У приміщенні першої школи було 4 класні кімнати, які вміщали до 30 учнів. Тут навчалися діти із Верби і Охнівки, а у 5-7 класи приїжджали діти ще й із Блаженика. Навчання велося у дві зміни польською мовою. Українською мовою велися тільки уроки релігії, які проводилися два рази на тиждень. Це приміщення школи було дієвим до 1939 року включно.

У 1939р. після приходу радянської влади неподалік нинішньої садиби Сайко П. почалося будівництво нового, більшого приміщення Вербської семирічної школи. У 1940р. нова школа прийняла перших учнів. Навчання проводилося українською мовою в одну зміну.

Під час війни школа фактично не діяла. У 1942 році новозбудоване приміщення і стара школа були спалені.

Після війни, у 1946 р., стала відновлюватися освіта. Оскільки приміщення школи на той час село не мало, навчання стали проводити у будинку польської пані Дрежевецької та в двох кімнатах магазину, який діяв у той час. Ця хата і дотепер знаходиться на території школи в користуванні сільської ради та церкви.

У зв'язку з малою площею приміщення, навчання знову стали проводити у дві зміни.

У 1947р. побудували нове приміщення школи, де діти вчилися в дві зміни і здобували семирічну освіту.

У кінці 1950-х років провели реорганізацію освіти і в с.Верба було зареєстровано восьмирічну школу, перший випуск якої датується 1961роком. З ростом чисельності населення стала гостро відчуватися потреба у більш просторому шкільному приміщенні. Громада села взялася за будову нової школи, фундамент якої заклали неподалік діючої школи.

1 вересня 1967 року новозбудована Вербська восьмирічна школа гостинно відкрила двері і запросила до просторих класів своїх перших учнів.

Із березня 1990 року школу реорганізували у неповну середню із дев'ятирічним навчанням, у 2001 році - у ЗОШ І-ІІ ступеня.

У червні 2020 року тип та назву закладу змінено на Комунальний заклад "Гімназія села Верба Оваднівської сільської ради"

На сьогоднішній день у гімназії с.Верба навчається 128 учнів і працює 20 педагогів. Вирує в шкільних коридорах життя, лунає дитячий сміх. Навколо закладу шумить гіллям парк, закладений кілька десятиріч тому. Тут люблять фотографуватися на згадку випускники, коли гімназія стелить їм рушники, виряджаючи в доросле життя.

Всі знають, що мине час і діти обов’язково, бодай раз, прийдуть сюди, а прийшовши, побачать одвічне: «ЛАСКАВО ПРОСИМО!»