Світом правлять тамплієри. Світом правлять масони. Світом правлять сіонські мудреці відповідно до своїх протоколів. Світом правлять Ротшильди. Світом правлять рептилоїди, які прилетіли із сузір'я Дракону, а може Оріону, змінюють свій вигляд, щоб стати схожими на земних політичних діячів, а потім підміняють їх. Цікаво, як усі ці правителі світу не пересварилися досі?
Бачили білі сліди позаду літаків у небі? То уряди розпилюють хімічні речовини, які роблять нас слухняними і покірними тим урядам.
Земля насправді пласка. А фото із космосу, де Земля нібито кругла, нам показує НАСА у змові з урядом, щоб нас обдурити. І цій нісенітниці нас також вчать у школі за завданням тих самих урядів. Не зовсім зрозуміло, який зиск з цього мають уряди, але мабуть їм видніше.
Так, це теорії змови. Їх багато, і періодично з'являються нові. Але ті, що були в моді раніше, не забуваються, і періодично знов стають модними.
Окрім теорій змови існують справжні змови. І інколи те, що виглядає як теорія змови, таки вказує на змову. Так було з курінням тютюну. Воно завжди було шкідливим, але не становило великої проблеми, доки тютюновими виробами не зайнялися великі корпорації. Спочатку ніхто не пов'язував зростання випадків раку легень із зростанням моди на куріння. Проте, коли проблема загострилася, деякі лікарі і вчені-медики почали помічати зв'язок між раком легень і курінням тютюну. Статистичні дані вказували на чітку кореляцію, а спеціальні спостереження підтвердили причинно-наслідковий зв'язок.
Ні, ці лікарі і вчені не казали, що це змова корпорацій з метою збагачення за рахунок здоров'я людей. Вони просто публікували результати своїх спостережень і досліджень, і намагалися привернути увагу суспільства до небезпеки. Але цього було достатньо, щоб проголосити їх псевдо-вченими. Великі тютюнові компанії, щоб заспокоїти суспільство, замовили власні дослідження, які ж самі і фінансували. І ці дослідження за гроші цих корпорацій підтвердили саме те, на підтвердження чого сподівалися корпорації, а саме, що куріння тютюну не пов'язане із зростанням кількості захворювань на рак легень. Яке вдале співпадіння! До того ж, куріння заспокоює і знімає стреси – хіба ж це не сприяє покращенню здоров'я?
Уряди встали на бік корпорацій. Авжеж, суто по справедливості і без будь-якої власної вигоди. Кому вірити – окремим лікарям і вченим, які проводили свої спостереження із власної ініціативи з використанням доступного їм обладнання, чи спеціалістам, найнятим корпораціями і забезпеченим найновішим обладнанням? Тим часом, захворювання раком легень наблизилось до епідемічного рівня. Почали втручатися журналісти. Почало непокоїтися суспільство. Їм пояснювали, що це лише ще одна теорія змови.
Пройшло близько двадцяти років, доки нарешті куріння тютюну було визнано як один із чинників раку легень. Лише тоді почали обмежувати чи забороняти рекламу тютюну і вводити високі акцизи на тютюнові вироби, щоб обмежити на них попит.
Люди навчилися виробляти кристалічний цукор понад 2000 років тому. Його почали виробляти в Індії, а потім в Китаї. Набагато пізніше, десь років 300 тому, його почали виробляти в тропічних колоніях і завозити в Європу. Але ще довгий час він залишався дорогим і мало кому доступним. Із доступних солодощів були фрукти, і ще недешевий мед. Сік ще не виробляли, хіба що із винограду, і то, щоб робити з нього вино.
Люди навчилися виробляти олію із деяких видів насіння доволі давно. Але застосовували її для змащування механізмів, як пальне для олійних світильників і як основу для олійних фарб. І для деяких видів олії були медичні, косметичні, або ритуальні застосування. Ідея вживати олію з насіння у їжу з'явилася лише у другій половині 19-го століття.
У ті часи ожиріння траплялося, але доволі нечасто. Діабет другого типу теж траплявся дуже рідко. Сердцево-судинні захворювання були у людей дуже похилого віку. Деменція, навіть у тих, хто жив понад 80 років, була рідкісною. Онкологічні захворювання були винятком. Так було аж до середини 20-го сторіччя.
