Патріотичне виховання в садочку

05.12.2022

Патріотичне виховання - це сфера духовного життя,

 яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне,

 що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. О. Сухомлинський.

Метою національно-патріотичного виховання є сприяння вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній діяльності центрів патріотичного виховання молоді (Указу Президента України № 616/2008  від 03.07.2008 р).

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності - віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

      Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

      Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

             Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою «від близького до далекого» - від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни.

            У вихованців поступово формується «образ власного дому» з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття «батьківського дому» лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім'ї були свої обов'язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню «почуття сім'ї».

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також сприяють зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття. 

              Наступний етап - виховання любові та приязного ставлення до свого рідного села. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам'ять. Для дитини село конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти "відчули" своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по селу. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця та ін.

               Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності. Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх ("Хто більше назве країн",  "З якої країни гості", "Чия це казка", "З якої країни ця іграшка"), у вправах типу "Із різних назв країн визнач нашу країну", "Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі", "Як написати адресу на конверті" тощо. Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця. Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

Якщо розглядати патріотизм через поняття "ставлення", можна виділити декілька напрямків:

1.    Ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2.    Ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3.    Ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

Ставлення  до державного устрою.

Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним селом, містом, країною, особливо з їх історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. 

При цьому необхідно пам'ятати наступне:

-  Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.

-  Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: "Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?".

  -  Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: «Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви» або «Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі».

   -  Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

Зміст патріотичного виховання дошкільників: 

-  Залучення дітей до культурної спадщини, свят, традицій, народно-прикладного мистецтва, усної народної творчості, музичного фольклору, народних ігор. 

-  Знайомство з сім'єю, її історією, родичами, сімейними традиціями, складання родоводу; 

-  з дитячим садком, дорослими, іграми, іграшками, традиціями; 

-   з селом, його історією, гербом, традиціями, видатними людьми минулого і теперішнього часу, пам'ятками;

-   Проведення цільових спостережень за станом об'єктів в різні сезони року, організація сезонно?  Праці в природі, посів квітів, овочів, посадка кущів, дерев та інше; 

-  Організація творчої, продуктивної, ігрової діяльності дітей, в якій дитина проявляє співчуття, турботу про людину, рослинах, тварин в різні сезони року у зв'язку з пристосуванням до нових життєвих умов і щодня, за необхідності. 

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.  Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів - захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят. 

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі - розвиток національних рис і якостей молодого покоління.