Коли звертатися до психолога?
«Нам порадили звернутися до психолога», – жахаються батьки. – «Але ж мій хлопчик цілком здоровий!»
Багато дорослих вважають, що коли вже пішов до психолога – то все погано: значить, визнав, що дитина психічно нездорова. Тому бояться такого спеціаліста як вогню.
Спробуємо з’ясувати, хто такий психолог і коли варто його відвідувати.
Психолог – це спеціаліст, що отримав психологічну освіту. Психологічна – це не медична освіта, і тому психолог (на відміну від психіатра) не має права виписувати ліки. Психолог володіє такими основними методами, як консультації психічно здорових людей (на таких консультаціях він може дати рекомендації), тренінги (саме на них і дорослі, і діти оволодівають певними навичками, вчаться розуміти причини проблем і складних ситуацій та знаходити із них вихід). Гарний психолог ніколи не утримуватиме клієнта під своїм впливом, а навпаки – допоможе йому стати повноцінною особистістю, що здатна самостійно приймати рішення і йти своїм шляхом. Бо це і є головна мета психологічного консультування.
Коли ж потрібно звернутися до спеціаліста?
Насправді це вирішуєте виключно ви самі – батьки. Але якщо ви відчуваєте, що не в силах впоратися зі змінами у поведінці вашої дитини, тоді саме час кликати на допомогу професіонала.
Вам потрібна консультація психолога, якщо ви помічаєте, що:
· дитина відмовляється слухатися, хоча раніше була слухняною;
· у неї з'явилися страхи (страх темряви, страх залишитись на самоті та інші);
· малюк занадто сором'язливий, у нього мало друзів і він соромиться налагоджувати зв'язки із однолітками;
· інколи дитина стає дратівливою та розлюченою, може раптом зламати іграшку, образити чи вдарити когось;
· малюк не здатен всидіти на одному місці, йому важко зосередитися на тому, що йому розповідають, не доводить до кінця розпочаті справи.
Не завадить психолог і перед школою. Якщо ви не впевнені, що ваша дитина готова до школи, чому б не перевірити її на «міцність»? У багатьох центрах психології є спеціалісти, що допоможуть визначити рівень розвитку дитини та виявити ступінь її готовності до школи. А це дуже важливий момент, оскільки така готовність – це не тільки вміння читати та писати, розповідати віршики та відгадувати загадки. Це ще й вміння концентрувати увагу, посидючість, вміння зосередитися, керувати емоціями, поводити себе в колективі, вміння навчатися, наявність потреби у спілкуванні, мотивації до навчання, необхідного рівня розвитку пам'яті, мислення, дрібної моторики рук. Дитячий психолог може провести дослідження по кожному з цих пунктів, знайти слабкі місця та допомогти дитині досягнути більш високих результатів. А це означає, що ваш школярик буде менше втомлюватися на уроках, навчання не викликатиме у нього негативних емоцій, а з однокласниками та друзями він швидко знайде спільну мову. Отже, не варто боятися, «що скажуть люди», коли відчуваєте, що вам чи вашій дитині не завадила б допомога психолога. Адже хороший спеціаліст зможе вказати вам на проблему, вирішити, а то й уникнути її, а найголовніше, допоможе вам виростити дитину щасливою і впевненою у собі.
Гаджети. За і проти.
Сучасні технології міцно увійшли до нашого життя та, якщо раніше наявність навіть найпростішого мобільного телефону була розкішшю, то сьогодні ми, батьки, із радістю і захопленням купуємо і даруємо планшети, телефони своїй дитині.
Смартфони, телефони, планшети – все це, звичайно, добре, адже вони так допомагають нам у повсякденному житті, вони замість нас рахують, читають, спілкуються із друзями. Вони допомагають бути завжди в курсі останніх новин і подій, надають можливість швидко знайти необхідну інформацію в Інтернеті.
