Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)

     19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

      Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

         Крім цього, внесено відповідні доповнення до статей Закону «Про освіту», які визначають права та обов’язки засновника та керівника закладу освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу здобувачів освіти та їхніх батьків.

    Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

• розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування;

• забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

• повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

     Передбачено також  зобов’язання закладів освіти забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв (з дотриманням конфіденційності) про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків.

     Педагогічні працівники:

мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;

зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Зміни щодо протидії булінгу внесено також до спеціальних законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту».

Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг. Так, доповненою статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що булінг (цькування), що вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Якщо цькування вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Також передбачено, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

ПОРЯДОК  

подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в навчальному закладі

  Загальні питання 

         1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». 

         2. Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькуванню). 

         3. Заявниками можуть бути здобувачі освіти, їх батьки/законні представники, працівники та педагогічні працівники закладу та інші особи. 

         4. Заявник забезпечує достовірність та повноту наданої інформації. 

         5. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях: 

         Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. 

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

         - систематичність (повторюваність) діяння;

         - наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

         - дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Подання заяви про випадки булінгу (цькуванню) 

         1. Здобувачі освіти, працівники та педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого стали, або підозрюють його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб зобов’язані повідомляти керівнику закладу. 

         2. Розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу (цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв про випадки булінгу (цькування) (далі – Заява). 

         3. Заяви, що надійшли на електронну пошту закладу отримує секретар, яка зобов’язана терміново повідомити керівника закладу та відповідальну особу. 

         4. Прийом та реєстрацію поданих Заяв здійснює відповідальна особа, а в разі її відсутності –  керівник закладу або його заступник. 

         5. Заяви реєструються в окремому журналі реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування). 

         6. Форма та примірний зміст Заяви оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу. 

         7. Датою подання заяв є дата їх прийняття. 

         8. Розгляд Заяв здійснює керівник закладу з дотриманням конфіденційності.

Відповідальна особа

         1. Відповідальною особою призначається працівник закладу освіти з числа педагогічних працівників.

         2. До функцій відповідальної особи відноситься прийом та реєстрація Заяв, повідомлення керівника закладу.

         3. Відповідальна особа призначається наказом керівника закладу.

         4. Інформація про відповідальну особу та її контактний телефон оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу.

 Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) 

         1. За результатами розгляду Заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування випадків булінгу (цькування) із визначенням уповноважених осіб. 

         2. З метою розслідування випадків булінгу (цькування) уповноважені особи мають право вимагати письмові пояснення та матеріали у сторін. 

         3. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) та скликає засідання. 

         4. Комісія створюється наказом керівника закладу. 

         5. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники (у томі числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші заінтересовані особи. 

         6. Комісія у своїй діяльності керується законодавством України та іншими нормативними актами. 

         7. Якщо Комісія визначила що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей. 

         8. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого. 

         9. Рішення Комісії приймаються більшістю її членів та реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

         10. Потерпілий чи його/її представник можуть звертатися відразу до уповноважених органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службу у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

Терміни подання та розгляду Заяв

         1. Заявники зобов’язані терміново повідомляти керівнику закладу про випадки булінгу (цькування), а також подати Заяву. 

         2. Рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб видається протягом  1 робочого дня з дати подання Заяви. 

         3. Розслідування випадків булінгу (цькування) уповноваженими особами здійснюється протягом 3  робочих днів з дати видання рішення про проведення розслідування. 

         4. За результатами розслідування протягом 1 робочого дня створюється Комісія та призначається її засідання на визначену дату,  але не пізніше чим через 3 робочих дні після створення Комісії.

Поради «Як розпізнати булінг»

         Що таке булінг? Булінг - дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, що вчиняються стосовно неповнолітньої особи внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (стаття 1 Закону “Про освіту”).

         Види булінгу:

фізичний (штурхани, бійки тощо)

економічний (крадіжки, пошкодження речей тощо)

психологічний (ігнорування, образи, ізоляція, шантаж, маніпуляція);

сексульний (образи сексуального характеру, погрози та відповідні жарти)

кібербулінг (приниження з використанням гаджетів та інтернету)

         Причин, чому діти стають булерами (кривдниками) багато, про це ми докладно розповімо під час нашого тижневого флешмобу. Ніхто не народжується агрессором, це набута поведінка.

