Спадщина Василя Олександровича Сухомлинського у вихованні дітей дошкільного віку

Хомик Н.Л., вихователь

Новосільського ЗДО

У суспільстві постійно відбуваються зміни, що потребують нових підходів до виховання і навчання дітей. Час потребує від педагогів вносити у власну діяльність нові прогресивні ідеї, нововведення, оскільки вони відповідальні за розвиток і виховання покоління ХХІ століття.

Колектив нашого закладу впроваджує у свою роботу спадщину Василя Олександровича Сухомлинського, адже сучасне виховання, потребує використання надбань великого Вчителя, бо в жодного педагога немає такого матеріалу по вихованню в дітей милосердя, вихованню обдарованої особистості, людини, яке так необхідне нам сьогодні, а Сухомлинський наголошував, що дошкільний вік визначає майбутнє людини, якою вона буде, ким стане.

Василь Олександрович зазначав: «Щоб пробудити у малят живу думку, творче джерельце, необхідно дати їм змогу більше спостерігати, помічати численні зв’язки в довкіллі». Працюючи з дітьми дошкільного віку, ми допомагаємо їм пізнати навколишній світ, світ природи, розвивати в душі такі чудові почуття, як доброта, любов, дружба, чесність, повага, співчуття, розуміння як себе, так і інших.

Один з головних компонентів педагогічної спадщини Василя Сухомлинського є виховання дітей природою. Природа є основним фактором існування людини, вона й людство невіддільні одне від одного, немає сумніву в тому, що виховання любові до природи треба починати з дошкільного віку. В цей період дитина вперше знайомиться з природним довкіллям.

У системі виховання Сухомлинського природі, як об' єкту пізнання, приділяється велика увага. Але природа сама собою не виховує. Виховує тільки активна взаємодія людини з природою.

Василь Олександрович проводив уроки мислення у природі. Це один із найвдаліших прикладів інтеграції різних видів діяльності, об’єднаних однією метою. Педагог розглядав природу як джерело знань, пробудження дитячої думки.

Ми також проводимо хвилинки милування природою. Діти прислухаються до звуків природи, навчаються говорити у природи (навіть тоді, коли панує тиша, щось обов’язково шурхотить, шепоче, шелестить): голуб вуркоче (вр-вр), вітер виє (в-в-в), вітер свистить (с-с-с), надокучливо дзвенить комарик (з-з-з-з), співає синичка (ц-ц-ц), шелестить листячко на вітах (ш). У природі кожна комашка має свій голос: летять і промовляють бджілки, мушки, джмелі і жуки: жжж, дж, дз.

Під час спілкування з природою розширюється активний словниковий запас вихованців, поповнюється прикметниками (під час спостережень діти розповідають, яке листя, яке небо, квіти, дерева), прислівниками (як співають птахи, як падає жовте листя, як світить сонце), дієсловами (що робить вітер, хмаринка, пташка, сонечко, листя, дощик). Діти добирають потрібні слова, узгоджують їх у словосполученнях, реченнях.

Тому багато занять, особливо влітку, проводжу на свіжому повітрі. Наслідуючи прийоми і методи видатного педагога, спостереження пов’язую з працею в природі. Я переконана, що такий спосіб роботи залишає у кожної дитини іскру любові до природи. Під час спостережень використовую оповідання Василя Сухомлинського, які допомагають зачепити душу кожної дитини («Про що ж тепер щебечуть ластівки», «Ліс весною», «Відлітають лебеді» тощо).

Також діти полюбляють екскурсії в парк. Перед початком екскурсії з дошкільнятами повторюємо основні закони природи (не зривай квітку – вона зів’яне, не лови метелика – він загине, не ламай гілки дерев і кущів тощо).

Уміння бачити прекрасне навколо робить дитину добрішою, мудрішою, духовно багатою. Дійсно, любов до природи рідного краю, бажання зрозуміти її, бажання дізнатися про неї якомога більше – це джерело для духовних сил, коріння духовності.

Перед дітьми, особливо маленькими, ніколи неможна закривати живе вікно в природу. «Дитина має бачити, як наливається колос, як розкривається квітка», говорив Василь Олександрович.

Вагоме місце у роботі з дітьми посідає казка .

Казка це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини - її розум, почуття, уяву, волю, Без казки не можливо уявити дитинство. Великий педагог не тільки розкрив високу мудрість казки, а й показав, що казка це друг і вчитель дітвори, вона допомагає їм пізнати навколишній світ, робить їх добрішими.

Сам педагог склав масу мудрих, цікавих казок. Його казки близькі дітям дошкільного віку, зрозумілі, легко сприймаються, допомагають пізнати навколишній світ. Одним із прийомів емоційного пробудження почуттів у дітей він вважав створення казок самими дітьми. «Дуже важливо, щоб діти не лише слухали казку, а й самі її творили. Через казку, через неповторну дитячу творчість - вірна дорога до серця дитини».