Наше дитинство суттєво відрізняється від того, що мають сьогодні наші діти. Ми бігали, гралися, нас не могли догукатися додому. Зараз же будь-яка дитина швидше наддасть перевагу телефону, ніж звичайній прогулянці у дворі.
За наявності телефонів, смартфонів і планшетів, доступ до яких дозволений із молодшого віку, діти втрачають інтерес до навколишнього середовища. Дитині вже не потрібно напружувати мозок та запам’ятовувати інформацію, адже її завжди можна подивитися ще раз.
Після появи комп’ютерів, планшетів, смартфонів батькам більше не потрібно думати, чим зайняти дитину в черзі в поліклініці або під час тривалої поїздки. Немає потреби брати з собою пакет іграшок. Тепер можна просто увімкнути малюкові улюблений мультфільм або гру. Він не сумуватиме, цікаво проведе час, і не буде заважати оточуючим.
Гаджети – розвиваючий інструмент.
Різнокольорові пірамідки, кубики, пластилін, фарби, машинки, пупси та інші традиційні дитячі атрибути – це не просто іграшки, а засіб для фізичного, соціального та інтелектуального розвитку дитини. Коли малюк хаотично натискає на кнопки, він розвиває дрібну моторику і мимоволі запам’ятовує деякі букви і цифри. Коли розглядає картинки на екрані і вибирає мелодію – тренує зорове і слухове сприйняття. Важливо спрямувати дії малюка в потрібне русло. Існує безліч електронних ігор, які розширюють кругозір дитини і допомагають їй освоїти різні навички.
Помічник у навчанні.
Електронні пристрої здатні зберігати в собі цілу бібліотеку. Електронна книжка допомагає дитині отримувати нові знання так само, як і звичайна паперова. До того ж, не потрібно нести важку добірку книг з бібліотеки і назад, досить завантажити цікаву книгу з інтернету. Батьки можуть привчити дитину до того, що інтернет – джерело корисної інформації, а не тільки джерело ігор.
Комп’ютерні розвивальні ігри чудово мотивують дітей до вивчення нового, наприклад іноземної мови.
Шкідливість гаджетів.
Це є проблеми зі здоров’ям. Обмеження руху небезпечне для зростаючого дитячого організму. Довге сидіння перед комп’ютером або з планшетом у руках позбавляє дитину можливості рухатися. Для дітей вони особливо небезпечні, так як їх м’язовий і кістковий скелет все ще перебуває в стадії розвитку.
Інтерактивні розваги нерідко призводять до головного болю, оскільки статичне напруження, в першу чергу, відчувають м’язи шиї. Від цього стискаються кровоносні судини і знижується приплив насиченої киснем крові до головного мозку. Звідси головні болі, які проходять тільки після хорошої фізичної розминки або активної прогулянки на свіжому повітрі.
Перебування дитини у монітора (комп’ютера, планшета або смартфона) рекомендується з такою тривалістю:
· Діти 4-5 років – не більше 15 хвилин;
· 6 років – 20 хвилин;
· 7-9 років – 30 хвилин;
· 10-12 років – 40 хвилин;
· 13-14 років – 50 хвилин.
·
Якщо складається так, що заняття передбачає більш тривале перебування перед монітором, необхідно робити хоча б 10-хвилинні перерви.
Екранна залежність не виникає за один день, вона оволодіває дитиною поступово, та викликає психологічні проблеми у дітей, зокрема:
1. Дитина не здатна зайняти себе самостійно. Дитину позбавляють спілкування з гаджетами – в якості покарання або з об’єктивних причин (сів акумулятор), – вона практично не здатна зайняти себе самостійно. Нерідко реакцією на позбавлення гри стає істерика.
2. Дитина стає пасивна для споживання інформації. Їй не потрібно самій щось шукати, вибирати, не потрібно приймати жодних рішень і думати, чим себе зайняти. Вона просто натискає чарівну кнопку, і її розважають.
3. З’являються труднощі в спілкуванні. Діти, які «дружать» з гаджетами, складніше сходяться з іншими дітьми. І це також актуально для будь-якого віку. Малюки вибирають перегляд мультфільмів, а не ігри з однолітками, школярі – листування в соціальних мережах, а не футбол або спільну прогулянку.