         КЛЮЧОВА ОЗНАКА БУЛІНГУ - ПОСТІЙНІСТЬ ЗНУЩАНЬ

         Тобто одноразове негативне глузування, одноразова бійка тощо, не є булінгом. Але якщо знущання має систематичний характер, то це вже можна кваліфікувати як буллінг.

         Залежно від ситуації, існує дві або три сторони-учасниці булінгу: кривдник (булер), потерпілий (жертва) та спостерігачі (не обов'язкова сторона).

         Булінг може мати наступні наслідки: психічна та та/або фізична шкода, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

         Кожна дитина має право на безпеку і на відчуття себе у безпеці. Особливо цього потребують діти, які постраждали або страждають від булінгу, а також діти, які стали його свідками. Як не дивно це може видатися, але потребують допомоги і самі булери (кривдники).

                                                                             ОЗНАКИ БУЛІНГУ

         Постраждалі діти відчувають пригнічення, можуть мати низьку самооцінку, проблеми зі здоров’ям, погані оцінки, суїцидальні думки, які можуть мати довготривалий ефект.

         Свідки булінгу можуть відчувати страх, неспроможність діяти, почуття провини за бездіяльність, або навіть спокусу долучитися до булінгу.

         Булери (ті, хто переслідує інших дітей) також потребують підтримки. Не всі кривдники мають очевидні проблеми з поведінкою. Деякі з них дуже добре соціалізовані, чудово спілкуються з вчителями та іншими дорослими, тому інколи важко повірити, що саме вони цькують інших дітей.

         Як визначити булінг?

Існує чимало способів діагностувати булінг, які може застосувати вчитель, соціальний педагог чи шкільний психолог.

                                                        Ознаки булінгу у постраждалої дитини

Якщо перелічені нижче ознаки повторюються регулярно, то дитина, ймовірно, є мішенню традиційного булінгу:

• Приходить додому з пошкодженими чи загубленими частинами одягу, книжок чи інших предметів, які їй належать

• Має неочікувані поранення, синці, подряпини

• Має мало друзів, або зовсім їх не має

• Здається, що боїться збиратися і йти до школи, і повертатися, сідати в автобус, брати участь в організованих формах активності однолітків (гуртки, спортивні секції тощо)

• Обирає довгий нелогічний шлях, коли повертається зі школи додому

• Втрачає інтерес до домашніх завдань, або починає їх робити набагато гірше, ніж зазвичай

• Виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, немає настрою, коли приходить додому

• Часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди

• Тривожно спить, і їй часто сняться погані сни

• Втрачає апетит

• Проявляє тривогу і низьку самооцінку.

Сайт stopbullying.com.ua, розроблений за підтримки ЮНІСЕФ, зазначає наступні ознаки, які мають постійний та регулярний прояв:

• регулярно поламані іграшки які вона бере до школи. Можливо її примушують приносити іграшки до школи;

• періодично брудний та регулярно наповнений сміттям рюкзак або шкільна сумка

• образи в соціальних мережах, хоча виявити їх важко

• розірвані зошити та підручники

• жувальна гумка у волоссі

• одяг зіпсований фарбою або іншою рідиною

• поламані особисті речі: окуляри, пенал тощо

• відео зі знущанням над жертвою

• шкільний одяг або форма періодично у крейді

• фізичні знущання.

                                  ОЗНАКИ, КОЛИ ДИТИНА Є КРИВДНИКОМ У БУЛІНГУ

Певні ознаки

Які ж ознаки можуть свідчити, про те. що дитина виступає агресором? Що має змусити насторожитися?

• Дитина любить самостверджуватися і керувати, маніпулює іншими дітьми в грі.

• Дитина ділить світ на чорне і біле: одні люди у нього дуже милі, а інші злі і тому заслуговують поганого ставлення.

• Дитина надто перебірлива в тому, з ким він згоден спілкуватися.

• Дитина легко зривається на негативні судження або дії щодо інших людей, в тому числі й через дрібниці.

• Нестабільні відносини з друзями. Наприклад, дівчатка часто дружать парами і не можуть порозумітися, якщо їх виявляється троє.

• Вам здається, що дитині подобається обзиватися, ображати, висміювати або бити інших дітей.

• Ви підозрюєте, що дитина не за віком агресивна, зухвала, примхлива і вперта.

