Поради практичного психолога

Шановні батьки, щоб були спокійними і врівноваженими діти, потрібно вміти опановувати себе.

Пам'ятка для батьків

Поради практичного психолога ,, Як допомогти малюкові подолати страх? "

1. Визнайте, що для дитини страх дуже реальний. Не залишайте дитину одну зі страхом. Малюк відчує себе покинутим і самотнім. Обійміть малюка, докладно розпитайте, чого або кого він боїться.

2. Запропонуйте дитині свій страх зліпити або намалювати. Запропонуйте дитині позбутися страху способом, який вибере сам малюк (можна розчавити фігурку з пластиліну, розірвати намальований страх, спалити аркуш паперу). Можете запропонувати малюкові домалювати або доліпити до свого страху такі деталі, щоб він став смішним.

3. Якщо малюк боїться засинати самостійно, почитайте казку йому на ніч, залиште увімкненим нічник, не зачиняйте двері в його кімнату.

4. Придумайте разом із дитиною казку, у якій головний герой перемагає страх.

5. Запропонуйте малюкові надути кульку, з кожним видихом повітря в кульку, нехай малюк уявляє, що він вдмухує весь свій страх. Потім запропонуйте дитині свій страх намалювати або написати на кульці. Кульку можна проколоти, або відпустити відкритою і він смішно буде літати по кімнаті, поки не здується остаточно.

6. Якщо дитина боїться, скажімо, динозаврів, предмет страху можна робити предметом захоплення. Запропонуйте дитині якомога більше дізнатися про динозаврів. Купіть енциклопедію, читайте разом.

7. Якщо дитина боїться смерті або того, що в його мирне місто може прийти війна, доступною дитині мовою і з урахуванням віку малюка, поясніть, як можуть відбуватися ті чи інші події, уникаючи страшних подробиць. Обов’язково скажіть, що дитина в безпеці і ви про неї подбаєте.

Поради батькам на кожен день!

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

- Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятка для батьків

Поради психолога батькам

Як перестати кричати на своїх дітей. 7 дієвих порад

Крик заважає вихованню більше, ніж допомагає. Із кожним грубим словом обриваються тонкі зв’язки між батьками і дітьми. Дитину ситуація, коли кричить тато чи мама, дуже травмує, адже в цю мить найближчі люди стають злими, чужими, віддаляються.

З ЧАСОМ КРИК ПЕРЕСТАЄ ДІЯТИ

До певного віку дитина реагує на крики дорослих. Але вже у підлітковому віці розмова на підвищених тонах не матиме влади над вашим сином чи донькою. Цілком імовірно, що дитина почне відповідати батькам також криком, аби захиститися від батьківського тиску. Найгірший наслідок такого спілкування – ослаблення зв’язків між батьками і дітьми. Такі діти інтенсивніше піддаються впливу інших людей. Вони не сприймають сім’ю як надійну основу. Часто друзі та компанія для дитини стають важливішими за батьків, а це означає, що батьки можуть просто «втратити» своїх дітей.

Другим серйозним наслідком крику є те, що така модель поведінки закріплюється в свідомості дитини, і, ставши дорослим, вона буде її застосовувати і для своїх дітей. Це означає, що у неї також будуть погані стосунки з дітьми.

Однак є сім’ї, в яких на дітей не кричать. У цих сім’ях звичайні, не ідеальні і діти, і батьки. Їм вдалося викоренити крик зі свого побуту і знайти інший підхід до своїх дітей. Якщо ви теж задумуєтеся про те, як перестати кричати на своїх дітей, ці поради вам стануть у пригоді.

ЩО РОБИТИ

1. Дозвольте собі помилятися. Іноді батьки бояться визнати, що вони в чомусь не праві, вважаючи, що від цього постраждає їхній авторитет в очах дитини. Насправді для дитини важливіше, що поряд з нею тато чи мама, які іноді помиляються, а не якась ідеальна людина, рівню якої годі будь-коли досягнути. Дуже важливо перед дитиною визнати, що ви тільки вчитеся бути татом чи мамою і іноді помиляєтеся, робите не правильно.

2. Дитина – це дзеркало батьків. Якщо ви хочете, щоб дитина вміла керувати своїми емоціями, насамперед, навчіться самі ними керувати, стримуватися у критичних ситуаціях. Станьте прикладом. Ключове слово – «керувати»: емоції не можна стримувати, їх треба обов’язково вивільняти, але в прийнятній формі.

3. Ставтеся до дитини, як до… дитини. Вона ніколи нічого не робить «на зло». Дитина просто багатого чого не вміє, тому їй іноді не вдається охайно їсти, прийти чистою з прогулянки, акуратно написати домашню роботу.

4. Не доводьте себе до нервового виснаження і зриву. Якщо відчуваєте, що сильно стомилися і вже на грані, візьміть тайм-аут. Допоможе відпочинок: тепла ванна, улюблена книга чи фільм, прогулянка, похід за покупками чи у салон краси. У кожного свій спосіб зробити собі приємність.

5. Навчіться зупинитися, коли відчуваєте сильне роздратування і гнів. У цей момент краще переключити увагу з дитини на себе. Треба вчитися брати себе не в руки, а не шкодувати себе. Треба зупинитися і зрозуміти, що причина крику – не дії дитини, а ваша втома.

6. Подумайте, що відчуває дитина, коли на неї кричать. У тренінгах для батьків є така вправа: один учасник стає навпочіпки, а другий стоїть поряд і кричить. Кількох хвилин вистачає, щоб відчути страх. Зазвичай після такої вправи батьки значно рідше підвищують голос на дитину.