Батькам варто бути уважним, якщо у дитини немає друзів, а в компанії дітей він поводиться скуто.
Перегляд навіть найдобрішого фільму дасть малюку користь лише тоді, коли поруч із ним буде мудрий дорослий, який пояснить, що відбувається і чому, обговорить з дитиною мотиви вчинків персонажів, їх наслідки, підведе до розуміння висновків.
Правила батькам і дітям, щоб зменшити як психологічну, так і фізичну шкоду гаджетів для дитини:
–За допомогою батьківського контролю. Можна обмежити час використання гаджетів або заблокувати доступ до певних сайтів і додатків.
–Дотримання реальними заняттями. Не забувайте про творчість, читання книг, рухливі ігри, прогулянки.
–Не замінюйте реальні гри, віртуальними. Гра на планшеті в шахи – не те ж саме, що шахова партія з другом, мамою чи батьком.
–Вивчіть самі і покажіть дитині корисні додатки. Нехай дитина дізнається, як вести записи, обробляти аудіо, відео і фотографії, читати електронні книги тощо, які стосуються реальних інтересів дитини.
У цілому, електронні пристрої вже міцно увійшли в наше життя, і немає сенсу повністю забороняти їх використання дитині. Але потрібно чітко контролювати час, який дитина буде витрачати на інтерактивні розваги, а також шукати користь з дитячих навчальних програм.
Якщо вашій дитині 1,6 - 3 роки
Ось вашій крихітці виповнилося 1,6 рочки. У цьому віці починає закладатися характер та форма поведінки дитини, формуються життєво важливі функції мозку. Значно зростає рухова активність малюка. Виникають перші почуття: ніжність, радість.
Важливими психічними новоутвореннями раннього віку є виникнення мови та наочно-дієвого мислення. Мислення діток у цей період засноване на безпосередньому сприйманні предметів та практичних діях з ними. Ручки Вашої крихітки ще такі маленькі, але вже сприяють розвитку інтелекту, який у цей період проходить "сенсомоторну" стадію. Іншими словами, зрозуміти, збагнути та накопичити знання можна лише дослідним шляхом.
А отже, у періоді раннього дитинства основною діяльністю є предметно-маніпулятивна. Саме з виникненням цієї діяльності психологи пов’язують так званий період "руйнування", коли дитина починає цікавитися речами в шафах та на полицях, розбирає та псує іграшки, рве книжки. У такий спосіб маленькі дослідники вивчають навколишнє середовище, яке раніше тільки спостерігали. Для малюків цього віку найбільш корисними будуть самонавчаючі (автодидактичні) іграшки: мотрійки-складанки, різноманітні вкладиші, пірамідки. Малюки 2-3 років вже можуть розрізнити: 5 форм (круг, квадрат, трикутник, прямокутник, овал) та 8 кольорів ( червоний, жовтий, синій, зелений, білий, чорний, фіолетовий, оранжевий). Отже, маніпулювання з предметами вчить малюків співвідносити предмети за формою, кольором, величиною, знайомить із властивостями та якостями предметів. У процесі навчання дітей предметних дій надзвичайно важливо побачити можливість переходу від спільних дій до частково-розподілених, а від них – до самостійних дій дитини. Успішне оволодіння предметною діяльністю є основою для розвитку ігрової та продуктивної (малювання, ліплення, конструювання) діяльності.