Перераховані ознаки не є беззаперечним доказом наявності булінгу, але є тривожними симптомами, які мають привертати увагу батьків. У будь-якому випадку не треба мовчати і сподіватися, що воно саме якось вирішиться. Батьки мають займати активну позицію і, якщо бачать тривожні ознаки, звертатися до педагогів, психологів, можливо – до правоохоронних органів.

Телефони довіри

§  Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

§  Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

  §  Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

§  Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

§  Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;

§  Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

  §  Національна поліція України 102.

Посилання на закон

Про запобігання та протидію домашньому насильству

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text

У Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» запроваджено комплексний підхід та визначено систему заходів щодо запобігання та протидії фізичному, психологічному та сексуальному насильству в сім’ї.

Дія даного Закону, незалежно від факту спільного проживання, поширюється на таких осіб:

·         Подружжя

·         Колишнє подружжя

·         Наречені

·         Мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя)

·         Особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти

·         Особи, які мають спільну дитину (дітей)

·         Батьки (мати, батько) і дитина (діти)

·         Дід (баба) та онук (онука)

·         Прадід (прабаба) та правнук (правнучка)

·         Вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка)

·         Рідні брати і сестри

·         Інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука)

·         Діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими

·         Опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням

·         Прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя

·         Інші родичі, інші особи, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання

Законом встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);

2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Розглянемо особливості деяких із основних спеціальних заходів, на які слід більше звернути увагу.

Терміновий заборонний приписвиноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи.

Вимога поширюється на місце спільного проживання постраждалої особи та кривдника незалежно від того, чи належить таке помешкання одному з них на праві власності, чи дане помешкання є орендованим, або право на квартиру/будинок належить родичам, знайомим тощо.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду.

Обмежувальний приписвидається судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, – за місцезнаходженням цього закладу.

Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений судом на строк не більше 6 місяців. Таке продовження має місце лише один раз.

Судом визначається один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього наступних обов’язків:

1)заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2)усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3)обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4)заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5)заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6)заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, законодавство запроваджує нові заходи, які можуть бути застосовані до кривдника у разі здійснення ним домашнього насильства, або погрози його здійснення. Такі заходи мають захищати осіб, які постраждали від домашнього насилля та попереджувати таке насилля.

Види насильства

Фізичне насильство:

·         Побої, стусани, штовхання

·         Перешкоджання вільному пересуванню

·         Примус до вживання алкоголю чи наркотичних речовин

·         Створення ситуацій, що несуть ризик чи загрозу життю та здоров`ю

·         Погрожування зброєю чи іншими речами, що можуть завдати фізичної шкоди

·         Позбавлення допомоги під час хвороби чи вагітності

·         Перевезення до іншого місця в межах країни чи за кордон шляхом обману або примусу

Психологічне насильство:

·         Погрози вбити чи скалічити (в тому числі дітей)

·         Словесні образи та приниження жестами й мімікою

·         Погрози відібрати дітей

·         Шантаж та маніпуляції, введення в оману для власної вигоди

·         Булінг (цькування, переслідування, залякування)

·         Постійний та цілковитий контроль

·         Зневага як до особистості

·         Постійна критика та насмішки

·         Безпідставні звинувачення та формування почуття провини

·         Обмеження у контактах із близькими та друзями, у виборі кола спілкування

·         Нехтування правом на честь та гідність

·         Безпідставні ревнощі, обвинувачення у зраді

·         Дискримінація через переконання, віросповідання, походження, статус

·         Примушування спостерігати за насильством над іншими людьми чи тваринами

·         Погроза позбавити житла або особистого майна

Сексуальне насильство:

·         Примушування до небажаних статевих стосунків

·         Торкання інтимних частин тіла без згоди

·         Змушення до статевого акту з іншою людиною

·         Примус до неприйнятних форм сексу, садистських практик

·         Нав`язування відвертого стилю одягу або поведінки всупереч твоєму бажанню

·         Примушування спостерігати за статевими актами між іншими людьми

·         Примушування до участі у створенні чи перегляді порнографічних матеріалів

Економічне насильство:

·         Позбавлення їжі та води

·         Обмеження доступу чи позбавлення житла

·         Пошкодження особистого майна

·         Перешкоджання у доступі до необхідних послуг

·         Позбавлення власних коштів, інших матеріальних цінностей

·         Майновий шантаж

·         Заборона працевлаштовуватись, навчатись

·         Примушування до жебрацтва

Постанова Кабінету міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658

Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі

Посилання    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-п#n241)