Авжеж, можна згадати, що у ті часи середня тривалість життя була значно меншою, ніж зараз. Дійсно, ще на початку 20-го століття люди жили у середньому до 50 років, а у 17-му столітті – десь до 35-37 років. Але ж то у середньому. Багато людей вмирали дуже молодими від інфекційних хвороб і гинули у війнах. Проте ті, хто доживав до 40, часто жили і після 60, і нерідко доживали до глибокої старості навіть за сучасними стандартами. І при цьому "хвороби сучасності" у них або не з'являлися до смерті, або з'являлися в останні кілька років життя (за виключенням раку, який міг з'являтися у будь-якому віці, але був доволі рідкісним).
По мірі зростання доступності цукру і рослинної олії, а також маргарину (який винайшли на початку 20-го століття), почали поступово частішати випадки ожиріння, цукрового діабету другої форми сердцево-судинних розладів. Авжеж, може, то було співпадіння.
Але потім було ще два співпадіння. У другій половині 20-го століття виробництво їжі почало перетворюватися на високотехнологічну індустрію. З'явилася їжа глибокої переробки, яку можна було довго зберігати і швидко готувати. Дуже зручно. І якось так співпало, що років через десять після масштабної індустріалізації випадки отих самих "хвороб цивілізації" суттєво почастішали.
Хоча ще було дуже далеко до тих масштабів "епідемії", які ми маємо зараз, спеціалісти почали бити на сполох. Були призначені спеціальні комісії, були проведені спеціальні дослідження. І "винуватці" були знайдені. Авжеж, ними не могли бути поважні корпорації, які виробляли дешеву і зручну їжу, та ще й смачну, бо в неї щедро додавали цукор. Винуватцями виявилися жири. Точніше, їх призначили винуватцями.
Було навіть одне дослідження, проведене на основі статистичних даних із застосуванням багатофакторного регресійного аналізу, яке підтвердило "шкідливість" жирів. У той час його було дуже складно провести, бо комп'ютери ще були дуже дорогими, а їх обчислювальні можливості були дуже обмеженими. Можна було б вважати його науковим подвигом, і таким його й проголосили. На це дослідження усі посилалися. Але зараз вчені бачать дещо дивне у цьому досліджені. Із наявних даних про 44 країни автор відібрав тільки 7 країн, саме ті, які наочно ілюстрували його гіпотезу про "шкідливість" жирів. А ті дані, які його гіпотезі суперечили, він просто відкинув. Проте, його наукові висновки, зроблені таким доволі дивним чином, дуже сподобалися певним колам бізнесу і уряду США, і він був підтриманий.
Ще був епізод, коли їжа у США стала політичним питанням. Його треба було негайно вирішити, щоб забезпечити переобрання певної особи на посаду Президенту. І це питання вирішили, запровадивши державні субсидії на певні види їжі, зокрема, на цукор.
І ось на фоні цих подій жири були оголошені винними у зростанні проблем зі здоров'ям. Почалася пропаганда проти жирів. Лікарі радили своїм пацієнтам обмежити споживання жирів. Уряд поставив завдання виробляти знежирені продукти. Чим же замінити зменшене надходження калорій від жирів? Авжеж, вуглеводами. Усілякі каші, пластівці і вермішель швидкого приготування, солодкі знежирені йогурти, фруктові соки з додаванням цукру і солодкі газовані напої.
Знову якось так співпало, що після усіх цих заходів покращення здоров'я, випадки ожиріння, цукрового діабету другої форми сердцево-судинних розладів почали частішати ще швидше.
А ще схаменулися індустріальні виробники рослинної олії (соняшникової, рапсової, пальмової, з насіння бавовни) і маргарину. "А як же ми? Хіба наші рослинні жири можуть бути винними?" Дослідження повторили. І дійсно, "виявили", що шкідливими є не всі жири, а лише насичені жири тваринного походження. Бо у насичених жирах є "жахливий" холестерин. Та обставина, що нам холестерин конче необхідний, що ми самі виробляємо більшу частину потрібного нам холестерину, а взагалі без нього швидко вмремо, нікого не цікавила. Терміново були потрібні винуватці в "епідемії", і вони були знайдені.
Відповідні корегування у рекомендації були внесені. Були реабілітовані картопля-фрі і чіпси, маргаринові намазки на хліб і солодкі булочки.
І це зупинило "епідемію"? Ні. вона нарощувала темпи. Бо з великою кількістю вуглеводів також легко з'їдати і велику кількість жирів (а їсти надо багато жирів без вуглеводів просто не вийде без примусу). І ще почали значно частішати випадки раку. Мабуть, знов співпадіння.
Десь із 1990-х "епідемія" вже набула загрозливих масштабів. Вона вже стала загрозою не тільки особистому здоров'ю багатьох людей, а й економічній безпеці США. Інші країни теж почали приєднуватися до рекомендацій щодо обмеження жирів і почали широко вживати зручну їжу глибокої переробки.