Активно розвиваються увага та пам’ять маленьких карапузів. Якщо у 1,6 роки дитина може займатись одним видом діяльності 4-5 хвилин, то у 3 роки цей час зростає до 7-10 хвилин. Але характер уваги ще мимовільний - примусити дитину бути уважною неможливо, а от зацікавити можна. Пам’ять поки ще теж мимовільна, але те, що викликало сильні враження запам’ятовується краще. Впізнати та запам’ятати карапуз може тільки те, що йому сподобалося або запам‘яталося „само по собі”. Розвиток образної пам’яті виявляється в тому, що малюк тепер не тільки впізнає, а й згадує предмети та явища, які відсутні у даний момент. А це - основа для розвитку творчих здібностей дитини. Так, дитина може малювати плями та лінії різного кольору, удаючи що це собачка або машина. Роль дорослого полягає у тому, щоб не тільки підтримати творче натхнення дитини, а й похвалити. Але на жаль, малюк ще не цінує своїх малюнків. Він намалює, а потім зіжмакає і розірве малюнок з однаковим задоволенням.
На цьому віковому етапі умілі ручки допомагають дитині ще й краще контролювати свої рухи. Вперше малюк починає виконувати послідовні та цільові дії – погладжує іграшку, яка впала, натискає на кнопки телефону, відкриває та закриває кришечки. Проте, у зв’язку з тим, що увага, сприймання та пам’ять малюка ще мимовільні, він не може припинити будь-яку дію одразу чи виконувати кілька дій одночасно на прохання дорослого.
В період від 2 до 3 років відбувається зародження знакової функції мислення, яка є одночасно і зародженням уяви дитини. Маленьким карапузам притаманні такі елементарні форми уяви, такі як вгадування та передбачення. Отже, маленькі діти ще не можуть щось вигадати чи придумати. Лише наприкінці періоду, у 2,5 – 3 роки малюк може сказати неправду. Тому, у цей віковий період діти відкриті, чесні та відверті. Вони ще не вміють приховувати свої симпатії та антипатії. Їх почуття не стійкі та суперечливі, а настрій часто змінюється. Чутливість маленьких карапузів до емоційного стану інших проявляється і у так званому „ефекті зараження”, коли діти починають наслідувати поведінку ровесника. Якщо серед групи малюків один почне голосно кричати, стрибати або плескати у долоні, то більшість інших почнуть його наслідувати. Активне виявлення негативних та позитивних емоцій таких дітей залежить від фізичного комфорту чи дискомфорту ( шарф може „кусатися”, рукавички „колотися” тощо). Однією з умов розвитку впевненості та спокою у цьому віці є дотримання чіткого режиму дня, тобто систематичного, ритмічного повторення однакових подій.
Отже, основні особливості психічних процесів у цьому віці – їх залежність від наочної ситуації; функціонування в нерозривній єдності з практичними діями; афективний характер спрямованості на пізнання навколишнього світу.
Мовлення в ранньому дитинстві розвивається двома лінями: удосконалюється розуміння мови дорослих та формується власна активна мова малюка. У цей же час на фоні збільшення словника з’являється дитяча словотворчість. Але мова дітей ще ситуативна, без розгорнутих фраз. Діти починають засвоювати елементарні граматичні правила мови, з’являється здібність розрізняти звуки. Тепер малюки здатні розуміти прості за змістом та невеличкі за обсягом казки, вірші, розповіді, починають відгадувати прості загадки.
Заняття і вправи з крупами, ґудзиками, паззлами, й ігри з кубиками, природним матеріалом, рамками-вкладишами, м’ячиками, музичними інструментами. А також малювання пензликом і фломастерами, весела аплікація та ліплення. Такі ігрові заняття спрямовані на розвиток уваги, різних видів пам’яті, мислення, уяви та активного мовлення дитини. Адже рівень розвитку мови дітей знаходиться у прямій залежності від ступеня сформованості складних рухів рук. Ось де на допомогу приходять пальчикова гімнастика та творчі заняття. Ігри на заняттях чергуються з потішками - забавлянками, які допомагають малятам встановлювати зв’язки між словами, предметами, діями та явищами. Веселі віршики активізують мовлення дітей шляхом наслідування мови дорослого. Окрім того, такі заняття розвивають у дітей основні аналізатори, дрібну моторику рук, удосконалюють координацію рухів, допомагають орієнтуватися у просторі.
