ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ»  має давню та цікаву історію. Зокрема це музеї: анатомічний та патологоанатомічний,  бойової слави, Тарасова світлиця, куточок художньої творчості студентів, світлиця в гуртожитку та музей  історії коледжу.

Постійно  ведеться пошукова робота в зібранні матеріалів та поповненні музею коледжу. Нещодавно було звернення від рідних викладача  агрономії Жук Михайла Петровича 1933-35рр.  На що рідним було повідомлено, що Існування в 1933 році в Козельці зоотехнікуму підтверджується довідником «Історія міст і сіл Української РСР, Чернігівська область. На жаль детальна інформація про діяльність технікуму в 30-і роки відсутня, так як 22 серпня 1941 р. по навчальному закладу виданий наказ № 63 про знищення архівних документів по технікуму до 1939 року. 

Витяг і історії технікуму.

Мирне життя колективу навчального закладу припинилося 22 червня 1941, коли почалася Велика вітчизняна війна. Багато учнів, викладачів та співробітників були призвані в Червону армію та мужньо і сміливо воювали з німецько-фашистськими загарбниками, зокрема Красильщиков К.М., Брожко М.І., Савченко М.С., Бондар Р.Ю. Восени 1943 року зразу після визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників Козелецький сільськогосподарський технікум відновив роботу з підготовки кадрів. Напівзруйнувані  навчальні та інші приміщення потребували ремонту, навчально-матеріальна база була фактично знищена та розграбована. Не зважаючи на всі складнощі керівники навчального закладу Лобода П.Є., Овдій (1944), потім Пархоменко Ф.Є. (1944-1945), Терновський Є.В. (1945-1946), Юхно Микола Юхимович (1946-1951) згуртували працівників та учнів на ремонтно-відновлювальні роботи. Повернулися до технікуму частина довоєнного викладацького складу, працівники та учні. Перший повоєнний випуск спеціалістів відбувся в 1945 році. Підготовка учнів проводилося спочатку в пристосованому під навчальне приміщення маєтку Дараганів на території Покорщини, а потім в відремонтованих навчальних корпусах №1 і №2. Опалювалися в той час навчальні корпуси, гуртожитки, їдальня та інші об'єкти торфом, які заготовлювали власними силами працівники технікуму разом з учнями поблизу технікуму вздовж річки Остер. В бібліотеку було зібрано кількасот навчальних посібників та книг у місцевих жителів. Молочне стадо в навчальному господарстві заново створювалося з кількох  румунських телиць. В відновленні навчальних кабінетів і лабораторій, організації навчально-виховного процесу значні заслуги належали досвідченим викладачам Шкляр О.А., Федотову К.А., Федотовій О.І., Романенко М.С., Жуку М.П., Слюзко А.М., Журавльовій Н.П. та ін.

В музеї зберігається фотографії Жука  Миколи Петровича, а саме:

-  випуск 1935 рік;

- випуск 1947 року.;

- випуск 1955 рік;

- випуск 1961 рік;

- випуск  1968 рік.

Також шляхом дослідження  документації музею  є інформація, що із 24.ІХ. 1951 по 1958  рік заступником  директора по навчальній частині  працював Жук Михайло Петрович.

Вся інформація та фотографії були надіслані рідним Жука М.П., які були дуже вдячні  і відчувалось, що слова подяки йшли від чистого серця. Найчастіше ми зовсім не замислюємось над значенням слова «дякую». Але саме воно дарує нам радість і позитивні емоції, без яких наше життя стало б сірим і похмурим. Ось чому так важливо, щоб пам'ять, історія завжди зберігались , досліджувались та мали продовження.

Наш навчальний заклад завжди радо зустрічає відвідувачів.

Цього разу  це були здобувачі освіти  І курсу навчання, які відвідали музей історії коледжу. В музеї представлена  експозиція в період з 1925 року і по сьогодні. До речі в цьому році наш коледж святкує 100 – річчя від дня заснування. Багато наших здобувачів освіти  є продовжувачами династії ветеринарних спеціалістів. Тут навчалися їх батьки та рідня. І тому відвідувачів завжди цікавлять списки випускників. Здавалось би нічого цікавого, просто списки, але для наших відвідувачів  це не просто списки – це династія ветеринарних  спеціалістів,  це історія їхньої родини, продовжувачами якої є сьогоднішні здобувачі освіти. На згадку про відвідання музею коледжу поціновувачам  поезії були подарові книги місцевого поета, письменника, в минулому викладача коледжу Шевченка Івана Миколайовича творчі здобутки якого займають почесне місце в музеї коледжу та в нашій пам’яті.

Музей коледжу веде пошукову роботу щодо випускників захисників і захисниць України, які загинули із 2014 року  в сучасній російсько – українській війні. Згодом буде  створено   електронну «Книгу пам'яті». Адже  вони живі, поки ми їх пам’ятаємо…». Вся робота зосереджена аби зробити все можливе?  аби пам'ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед. Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно або розповісти всі героїчні або трагічні історії. Проте впевнені, що  докладемо  максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам'яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Аби наша пам'ять про них була живою і дієвою. Ми повинні  також зібрати інформацію про поранених  у цій війні випускників  нашого коледжу та підтримати їх та їхні родини не лише увагою, добрим словом і турботою, а й конкретними справами. Повинні розповідати – публічно чи у вузькому колі – про тих, кого знали особисто.

Ми переконані, що після перемоги віднайдемо та плекатимемо й  інші традиції пам'яті про участь випускників нашого коледжу в захисті нашої держави від російської агресії.

Тому, що перемогу здобуває лише той, хто пам’ятає – vincit qui mtminit.