмінність спілкування від комунікації Комунікація - один з видів міжособистісного взаємодії.
-Спілкування об`єднує всі види людських взаємин. Функції комунікації пов`язані з вербальними і невербальними способами отримання інформації.
-Функцією спілкування є встановлення і розвиток контактів між людьми.
-Процеси комунікації пов`язані зі знаковими системами і мовною діяльністю.
-Спілкування поєднує комунікативні функції з інтерактивними і перцептивних. У комунікації важливим моментом є отримання і оцінка інформації, включаючи спосіб її подачі. У спілкуванні важливі і зміст, і емоційний фон.
Поняття «самопрезентація» походить від англійського слова «самоподача», тобто представлення себе іншим людям. Самоподачу розглядають як управління увагою. Причому управління сприйняттям партнера відбувається за допомогою залучення уваги до тих особливостей свого зовнішнього вигляду, поведінки, які «запускають» відповідні механізми соціального сприйняття.
Самопрезентація як форма ділової комунікації виступає унікальним джерелом інформації про людину, рівень її соціалізації. Вступаючи в контакт з оточуючими, більшість людей прагне подати себе у найвигіднішому, найпривабливішому світлі, завойовуючи нові або відновлюючи втрачені соціальні позиції.
Самопрезентація при цьому виступає невід'ємною частиною людської натури. Технологія самопрезентації втілюється при створенні першого враження, яке формується протягом перших 60-90 секунд, коли в нашій підсвідомості створюється образ людини. Ознайомлення з технологічними позиціями самопрезентації допомагає зрозуміти, як складається ланцюжок самопрезентації, як треба не просто створити імідж, а виділити свої кращі ділові якості.
Виділяють такі основні технологічні позиції самопрезентації.
Це – візуалізація образу (формування зовнішнього вигляду);
-комунікативна механіка (організація взаємодії з людьми);
-вербальний вплив, якій є найбільш універсальним засобом формального та неформального спілкування.
Серед основних стратегій завойовування прихильності людей слід назвати такі, як:
-вираз симпатії до іншої людини;
-створення видимості схожості;
-підвищення фізичної привабливості;
-демонстрація власної скромності.
Найуживанішими прийомами виразу симпатії до іншої людини є делікатно зроблений комплімент, усмішка та невербальні знаки уваги до співбесідника.
В процесі самопрезентації значну роль відіграє зовнішній вигляд.
Спостережливій людині взуття, одяг, зачіска можуть багато розповісти про внутрішній світ, особисті цінності і навіть, можливо, про підсвідомі рішення.
Отже, успіх самопрезентації залежить від уміння представити, подати себе іншим людям, привернути до себе увагу,
активізувати інтерес людей до своїх якостей.
Майстерне володіння технологією самопрезентації сприяє вдалому вибору моделей поведінки і виконанню різних ролей, що дозволяє гідно відчувати себе в спілкуванні з людьми різного соціального положення та професійного статусу. Адже привабливий для інших, і який не суперечить своєму внутрішньому «Я»-образ є ключем до вирішення багатьох життєвих проблем.
У практиці управління виявляється важливим співвідношення різних видів комунікації. Саме воно визначає і можливості успішного вирішення проблем, і конкретні види управлінських рішень, і успіх всіх дій менеджера.
-Зовнішні та внутрішні. Вони відображають в своєму поєднанні цілісність організації та одночасно її відкритість, пріоритетність дій працівників фірми, стиль управління менеджера, ситуації взаємодії фірми з іншими об'єктами.
Одноканальні і багатоканальні. Кожна людина має різноманітні інтереси, які і визначають множинність його комунікацій. Але в певній діяльності людини його інтереси можуть зводитися до одного типу зв'язків. Це буває при дуже вузької спеціалізації діяльності або дуже обмежених повноваженнях. Це часто відображає і певний стиль управління: управління по обмеженому складу проблем або звуженої завданню. Одноканальні комунікації часто виступають у вигляді явної і навмисно виділеної пріоритетності проблеми в комплексі дій менеджера. Він ніби не звертає уваги на інші проблеми, все підпорядковуючи однієї з них. В цьому випадку і всі його зв'язки зводяться до однієї, обмеженою даною проблемою.