Спілкування дитини з дорослими набуває форми спільної діяльності. З набуттям маленького життєвого досвіду дитина вперше прагне до самостійності, але її бажання часто не співпадають з можливостями. Після 2-х років зароджується самосвідомість дитини. Первинна форма самосвідомості – це впізнавання себе у дзеркалі , на фотографіях. Новий етап у розвитку починається коли малюк переходить від називання себе у по імені (Марина грає) до вживання першого „Я”( Я граю). Так виникає психологічна криза "Я сам", подолати яку повинні допомогти близькі дорослі, допомагаючи дитині і водночас даючи простір для її самостійності. Наприкінці раннього дошкільного віку ( 3-й рік життя) дорослі стикаються з ще й так званою "кризою 3-х років", яка дуже часто супроводжується впертістю, негативізмом, протестом проти дій дорослих. Її сутність полягає у психологічному відокремленні "Я" дитини від оточуючих дорослих. Ця суперечність розв’язується в зміні стосунків між дорослим та дитиною, а також у сюжетно-ігровій діяльності, що означає перехід на новий етап розвитку дитини.
Якщо вашій дитині 3 - 5 років
Настає важливий період формування активного інтересу до взаємин з іншими людьми. Виникає нова діяльність – сюжетно-рольова гра, яка передує розвитку здатності дитини до мовної взаємодії, співпраці. Саме в спілкуванні з іншими людьми відбувається становлення образу Я дитини. І саме тут важливо, яким буде цей досвід спілкування. Доброзичливе спілкування, задоволення потреби у визнанні своїх перших успіхів породжує позитивну оцінку. Негативний досвід спілкування може привести до виникнення агресії, невпевненості в собі, замкнутості. Самооцінка у дітей в цей час ще суб'єктивна і завищена, вона є природним і своєрідним механізмом «особистісного захисту».
Тому, дуже важливо, щоб дорослі підтримували високу самооцінку малюка (Я гарний!). При цьому для кращого розуміння себе і дорослих не менш важливим є реальне «озвучування» переживань (Ти хороша дівчинка, але твій вчинок мене дуже засмутив).
Основою розвитку сприйняття у дітей 3-4 років є засвоєння засобів обстеження предметів, їх порівняння і подальше закріплення сенсорних еталонів з допомогою практичних дій. У 4-5 років рецепторна система дитини вже сама здатна здійснити дії обстеження, інакше кажучи, око починає вчити руку обстежити. Тепер, для того, щоб визначити форму або деякі властивості предметів, маляті вже не обов'язково брати її в руки. Тобто, вперше в процесі вікового розвитку дитини відбувається перенесення зовнішніх практичних дій у внутрішній план.
На початку цього вікового періоду у дітей ще переважає мимовільна пам'ять. Досить активна образна пам'ять: зорова, слухова, рухова. Таким чином, швидше запам'ятовується інформація, яка подається за допомогою рухів. Діти краще запам'ятовують те, що вражає їх яскравістю кольорів, незвичністю образів і форм. Запам'ятовується лише частина сприйнятого, але те, що запам'яталося, зберігається надовго. На п'ятому році життя вже починається формування довільної пам'яті. У дітей спостерігається свідоме, цілеспрямоване пригадування, яке мотивується цікавою діяльністю.
Підвищується стійкість довільної уваги, її обсяг збільшується. Тепер дитина може займатися ігровою діяльністю протягом 10-15 хвилин, не припиняючи її. Але в інших видах діяльності малята ще не здатні довго утримувати увагу, особливо при одноманітних діях. Дітям 3-4 років ще важко тривалий час утримувати свою увагу на певному предметі або діяльності, тому вони швидко змінюють одну діяльність на іншу. У 4-5 років можливості дітей займатися однією продуктивною діяльністю значно зростають, але дорослим необхідно пам'ятати, що основним стимулом має бути ігрова ситуація. Також хорошим засобом підтримки мимовільної уваги буде і словесна порада дорослого. На підставі наочно-діючого мислення у дітей 4 років починає формуватися наочно-образне мислення. Тобто, відбувається поступовий відрив від дій з конкретними предметами до перенесення в уявну ситуацію. Для створення образу уяви дитині буває досить віддаленої подібності між тим, що вона сприймає і її попереднім досвідом. Іншими словами, діти за допомогою словесного опису можуть уявити собі те, чого ніколи не бачили. Таким чином, дитяча уява розвивається в тісному зв'язку з мовленням. Тому обмежений розвиток мовлення дитини гальмує розвиток уяви.
