1.Підприємництво та соціально-економічна сутність підприємницької діяльності.
2.Види підприємницької діяльності. Поняття про інновації та інноваційне підприємництво. Основні види підприємницьких інновацій (нові ринки збуту, нові технології, нові товари або послуги, нові методи організації виробництва, нові джерела і види ресурсів).
Д/з
Підручник Карпюк Г.І. ст.6-13 ( читати, зробити конспект відповідно до тезисів; дивитись сторінки на сайті, відповідні урокам)
В кінці курсу відбудеться залікова робота "Створення бізнес-плану" - у вигляді презентації. Використайте вивчений матеріал; залікову роботу робіть як проект - поступово, наповнюючи своєю особистою інформацією. Зміст бізнес-плану представлено на сторінці уроку № 20. Кількість слайдів: 9 - 10 шт.
Поняття інноваційного підприємництва
Інформаційні технології нині торкаються всіх сфер діяльності людини. Становления електронно прозорого світового ринку, коли можна отримати практично миттєвий доступ до інформації про будь-які товари та послуги, викликає різке зростання конкуренції між виробниками. Ключовими концепціями нового десятиліття ХХІ століття є інновації і швидкість, обслуговування і якість. У зв'язку з цим виникає потреба в модернізації організаційних процесів, тобто скористатися міццю сучасних інформаційних технологій, щоб радикально перебудувати бізнес-процеси і досягти значного підвищення їх продуктивності. Досить ґрунтовно висвітлені питання інноваційного розвитку економіки у працях відомих вітчизняних учених економістів Федулової Л.І., Бажала Ю.М., Гамана М.В. Кузьміна О.Є., Стадник М.В., Ілляшенко С. М. та інших.
Впровадження сучасних комп'ютерних і інформаційно-комунікаційних технологій практично в усі сфери діяльності призвело до формування єдиного інформаційного простору. Ніколи раніше інформаційні та комунікаційні технології не розвивалися настільки швидко.
На мою думку, така класифікація є умовною, тому що технології об’єднанні у групи, можуть перетинатися.
Велику роль в інноваційній діяльності розвинених країн зіграло формування інформаційного суспільства та інфраструктури, оскільки запорукою активного впровадження інновацій в економіці є обмін інформацією. Все це вимагає подальшого розвитку інформаційної інфраструктури.
В даний час є дві основні тенденції розвитку ринку інноваційної
ІТ-продукції: глобалізація і локалізація.
Глобалізація виражається в тому, що програмне забезпечення (операційні системи, офісні продукти, утиліти, ігри, базові конфігурації інформаційних систем управління підприємством тощо), що розробляється великими корпораціями у сфері інформаційних технологій, використовується великим числом організацій та мільйонами індивідуальних користувачів у всьому світі.
Якщо стратегія підприємства передбачає передову роль у своєму виді економічної діяльності, необхідні постійні інновації в сфері інформаційних систем. Іннова́ція (англ. innovation — нововведення) — ідея, новітній продукт в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності (-діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Відповідно до Закону «Про інвестиційну діяльність» Інноваційна діяльність − одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу)
Розрізняють різні типи інноваційного процесу:
· Тип 1. «Інновація − прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень); визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; формування якісних та кількісних параметрів інновації; тестування інновації (тільки для товару або процесу); впровадження (виробництво); поширення інновацій у базовій сфері; поширення інновацій на суміжні галузі; оцінку ефекту й ефективності інновацій.
· Тип 2. «Інновація – удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення; тестування удосконалення; коригування удосконалення; впровадження вдосконалення; комерціалізацію вдосконалення; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності вдосконалення.
· Тип 3. «Інновація – модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: з’ясування потреби у модифікації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати; формування технічного завдання; тестування модифікації; впровадження модифікації; комерціалізацію модифікації; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності.
Інноваційний проект - комплекс взаємопов”язаних заходів інвестиційного характеру, спрямованих на комерційне впровадження новітніх технологій.
Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною або дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі — інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам:
1. він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту;
2. розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;
3. цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
У багатьох країнах світу основним фінансовим ресурсом для розвитку інноваційної діяльності виступає бюджетне фінансування. В Україні основним джерелом фінансування виступають власні кошти підприємств.
Світовий ІТ-ринок залишається одним з найбільш сегментів економіки, який динамічно розвивається, якісна зміна парадигм в якому відбувається кожні кілька років. Цикл оновлення технологій в інформаційно-комунікаційних технологіях безпосередньо впливає на всі інші види економічної діяльності.
Інноваційними тенденціями світового ІТ-ринку є:
− хмарні обчислення
– віддалений доступ і використання обчислювальних ресурсів незалежно від їх фізичного місцезнаходження, що знижує витрати споживачів на інформаційні технології за рахунок відсутності необхідності будувати і підтримувати власні інфраструктуру та програми, а також за рахунок ефекту масштабу;
− обробка великої кількості даних
– збирання, зберігання, оброблення та аналіз дуже великих обсягів даних з різних джерел, для роботи з якими недостатньо можливостей традиційних систем баз даних, що дасть можливість пошуку тенденцій та постановки «експериментів», побудови прогнозних моделей в областях, де це раніше не було можливим;
− розвиток електронного бізнесу та електронної комерції, що призведе до створення складних автономних систем, які взаємодіють з матеріальним світом та нових бізнес-моделей, заснованих на обробці даних від підключених об'єктів, а також взаємодії з ними споживачів. Все це вимагає необхідність розробки кардинально нових технічних стандартів і регуляторної бази;
− мобільність
– стирання кордонів між мобільними пристроями різних типів і традиційними комп'ютерами, що необхідно для адаптації бізнес-моделей у сфері інформаційно-комунікаційних технологій до нового конкурентного середовища, а також у будь-яких видах економічної діяльності, пов'язаних з обслуговуванням споживачів;
− кібербезпека
– впровадження інформаційних технологій у різних областях діяльності призводить до уразливості всіх видів інформаційних ресурсів з точки зору ІТ-безпеки через зростання частоти використання атак на інформаційні ресурси, як знаряддя в конкурентній боротьбі, що вимагає необхідність постійної адаптації законодавства.
Наведемо основні недоліки розвитку національної інноваційної системи України, серед яких необхідно відзначити:
− відрив науки від господарської практики;
− відсутність механізмів оцінки ефективності державних науково-технічних програм;
− спонтанне ініціювання інновацій;
− відсутність бізнес-планів;
− орієнтація на внутрішні джерела фінансування;
− контроль за реалізацією інновацій у промисловому виробництві без участі економічних служб;
− недосконалість законодавчої бази в частині стимулювання інноваційної діяльності;
− відсутність інноваційної інфраструктури та механізмів комерціналізації результатів завершених науково-технічних розробок;
− недостатній розвиток малого та середнього інноваційного підприємництва.
Отже, основними стратегічними пріоритетами та ключовими заходами України повинні стати:
− адаптація національної інноваційної системи до умів глобалізації та підвищити її конкурентоспроможність;
− переорієнтація системи продукування інновацій на ринковий попит споживача;
− вдосконалення кадрового забезпечення інноваційної сфери та створення привабливих умов для проектантів інновацій;
− розвиток кадрового потенціалу науки, розвиток освіти та підготовка кадрів;
− розвиток інноваційних структур та інфраструктури інноваційного розвитку;
− розвиток інформаційно-комунікативних технологій і впровадження їх в різні види економічної діяльності;
− управління інноваційним розвитком інформаційного суспільства.
Досвід і сучасні тенденції розвитку економіки у світі та в Україні доводять, що без ініціативних, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності прогрес неможливий. Підприємницька діяльність – особливий вид господарської діяльності людей з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку(ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини. Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності)
На підприємстві як первинній ланці національної економіки зосереджено певну сукупність чинників виробництва: засобів виробництва, фінансових ресурсів, працівників та ін. Тут виникають економічні відносини власності як між членами підприємства, так і між іншими суб'єктами господарювання. Саме на підприємстві здійснюється безпосереднє виробництво потрібних суспільству, споживачам (покупцям) товарів або послуг, первинний розподіл знову створеної вартості на первинні доходи (доходи підприємців, працівників, держави).
