Рівнянська Церква

Вперше рівнянська церква Святого Василя Великого відзначена в Катедратику Львівської єпархії 1680 року. В акті візитації 1756 року в селі відзначені дві церкви – збудована коштом громади дерев’яна Успення Пресвятої Богородиці та збудована коштом пароха о. Андрія Білінковича теж дерев’яна однобанна Св. Василя Великого, знаходилась в іншому місці, до сьогоднішнього дня не збережена.

На карті 1783 року позначена лише одна церква Успіння Пресвятої Богородиці, збудована у 1770 році. Була парафіяльною. Інші говорять що церква побудована на 4 роки раніше. Також ліворуч від церкви колись знаходився перший цвинтар.

Десь у 18 столітті відкривають цвинтар в долішньому кінці села який зараз називають старим. З того майже нічого не залишилось тільки кілька надгробків середини 18 століття.

Доречі найстаріший пам'ятник належить їмості Розі Гарецькій, яка померла в 1852р. Хоронили на "старому" аж до 1961 року. Варто зазначити, якщо людина померала на епідомілогчну хворобу, то хоронили під Сваричевом в братській могилі.

Сам же церква Успіння Пресвятої Богородиці була вкрита гонтою інші кажуть дранкою. У 1903 році розбудована – видовжений бабинець, прибудовані бічні рамена і ризниці. Вівтар церкви орієнтований до північного сходу. Згодом за панування австріяків в 1913 гонту замінили на бляху, з того часу навіть залишилась бляха, з відповідною печаткою що означало "Замінено"

Згодом під час 1 світової війни, Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. в рівнянській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 87, 65, 46, 35, 30 см, вагою 262, 119, 92, 20, 15 кг, виготовлених у 1874, 1845, 1630, 1579 років.

В період правління Польщі в горішній частині села зображений ще один цвинтар, та кажуть що там нікого не хоронили.

Пізніше вже по закінченню другою світової війни 3 дзвони із церкви переховуючи від совітів були закопали, з тих часів відкопали тільки один. За іншою версією совіти були вивезли ці дзвони до Станіславова, та місцеві жителі його викупили та вночі фірою привезли до села назад. Дзвін під назвою "Ілля" досі стоїть на дзвіниці рік побудови якої невідомо. Є список парохів цього періода

Ілля Гарецький (1796-1873), парох з 1820х по 1873р.

Михайло Глібовецький (1827-1897)

Йосиф Дяк - парох 1897-1898рр

Володимир Рудовський - парох з Каменя. Правив в Рівні з 1898р. по 1900р.

Теофіл Ніжанковський (1842-1913)

Іван Степаняк (1873-1943) парох села 1919-1920рр.

Іван Паліїв(1860-1923), батько Палія Дмитра та Омеляна

Михайло Дольний - парох в Рівні з 1924р. по 1929р. Товариш Василя Стефаника.

Іван Целевич (1894-1942) - парох в Рівні з 1929р. по 1935р.

Антон Пиріг - парох села з 1935р. по 1936р.

Іван Чежівський - парох з 1936 - 1942рр.

В совітський період церква була відчиненою, та була єдиною працючою в окрузі, в ті часи навіть робили ремонти що стало початком серії невдалих робіт з відновлення, в цей період замулювали безліч ікон та орнаментів.

1950-ті роки

На фото

Іван Коваль(Сахарів)

Микола Мельник(Нетора Ґурщаків)

Феняк Цапок

Михайло Тринцолин(Гриничуків)

Василь Бойко(дяк)

Іван Дженджера (Пальсонків)

Юрцьо Баричко з вусами

Федиско Федорин

Священик Биризюк

Іван Курташ (Вусик)

Андрій Тринцолин (Індрик)

Ззаду Індрика Олекса Феняк (Фінчук)

Дмитро Мердух(Лейбиків)

Андрій Бойко(Марків)

Михайло Мердух(Лейба)

Михайло Дженджера(Михайлик)

Не знаю, можливо хтось з Бойків

Яків Шевчук(Василинків)

Сидять: Петро Тимків (Петрик)

Посередині сидить Василь Дженджера (Базюрик/Пальсонка), що був завжди староста на весіллях, також шив одяг

1960-60 роки

1980-ті роки

Додамо ще кілька світлин з життя церкви за правління совітів. Більшість фото з особистих архівів жителів села Рівня.

Отець Василь Рогів і дяк Василь

Також зберігся список парохів рівнянської церкви, та навіть на старому цвинтарі є відновленні могили Івана Паліїв

Документи та книги залишені від дяка Василя. Грамота видана в 1998 році в Станіславові та друкована набагато швидше.

З розвалом совітського союзу всі навколишні церкви починають відкриватися, в рівнянській також починають відбуватись зміни, та проводяться невдалі реставрації.