7. У будь-якій ситуації збережіть приязні стосунки з дитиною, виявляйте повагу до неї. Дитина має відчути, що навіть коли мама злиться, вона все одно любить.

10 фраз дитині замість " Як тобі не соромно''

Пам’ятка для педагогів

Техніки та прийоми згоди під час розмови з батьками

Перефразування

Система уточнювальних запитань для розриву стереотипного мислення партнера.

Фраза: «якщо я вас правильно зрозуміла, …».

Результат: толерантна відповідь на безтактні чи недоброзичливі зауваження, коментарі.

Синтез

Прийом, спрямований на свідоме прийняття погляду партнера.

Фрази: «звичайно!», «повністю з вами згодний», «погоджуюся», «слушно кажете», «ваша правда», «цікава думка!».

Результат: ви скорегуєте спілкування з партнером; знайдете необхідні точки дотику, щоб дійти згоди з батьками й досягти співпраці.

Антисуперечка

Техніка трьох фраз, спрямована на припинення непродуктивної теми.

Фрази: «для вас важливо, щоб я погодилася з вашою думкою?»; «я згодна, що у вас може бути своя думка», «як ви вважаєте, у мене може бути своя думка?».

Результат: суперечка стає неактуальною й не має сенсу.

Дилема

Прийом подвійного ствердження з протилежними думками, спрямований на осмислення ситуації з різних боків.

Фрази: «добре, що…», «погано, коли…».

Результат: покажете свою позицію, не поділяючи повністю погляд опонента; задієте співрозмовника у процеси мислення; забезпечите нейтральні емоції.

Гуру

Прийом звернення до партнера з метою розв’язати проблему за рахунок його авторитету.

Фрази: «тільки з вами ми можемо це вирішити», «допоможіть мені розібратися в…», «у мене одна надія на вашу креативність».

Результат: ефективно розв’яжете проблеми та просто й комфортно спілкуватиметеся з батьками.

Трюїзм

Прийом використання загальновідомих істин, які легко перевірити й переконатися в їх справедливості.

Фрази: «ми всі хочемо одного», «усе тече, все міняється», «чим би дитя не бавилось, аби не плакало».

Результат: прості й відомі фрази швидше допоможуть викликати довіру, ніж десяток аргументів.

Конструктивна відмова

Техніка ефективної відмови, за якої зберігаються гарні стосунки; техніка захисту від маніпуляцій.

Фрази: «звичайно, допоможу, незабаром матиму таку змогу», «із задоволенням приймаю вашу пропозицію про зустріч, скажімо, в середу, бо сьогодні я зайнята».

Результат: подолаєте дискомфорт від вимушеного «ні»; навчитеся на пропозицію пропонувати альтернативу.

Ознаки нестачі батьківської уваги у дітей

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .

• Говоріть стримано ,спокійно і м’яко .

• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .

• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

• Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;

• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.

• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

• Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.

• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Міні - лекція «Як допомогти дитині легко адаптуватися до навчання»

1. Поясніть дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота - дитсадочок, а для старших - школа.

Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.

2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у ставленні батьків. Батьки "заражають" дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна пограти у "Школу". Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина - учнем, а потім поміняйтесь ролями.

3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослою, склавши все у рюкзак.

4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі "шкільного" пластиліну динозаврика - не забороняйте їй.

5. Обов'язково постійно цікавтеся розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей, для цього відвідуйте всі заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з керівником і вчителями школи.

6. Щоденно цікавтеся навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, порівнювати, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідність, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

7. Обов' язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).

Що повинен знати школяр, ідучи до школи:

1. Домашню адресу і телефон;

2. Місце роботи батьків, їх посади;

3. Шлях від школи додому і назад;

4. Знати і виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці, в школі;

5. Відкривати і закривати двері квартири;

6. Чітко відповідати на запитання дорослих;

8. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

9. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у 6 років не закінчується.

Непосидюча дитина – це не просто постійний галас і метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров’я. Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10-14-річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіперактивної дитини – не нав’язати їй негативне ставлення до себе та світу.

Чим можуть допомогти батьки

• Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає перезбудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що перезбуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло.

• Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси,- мінімальний.

• Спробуйте запобігати порушенню ваших вимог, бо дитриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід «неслухняності», тим глибшою стане переконаність дитини в тому, що вона погана.

• Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на щось емоційно значуще для неї: «Ой, дивись!», «Я згадала!».

• Щоб виробити у гіперактивного малюка хоч якусь посидючість, неохідно привчати його грати крім галасливих ігор у тихі, використовуючи мозаїку, лото і доміно. Також можна відволікти від «рухової бурі» малюванням і читанням улюблених казок.

• Будь – яке розходження у родині в питаннях виховання дитини посилює негативні якості малюка.

• Друзів у вашої дитини повинно бути мало: чим більше буде у неї товаришів по іграм, тим більше вона буде збуджуватись з ними. Бажано, щоб друзями не були гіперактивні дітлахи.

• Малюк здатен зробити тільки одну справу, посильну йому. Бажано, щоб він грався лише з однією іграшкою. Не потрібно розсіювати його увагу на інші.

• Не дратуйтеся, якщо ваша дитина робить все навпаки. Спокійно повторіть їй знову своє завдання. Ще раз і ще.Спокійно пояснити, показати. Домогтися, щоб дитина справилась з ним сама, хай не сьогодні, завтра… Вам потрібно лише запастись терпінням.

• Вчити його стримувати «бурхливі емоції» і намагатися не виплескувати свої. Запам’ятайте, що дитина копіює вас.

• Не забувати те, що покарання словесною, тілесною агресією за звичай викликає ідентичну зворотню реакцію у малюка

• Розглядайте гіперактивність своєї дитини як пустощі, які скороминущі.