Окрім того, саме на підприємстві здійснюється поєднання працівників із засобами виробництва. Причому характер такого поєднання визначається формою власності на засоби виробництва і зумовлює вид підприємства. Кожне підприємство вступає в економічні відносини з іншими суб'єктами господарювання (при купівлі засобів виробництва, наданні та отриманні послуг, одержанні кредитів та виплаті відсотків по них), державою (при виплаті податків та ін.), зарубіжними підприємствами (при виробничій підрядній кооперації, спеціалізації тощо) та ін.
Отже, економічна сутність підприємства – це основна ланка національної економіки, яка у взаємодії з іншими самостійними суб'єктами господарювання забезпечує виробництво необхідних споживчих благ (товарів та послуг) з метою привласнення прибутку.
Методологічна база “основ підприємництва” – діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами якого є системно-структурний аналіз, єдність історичного і логічного, принцип суперечності, аналіз і синтез, метод абстракції та ін.
Системний підхід передбачає комплексну характеристику основних ланок підприємницької діяльності (виробничої, цінової, товарної, збутової та ін.) в їх єдності та взаємообумовленості, внутрішній суперечності.
Логічний підхід передбачає, зокрема, з’ясування чіткої послідовності основних заходів у діяльності підприємця – від зародження підприємницької ідеї до привласнення підприємницького доходу, найважливіших закономірностей цього процесу.
Принцип суперечності означає, що будь-яка дія підприємця пов’язана з необхідністю вирішувати суперечливі проблеми. Наприклад, привласнення максимального прибутку вступає в суперечність з потребою спрямовувати значні кошти на збереження довкілля, виплату заробітної плати найманим працівникам відповідно до вартості робочої сили та кількості й якості праці.
Метод аналізу передбачає розподіл цілого на окремі складові частини, елементи й відокремлений аналіз кожної з них, після чого настає етап синтезу, тобто комплексної характеристики цілого на основі знань, отриманих на попередньому етапі.
Метод абстракції означає відмову від поверхових, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих зв’язків.
Принципи підприємництва – це правила, через які реалізується свобода підприємницької діяльності. З визначення поняття «підприємництво» та особливостей підприємницької діяльності можна сформулювати такі основні її принципи:
-вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
-самостійне формування підприємцем програми своєї діяльності, переліку постачальників і споживачів своєї продукції, джерел залучення ресурсів тощо;
-самостійне встановлення цін на продукцію (товари, послуги) відповідно до законодавства країни;
- вільний найм підприємцем працівників;
-комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
-вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
Крім зазначених принципів, які значною мірою відображають правові основи підприємництва, кожне підприємство в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки повинно діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку.
Такими основними принципами є: а) самоокупність; б) самофінансування; в)самозабезпечення; г) матеріальна зацікавленість; д) економічна відповідальність; є) господарська самостійність у межах чинного законодавства у поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.
Особистісні чинники підприємництва – особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання і досвід, становище в суспільстві, права тощо.
Суб’єктами підприємницької діяльності в Україні можуть бути:
· громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності;
· юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність”;
· об’єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльністю на умовах угоди про розподіл продукції.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Прокоментуйте- один з результатів опитування суб’єктів малого бізнесу у Великій Британії: «81% підприємців головним стимулом своєї підприємницької діяльності вважає не збагачення, а можливість відчувати себе незалежним, отримувати задоволення від власної праці».
Поміркуйте, чи існує певна послідовність функцій підприємництва за їхньою важливістю. Яка функція, на вашу думку, є першою (найважливішою)? Чому?
Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції – інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну).
Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко – економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.
Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.
Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням.
Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.
- Чи є суб’єктом підприємницької діяльності жителька села, яка кілька разів улітку продає на ринку в місті ягоди зі свого саду?
- Чому ваш навчальний заклад не є суб’єктом підприємницької діяльності?
