Тема: Повітря та його властивості. Проблеми екології.
Доброго дня, діти. Тема цього тижня - повітря.
Подумайте, що таке повітря?
-Розкажіть про нього своїми словами.
Познайомимося з цією темою ближче.
Останнім часом дуже гостро стоїть поблема забруднення екології - повітря та оточуючого нас середовища. Дивіться про це в наступних відеосюжетах.
20 квітня. Вівторок.
Тема: Таємниці грунтів. Дослідницька діяльність. Прислів'я та приказки про землю.
Доброго дня. Сьогодні ми поговоримо про грунт та його види.
На городі і в саду,
В полі, лісі я знайду
Під ногами там і тут
Чорноземний грунт.
Земля - це верхній шар грунту.
Люди здавна шанують землю, особливо за те, що вона родюча. Земля-годувальниця дає їжу. В землю ми всіваємо насіння, а потім збираємо урожай, саджаємо дерева, кущі і квіти. Проте, земля не скрізь однаково щедра. Є в Україні такі краї, де земля дуже родюча, а є й такі, де нічогісінько не родить.
Усім рослинам потрібне повітря. Як ви вважаєте, чи є в землі повітря?
Припущення: в землі є повітря.
Пропонуємо провести
дослід.
Візьміть склянку з водою і вкиньте в воду грудочку землі. На воді ви помітите бульбашки. Це і є повітря, яке знаходиться в грунті.
Є такі народні умільці - гончарі, які виготовляють з глини витвори мистецтва. Знаряддям праці у них є гончарний круг, на якому вони виготовляють свої вироби.
Наступним видом грунту є пісок.
- Якого кольору пісок?
- Що робить сухий пісок?
- А що можна зробити з мокрого?
Пропонуємо провести дослід, коли ви будете на прогулянці або у бабусі в селі.
Дослід.
Візьміть два пластикових стаканчики. В один насипте сухий пісок, а в іншиому пісок змішайте з водою. Переверніть стаканчики і зробіть висновки.
Ще одним видом грунту є галька.
Ви знаєте, що рослини ростуть у землі. В акваріумі також ростуть рослини, яким для росту потрібен грунт.
Саме галька покриває дно акваріуму та деяких водойм.
Вівторок. 27 квітня
Тема: Великодні оповідання для дітей
Пропонуємо прочитати декілька оповідань про Великдень.
ПАСОЧКА
(З народного)
ПередВеликоднем саджала мама пасочки в піч, а малий Семенко крутився коло неї. Мама була дуже зайнята роботою і нічого не говорила до хлопця.
Тож Семенко обізвався сам до мами:
— Мамко, чому ви до мене нічого не говорите?
— Та що я буду з тобою говорити? — відповіла мама.
— Та от скажіть: Семенку, на тобі оцю пасочку! Семенко показав пальчиком на найкращу
асочку.
Мама засміялася та й дала Семенкові пасочку за його мудру голівку.
"Великдень виявився теплим. Подвір’я рясно вкрилося дрібним моріжком, і мені велено очистити його від сміття. Зготовленим з березових дубців віником я ретельно вишкрібую зеленаві прокльовини; за кілька днів моріжок укриється барвистим килимом, і наше обійстя набере празникового вигляду. Сьогодні лишень четвер. Через двійко днів відзначатимемо одне з найбільших свят — Великдень, або, як ще називають у нас, Паску. Бабуся сьогодні пектиме обрядовий хліб — сонячні паски; вони і насправді подібні до небесного світила: округлої форми, а зверху змащені жовтком, — справжнісінько так, як усміхається на сході дня і прощається в надвечір’я сонце з нами..."
"Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт. Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня... от урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!» Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними..."
А тепер пограйте в таку гру. Покладіть у Великодній кошик лише потрібні смаколики та предмети. Будьте уважні!
Гра: "Великодній кошик".
06 травня. Четвер.
Тема: Весняні квіти. Легенди про квіти.
Справжньою красою весни є квіти, які розквітають, як тільки пригріє сонечко і починає танути сніг.
- Які весняні квіти ви знаєте? Відгадайте загадки.
Існує чимало легенд про весняні квіти. Ось деякі з них.
Прекрасний юнак відклонив любов німфи Ехо. За це він був покараний: побачивши у воді власне відображення, закохався в нього. Охоплений невгамовною закоханістю до себе, він помер, а на згадку про нього залишилася гарна, запашна квітка, віночок якого так і хилиться донизу, як би бажаючи ще раз помилуватися собою в воді.