Стрімкий розвиток уяви у свою чергу стимулює дитяче фантазування. Переживання з приводу уявного надзвичайно яскраві, і дуже часто діти не можуть відрізнити уявне від реального (хочеться з'їсти намальовану цукерку, вовк із казки може сидіти під столом і т. п.). Вміле й доречне включення дорослих в сюжет дитячих фантазій покликане підтримувати пізнавальний інтерес дітей, а також формувати позитивні риси характеру (хоробрий, чесний, винахідливий).
Розвиток уваги в цей час стимулює розвиток знаково-символічної функції мислення. У 3-4 роки діти правильно співвідносять знаки і символи. А в 4-5 років вже можуть розмежовувати образотворчі і графічні символи, а також дії, якими їх виконують. Тобто, малюнок – малюють і розглядають, букви пишуть і читають, цифрами позначають кількість предметів.
У період від 3 до 4,5 років у малюків розвиваються такі розумові операції, як співвідношення, порівняння, аналіз. Діти можуть співвідносити предмети з певною групою, яку дорослий визначає узагальнюючим словом (одяг, іграшки) причому не тільки у вигляді практичних дій, а й словесно. У кінці вікового періоду діти можуть самостійно класифікувати предмети за їх ознаками і властивостями. Також в період 4,5 – 5 років спостерігається різкий стрибок у розвитку пізнавальної діяльності. Діти починають задавати багато питань, що їх цікавить «чому?», «навіщо?», «яким чином?». Це свідчить про їх прагнення усвідомити причинні зв'язки, відкрити таємниці вже відомих речей. Так з'являються перші самостійні узагальнення, висновки, які допомагають усвідомити причинно-наслідкові зв'язки будь-яких явищ. Одночасно дитяче мислення в цей період особливо в 3-5 роки, характеризується повною хаотичністю, «розірваними» знаннями Вправи та ігри типу «Схоже - несхоже», «Збери з частин», «Від чого?», «Що зайве?» та багато інших допомагають розвивати процеси мислення цікаво і невимушено, підтримувати пізнавальний інтерес, удосконалити процеси уваги та мислення.
Активізується і розквітає мовлення дитини. Поступово діти оволодівають граматичною будовою мови, починають говорити багатослівними реченнями. Так починає формуватися зв'язне монологічне мовлення. Вони все частіше починають використовувати власне мовлення для планування і керівництва своїми діями (Зараз я побудую магазин, а потім буду там продавцем). Вміння дітей визначати свої майбутні дії допомагає їм поступово позбутися імпульсивності в поведінці. Швидко розвивається і вдосконалюється фонематичний слух, поступово з'являється здатність до звукового аналізу слів. Велике значення для розвитку мовлення і становлення міжособистісних відносин має розуміння і виконання дитиною доручень дорослих. Прослуховування казок та оповідань на заняттях не тільки збагачують пасивний словник дитини, але і дає пізнавальну інформацію. Заучування віршів розвиває пам'ять і допомагає оволодіти процесом читання. А відповіді на запитання героїв казок прискорюють розвиток активного мовлення дитини.
Гра у віці 3-5 років навчає дітей спілкуванню з однолітками, контролю своїх емоцій і правил поведінки, а також розвиває творчу уяву, вольові якості, моральні норми. Якщо в 3-4 роки для дітей важливі іграшки і предмети, з якими вони грають, то у 4-5 років виходять на перший план ігрові ролі (лікар, продавець, перукар).