На початок 2020-х років кожна шістнадцята людина у світі мала діагностований діабет другого типу. При населенні Землі приблизно 8 мільярдів на той час, це близько півмільярда. А ще є люди з предіабетичним станом, про який більшість із тих, у кого він є, навіть не знають, і тому вони не звертаються до лікарів. І у багатьох країнах цей стан навіть не визнаний офіційно, як порушення здоров'я. Із них, 70% дійдуть до діабету другого типу через 5-6 років. Їх кількість можна оцінити тільки статистично, тобто, приблизно. Оптимістична оцінка становить 1,5 мільярди, тобто, разом із діабетиками другого типу, це чверть населення Землі.
Після середини 1980-х епідемія почала стрімко молодшати. У 1990-х роках почали з'являтися діти із жировою хворобою печінки, яка раніше спостерігалася майже виключно у алкоголіків зі стажем. А близько 2010 року таких дітей було вже багато, і деяким було лише п'ять років.
Значно почастішали і помолодшали випадки деменції, хвороби Альцгеймера, хвороби Паркінсона. У віці від 60 до 65 років 1,3% людей вже мають діагностовану деменцію, а у віці 80-85 років таких вже 11,6% – кожний дев'ятий, і ситуація погіршується.
А ще ж серцево-судинні і онкологічні захворювання. Інфаркт міокарду у 45-50 років і інсульт у 55-60 років вже давно перестали бути чимось виключним. У 2010 році імовірність онкологічних захворювань типового молодого і нібито здорового американця протягом подальшого життя оцінювалася приблизно у 25%. Темпи зростання таких захворювань дивним чином подібні до темпів зростання ожиріння і діабету другого типу.
США лідирує у світі за цими проблемами. Інші країни, хоч і повільно, але наздоганяють США.
Багато хворих людей – великий попит на ліки. Оскільки відомі ліки не давали суттєвого ефекту, треба було розробляти нові ліки. Кожного разу появу нових ліків від чогось святкували як перемогу над жахливою хворобою. Пізніше виявлялося, що хвороба не піддається і цим лікам, отже, треба було шукати нові ліки. А окрім ліків, потрібні були клініки, медичне обладнання, засоби і продукти для підтримання здоров'я. Це все стало значною частиною економіки розвинених країн.
А ще великий попит на фітнес і товари для нього. Авжеж, "люди самі винні" у тому, що жиріли. Бо мало рухалися. Ось вільний ринок і відреагував і запропонував цим людям товари й послуги. Теж чималий сектор економіки. Так, фізична активність дуже важлива, але її недостатньо для подолання проблем, які були створені незалежно від неї.
Може, це звучить цинічно, але це факт – ця "епідемія" економічно вигідна. Проте, є певна межа, за якою економічні переваги такої епідемії стають меншими за економічні втрати. Деякі країни або вже досягли її, або скоро досягнуть. І що за цією межою? Імовірно, колапс систем соціального захисту і систем медичної допомоги, у яких просто не буде вистачати грошей і інших ресурсів на допомогу усім хворим, і, можливо, економіки у цілому.
Хто буде зупиняти цю "епідемію"? Навряд чи ті, хто отримує від неї економічні переваги. Зупиняти доведеться нам самим, кожному з нас, і виключно заради себе і своїх близьких, щоб не стати для них обузою на багато років.
Авжеж, були люди, у тому числі, вчені, які розуміли, що жири, які традиційно становили значну частину людського раціону, не могли бути причиною цієї епідемії. Вони проводили свої дослідження, вони навіть інколи публікували результати. Але отримати фінансування на дослідження, які могли заперечити причетність жирів до епідемії і вказати інших винуватців – надмірне споживання легкозасвоюваних вуглеводів і цукру – було практично неможливо.
Ні, звичайно, цих людей ніхто не переслідував. Їм просто не замовляли і не фінансували дослідження, і їм відмовляли у публікаціях у поважних і не дуже поважних наукових журналах. Це ж цілком нормально – ті, хто фінансує дослідження, мають право вирішувати, які з них фінансувати, а які ні. Ті, хто видає журнали, мають право вирішувати, що в них публікувати, а що ні.