Навпаки, багатоканальні комунікації свідчать про широту підходу до проблематики управління, різноманітність вирішуваних проблем.
Крім того, характеристики одноканальний і багатоканальні комунікацій визначаються і системою інформаційного забезпечення управління. Безліч каналів надходження інформації, різноманітність інформації створюють багатоканальні комунікації.
Стійкі і нестійкі. І той і інший їх вид можуть відігравати різну роль в управлінні. В одному випадку позитивне значення мають стійкі комунікації, в іншому - нестійкі. Все залежить від того, як ті чи інші комунікації визначають якість управлінського рішення, як вони впливають на процес розробки управлінських рішень.
Звичайно, поняття стійкості комунікацій має умовний характер. Але кожен менеджер знає, які зв'язку йому заважають у роботі, а які сприяють їй; які стійко заважають, а які можуть швидко і безболісно зникнути або їх можна усунути.
Формальні і неформальні. Формальні комунікації відображають зв'язку, необхідні для виконання функцій і повноважень, зв'язку, які визначаються характером і системою розподілу функцій.
Неформальні комунікації виникають в процесі людського спілкування з різних інтересам: життєвим, психологічним, ситуаційним. Це комунікації, не зафіксовані ні в яких організаційних документах або офіційних вимогах. Такі комунікації існують в будь-якій організації, вони грають важливу роль в діяльності людини, визначають соціально-психологічну атмосферу роботи.
Формальні і неформальні комунікації існують у взаємодії і співвідношенні. І це співвідношення може і повинно бути результатом цілеспрямованої діяльності менеджера.
Ситуаційні і постійні. Ситуаційні комунікації нерідко відображають виникнення конфліктів і тим самим вимагають додаткової уваги. Ці комунікації можуть бути руйнівними для організації. Ситуаційні комунікації виникають і як результат діяльності менеджера. Адже конфлікт - не завжди негативне явище, в деяких обставинах він може бути і благом.
Уявні й реальні. Як уявнихкомунікацій виступають ті зв'язки, які існують з якихось встановленим організаційним положенням, але не реалізуються в практичній діяльності, не роблять помітного впливу на взаємини службовців і підлеглих.
У практиці управління часто доводиться спостерігати існування уявнихкомунікацій, які народжуються іноді в зв'язку з якимись амбіціями, іноді в процесі старіння організаційних положень, вчасно не переглянутих і не скоригованих з реальними потребами організації, іноді уявні комунікації виникають як можливість перекладання відповідальності при виникненні критичної ситуації.
Комунікації відображають різні види інтересів, що визначають результати діяльності людини. У зв'язку з цим можна виділити комунікації соціально-психологічного, організаційного, економічного характеру. На формуванні цих комунікацій будується система стимулювання і мотивації праці.
Контактні і безконтактні. У сучасному менеджменті велику частку комунікацій становлять безконтактні комунікації: використання телефону, комп'ютерної техніки та ін. Сьогодні після особистого і документного спілкування вони є найбільш часто використовуваними. Багато їх аспекти нагадують особисте спілкування, але їх недоліком є відсутність можливості спостерігати реакцію співрозмовника, його міміку і жести. Комп'ютерна техніка дозволяє виключити ці недоліки.
Сучасному менеджеру необхідно навчитися ефективно використовувати нові засоби комунікацій. Сучасна техніка дозволяє повніше реалізовувати цінність комунікацій, їх дієвість.
полемічне судження
У практичній діяльності різні види комунікацій настільки тісно переплетені, що важко буває не тільки їх розділити, але і виявити. Це знижує цінність класифікації комунікацій.
У відповідь судження
Так, різні види комунікацій дійсно існують в комплексі, найтіснішому переплетенні і, головне, в динамічній взаємодії. Але менеджер-професіонал повинен уміти розпізнавати складаються і існуючі види комунікацій і, більш того, свідомо регулювати їх комбінацію, поєднання і дієвість.
https://stud.com.ua/58356/menedzhment/riznovidi_komunikatsiy