Тести для самоконтролю: (Примітка: питання позначені позначкою *, мають декілька правильних відповідей.)
1. Хто може бути суб'єктом підприємницької діяльності:*
а) громадяни України;
б) юридичні особи;
в) іноземці;
г) особи без громадянства.
2. Виділіть тих суб'єктів, які мають право бути підприємцями:*
а) спільні підприємства;
б) громадяни;
в) іноземні держави;
г) військовослужбовці;
д) посадові особи органів державної безпеки;
е) особи, що мають непогашену судимість за злочин;
з) релігійні установи.
3. Суб'єктами підприємницької діяльності є організації, які на основі юридично відокремленого майна (в межах своєї господарської компетенції) безпосередньо здійснюють господарську діяльність:
а) так;
б) ні.
4. Суб'єкт підприємництва – юридична особа, яка може бути притягнута до таких видів юридичної відповідальності:
а) майнова;
б) кримінальна;
в) адміністративна;
г) дисциплінарна;
д) матеріальна.
5. Чи є суб'єктом підприємницької діяльності релігійна установа:
а) так;
б) ні.
6. «Державна реєстрація підприємництва здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем знаходження підприємництва»:
а) вірно;
б) не вірно.
7. Власність в Україні виснує у таких формах:*
а) державна;
б) особиста;
в) колективна;
г) індивідуальна;
д) приватна;
е) змішані.
8.Відповідно до форм власності в Україні існують такі види підприємств:*
а) сімейні;
б) індивідуальні;
в) приватні;
г) колективні;
д) державні;
е) спільні.
9. Які види підприємницької діяльності не можуть здійснюватися без спеціального дозволу (ліцензії):*
а) медична практика;
б) юридична практика;
в) виробництво радіоапаратури;
г) посередницька діяльність з приватизаційними паперами;
д) виготовлення цінних паперів, грошових знаків і знаків поштової оплати.
10.Коли припиняється право власності?*
а) з припиненням існування об'єкта права власності;
б) з припиненням існування суб'єкта права власності;
в) у випадках передбачених законодавством.
Для операторів обробки інформації та програмного забезпечення
Для перевірки часу озвучки https://kuryliak.pp.ua/js/tools/diktor.php
Джерела:
· Інноваційна діяльність промислових підприємств та способи її фінансування в Україні: монографія / Г. В. Возняк, А. Я. Кузнєцова; Національний банк України, Університет банківської справи, Львівський інститут банківської справи. — К.: УБС НБУ, 2007. — 183 с. — 500 пр. — ISBN 978-966-484-016-0.
· Інноваційний поступ економіки України: проблеми, тенденції, потенціал зростання: монографія / Л. Гнилянська, А. Грищук, І. Гурняк, Л. Загвойська, О. Макара, В. Петринка, З. Юринець; Національний університет «Львівська політехніка». — Львів: Ліга-Прес, 2013. — 295 c.
· Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. 1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп.ред.) та ін. — К.: ВЦ «Академія», 2000. — 864 с.
· Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. № 1560 // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47.
· Безземельна, Т. О. Управління інноваційними процесами на підприємствах кольорової металургії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. / Т. О. Безземельна. — Запоріжжя, 2006. — 19 с.
· Механізми переходу економіки України на інноваційну модель розвитку / А. І. Амоша, С. М. Кацура, Т. В. Щетілова та ін. — Донецьк: ІЕП НАН України, 2002. — 108 с.
· Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення / О. І. Амоша, В. П. Антонюк, А. І. Землянкін та ін. — Донецьк: ІЕП НАН України, 2007. — 328 с.
· Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу / за ред. С. М. Ілляшенка. — Суми: Університетська книга, 2008. — 615 с.
· Управління інноваціями: навч. посіб. для студентів ВНЗ / Н. І. Чухрай, Л. С. Лісовська; Міністерство освіти і науки України, Національний університет «Львівська політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 280 с. — ISBN 978-617-607-769-5.
· https://naurok.com.ua/lekciya-do-uroku-sutnist-pidpriemnictva-ta-yogo-rol-v-ekonomichnomu-rozvitku-suspilstva-98216.html