Попри все, певні дослідження таки проводилися і певні результати публікувалися. Їх піддавали критиці, їх авторів висміювали. Їм вказували на те, що їх результати не були отримані у ході рандомізованих контрольованих досліджень, які вважаються "золотим стандартом" медичної науки. Логічне заперечення, що ці результати стосувалися їжі, а не принципово нових ліків, до уваги не приймалося. Також не приймалося до уваги, що значна кількість цих результатів підтверджувалися окремими дослідженнями, зробленими відповідно до золотого стандарту, і ще більше результатів отримані методом спостереження (так звані "епідеміологічні дослідження", які також визнаються припустимими, коли експеримент неможливий) а вони просто зібрали їх до купи і зробили висновки.
Про те, як інсулін регулює рівень глюкози у крові, відомо з початку 20-го століття. Про те, що надто високий рівень інсуліну блокує витрачання жирів, відомо с початку 1960-х років. Але критика тих, хто зробив з цього висновки і рекомендує зменшити споживання вуглеводів і збільшити споживання жирів, щоб відновити нормальний метаболізм, не припиняється. При цьому, відомі наукові факти про роль інсуліну у метаболізмі не заперечуються, а просто ігноруються, щоб вони не заважали критиці.
У 2020-х роках з'явилися результати дослідження, які почали активно популяризувати ті, хто хоче переконати нас, що споживання жирів, особливо насичених, шкідливо для здоров'я. У цьому дослідженні було встановлено, що люди з ожирінням накопичують значну кількість жирів у клітинах м'язів (у 3-4 рази більше, ніж люди із нормальною масою тіл), і що ці жири не можуть бути ефективно переробленими на пальне. У результаті м'язові клітини самі себе отруюють. Також у цих людей виявилася висока інсулінорезистентність і постійно високий рівень інсуліну у крові. Із цього робиться висновок, що причиною інсулінорезистентності є насичені жири, а зовсім не глюкоза.
Але у цього ж дослідження є й друга частина. Треновані спортсмени також накопичують у 3-4 рази більше жирів у м'язових клітинах, ніж звичайні люди. І їх м'язи витрачають ці жири ефективно і без отруєння. І у спортсменів немає інсулінорезистентності, а рівень інсуліну у них нормальний і підвищується тільки після їжі на короткий час.
Нам не кажуть про цих спортсменів. Не кажуть про те, що причиною накопичення жирів у людей з ожирінням є переповнені клітини жирової тканини, а у спортсменів – необхідність інтенсивної фізичної активності. Нам також не кажуть, що саме через високий рівень інсуліну і інсулінорезистентність люди з ожирінням не можуть ефективно використовувати жири, а спортсмени можуть використовувати жири у м'язових клітинах тому, що їх рівень інсуліну нормальний. То, може, не жири є причиною інсулінорезистентності?
Але навіщо нам це знати? Ми маємо знати лише те, що нам дозволяють знати.
Знайшлися люди, які проаналізували факти, зробили власні висновки і, в супереч рекомендаціям поважних організацій, почали скорочувати споживання вуглеводів і збільшувати споживання жирів, та ще й робити решту того, що написано на сторінці "Полагодження системи". І їм дивним чином вдавалося знизити масу тіла, позбутися діабету другої форми, знизити кров'яний тиск, покращити роботу сердцево-судинної системи і мозку.
К 2010 року таких людей вже набралося кілька мільйонів, і їх стало неможливо ігнорувати. Їх і далі критикували і залякували жахливими наслідками для їх здоров'я через неправильно прийняті рішення всупереч офіційним рекомендаціям.
Але не всі забули історію із тютюновими виробами і раком легень. Тому у декого з чиновників залишився страх можливого повторення. І ось десь у 2013 році дві провідні організації США, які опікуються здоров'ям громадян США, тихесенько прибирають зі своїх документів рекомендацію не вживати насичені жири. Саме тихесенько. Без пояснення, чому її прибрали і без згадки, що вона взагалі існувала.
Ні, за станом на 2024 рік досі не визнано, що причиною тих масштабних "епідемій" стали невірні рішення і рекомендації щодо споживання їжі. Офіційні рекомендації щодо зниження вуглеводів і збільшення насичених жирів у їжі ще не видані. Тільки прибрали рекомендацію не вживати насичені жири. Багато лікарів продовжують рекомендувати обмеження жирів і збільшення вуглеводів у їжі – ніхто ж не сказав їм, що рекомендація обмежувати споживання жирів вже видалена, от вони й повторюють те, чому їх вчили десятиліттями. А ми й раді, бо так же приємно з'їсти щось солоденьке. Розігнаний багатотонний маховик важко зупинити.
Авжеж, все, що тут написано, є просто ще одною теорією змови.
Не звертайте уваги.
Або як хочете.
На цій сторінці не буде резюме.
Кінець сторінки "Комфортне життя вбиває"
Ще сторінка "не по темі":