В грі діти проявляють чудеса терпіння, наполегливості, дисциплінованості. Готовність дитини зробити щось самостійно необхідно обов'язково підтримати і допомогти з успіхом її завершити, а також висловити віру в її потенційні можливості. Недоліки виховання в цьому віці починають переходити в стійкі негативні риси характеру. Корегуючи дії малюка, замість прямих вказівок дорослим варто вживати навідні запитання, які змушували б його розмірковувати, шукати вихід із певної ситуації. Таке стимулювання привчає дітей до самостійності думок і дій. У кінці вікового періоду починається активний період усвідомлення дітьми свого місця в системі відносин з дорослими.
Дитячі досягнення і вчинки рекомендується порівнювати не з досягненнями інших дітей, а тільки з його власними успіхами і невдачами. Необхідно пам'ятати про те, що позитивна і правдива оцінка дорослого формує у дитини почуття власної гідності, самоповаги до себе та інших в майбутньому
ЯКЩО ВАШІЙ ДИТИНІ 5-6 РОКІВ
Ваша дитина вже майже цілком доросла, через рік вона піде до школи. На шостому році життя у дітей формуються вищі почуття: інтелектуальні (допитливість, цікавість, подив та почуття гумору), естетичні ( почуття прекрасного, героїчного), моральні (почуття гордості, сорому, дружби). Блискавично починає розвиватися пізнавальна активність малят. Вони чекають від дорослих серйозних, вдумливих і правдивих відповідей. Так, з одної сторони, діти виявляють велике бажання поділитися з оточуючими своїми знаннями та уміннями, а з іншої, багатий кругозір дитини позитивно впливає на успішність її спілкування та взаємовідносин з однолітками. Сприймання дітей цього віку досить активне, але непомітне за рахунок його повного переходу у внутрішній план. Тепер воно стає більш осмисленим, цілеспрямованим, аналітичним. Починає розвиватися довільне сприймання – спостереження. Прокидаються сенсорні здібності: окомір, спостережливість. Водночас продовжується зростання стійкості та обсягу уваги. Починається формування довільної уваги, але мимовільна увага ще переважає над довільною. Доволі сильними та діючими засобами активізації уваги в цьому віці є ігровий та пізнавальний інтереси. Продовжує формуватися довільна пам’ять. З’являється свідоме. цілеспрямоване запам’ятовування. Але найбільш важкий матеріал діти згадують граючи. Переважним видом пам’яті у цьому віці є образна пам’ять. Також на шостому році життя починає розвиватися - смислова пам’ять. Ефективність смислової словесної пам’яті залежить від розуміння інформації, яку треба запам’ятати. Тому на заняттях треба заохочувати дітей до повторення, римування, вправ з образами уяви, наочним матеріалом, відстроченого відтворення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, як до найкращих засобів розвитку пам’яті у цьому періоді. На шостому році життя активно заявляє про себе уява. Починає розвиватися продуктивна уява. Стають помітнішими перші спроби керувати власними образами, змінювати їх відповідно до свого задуму. Розвиткові уяви сприяють ігри та вправи, де діти можуть легко оперувати уявленнями: вигадувати або продовжувати історії, оповідання, казки, вірші, складати нові конструкції, виходячи за межі зразка. Такі ігри слід використовувати на творчих заняттях, чергуючи їх з художньою діяльністю. Грайте з дітьми в ігри, що спрямовані на подолання конформності, невпевненості в собі, уникання ризику, бо такі риси блокують розвиток продуктивної уяви. Мислення у дітей 5-6 років ще наочно-образне, але з’являються елементи словесно-логічного. Також відбувається формування образно-схематичного мислення. Удосконалюються і розвиваються мислительні операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, серіація. Розвиваються категорії мислення: причина–наслідок, ціле - його складові частини, істотні ознаки – неістотні. Старшим дошкільним вже доступні завдання на передбачення. Вони можуть розповісти послідовність знайомого процесу чи явища. Завдяки поєднанню уяви, мислення та мовлення розвивається