З нашого досвіду можемо сказати, що на дітей дошкільного віку мають великий вплив твори морально-етичного змісту. Твори Василя Олександровича Сухомлинського (казки, легенди, оповідання) - це багатющий матеріал, що подає дітям загальнолюдські цінності й високу мораль не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів, що надто часто викликають у дітей природне прагнення чинити навпаки, а подані в такій словесно-емоційній формі, яка невимушено підводить дітей до самостійного висновку: чому саме потрібно поводитись гарно, чому лише позитивні вчинки сприяють справжній радості та задоволенню.

В казках Василь Сухомлинський, виховна цінність яких підсилюється тим, що автор наділяє тварин, птахів, комах певними людськими рисами, способами поведінки. Це допомагає маленьким слухачам глибше зрозуміти складні моральні поняття-дружби, працелюбності, сміливості.

Наші вихованці не тільки слухають казки, а й складають самостійно казки за початком, кінцем, за героями; передають враження від них у малюнках аплікаціях, ліпленні. Діти зображують те, що їх хвилює й радує, на папері відкривається світ мрії. Адже, дитячий малюнок, сам процес малювання - це частка духовного життя дитини. І, як говорив Сухомлинський :«Діти не просто переносять на папір щось із навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього, як творці краси, дістаючи насолоду від неї».

Такі форми дають можливість розвинути мовлення дошкільнят, фантазування, активізувати творчість та креативність, навчити людяності та любові до ближнього.

Використовуючи казки Василя Сухомлинського, в поєднанні з новітніми, нетрадиційними методами роботи, ми намагаємось досягнути того, що діти старшого дошкільного віку підуть добре підготовленими до школи. Але праця над творами, казками – це не лише розвиток мовлення, а й самовиховання почуттів, розумовий розвиток, багатство духовного життя дитини. Казка – це школа творчості, яка необхідна дітям. Прилучаючись до спадщини великого педагога, ми вчимо дітей відчувати, пізнавати і творити.

Я вважаю, що твори Василя Олександровича спонукають малят замислюватися над питанням добра і зла, над чистотою людських взаємин. Вони вчать любити і берегти красу рідного краю, поважати старість і рости чуйними, добрими і щирими людьми.

Ми плануємо цікаву, насичену, а головне результативну роботу по впровадженню педагогічних ідей Василя Сухомлинського. Такі форми роботи, як театралізовані вистави, свята, розваги, літературні вікторини, ігри-драматизації, , широке використання казок, міні-занять, казок-хвилинок позитивно вплинули на збагачення словника дітей специфічними казковими зворотами, фразеологізмами. Тексти казок та оповідань допомагають малятам правильно будувати діалоги, логічно мислити.

В груповій кімнаті створено спеціальні умови, а саме : виготовлені різні види театру, дидактичні ігри, розроблена система методів роботи з казкою.

В.О.Сухомлинський – найвідоміший сучасний педагог-гуманіст. Кожна дитини, на його думку. – цілком особливий, унікальний світ – Особистість. Морально-етичному вихованню присвячені численні статі, оповідання, книги. методика виховання великого педагога спрямована «на виховання внутрішніх,психічних регуляторів особистості – совісті, емпатії, почуття власної гідності».

Мета нашої діяльності - гармонійний розвиток особистості дошкільника, виховання духовної, благородної людини. Чи можливо це в звичайному дошкільному навчальному закладі з усіма його проблемами сьогодення? Твердо переконані, що так, бо стоїмо на позиції: кожна дитина має право на турботу про неї, увагу, повагу, плекання, створення умов для її розвитку, орієнтацію на життєвий успіх, тобто на любов до неї, бо вона - людина.

Вивчення досягнень педагогічної та психологічної науки, спадщини В.О.Сухомлинського, етнопедагогіки, перспективного педагогічного досвіду та постійне «занурення» з цим багажем інформації в реальне дошкільне життя дозволило нам усвідомити давнє «Все починається з любові» та віднайти – формулу «Три люблю».

1. Я люблю себе «Цінність маленького «Я»»

2. Я люблю маму, тата, родичів, друзів, співгромадян, людство.

«Садок і родина – сім’я єдина»

3. Я люблю свій дім, свій двір, свою вулицю, свій дитсадок, своє місто, свою країну Україну, Всесвіт.

«Справжні сини і доньки України»

Формула "Три люблю" - основа організації життя та діяльності вихованців нашого дошкільного закладу. Цілі, завдання та зміст виховної роботи, закладені у формулі, трансформувалися в систему традицій, виражених у різного роду заходах, афоризмах та особливій атмосфері дитсадка.

Педагогічним інструментарієм концепції гармонійного розвитку особистості вихованця, його духовного становлення є:

1. Кімната «Казок», а в нас є музей книги.

2. Уроки Сухомлинського (милування, мислення, доброти, історичні цікавинки).

3. Уроки "Три люблю".

4. Гурток: «Я і природа».

5. Використання ілюстрацій до творів Василя Сухомлинського, організації виставок дитячих робіт, бесіди за творами.

6. Педагогічні години, семінари-практикуми, консультації, виставки.

7. Дні здоров’я.

8. Свята та розваги.

Отже, головне завдання дошкільної освіти полягає в тому, щоб сформувати гармонійно-розвинену, духовно -багату, здатну на глибокі почуття і переживання особистість, творця прекрасного і доброго.