Довгий час існувало повір'я про те, що бутон жовтого тюльпана містить в собі сильну енергію і той, хто зможе відкрити його стане щасливим. Однак, не було такої людини, яка б виявилася здатною відкрити цей ніжний бутон, що тримався на тонкій зеленій ніжці і обдувався вітрами гірського схилу. Але одного разу на цей схил прийшла погуляти мати з маленьким сином. Хлопчик вперше побачив красиву квітку і побіг до неї, бажаючи розгледіти дивовижну і прекрасну рослину ближче. Коли хлопчик підійшов до тюльпану, його обличчя осяяла посмішка, а по схилу рознеслася луна, яка повторювала дзвінкий дитячий сміх. Тюльпан розкрився назустріч щирій посмішці, дитячий сміх зробив те, чого не могла зробити ніяка земна сила.
Кульбаба - символ весняного тепла. Квітка кульбаби народилася на світ цікавою й допитливою. Вона прокинулася навесні, подивилася навколо й помітила вгорі прекрасне, велике та яскраве сонце. Сонце глянуло на неї, залоскотало своїми тендітними, теплими промінчиками - і квітка враз стала жовтою. Кульбаба так полюбила сонечко, що вже не могла відвести від нього палкого погляду. І відтоді, тільки-но зійде сонце на сході, кульбаба дивиться на схід, підніметься сонце вгору - і кульбаба піднімає голівку, сонце сідає на заході - й очі кульбаби дивляться на захід. І так протягом усього життя, доки не постаріє кульбаба та не стане сивою. За кульбабою можна визначати час. У сонячну погоду кошики кульбаби відкриваються о 6 годині ранку і закриваються о 3 годині дня. У негоду квітки не розкриваються зовсім.
Існує чимало легенд про походження конвалії. Українська легенда розповідає про те, що квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала нареченого з далекого походу. В інших легендах розповідається про те, що конвалія постала з розірваного намиста Білосніжки, що це ліхтарики гномів. Давньоруська легенда пов'язує появу конвалії з морською царівною Волховою. Сльози царівни зажуреною тим, що юнак Садко віддав своє серце земній дівчині Любаві, падали на землю, проросли прекрасною і ніжною квіткою - символом чистоти, любові і смутку
11 травня. Вівторок.
Тема: Життя птахів навесні. Пора гніздування. Оповідання Василя Скуратівського "Дятлова кузня".
Доброго дня, діти! Сьогодні ми поговоримо про птахів. Спочатку дайте відповіді на такі запитання.
А тепер відгадайте загадки про птахів.
Вивчіть вірш про журавля.
Д/гра: "Впізнай птаха".
Д/гра: "Хто зайвий?".
-А які оповіданння про птахів ви знаєте? Пропонуємо прочитати оповідання Василя Скуратівського "Дятлова кузня".
— Тату, — зіпершись на старий сосновий стовбур, Олесь напружено дивиться вгору. — Тобі не лячно?
— Від чого, синку?
— Чуєш, як гніваються дерева? Чому це?..
— Весною завше так буває.
Ми йдемо далі; під ногами пружинить яглицева долівка. Ураз Олесь зупинився.
— Хто це?
— Де? — перепитую.
— Вистукує…
Принапружую слух, і крізь монотонне шумовиння дерев докочується чітке: стук-стук, стук-стук…
— Гм, — осміхаюся, — це так дятлик полуднує. Бачиш, ген-ген сосна. То там він собі кузню вподобав.
— Як це кузню? — не вгаває Олесь.
Ми украдьки підходимо ближче. Червоноголова птиця жваво викльовувала соснову шишку, прилаштовану у вузькій продзьобині стовбура. Згодом, як шишка вже спорожніла, дятел, оглянувшись довкола, фурнув геть, а ми тим часом підходимо ближче: під сосною начебто хтось упустив мішечка, і зібрані шишки розсипались долі. Олесь присів біля купки, перебираючи розчепірені пластівці шишок: вони нагадували насторожених їжачків.
— Тату, а хто це їх порозгублював?
— Ніхто, — кажу, — це дятлова робота. А ось і його кузня. Тутки він із шишок зернятка видзьобує…
— Цікаво як! — сплеснув долонями Олесь. — Я вперше бачу таке!
У роздовбаній дірочці межи двох розрослих стовбурів міцно трималася порожня шишечка — щойно тут кувадлив лісовий господар. Ми постояли обіч, обдивилися дятлове господарство й пішли собі. Лишень як дісталися галяви, до нас знову долинуло знайоме: стук-стук, стук-стук…
Ми вже знали — до лісової кузні щойно повернувся коваль.