символічна функція мислення. А символи є основою для створення різних моделей предметів ( матеріальних, словесних, графічних). Необхідно зауважити, що нерозвиненість символічної функції мислення значно знижує потенціал розумових можливостей дітей. Розвиток мислительних операцій є важливою умовою розвитку таких інтелектуальних здібностей як: швидкість, гнучкість мислення, здатність до варіювання засобів розв’язання завдання, до оригінальності ідей. На фоні формування особливостей мислення зростає розумова активність дітей, що виявляється в запитаннях, кількість яких в цей період значно збільшується. Продовжується розвиток плануючої функції мови дитини. Розвиток сприймання, пам’яті, мислення та уяви дає змогу дитині зробити мову об’єктом усвідомлення. А отже, наступає сприятливий час для навчання складання описових розповідей з опорою на предметні та сюжетні картинки, самостійному переказу літературних творів. Навчання азам грамоти сприяють розвиткові аналітико-синтетичної функції мови , яка робить досконалим процес звукового аналізу слів, котрий стане у нагоді майбутнім першокласникам на уроках читання та письма. Щодалі інтерес дитини спрямовується на сферу взаємовідносин між людьми. Діти 5-6 років починають аналізувати та порівнювати оцінку себе дорослими із власною оцінкою, яка в цей період, як правило, є трохи завищеною (Я – гарний). Так у майбутніх школярів розвивається здатність змінювати свою точку зору, що відрізняється від власної, уміння побачити ситуацію очима іншої людини. Дитина позбувається егоцентричної позиції. Але достатньо часто у цьому віці діти виявляють брехливість. Така риса пробуджується тоді, коли вимоги дорослих до дитини завищені або неадекватні їхньому розвитку. І тоді, щоб не втрати довіру дорослих, а також уникнути нападок, діти починають придумувати виправдання своїм вчинкам, перекладати провину на інших. Дорослим у таких випадках необхідно бути дуже уважними, проявити гнучкість у своїй поведінці та методах виховання, інакше вікова особливість з часом може перерости у стійку негативну рису характеру. Дитина повинна вміти успішно долати труднощі у навчанні, конструктивно розв’язувати конфлікти з ровесниками, перебудовувати власну поведінку в залежності від подій. Цьому сприяють рухливі, мімічні та психологічні вправи та ігри. Отже, дитина цього віку має володіти уміннями, знаннями і навичками, які б відповідали рівню готовності до навчання у школі, що включає в себе три складові частини: інтелектуальну, емоційно-вольову та особистісну. Інтелектуальна готовність характеризує достатній рівень розвитку мислення: рівень узагальнень, розуміння зв’язків між явищами, наявність розгорнутої фразової мови, здатність до навчання за допомогою дорослих, а також належний рівень розвитку тонкої моторики. Емоційно–вольова готовність означає емоційну зрілість та вольову регуляцію, тобто здатність поводитися згідно ситуації і виконувати розумову роботу за інструкцією або за зразком. Особистісна готовність виявляється у бажанні досягти позитивного результату, вмінні орієнтуватися на певну систему вимог, здатності працювати в групі однолітків та умінні встановлювати контакт як з дорослими так і з однолітками. Своєрідною формою особистісної активності й вияву довільної поведінки є самостійність та ініціативність. Вони виявляються в постановці й розв’язанні різного роду життєвих завдань без допомоги дорослого, здатності організувати будь-яку діяльність за власним бажанням, використати власні знання та вміння для досягнення цілей. Самостійна та ініціативна дитина – це дитина в пошуках. Вона здатна на безкорисливий ризик, тому має право робити помилки, які є нормальним показником її розвитку. Вчинки, дії та результати дитячої діяльності дорослі повинні оцінювати правдиво, але обов’язково – доброзичливо, з певною мірою впевненості, що дитина виправить свою помилку. І це дуже важливо, бо в школі предметом взаємодії та оцінки будуть в основному відповідність дій зразкам та правилам.